Білецький, Платон Олександрович
Біле́цький, Плато́н Олекса́ндрович (08.11.1922, м. Харків, тепер Україна — 06.05.1998, м. Київ, Україна) — мистецтвознавець, художник, доктор мистецтвознавства (з 1969), професор (з 1971), член-кореспондент НАН України (з 1995), член Академії мистецтв України (з 1997), заслужений діяч мистецтв України (з 1991). Син О. Білецького, брат А. Білецького.
|
Білецький, Платон Олександрович | |
|---|---|
| Народження | 08.11.1922 |
| Місце народження | Харків |
| Смерть | 06.05.1998 |
| Місце смерті | Київ |
| Місце поховання | Байкове кладовище |
| Alma mater | Харківський фаховий вищий художній коледж |
| Напрями діяльності | Образотворче мистецтво |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Медалі | Срібна медаль Академії мистецтв СРСР |
| Премії | Державна премія Українського РСР імені Т. Г. Шевченка (1982) |
| Почесні звання | Заслужений діяч мистецтв України (з 1991) |
Зміст
Життєпис
Народився в сім’ї науковців. Батько був літературознавцем, мати — викладачем французької та німецької мов.
Навчався 1939–1941 у Харківському художньому училищі (тепер Харківський фаховий вищий художній коледж) у викладачів С. Бесєдіна (1901–1996; тепер Україна) та Ю. Садиленка (1903–1967; тепер Україна).
Під час Другої світової війни перебував у евакуації в м. Томську (тепер Російська Федерація) разом із родиною (1941–1943).
1942–1943 навчався на театрознавчому відділенні Ленінградського державного театрального інституту (евакуйованого до м. Томська; тепер Російський державний інститут сценічних мистецтв), 1943–1944 — на живописному факультеті Московського художнього інституту (тепер Московський державний академічний художній інститут імені В. І. Сурикова) у В. Почиталова (1902–1973; тепер РФ).
З 1944 жив у м. Києві. Закінчив 1949 Київський державний художній інститут (тепер Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури), факультет живопису (у майстерні О. Шовкуненка, К. Єлеви).
Працював заступником директора Київського музею західного та східного мистецтва (1950–1951; тепер Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків), директором будинку-музею Т. Шевченка в м. Києві (1957–1960; тепер Літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка).
З 1959 до кінця життя — у Київському художньому інституті: викладач (з 1959), проректор з навчально-наукової роботи (1963–1966), професор кафедри теорії та історії мистецтва.
Похований на Байковому кладовищі.
Художня творчість
1947–1957 працював як живописець.
Написав низку робіт, здебільшого портретів. Серед його творів — портрети М. Гоголя (1952), народного артиста СРСР Ю. Шумського (1954), дійсного члена АН УРСР Л. Яснопольського (1954), І. Франка (1956); «Іспанський танок» (артисти Л. Герасимчук і О. Сегаль; 1956–57) та інші.
Твори експонувались на художніх виставках: «Портрет артистки Л. Руденко» (1947) — на IX Українській художній виставці (1947); «Портрет гвардії генерал-полковника А. Гречка» (1949) — на X Українській художній виставці, (1950); «Портрет М. Гоголя» (1952) — на XI виставці образотворчого мистецтва УРСР (1953); «Трагедія у Суботові» (1954) — на Пересувній художній виставці робіт українських радянських художників (1955) тощо.
Роботи Білецького зберігаються в Національному художньому музеї України, Великосорочинському краєзнавчому музеї, Музеї історії Києва та в родинному архіві Білецьких.
Персональна виставка митця відбулась 1992 у Музеї історії Києва.
Науковий доробок
Білецький мав широке коло наукових інтересів. Основними напрямами досліджень були мистецтво Стародавнього Сходу та українське мистецтво. Окрему увагу приділив дослідженню творчості Т. Шевченка та Г. Нарбута.
Захистив кандидатську дисертацію на тему «Українська народна картина XVII–ХІХ ст.» (1961), згодом — докторську «Український портретний живопис XVII–XVIIІ ст. Етапи становлення і розвитку» (1969).
Автор понад 200 наукових праць: монографії, видання альбомного типу, підручники та енциклопедичні статті. Серед них: «Китайське мистецтво. Нариси» (1957), «Георгій Іванович Нарбут. Нариси про життя і творчість» (1959), «Козак Мамай. Українська народна картина» (1960), «Т. Г. Шевченко в Києві» (1962), «Українське мистецтво 17–18 ст.» (1963), «Український портретний живопис 17–18 ст. Проблеми становлення і розвитку» (1968), «Скарби нетлінні. Українське мистецтво в світовому художньому процесі» (1974), «Українське радянське мистецтво» (французькою та німецькою мовами, 1979), «Українське мистецтво другої половини 17–18 століть» (1981), «Георгій Іванович Нарбут» (1985), «Український портретний живопис 17–18 ст.» (1981), «Михайло Дерегус. Живопис графіка» (1987), «Рафаель» (1990) та ін. Брав участь у підготовці «Історії українського мистецтва» (т. 3, 1967).
Нагороди та визнання
Лауреат Державної премії Української РСР імені Т. Г. Шевченка в галузі літератури, журналістики, мистецтвознавства та архітектури (1982) за книги «Український портретний живопис XVII–XVIII століть» і «Українське радянське мистецтво».
Нагороджений срібною медаллю Академії мистецтв СРСР за книгу «Український портретний живопис XVII–XVIII століть» (1985).
На честь Білецького Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури України заснувала щорічну наукову конференцію «Платонівські читання» (2002), а секція критиків та мистецтвознавців Національної спілки художників України — премію «Митець» імені П. Білецького.
Праці
- Китайское искусство: Очерки. Киев : Министерство культуры УРСР, 1956. 156 с.
- Георгій Іванович Нарбут: нарис про життя і творчість. Київ : Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР, 1959. 90 с.
- Казак Мамай — українська народна картина. Львів : Львівський університет, 1960. 32 с.
- Шевченко в Києві: Біографічний нарис. Київ : Державне видавництво художньої літератури, 1962. 60 с.
- Задуми Шевченка-художника // Тарас Шевченко-художник: Дослідження, розвідки, публікації. Київ : Мистецтво, 1963. 153 с.
- Місце Шевченка-художника в історії мистецтва // Збірник праць ювілейної XIII-ї наукової Шевченківської конференції. Київ : Наукова думка, 1965. С. 180–192.
- Український портретний живопис ХVІІ–ХVІІІ ст.: Проблеми становлення і розвитку. Київ : Мистецтво, 1969. 320 с.
- Одержимый рисунком // Повесть о японском художнике Хокусае. Москва : Детская литература, 1970. 176 с.
- Русская графика начала XX в. и японская цветовая ксилография // Книга и графика: Сборник, посвященный 80-летию А. А. Сидорова. Москва : Наука, 1972. 315 с.
- Скарби нетлінні: Українське мистецтво у світовому художньому процесі. Київ : Мистецтво, 1974. 190 с.
- Украинская портретная живопись ХVІІ– ХVІІІ вв. Ленинград : Искусство, 1981. 256 с.
- Українське мистецтво 2-ї половини XVII–XVIII ст. Київ : Мистецтво, 1981. 158 с.
- Апостол України: Життя і творчість Тараса Шевченка. Київ : Стилос, 1998. 282 с.
Література
- Рубан В. Платон Білецький — художник, вчений, педагог// Українська академія мистецтва. Дослідницькі та науково-методичні праці. 1998. Вип. 5. С. 189.
- Шевченківські лауреати. 1962–2001: Енциклопедичний довідник. Київ : Криниця, 2001. С. 48–49.
- Побожій С. П.О. Білецький. Бібліографічний покажчик // З історії українського мистецтвознавства: зб. ст. Суми : Університетська книга, 2005. C. 112—124.
- Русяєва М. Платон Білецький ― це звучить гордо // Українська академія мистецтва. Спецвипуск. До 50-річчя факультету теорії та історії мистецтва. Київ : Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, 2010. С. 263–271.
- Українська академія мистецтва: спеціальний випуск: професори НАОМА (1917–2012). Київ : Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, 2012. С. 22.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Пітеніна В. Є. Білецький, Платон Олександрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Білецький, Платон Олександрович (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.01.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
