Гатха-йоґа
Га́тха-йо́ґа, хатха-йоґа (санскр. हठयोग, від санскр. हठ — зусилля, наполегливість і йоґа) — напрям некласичної йоґи, сформований у середньовічній Індії. Основні техніки зосереджено на здійсненні активних силових практик з метою трансформації та удосконалення фізичного тіла шляхом очищення і розвитку його «тонких енергій».
Зміст
Класифікація йоґічних напрямів
Гатха-йоґу відносять до некласичної йоґи. Співіснують різні класифікації йоґічних напрямів, оскільки кожний вид йоґи має свою специфіку, як на теоретичному, так і практичному рівнях, а відповідно — унікальні техніки й стилі.
Так, за однією з класифікацій у джерелах 7–13 ст., як-от «Амрітасіддхі» (тантричний текст буддійського походження; 12 ст.), «Амараугхапрабодга» (шіваїтський текст, авторство приписують Горакшанатху; 11 ст.), «Даттатрея-йоґа-шастра» (вайшнавський текст, авторство приписують аватарі Вішну Даттатреї; 12 ст.), «Йоґататтва-упанішада» (одна з 20-ти йоґа-упанішад, що входить до текстів ведичного корпусу; ймовірно між 1–2 ст., за іншою версією — 11–13 ст.), виділяють чотири типи йоґи:
- мантра-йоґа (для слабких);
- лая-йоґа (або кундаліні-йоґа, для середніх);
- гатха-йоґа (для сильних);
- раджа-йоґа (для найздібніших).
Формування гатха-йоґи
Основи гатха-йоґи були закладені субтечією каптх-натха в йоґічній традиції натх. Своєю чергою, натх (натха) — йоґічний напрям у шіваїзмі, період формування — 7–12 ст., засновниками вважають магасіддгів Матсієндранатха та Горакхнатха (дати народження та смерті невідомі). На традицію натх вплинули ідеї філософії адвайта-веданти та буддійської тантри. Послідовники цього напряму вшановують Адінатха (одне із імен Шіви) як верховне божество і першого ґуру в традиції натх.
Власне гатха-йоґа формувалася у південній Індії в 11–12 ст., у процесі синтезу ідей і практик буддизму ваджраяни (буддійської тантричної системи), індуїзму («кашмірського» шіваїзму, в якому домінувала ідея адвайти, тобто недвоїстості, єдності реальності) та класичної йоґічної системи Патанджалі. У межах цих релігійних і йоґічних напрямів у духовну практику було введено акцентуацію на тілесності, а напрям каптх-натх інкорпорував цю специфіку в йоґічну практику (метод кая-садхани, що практикує усвідомлення тотожності людського тіла й космічного тіла Шіви та техніки пропрацювання тіла для йоґо подальшої трансформації).
У подальшому це призвело до виокремлення гатха-йоґи як нового напряму йоґи, в якому тілесність набуває ціннісно-знакового сенсу, а досягнення просвітлення чи звільнення (мокші) відбуваються у фізичному тілі, через перетворення йоґо (завдяки відповідним йоґічним практикам) на довершене.
Початково термін гатха-йоґа використовували в значенні йоґічної дисципліни капх-натхів. Поступово він набув загальних конотацій для позначення йоґічних практик, які дозволяли досконало оволодіти тілом.
Загальна характеристика
Новаторство гатха-йоґи полягало в зосередженні на методології психофізичних практик, де людське тіло розуміли як опору для наступних медитативних практик. Тобто людина на фізично-психологічному рівні, через зосередженість на фізичному й т. з. енергетичному тілі та шляхом їх розвитку й удосконалення, мала бути підготовлена до медитативних практик (контролю над розумом). У класичній йозі основний акцент робився на медитативних техніках контролю над розумом, зосередженні на розумі.
Основоположними й класичними джерелами гатха-йоґи є: «Гатха-йоґа-прадипіка», «Шіва-самгіта», «Гхеранда-самгіта», «Сіддга-сіддганта-паддгаті», «Мрігендра-тантра», «Амараугасасана», «Гатха Ратнавалі», «Джогапрадипіка», «Йоґа-яджна-валк’я», «Йоґа-біджа», «Йоґа-шастра», «Сат-карма-самграха», «Шіва-свародая» тощо. Найвідомішим серед них, а також базовим джерелом з гатха-йоґи, є текст «Гатха-йоґа-прадипіка» упорядкований Свамі Сватмарамою в 15 ст., який узагальнив і систематизував йоґічну систему гатха-йоґи. Решта текстів удосконалюють і доповнюють «Гатха-йоґу-прадипіку».
У класичних джерелах гатха-йоґи наведено ланцюжок передачі йоґічного знання (парампара), який нараховує 35 майстрів-ґуру гатха-йоґи. Першим з них є Адінатх (одне з імен Шіви), якого, згідно з шіваїтською традицією, вважають творцем і покровителем йоґи.
Складниками і техніками гатха-йоґи в її цілісному розумінні є:
- мітагара — помірна дієта (особливості харчування), обов’язкова в дотриманні;
- шаткарми — внутрішнє очищення організму (згадується 6 технік), здійснюють за потреби;
- асани — статичні форми тіла (в різних джерелах описано 15, або 32, або 84 тощо позицій), спрямовані на розвиток фізичного й «тонкого енергетичного» тіла;
- пранаяма — контроль за диханням (відомо близько 10 технік) шляхом регулювання потоку життєвої енергії (прани) каналами тонкого тіла (наді), з використанням технік затримання дихання (кумбгака, відомо близько 9 технік), що кінцево спрямовано на контроль емоційного стану й розуму для подальшого досягнення духовного зростання і звільнення;
- мудри — внутрішньоенергетичні практики (описано близько 25) за допомогою виконання бандг (т. з. енергетичних замків) для пробудження духовної енергії (кундаліні) і спрямування її в центральний канал (сушумну); важливе значення для цих практик мають уявлення про особливі точки концентрації енергії — чакри;
- самадгі — духовне зростання (стан просвітлення, звільнення, розчинення, рівноваги, блаженства); описано різні техніки, в яких важливе значення має нада (концентрація на внутрішньому звуці) для досягнення лаї (розчинення); досягається в комплексі з попереднім пропрацюванням асан, пранаями, мудр у сполученні з медитацією, а в подальшому — за допомогою практик раджа-йоґи.
Гатха-йоґа повчає, що опанування згаданих технік виводить людину на шлях до раджа-йоґи — глибших станів медитації, безпосереднього контролю за розумом, що дозволяє досягти вищого стану свідомості.
Популяризація йоґи в Європі та США відбувається з кін. 19 — поч. 20 ст. серед інтелігенції. Одними з перших, хто здійснили ґрунтовні дослідження та одночасно популяризували ідеї йоґи на Заході, були Свамі Вівекананда (від індійської спільноти), Мірча Еліаде (від європейської). Саме Вівекананда поширював ідеї індійської філософії, зокрема і знань про йоґу, адаптувавши їх до західної авдиторії. Проте у своїх працях Вівекананда зводив гахта-йоґу переважно до «фізичних вправ», а тим звузив її початкове розуміння й надав поштовх для її подальшої популяризації саме в такому аспекті (як системи вправ для покращення фізичного та психічного здоров'я).
З-поміж популяризаторів гатха-йоґи з акцентом на фізичних вправах (без наголосу на її духовних аспектах) відомі у 20 ст. ґуру Свамі Кувалаянанда (1883–1966) і Тірумалай Кришнамачар’я (1888–1989; обидва — Індія), ідеї яких набули популярності на Заході.
Натепер як в Індії, так і в європейських країнах і США, гатха-йоґа представлена багатьма школами. Найвідоміші у сучасній Індії: Товариство Божественного життя (м. Рішікеш), Біхарська школа йоґи (м. Мунгар) та інші.
Джерела
- А н г л. п е р е к л. — Haṭhapradīpikā (with 10 chapters) of Svātmārāma and Yogaprakāśikā commentary by Bālakṛṣṇa / Ed. by M. Gharote, P. Devnath. Lonavala : Lonavla Yoga Institute, 2001. 364 р.
- У к р. п е р е к л. — Гатха-йоґа прадипіка / Пер. А. Пахомова // Пахомов А. Хатха-Йоґа: усвідомлений підхід. Київ : [б. в.], 2022. С. 220–243.
Література
- Миланов А., Борисова І. Вправи йоґів. Київ : Здоров’я, 1971. 143 с.
- Eliade М. Yoga: Immortality and Freedom / Trans. from fr. W. R. Trask. Princeton : Princeton University Press, 2009. 536 p.
- Roots of Yoga / Trans. from sanskrit J. Mallinson, M. Singleton. London : Penguin Books, 2017. 540 р.
- Данилов Д. Трансформація поняття Дг’яна у вченні йоґи. Медитація в часі. Київ : Дух і літера, 2020. 192 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Владиченко Л. Д. Гатха-йоґа // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гатха-йоґа (дата звернення: 3.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.11.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
