Водний кадастр
Во́дний када́стр — систематизоване зібрання відомостей про водні об’єкти країни, обсяги водних ресурсів та водокористування. Створений з метою впорядкування даних державного обліку вод і визначення наявних для використання водних ресурсів.
Зміст
Історична довідка
На території колишнього СРСР в різні роки проводили роботи зі складання державних водних кадастрів. Ці матеріали мають наукове значення.
Перший державний водний кадастр (1933–1940)
Відповідальний виконавець — Головне управління гідрометслужби (ГУГМС) при Раді Міністрів СРСР, методичне керівництво здійснив Державний гідрологічний інститут ГУГМС у м. Ленінграді (тепер Санкт-Петербург, РФ). Він містив опубліковані:
- районні довідники про водні ресурси;
- відомості про рівень річок;
- «Матеріали про режим річок СРСР», які були об’єднані в сім томів (за басейнами морів; 2-й том — басейни Чорного та Азовського морів).
1936 розпочато публікацію басейнових «Гідрологічних щорічників», у яких поряд із гідрологічною інформацією (рівні та витрати води, інформація про наноси тощо), подано дані про хімічний склад річкових вод. Роботи зі складання водного кадастру території України здійснювали підрозділи Управління гідрометеорологічної служби УРСР.
Другий державний водний кадастр (1960–1973)
Відповідальний виконавець — ГУГМС при Раді Міністрів СРСР. Узагальнюючі кадастрові матеріали більш детально охоплювали всю територію СРСР, опубліковані як «Ресурси поверхневих вод СРСР». Вони містили серії книг:
- «Гідрологічна вивченість»;
- «Основні гідрологічні характеристики»;
- «Опис окремих річок, озер та водосховищ»;
- «Ресурси поверхневих вод СРСР» — фундаментальні монографії по регіонах країни в 20 томах.
У 6-му томі представлено водні ресурси Української РСР та Молдавської РСР. Цей том поділено на випуски:
- «Західна Україна та Молдавія»;
- «Середнє та Нижнє Подніпров’я»;
- «Сіверський Донець та річки Приазов’я».
В оперативному виданні «Гідрологічні щорічники», який видавали за тією ж номенклатурою томів і випусків, збільшено кількість пунктів спостережень за хімічним складом річкових вод. З 1967 почали публікувати й «Гідрохімічні бюлетені» з даними про забруднення поверхневих вод, які щоквартально випускала гідрометслужба з грифом «Для службового користування».
Роботи зі складання водного кадастру території України здійснювали підрозділи Українського управління гідрометеорологічної служби ГУГМС при Раді Міністрів СРСР.
Третій державний водний кадастр (1977–1991)
Відповідальний виконавець — Державний комітет СРСР з гідрометеорології та контролю природного середовища (Держкомгідромет). Роботу проводили за трьома розділами:
- поверхневі води;
- підземні води;
- використання вод.
Територію України представлено в 2-му томі, який поділено на випуски:
- 1 — басейни Західного Бугу, Дунаю, Дністра і Південного Бугу;
- 2 — басейн Дніпра;
- 3 — басейни Сіверського Дінця, річок Криму і Приазов’я.
Кожен випуск поділено на дві частини:
- 1 — річки і канали;
- 2 — озера і водосховища.
З 1981 розпочато публікацію «Щорічних даних про якість поверхневих вод», які з’явилися на заміну «Гідрохімічних бюлетенів». Припинено розміщення даних про хімічний склад вод у «Гідрологічних щорічниках».
Роботи зі складання водного кадастру території України виконували підрозділи Українського республіканського управління з гідрометеорології Держкомгідромету СРСР (за розділом «Поверхневі води», а також здійснення координації). За розділом «Підземні води» працювало Головне координаційно-геологічне управління «Укргеологія», за розділом «Використання вод» — Міністерство меліорації і водного господарства УРСР.
Державний облік вод
Відповідно до Водного кодексу України (1995) в країні діє система державного обліку вод, завданням якої є встановлення відомостей про кількість і якість води, а також даних про водокористування, на основі яких здійснюють розподіл води між водокористувачами та розробляють заходи щодо раціонального використання і охорону вод. Державний облік є основою для складання державного водного кадастру. Державний облік вод ведуть за напрямами:
- поверхневі води;
- підземні води;
- водокористування.
Державний облік поверхневих вод здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері гідрометеорологічної діяльності, — Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС), її гідрометеорологічні підрозділи шляхом проведення постійних гідрометричних, гідрохімічних спостережень за кількісними та якісними характеристиками поверхневих вод. Державний облік підземних вод здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, — Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) шляхом спостережень за кількісними та якісними характеристиками підземних вод.
Державний облік водокористування здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, — Державне агентство водних ресурсів України (Держводагентство) з метою систематизації даних про забір та використання вод, скидання зворотних вод та забруднювальних речовин, наявність систем оборотного водопостачання та їхню потужність, а також систем очищення стічних вод та їхню ефективність. Здійснюють шляхом подання водокористувачами звітів про водокористування.
Державний водний кадастр
У Водному кодексі зазначено, що всі води (водні об’єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать:
1) поверхневі води:
- природні водойми (озера);
- водотоки (річки, струмки);
- штучні водойми (водосховища, стави) і канали;
- інші водні об’єкти;
2) підземні води та джерела;
3) внутрішні морські води та територіальне море.
Базовим елементом державного управління водним фондом є державний водний кадастр. Державний водний кадастр — систематизований звід відомостей про:
- поверхневі, підземні, внутрішні морські води та територіальне море;
- обсяги, режим, якість і використання вод;
- водокористувачів (окрім вторинних).
До державного водного кадастру включають також відомості про водогосподарські об’єкти, що забезпечують використання води, очищення та скид зворотних вод.
Відповідно до гідрографічного районування (2016) основною гідрографічною одиницею, за якою ведуть державний водний кадастр в Україні, є район річкового басейну, яких виділено дев’ять: басейни Дніпра, Дністра, Дунаю, Південного Бугу, Дону, Вісли, річок Криму, Причорномор’я та Приазов’я.
Структура та порядок ведення
Державний водний кадастр складається з розділів:
- поверхневі води;
- підземні води;
- водокористування.
Державний водний кадастр ведуть:
- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства (Держводагентство);
- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр (Держгеонадра);
- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері гідрометеорологічної діяльності (ДСНС України).
Порядок ведення державного водного кадастру затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1996.
Зазначені центральні органи виконавчої влади затверджують кадастрові матеріали та є замовниками робіт зі складання державного водного кадастру. Виконавцями робіт є визначені Держводагентством, ДСНС та Держгеонадрами спеціалізовані підприємства, установи та організації. Фінансування робіт із ведення державного водного кадастру здійснюють за рахунок коштів державного бюджету України.
Використання даних
Дані державного водного кадастру використовують для:
- поточного і перспективного планування використання вод та здійснення водоохоронних заходів;
- розміщення виробничих сил на території країни;
- проектування водогосподарських, транспортних та промислових споруд, пов’язаних із використанням вод;
- нормування водокористування і водовідведення, показників якості вод;
- прогнозування змін гідрологічних і гідрогеологічних умов, водності річок та якості вод тощо.
Центральні органи виконавчої влади, які ведуть державний водний кадастр, забезпечують: органи державної виконавчої влади профільними даними в необхідному для них обсязі безкоштовно; підприємства, установи, організації та громадян — у встановленому порядку.
Інформаційна взаємодія між кадастрами
Відповідальні органи за ведення державного водного кадастру за результатами робіт передають відомості до державного земельного кадастру відповідно до «Порядку інформаційної взаємодії між кадастрами та інформаційними системами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013.
Сучасний державний водний кадастр комп’ютеризовано. Державний водний кадастр містить геопросторові дані, метадані та сервіси, оприлюднення й доступ до яких здійснюють у мережі Інтернет згідно з Законом України «Про національну інфраструктуру геопросторових даних» (2020).
Джерела
- Порядок ведення державного водного кадастру: Постанова Кабінету Міністрів України № 413 від 8 квітня 1996 р. // Верховна Рада України. 1996. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/413-96-%D0%BF#Text
- Про затвердження Порядку інформаційної взаємодії між Державним земельним кадастром, іншими кадастрами та інформаційними системами: Постанова Кабінету Міністрів України № 483 від 6 червня 2013 р. // Верховна Рада України. 2013. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/483-2013-%D0%BF#Text
- Водний кодекс України. Кодекс України про надра. Лісовий кодекс України. Повітряний кодекс України: станом на 1 берез. 2019 р. Харків : Право, 2019. 277 с.
- Про національну інфраструктуру геопросторових даних: Закон України // Відомості Верховної Ради. 2020. № 37. Ст. 277. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/554-20#n2
- Державний водний кадастр: облік поверхневих водних об’єктів (офіційний сайт). URL: http://geoportal.davr.gov.ua:81/
Література
- Паламарчук М. М., Закорчевна Н. Б. Водний фонд України. 2-ге вид., допов. Київ : Ніка-Центр, 2006. 320 с.
- Курганевич Л. П. Водний кадастр. Львів : ВЦ Львівський національний університет імені Івана Франка, 2007. 116 с.
- Гребінь В. В., Хільчевський В. К., Сташук В. А. та ін. Водний фонд України. Штучні водойми. Водосховища і ставки / За ред. В. К. Хільчевського, В. В. Гребеня. Київ : Інтерпрес ЛТД, 2014. 164 с.
- Хільчевський В. К. Нариси історії гідрохімії в Україні. Київ : ДІА, 2020. 136 с.
- Хільчевський В. К. Сучасна характеристика поверхневих водних об’єктів України: водотоки та водойми // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. 2021. № 1 (59). C. 17–27.
- Хільчевський В. К. Характеристика водних ресурсів України на основі бази даних глобальної інформаційної системи FAO Aquastat // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. 2021. № 1 (59). C. 6–16.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Хільчевський В. К. Водний кадастр // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Водний кадастр (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.09.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
