Вінсент із Бове
Вінсе́нт із Бове́ (Вінцент, Вінцентій, Вікентій; лат. Vincеntius Bellovacensis; фр. Vincent de Beauvais; точні дати й місця народження і смерті невідомі, бл. 1184/1194, ймовірно м. Бове, регіон О-де-Франс, Франція — бл. 1264, м. Бове або м. Париж, Франція) — монах-домініканець, теолог, філософ, енциклопедист і педагог.
Життєпис
Відомостей про обставини життя бракує.
За припущеннями, навчався у Паризькому університеті. Ймовірно, в м. Парижі вступив до ордену домініканців (між 1215 і 1220), став монахом монастиря Сен-Жак (за винятком належності до домініканців, інше — документально не підтверджено).
Близько 1228/1230 був направлений на служіння у новий домініканський монастир у м. Бове. Можливо, бл. 1246 призначений помічником настоятеля (в картулярії від 1246 дійшла згадка про субпріора Вінсентія з домініканців у м. Бове, але з певністю ідентифікувати цю постать неможливо).
Через абата Радульфа з цистерціанської обителі Ройомон (фр. Royaumont; заснована Людовиком ІХ у 1228) наблизився до короля (у середині 1240-х). Провів у Ройомоні кілька років, читав лекції з теології для широкого кола слухачів, займався освітою і просвітництвом серед монахів-цистерціанців.
Близько 1250 був призначений лектором, бібліотекаром і капеланом при королівському дворі. Особисто контактував з Людовиком ІХ Святим і його родиною, отримував від короля підтримку й покровительство. Давав поради щодо виховання нащадків із шляхетних сімей. Політичної ролі при дворі не відігравав.
Ймовірно, бл. 1260 повернувся у монастир рідного міста. Про останні роки діяча відомості відсутні.
Cпадщина
Головна праця — «Велике зерцало» (лат. «Speculum maius», бл. 1224–1260), універсальна латиномовна енциклопедія (80 книг, 9885 розділів). Присвятив їй понад 35 років життя. Мав за мету зібрати й організувати в єдину систему, зручну для читача, усю сукупність тогочасного знання. Для укладання енциклопедії залучив колосальний для тих часів джерельний корпус — понад 450 греко-римських, християнських, арабських, єврейських джерел. При цьому автор заперечував свою оригінальність, практично не наводив власні погляди, але компілював і цитував тексти авторитетних філософів, учених, богословів, житія святих тощо. Праця стала можливою за сприяння і фінансової підтримки короля.
За остаточним задумом, «Зерцало» мало містити 4 частини (звідси й інша назва — «Зерцало четверне», лат. «Speculum quadruplex»). За життя Вінсент із Бове встиг укласти три:
1) «Зерцало природне» («Speculum naturale», 32 книги) — містило широке коло природничо-наукових відомостей з космології, астрономії, оптики, метеорології, фізичної географії, геології, землеробства, алхімії, біології, а також анатомії, фізіології, психології, медицини. Упорядковане згідно з біблійним переказом про черговість творення світу Богом.
2) «Зерцало наукове (доктринальне)» («Speculum doctrinale», 17 книг) — знання з теології, метафізики, фізики, вільних мистецтв та практично орієнтованих дисциплін — етики, економіки, політики, «механічних мистецтв».
3) «Зерцало історичне» («Speculum historiale», 31 книга) — викладено хроніку відомої історії від «створення світу» до 1254, включно з новітньою на той час інформацією з оповідей місіонерів і мандрівників.
Загальна концепція енциклопедії проглядає доволі стрункою: 6 днів творіння, відображені у «Зерцалі природному», суголосні 6 періодам людського життя в «Зерцалі історичному» і 6 типам наук в «Зерцалі доктринальному».
Встановити чітку хронологічну послідовність укладання книг і частин практично неможливо, текст багаторазово перероблювався й розширювався. Перший примірник 15-ти книг «Speculum Historiale» Вінсент надіслав Людовику IX восени 1245. Час формування остаточного варіанту енциклопедії достеменно невідомий.
У 1310–1325 до складу енциклопедії була додана 4-та частина — «Зерцало моральне» («Speculum morale»), складена анонімним автором переважно на основі «Суми теології» Томи Аквінського і ще кількох авторитетних церковних письменників. За підходами і стилем вона істотно різниться від передуючих трьох частин.
На запит королеви Маргарити Вінсент уклав на допомогу придворним вчителям педагогічний трактат «Про виховання шляхетних синів» («De eruditione filiorum nobilium») — антологію античних і християнських авторів (Аристотеля, Сенеки, Овідія, Ювенала, Цицерона, Аврелія Августина, Єроніма Стридонського, Григорія Великого, Бернарда Клервоського та ін.) із власними коментарями.
Автор збірника моральних вказівок для монарха і придворних («De morali principis institutione», після 1260), низки богословських праць (деякі з них, зокрема «Liber gratiae» і «Tractatus de sancta Trinitate», згадував у «Зерцалі»).
Визнання
За свою працю Вінсент із Бове отримав неформальне прізвисько «Спекулятор» (лат. Speculator — букв. спостерігач). У «Speculum maius» узагальнено більшість природничо-наукових, історичних, богословських знань, відомих тогочасній Європі, вміщено детальний огляд європейської літератури, права, політики, сільського господарства тощо. Від 14 ст. перекладене французькою, іспанською, каталанською, німецькою, голландською мовами. Вже за 15–17 ст. праця витримала 6 друкованих видань (найцитованіше — 1624). Енциклопедія набула відомості, популярності й впливу, була найбільшою за обсягом європейською енциклопедією до середини 18 ст.
Деякі частини, обширні й ретельно дібрані, набули джерелознавчого значення. «Велике Зерцало» стало скарбницею витягів з багатьох документів, тексти яких не збереглися до нашого часу. Подана автором детальна історія другої чверті 13 ст. слугувала авторитетним джерелом для наступних хроністів.
1996 європейські дослідники створили веб-сайт Вінсента з Бове (Vincent of Beauvais Website. URL: http://www.vincentiusbelvacensis.eu/works/worksSM.html).
2010 засновано науковий щорічник «Інформаційний бюлетень Вінсента з Бове» (англ. «Vincent of Beauvais Newsletter»).
Додатково
- Назву твору Вінсент із Бове пояснював тим, що у книзі, ніби у дзеркалі, відображено єдиний образ всього, що гідно споглядання й захоплення «у світі видимому й невидимому».
- Значно краще за інші частини «Зерцала» відоме «Зерцало історичне». Екземпляр «Speculum Historiale», датований орієнтовно 1480-ми — одна із найстаріших інкунабул, які зберігаються у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка.
- Завдяки відомостям, зібраним в енциклопедії, була створена осібна книга «Про життєписи філософів» (лат. «De vitis philosophorum»).
Праці
- Speculum quadruplex: sive, Speculum maius: naturale, doctrinale, morale, historiale : in 4 vols. Graz : Akademische Druck- und Verlagsanstalt, 1964–1965.
Література
- Lusignan S., Paulmier-Foucart М., Duchenne M.-Chr. Lector et compilator. Vincent de Beauvais, frère prêcheur. Un intellectuel et son milieu au XIIIe siècle. Grâne : Créaphis, 1997. 357 p.
- Paulmier-Foucart М., Duchenne M.-Chr. Vincent de Beauvais et le Grand miroir du monde. Turnhout : Brepols, 2004. 371 р.
- Albrecht Е. The Organization of Vincent of Beauvais’ Speculum Maius and of Some Other Latin Encyclopedias // The Medieval Hebrew Encyclopedias of Science and Philosophy / Еd. by S. Harvey. Dordrecht : Springer, 2010. Р. 46–74.
- Voorbij J. Purpose and Audience: Perspectives on the Thirteenth-Century Encyclopedias of Alexander Neckam, Bartholomaeus Anglicus, Thomas of Cantimpre and Vincent of Beauvais // The Medieval Hebrew Encyclopedias of Science and Philosophy / Еd. by S. Harvey. Dordrecht : Springer, 2010. Р. 31–45.
- Villarroel Fernández I. The Flores рhilosophorum еt рoetarum: in the Pathway оf Vincent Of Beauvais’ «Speculum Doctrinale» // Vincent of Beauvais Newsletter. 2017. Vol. 41. Р. 4–14.
- Арістова А. В. «Speculum majus» Вінсента з Бове як проект універсальної енциклопедії в середньовічній Європі // Енциклопедії як глокальні медії / За ред. А. М. Киридон. Київ : Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2020. С. 11–26.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Вінсент із Бове // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вінсент із Бове (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.03.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
