Диякониса
Диякони́са, дияконеса (грец. διακόνισσα — служниця) — у християнстві — вірянка, яка виконує дияконське служіння. Жіночий дияконат був важливим інститутом у 1-му тисячолітті історії християнства.
Історична довідка
У ранній Церкві, поруч із чоловіками, на дияконське служіння обирали й жінок-християнок. За Новим Завітом, до кандидаток у диякониси апостол Павло висував менше вимог, ніж до майбутніх дияконів; звертав увагу лише на те, щоб на служіння обиралися «поважні, не осудливі, тверезі, вірні в усьому» християнки (1 Тим. 3:11).
Згідно з «Апостольскими постановами» (ІІ, 15), у диякониси слід обирати «жінку віруючу та святу», щоби служила жінкам (бо трапляється часом, що «в деякі будинки не можна послати до жінок чоловіка диякона, через невірних: тому, для заспокоєння помислу безбожних, пошли туди жінку дияконису»). Вказано й на таке: «коли навчаються жінки, диякон нехай помазує святою оливою тільки їхнє чоло, а після нього нехай помазує їх диякониса; бо немає потреби, щоб чоловіки дивилися на жінок».
Диякониси головно прислужували жінкам громади, навчали їх засадам віровчення і хрестили (Апостольські постанови, ІІ, 16).
Були напряму підпорядковані дияконам. «А дияконису шануйте ви в образ Духа Святого: вона без диякона нічого нехай не робить і не говорить, подібно як і Утішитель нічого від себе не говорить і не чинить, але, славлячи Христа, чекає Його волі; і, як не можна увірувати в Христа без духа вчення, так жодна жінка нехай не приходить до диякона чи єпископа без диякониси» (Апостольські постанови, ІІ, 26).
Про дияконис як церковних служниць повідомляли папа Климент I (Климент Римський), Ориген, Климент Александрійський, Епіфаній Кіпрський. Дияконис згадує й Пліній Молодший у Листі до імператора Траяна.
У перших століттях християнства дияконис відносили до кліру. Пізніше, згідно з постановами Лаодикійського собору (4 ст.), це положення було скасовано. Водночас ухвалено, що в диякониси мусять обирати тільки вдовиць і дів. А за рішеннями ІV Вселенського (Халкедонського) собору (451) — християнок від 40 років і старших. З огляду на літній для тих часів вік, дияконис ще називали «старицями» (грец. πρεσβύτερος).
З поширенням жіночого чернецтва чин диякониси поступово зник: у західному християнстві з 9 ст., а в східному — з 13 ст.
Ініціативи щодо відновлення чину дияконис поширилися в 19 ст., потребу в ньому маніфестували різні християнські інституції у Першу світову війну, революційних подіях міжвоєнного часу тощо.
2016 рішення про відновлення служіння дияконис ухвалив Александрійський патріархат. Цього ж року Папа Римський Франциск призначив комісію з дослідження історії дияконату жінок в християнстві.
Натепер, як у католицизмі, так і серед православних церков, триває активна дискусія щодо можливого відродження жіночого дияконату. Провід українського православ’я вважає, що реалізація цього питання не на часі (так, представники Православної церкви України зауважують, що «це служіння поки неможливе, адже паства до такого не готова»).
Додатково
- Серед біблеїстів існує думка, що у Першому посланні до Тимофія («Жінки також мають бути поважними, не осудливими, тверезими, вірними в усьому», 1 Тим. 3:11) йдеться не про дияконис, а про вимоги до дружин дияконів. На це начебто вказує контекст (див. 1 Тим. 8–13). Проблематичним є вжите апостолом слово «γυναῖκας», яке одні переклади подають як «жінки», інші — як «дружини». Утім, більшість коментаторів переконані, що під «γυναῖκας» Павло розумів саме дияконис, які в його час вже служили у церквах. Так, у Посланні до Римлян апостол згадує про «Фиву, служительку (διάκονον) Церкви в Кенхреях», яка «допомагала багатьом і мені самому» (Рим. 16:1–2).
- В апокрифічному «Апокаліпсисі Богородиці» матір Ісуса Христа названо «Пресвятою Дияконисою». Сучасні дослідники витлумачують зміст апокрифу так, наче Богородиця «править особливу ектенію» (молитву за грішних) у потойбічному світі, обходить небесний храмовий простір.
- Штат священнослужителів Софійського собору в Константинополі за імператора Юстиніана І Великого включав понад 500 осіб,
з них — 40 дияконис. - Збереглися дві фрески з образами дияконис у вімі головного вівтаря Софійського собору в Києві.
Джерела
- Апостольські постанови / Пер. з лат. єп. Епіфанія (Думенка). Київ : Видавничий відділ УПЦ Київського Патріархату, 2011. 282 с.
- Пліній Молодший. Вибрані листи / Пер. з лат. А. Содомори. Львів : Апріорі, 2018. 184 с.
- Біблія. Сучасний переклад з давньоєврейської та давньогрецької мов / Пер. Р. Турконяк. Київ : Українське Біблійне Товариство, 2020. 1172 с.
Література
- Riley M. The Deaconess: Walking in the Newness of Life. 2nd ed. Newark : Christian Associates-Publications, 1993. 148 p.
- Sr. Rogers J. R. My Role As A Deaconess: The Deaconess Role For A Biblical Perspective. [W. p.] : Create Space Independent Publishing Platform, 2011. 86 p.
- Nichols H. The Work of the Deacon & Deaconess. 2 nd ed. Valley Forge : Judson Press, 2014. 137 p.
- The Ministry of a Deaconess: The Ministry of Care. 2nd ed. [W. p.] : Create Space Independent Publishing Platform, 2016. 84 p.
- Горбик С., прот. Повертання до джерел або марнотратство? Про проблему відродження дияконис у Православній церкві // Київське православ’я. 2017. URL: http://kyiv-pravosl.info/2017/03/16/povertannya-do-dzherel-abo-marnotratstvo-pro-problemu-vidrodzhennya-dyyakonys-u-pravoslavnij-tserkvi/
- Бєлякова Н. Диякониси у Православних Церквах: миротворчий потенціал чи джерело конфлікту? // Центр СУА з жіночих студій в УКУ. 2018. URL: https://lektoriy.ucu.edu.ua/диякониси-у-православних-церквах-мир /
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Павленко П. Ю. Диякониса // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Диякониса (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.06.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
