Дипломатична місія
Дипломати́чна мі́сія (дипмісія) — багатозначний термін.
1) Вид постійного дипломатичного представництва, яке очолює зазвичай посланник або повірений у справах.
Зміст
Загальні засади
Дипломатичну місію очолює дипломат рангом трохи нижче надзвичайного і повноважного посла (тому статус дипломатичної місії дещо нижчий, ніж у посольства).
У 19 ст. дипломатичні місії засновували переважно в малих країнах, тоді як посольства — у великих. Із погляду сучасного дипломатичного права, не існує принципових відмінностей між посольством і дипломатичною місією щодо прав, дипломатичних привілеїв і дипломатичних імунітетів.
У широкому розумінні дипломатична місія включає всі види дипломатичних представництв держав, які вони можуть створювати на території своєї держави, інших держав та при міжнародних організаціях. Наприклад, «Положення про закордонні дипломатичні установи України» (2021) містить такий перелік установ:
- Посольство України;
- Посольство України з резиденцією Надзвичайного і Повноважного Посла України в Києві;
- Постійне представництво України при міжнародній організації;
- Представництво України при міжнародній організації;
- Місія України при міжнародній організації;
- консульська установа України (Генеральне консульство України, Консульство України, Віцеконсульство України та Консульське агентство України).
Правовий статус вказаних дипломатичних установ (дипмісій) регламентує й регулює Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 та акти національного законодавства держави, що їх акредитує.
У вузькому розумінні це — спеціальні місії, що є тимчасовими дипломатичними установами, які може призначати кожна держава-член міжнародного співтовариства для розв’язання будь-яких питань (виконання певного завдання), вагомих для міждержавних відносин або відносин з міжнародною організацією. Такі питання стосуються суверенної рівності держав, підтримання міжнародного миру й безпеки, розвитку дружніх відносин і співробітництва між державами тощо. Правовий статус спеціальних місій регламентує та регулює Віденська конвенція про спеціальні місії 1969, а також окремі домовленості між державами. Держави-підписанти згаданої конвенції (Україна приєдналася до неї 1993) вбачали в ній як доповнення до попередніх конвенцій про дипломатичні зносини (1961) та консульські зносини (1963), так і чинник сприяння розвитку дружніх відносин між країнами, незалежно від їхнього державного ладу та суспільного устрою. Враховували, що дипломатичні привілеї та імунітети надані спеціальним місіям для забезпечення їхнього ефективного функціонування в справі репрезентації держави, а не для вигоди окремих осіб.
Склад і функції спеціальної місії
Членами спеціальної місії є: глава місії, представники держави, що направляє, та члени персоналу спеціальної місії.
Глава спеціальної місії — особа, на яку держава, що направляє, покладає обов’язок діяти в цьому статусі.
Представник держави, що направляє, у спеціальній місії — будь-яка особа, якій держава надала такі повноваження.
Членами персоналу спеціальної місії є члени дипломатичного, адміністративно-технічного та допоміжного персоналу спеціальної місії. Члени дипломатичного персоналу мають статус дипломата для цілей спеціальної місії. Члени адміністративно-технічного персоналу здійснюють адміністративно-технічне обслуговування спеціальної місії. Члени допоміжного персоналу діють у спеціальній місії як домашні службовці чи виконують аналогічні роботи. Натомість склад приватного допоміжного персоналу становлять виключно особи, які працюють у приватному обслуговуванні членів спеціальної місії.
Функції спеціальної місії визначаються за взаємною згодою між державою, що направляє, і державою, що приймає.
Направлення спеціальної місії
Держава, яка бажає направити одну й ту саму спеціальну місію у дві чи більше держав, повідомляє про це кожну з держав, що приймають, коли звертається до них за згодою. І навпаки, якщо дві чи більше держав бажають направити спільну спеціальну місію в іншу державу, вони повідомляють її про свої наміри під час звернення за згодою.
Дві чи більше держав можуть направити одночасно спеціальні місії в іншу державу за її згодою для колективного розгляду (за попереднім погодженням між усіма державами) питання, що становить для них спільний інтерес.
Наявність дипломатичних або консульських відносин не є необхідною умовою для направлення або прийняття спеціальної місії.
2) Дипломатичною місією вважають також направлення в будь-яку державу уповноваженої особи або делегації для виконання спеціального, разового, зазвичай дипломатичного, доручення від уряду. Права і обов’язки глави і членів такої місії визначаються, зокрема, міжнародними конвенціями.
Україніка
Відповідно до п. 5 ст. 5 Закону України «Про дипломатичну службу» від 20.09.2001 у системі органів дипломатичної служби можуть утворюватися спеціальні місії, а також делегації на сесії статутних органів міжнародних організацій, статус, завдання та функції яких залежно від рівня місії визначаються відповідно Президентом України або Міністром закордонних справ України. Спеціальні місії визначені як «тимчасові місії, що за своїм характером представляють Україну і направляються Україною до іншої держави за її згодою для спільного розгляду з цією державою певних питань або для виконання щодо неї певного завдання». Фінансове та матеріально-технічне забезпечення роботи спеціальних місій визначає Кабінет Міністрів України.
Джерела
- Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 року // Законодавство України. URL: https://web.archive.org/web/20190926052222/https://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_048
- Віденська конвенція про консульські зносини // Генеральне консульство України в Неаполі. URL: http://kimo.univ.kiev.ua/DKS/09.htm
- Віденська конвенція про Спеціальні місії 1969 р. // Kimo.univ.kiev.ua. URL: http://kimo.univ.kiev.ua/DKS/11.htm
- Положення про закордонні дипломатичні установи України // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/99/2021#Text
- Про дипломатичну службу: Закон України № 2449-VIII від 07 червня 2018 р. // Відомості Верховної Ради України. 2018. № 26. Ст. 219. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2449-19#Text
Література
- Дипломатична місія // Юридична енциклопедія : у 6 т. / Відп. ред. Ю. С. Шемшученко. Київ : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. Т. 2. 744 с.
- Матвієнко В. М. Дипломатична місія // Українська дипломатична енциклопедія : в 2 т. / Гол. редкол. Л. В. Губерський. Київ : Знання України, 2004. Т. 2. 812 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Баймуратов М. О., Кофман Б. Я. Дипломатична місія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Дипломатична місія (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.02.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
