Бібліотерапія
Бібліотерапі́я (грец. βιβλίον — книга і терапія) — концепція бібліотекознавства; комплексна дисципліна наукова, що вивчає закономірності смислового та емоційного сприйняття текстів; метод психотерапії, що використовує літературу як одну з форм лікування словом.
Історична довідка
Ідея лікування книгою має давню історію. Історик Діодор Сицилійський писав, що над входом до бібліотеки фараона Рамзеса II Великого (13 ст. до н. е.) був напис «Дім зцілення душі».
Філософ Аристотель у праці «Поетика» (грец. «Περὶ ποιητιϰῆς»; 350 до н. е.) пов’язав ефект від перегляду трагедії з катарсисом, який вважали психотерапевтичним механізмом.
Лікар Гален із Пергама (1 ст. н. е.) підтримував медичну бібліотеку Святилища Асклепійон — одного з перших лікарняних центрів у світі. Терапевтичний ефект також спостерігали під час читання релігійних текстів. 1272 у лікарні Аль-Мансурі в м. Каїрі було призначено читання Корану як лікування.
Бібліотерапію почали активно розвивати під час Першої світової війни в американських військових шпиталях. 1917 створено Військову бібліотечну службу для надання бібліотечних послуг американським військовим. У розробленні бібліотерапії помітним є внесок бібліотекаря С. Петерсон Делейні (1889–1958; США), яка використовувала цей метод у лікарні Вірджинії в м. Таскігі (штат Алабама, США). До 20 ст. створення бібліотек у структурі медичних, зокрема психіатричних установ, стало звичною практикою. Лікування книгою було допоміжною функцією, а не самостійним методом.
Термін «бібліотерапія» увів на початку 20 ст. священник і есеїст С. Мак-Корд Кротерс (1857–1927; США). 1966 Асоціація лікарняних та інституційних бібліотек (підрозділ Американської бібліотечної асоціації) розробила робоче визначення бібліотерапії.
У Росії та СРСР теорію та практику бібліотерапії розвивали І. Дядьковський (1784–1841; РФ), В. Бехтерєв («лібропсихотерапія»), М. Рубакін («бібліопсихологія); О. Кузнецов (1926–2005; РФ) «естетотерапія», «паціенто-центрована бібліотерапія»).
В Україні важлива роль у розвитку бібліотерапії належить І. Вельвовському (1921–1997; Україна), який застосовував цей метод у лікуванні пацієнтів із психотерапевтичними і психоневрологічними проблемами. За його ініціативи 1967 у психотерапевтичному санаторії «Березівські мінеральні води» створено перший у СРСР кабінет бібліотерапії. Його очолила А. Міллер (1937–2003; Україна), яка активно розвивала цей метод в Україні.
Характеристика
Основні напрями бібліотерапії:
- бібліотекознавчий (виховна бібліотерапія);
- медичний (інституційна бібліотерапія);
- психологічний (клінічна бібліотерапія).
Бібліотерапію часто зараховують до групи методів арт-терапії. Близьким, але відмінним від бібліотерапії є метод драматерапії (полягає в активному розігруванні драматургічними засобами драматичних творів). Бібліотерапія також відома як терапія книгою, терапія читанням, поетична терапія, терапевтичне оповідання (розповідання історій).
Близькою до бібліотерапії є терапія творчим самовираженням психотерапевта М. Бурно (нар. 1939; РФ), в арсеналі якої є напрям «терапія творчого спілкування з літературою». Психіатр В. М’ясищев (1893–1973; РФ) вважав методику бібліотерапії складним поєднанням книгознавства, психології та психотерапії.
Під час застосування в терапевтичному контексті бібліотерапія може використовувати як художні, так і нехудожні матеріали (наприклад, науково-популярні), а також комікси. Художня бібліотерапія (романи, поезія) є динамічним процесом, де читач активно інтерпретує матеріал у світлі обставин його життя та психологічних проблем. Ефективність вигаданих матеріалів досягають завдяки процесам ідентифікації, катарсису та інсайту. Через ототожнення з персонажем історії читач отримує альтернативну позицію, з якої може краще побачити власні проблеми та життєву ситуацію. Співпереживаючи персонажу, клієнт проходить певну форму катарсису через отримання надії та зняття емоційної напруги, що призводить до нового розуміння та позитивних змін поведінки.
Значення
Бібліотерапію застосовують для корекції емоційних та інших психічних станів за допомогою спрямованого читання спеціально підібраної літератури.
Література
- Pehrsson D. E., McMillen P. Bibliotherapy: Overview and Implications for Counselors // Professional Counseling Digest. Alexandria : American Counseling Association, 2007. P. 1–2. URL: https://www.counseling.org/resources/library/ACA%20Digests/ACAPCD-02.pdf
- Дрешер Ю. Н. Библиотерапевтическая деятельность. Методология и методика. Москва : Либерея-Бибинформ, 2009. 239 с.
- Brandell J. R. Of Mice and Metaphors: the Rapeutic Storytelling with Children. 2nd ed. Thousand Oaks : Sage Publications, 2016. 176 p.
- Sunderland M. Using Story Telling as a Therapeutic Tool with Children. London : Routledge, 2017. 110 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Горностай П. П. Бібліотерапія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бібліотерапія (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.04.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
