Глушков, Віктор Михайлович
Глушко́в, Ві́ктор Миха́йлович (24.08.1923, м. Ростов-на-Дону, тепер Росія — 30.01.1982, м. Москва, тепер Росія; похований у м. Києві, тепер Україна) — учений у галузі кібернетики, громадський діяч, доктор фізико-математичних наук (з 1955), професор (з 1957), академік АН УРСР (з 1961), академік АН СРСР (з 1964), член Німецької академії дослідників природи «Леопольдина» (з 1970), іноземний член Болгарської АН (з 1974), АН Німецької Демократичної Республіки (з 1975), Польської АН (з 1977), почесний доктор Дрезденського технічного університету (з 1975), почесний іноземний член Кібернетичного товариства Польщі (з 1975), заслужений діяч науки і техніки УРСР (з 1978).
|
Глушков, Віктор Михайлович | |
|---|---|
| Народження | 24.08.1923 |
| Місце народження | Ростов-на-Дону |
| Смерть | 30.01.1982 |
| Місце смерті | Москва |
| Місце поховання | Київ, Байкове кладовище |
| Місце діяльності | Україна |
| Напрями діяльності | математика, кібернетика |
| Відзнака | Герой Соціалістичної Праці |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | Леніна, Жовтневої революції |
| Премії | АН УРСР імені М. М. Крилова, АН СРСР імені С. В. Лебедєва, РАН імені О. М. Крилова, Ради Міністрів СРСР |
| Почесні звання | Заслужений діяч науки і техніки України |
| Лауреат Державної премії СРСР | 1968, 1977 |
| Лауреат Державної премії УРСР | 1970, 1981 |
Зміст
Життєпис
Народився в сім’ї гірничого інженера. 1928 родина переїхала до м. Шахт Ростовської області (тепер Росія), де 1941 Глушков закінчив середню школу.
На початку німецько-радянської війни 1941–1945 подав документи для вступу до артилерійського училища (не прийняли через короткозорість). 1941 вступив на фізико-математичний факультет Ростовського-на-Дону державного університету імені В. М. Молотова (тепер Південний федеральний університет). Навчання перервано у зв’язку з німецькою окупацією. Після деокупації працював на відновленні шахт Донбасу чорноробом, інспектором з якості та техніки безпеки. 1944 вступив на теплотехнічний факультет Новочеркаського індустріального інституту імені Серго Орджонікідзе [тепер Південно-Російський державний політехнічний університет (НПІ) імені М. І. Платова, Ростовська область, Росія]. Пізніше повернувся до Ростовського-на-Дону державного університету, заочне відділення якого закінчив 1948 і був направлений до м. Свердловська (тепер м. Єкатеринбург, Росія).
Працював в Уральському лісотехнічному інституті (тепер Уральський державний лісотехнічний університет, м. Єкатеринбург).
З 1949 навчався в аспірантурі Уральського державного університету імені О. М. Горького (тепер Уральський федеральний університет імені першого Президента Росії Б. М. Єльцина, м. Єкатеринбург), де 1951 захистив кандидатську дисертацію.
Від 1952 — доцент, від 1953 — виконуючий обов’язки завідувача кафедри теоретичної механіки Уральського лісотехнічного інституту.
1955 закінчив докторантуру при Московському державному університеті імені М. В. Ломоносова і захистив докторську дисертацію «Топологічні локально-нільпотентні групи» (рос. «Топологические локально-нильпотентные группы»). Того ж року його обрали членом Московського математичного товариства.
1956 за запрошенням Б. Гнєденка переїхав до м. Києва і очолив лабораторію обчислювальної техніки й математики, де співпрацював із майбутніми академіками АН УРСР В. Михалевичем, В. Королюком, членом-кореспондентом АН УРСР К. Ющенко та іншими.
1957 на базі лабораторії створено Обчислювальний центр АН УРСР, 1962 — Інститут кібернетики АН УРСР (тепер Кібернетики інститут імені В. М. Глушкова НАН України), директором якого вчений працював до кінця життя.
З 1962 — віцепрезидент АН УРСР.
1967 під керівництвом Глушкова при Інституті кібернетики створено кафедру Московського фізико-технічного інституту.
Одночасно від 1957 — професор Київського державного університету імені Тараса Шевченка (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Викладав курс вищої алгебри та спецкурс із теорії цифрових автоматів на механіко-математичному факультеті. Від 1966 очолював кафедру теоретичної кібернетики. 1969 на базі кафедри з ініціативи Глушкова та І. Ляшка створено факультет кібернетики.
Від 1975 — голова Наукової ради з обчислювальної техніки та систем керування Державного комітету Ради Міністрів СРСР з науки і техніки та Президії АН УРСР.
Депутат Верховних Рад УРСР (1967–1971) та СРСР (1971–1982).
Похований у м. Києві на Байковому кладовищі.
Наукова діяльність
Фундатор наукової школи кібернетики. Приділяв увагу популяризації кібернетики як науки. Автор фундаментальних праць з теоретичної та прикладної кібернетики, штучного інтелекту, теорії цифрових автоматів, з питань застосування кібернетичних методів в економіці.
За керівництва Глушкова збудовано комплекс корпусів Інституту кібернетики (кількість співробітників зросла до кількох тисяч). На базі інституту створено Кібернетичний центр, до якого, крім інституту, ввійшло 2 конструкторських бюро, науково-навчальний центр, дослідний завод, центр мікроелектроніки.
Науковці Центру розробили електронну обчислювальну машину «Київ» і першу в СРСР напівпровідникову керуючу машину широкого призначення «Дніпро», машини для інженерних розрахунків «Промінь» (1963), «Мир-1» (1966), «Мир-2» (1969), що стали попередниками персональних комп’ютерів. 1965 під керівництвом ученого завершено створення алгоритмічної мови «АЛМІР-65». 1968 на базі «АЛМІР-65» розроблено нову мову програмування «Аналітик». За ініціативою і безпосередньою участю Глушкова створено Загальнодержавну автоматизовану систему обліку та оброблення інформації, призначену для цілісного автоматизованого керування економікою СРСР. Для цього вчений розробив систему алгоритмічних алгебр і теорію керування розподіленими базами даних.
Був радником Генерального секретаря ООН із кібернетики і членом Державного комітету СРСР з науки і техніки та Комітету з Ленінських та Державних премій при Раді Міністрів СРСР.
Під його керівництвом Головна редакція «Української радянської енциклопедії» видала першу в світі «Енциклопедію кібернетики» у 2-х томах українською (1973) та російською (1974) мовами. Автор понад 800 наукових робіт, серед яких 30 монографій.
Визнання та нагороди
Ленінська премія (1964).
Премія АН УРСР імені М. Крилова (1967).
Орден Леніна (1967; 1969; 1975).
Державна премія СРСР (1968; 1977).
Герой Соціалістичної Праці (з 1969).
Державна премія УРСР (1970; 1981).
Ордени Жовтневої революції (1973), Народної Республіки Болгарії І ступеня (1973), «Прапор Праці» (Німецька Демократична Республіка, 1976).
Премія АН СРСР імені С. Лебедєва (1979).
Премія РАН імені О. Крилова (1980).
Премія Ради Міністрів СРСР (1981).
На честь ученого АН УРСР заснувала премію його імені «За видатні досягнення в галузі кібернетики, загальної теорії обчислювальних машин і систем» (1982–2007 — щорічна, від 2007 — раз на 3 роки). Премію присуджують науковцям, які опублікували кращі наукові праці, здійснили винаходи і відкриття, що мають важливе значення для розвитку науки та економіки України.
Ім’я Глушкова присвоєно створеному та очолюваному ним Інституту кібернетики НАН України.
На честь ученого названо проспект у м. Києві.
Праці
- Kepyючi машини автоматизованого виробництва. Київ : Знания, 1960. 39 с.
- Теория алгоритмов. Киев : Киевское высшее инженерное радиотехническое училище, 1961. 167 с.
- Введение в теорию самосовершенствующихся систем. Киев : Киевское высшее инженерное радиотехническое училище, 1962. 112 с.
- Вычислительная машина «Киев». Киев : Гостехиздат, 1962. 184 с. (у співавт.).
- Синтез цифровых автоматов. Москва : Физматгиз, 1962. 476 с.
- Введение в кибернетику. Киев : Академия наук УССР, 1964. 324 с.
- Гносеологические основы математизации науки. Киев : Наукова думка, 1965. 25 с.
- Кiбернетика i розумова праця. Київ : Знання, 1965. 50 с.
- Мышление и кибернетика. Москва : Знание, 1966. 32 с.
- Кибернетика. Вопросы теории и практики. Москва : Наука, 1986. 488 с.
Література
- Сто найвідоміших українців. Київ : Орфей ; Москва : Вече, 2002. 576 c.
- Київський національний університет імені Тараса Шевченка: Незабутні постаті / Авт.-упоряд.: О. Матвійчук, Н. Струк. Київ : Світ Успіху, 2005. С. 228–229. URL: https://knu.ua/ua/geninf/osobystosti/glushkov/
- Національна академія наук України. Керівництво. 1918–2018 / Відп. ред. В. Л. Богданов. Київ : Фенікс, 2018. С. 45–47.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Торопчинова К. Л. Глушков, Віктор Михайлович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Глушков, Віктор Михайлович (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.08.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
