Дерево пізнання добра і зла
Де́рево пізнання́ добра́ і зла́ [івр. עֵץ הַדַּעַת טוֹב וָרָע (ʿêṣ had-daʿaṯ ṭōḇ wā-rāʿ); грец. το δέντρο της γνώσης του καλού και του κακού; лат. Lignum scientiae boni et mali] — згідно з біблійною Книгою Буття, одне з двох дерев (друге — дерево життя), які росли в Едемському саду (див. Едем). Плоди цього дерева, за задумом Творця, надавали «пізнання добра і зла», однак були заборонені для споживання створеним людям.
Зміст
У Біблії
Книга Буття (у традиції юдаїзму — Берешит) оповідає: «І насадив Господь Бог сад на сході Едему, й оселив там людину, яку створив. Господь Бог виростив із землі всякі дерева — гарні на вигляд і придатні для їжі, а також дерево життя посеред саду, та дерево Пізнання добра і зла» (Бут. 2:8–9); «І заповів Господь Бог людині: З усякого дерева, що в саду, вживатимеш у їжу. Але з дерева Пізнання добра й зла — не їстимеш з нього; бо того дня, коли скуштуєш його, неодмінно помреш!» (Бут. 2:16–17).
«Знати добро і зло» — усталений фразеологізм у стародавніх євреїв, який означає «знати все».
Біблійна історія про два райських дерева, ймовірно, була запозичена євреями у вавилонян (див. Вавилонське царство). Принаймні, на це вказує існування в ассиро-вавилонському епосі легенди про два райські дерева, з яких одне — дерево життя, інше — мало властивість втамовувати біль і страждання. Крім того, в раю струмило джерело, з якого текла «вода життя» та росло молодильне дерево, причому і «воду життя», і плоди цього дерева заборонялося споживати.
Гріхопадіння
Дерево пізнання добра і зла, його заборонені плоди та спокуса їх скуштувати — ключовий сюжет в історії гріхопадіння Адама і Єви та вихідний пункт біблійної сотеріології. Після того як перші люди, напоумлені Сатаною в образі змія, ослухалися заборони Всевишнього та скуштували плоди цього дерева, все творіння стало занечищене гріхом (Бут. 3:17). Як наслідок, люди стали смертними. «Тоді сказав Господь Бог: Оце став чоловік немов один з Нас, знаючи добро й зло» (Бут. 3:22). Щоби Адам не спожив ще й плодів з дерева життя (і в такий спосіб отримав би безсмертя), Творець вигнав його з Євою з Едемського саду: «...Тож тепер, аби лишень він не простягнув своєї руки і не взяв ще й з дерева життя, не спожив, і не став жити вічно. Тому вислав його Господь Бог з Едемського саду, щоб обробляти землю, з якої він був узятий. Тож вигнав Бог людину і поставив на сході Едемського саду херувимів та полум’яного меча, що обертався у всі сторони, аби стерегти дорогу до дерева життя» (Бут. 3:22–24). Адам і Єва були покарані за скоєне, а разом з ними і всі їхні нащадки. «А жінці сказав: Вельми помножу твої болі й твої муки під час народження дітей. До твого чоловіка відчуватимеш потяг, а він над тобою пануватиме. Адамові Бог сказав: Оскільки ти послухав голосу своєї жінки і з’їв з дерева, з якого Я наказав тобі не їсти, — проклята через тебе земля! В тяжкій праці харчуватимешся з неї в усі дні свого життя. Тернину й будяки родитиме тобі, і будеш їсти польову траву. У поті свого чола їстимеш свій хліб, доки не повернешся в землю, звідки ти був узятий. Бо ти — порох, і до пороху вернешся» (Бут. 3:16–19).
Протоєвангеліє
В оповіді про гріхопадіння наявна перша згадка про месіанський час, зокрема означено майбутнє протистояння між усіма вірними Богові як «насінням жінки» (пор.: Бут. 17:7, 19) і богоборцями як «насінням змія», «синами диявола» (пор.: Ів. 8:44; Дії 13:10). «Тож сказав Господь Бог змієві: За те, що ти таке вчинив, проклятий ти з-поміж усіх тварин і з-поміж усіх диких звірів. На череві своєму ти повзатимеш, і землю їстимеш по всі дні свого життя. Я покладу ворожнечу між тобою й жінкою, між твоїм насінням і її насінням. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту» (Бут. 3:14–15). Більшість християнських коментаторів наголошують, що під «жінкою» належить розуміти християнську Церкву, а під «насінням жінки» — християн, яким «насіння змія» завдаватиме відносно незначної шкоди, постійно «жалячи їх у пʼяту». Водночас фраза, що «насіння жінки» сатані «розчавить голову», цебто остаточно знищить його, переконує, що тут, радше, розуміється Месія (пор.: 2 Сол. 2:8): «Коли ж прийшла повнота часу, Бог послав Свого Сина, Який народився від жінки...» (Гал. 4:4; пор.: Лк. 2:7; Іс. 7:14); «Бог миру незабаром зітре сатану під ваші ноги» (Рим. 16:20).
В авраамічних релігіях
Дерево пізнання добра і зла, як і дерево життя, Біблія не описує. З огляду на вживане в оригінальному тексті слово פֶּ֫רִי (pe rı̂y), під «плодом» слід розуміти фрукт, садовину. Юдейські коментатори висували різні версії у спробах цей плід ідентифікувати — фігове (інжирове) дерево, виноград, етрогове (цитронове) дерево, горіх, персик, гранат, айва тощо. У християнській культурі під «плодом» зазвичай розуміють яблуко (що й відобразила християнська іконографія та світське мистецтво). Ймовірно, до такої версії спонукала Вульгата, де «плід» (фрукт) означений латинським словом «malum» (з лат. — багатозначний термін, означає і яблуко, і зло). Не виключено, що перекладач навмисно вжив саме це слово, аби посилити драматургію сцени гріхопадіння.
Проте всі наявні версії безґрунтовні. Юдаїзм зауважує не на плоді як такому, а на акті непослуху, порушенні прабатьками Божої настанови. Цю позицію обстоює Талмуд: «Борони Боже [щоб ми здогадувалися, що то було за дерево]! Святий, благословенний Він, не відкрив і не відкриє людині, що то було за дерево» (Берешит рабба 15:7). Подібну думку поділяють і декотрі християнські мислителі. Приміром, ігумен Синайського монастиря Анастасій Синаїт (бл. 630 — бл. 701 або пізніше) наголошував, що «справжня природа двох райських дерев геть невідома, і знання про неї не є необхідним для Церкви».
Назагал у святоотцівській спадщині присутні дві версії розуміння дерева пізнання добра і зла — буквальна та алегорична. Більшість церковних авторитетів повчають, що назву дерева не слід розуміти літерально, начебто його плоди направду концентрували в собі все знання про добро і зло. Радше, вони були лише засобом перевірки вірності Богові — випробування, яке створені Ним люди не витримали. Але через це дізналися, що справжнє добро — дотримання Божих настанов, а зло, відповідно, — непокора Творцю.
За християнством, споживши «заборонений плід», Адам і Єва водночас скоїли «первородний гріх», який відтоді поширився й на їхніх нащадків, став спадковим для всіх людей (Рим. 5:12; 3:23). Згідно з Новим Завітом, гріх прабатьків знищується в Ісусі Христі
(Дії 13:38; Ефес. 1:7).
Коран загалом суголосний біблійному викладу, аде називає дерево пізнання добра і зла просто «деревом» (див.: Коран 2:35; 7:19–27).
Додатково
- Дерево пізнання добра і зла — символ мудрості та знання.
- Частину щитоподібного хряща, яка є видимою на передній частині шиї, здебільшого у чоловіків, називають «адамовим яблуком».
- Важливий аспект полеміки біблеїстів стосується івр. терміна had-da, буквально перекладеного як «пізнання». Натомість у єврейській культурі це дієслово означало не споглядання, пізнання як таке, а й опанування, підкорення, проникнення в цю річ (пор. біблійний вираз «пізнати жінку» як вказівка на статеві стосунки). Звідси тлумачення «пізнання добра і зла» як спроби людей підпорядкувати собі добро і зло, запанувати над ними, привласнити собі право визначати й оцінювати, що є добрим, а що злим, тобто стати джерелом морального закону (ширше — ставити себе на місце Бога). У цьому вбачають сенс переступу з боку людей, відходу від Бога.
Джерела
- Bereshith // Midrash Rabbah. Translated into English with notes, glossary and indices : in 13 vol. London : The Soncino Press, 1961. Vol. 1. P. 124.
- Anastasius of Sinai: Hexaemeron / Ed. by Cl. A. Kuehn, J. D. Baggarly. Roma : Pontificio Istituto Orientale, 2007. 495 p.
- Преславний Коран. Переклад смислів українською мовою / Пер. з араб. М. Якубовича. Київ : ДУМУ «Умма», 2017. 433 с.
- Біблія. Сучасний переклад з давньоєврейської та давньогрецької мов. 2-ге вид. Київ : Українське Біблійне Товариство, 2023. 1366 с.
Література
- Гайковський М. І. Дерево — символ відродження природи і спасіння людини: символ дерева у християнстві // Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України. 2006. № 4. С. 26–32.
- Martin J. Torah Gematria of the Set-Apart Spirit: The Tree of Life and The Tree of the Knowledge of Good and Evil. [W. p.] : Lulu.com, 2014. 76 р.
- Еліаде М. Дерево пізнання // Трактат з історії релігій / Пер. з фр. О. Панича. Київ : Дух і Літера, 2016. С. 327–328.
- Dale M. The Tree of Knowledge of Good and Evil Revealed. [W. p.] : Lulu.com, 2016. 162 p.
- M'Ilvaine J. H. The Tree of the Knowledge of Good and Evil. London : Forgotten Books, 2016. 274 р.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Павленко П. Ю. Дерево пізнання добра і зла // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Дерево пізнання добра і зла (дата звернення: 11.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.02.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
