Звід пам'яток історії та культури України
Звід па́м’яток істо́рії та культу́ри Украї́ни — багатотомне енциклопедичне книжкове видання, в якому представлено енциклопедичні статті про всі нерухомі об’єкти культурної спадщини України.
Зміст
Загальні відомості
У книжковому виданні (електронна версія у вигляді вебпорталу не передбачена) зібрано якнайповнішу науково верифіковану інформацію про об’єкти культурної спадщини (пам’ятки і щойно виявлені об’єкти культурної спадщини) за видами: археології, історії, архітектури, містобудування, монументального, садово-паркового мистецтва, ландшафту, науки і техніки відповідно до адміністративно-територіального устрою України. Тексти статей супроводжуються ілюстраціями (натурними світлинами й креслениками) та бібліографічними посиланнями.
Історична довідка
02.10.1967 ухвалено спільну постанову Президії Академії наук СРСР і колегії Міністерства культури СРСР «Про підготовку Зводу пам’яток історії та культури народів СРСР». На основі зібраної у Зводі пам’яток інформації планувалося створити Атлас пам’яток та відповідну довідкову базу. На цій основі 1969 в СРСР розпочато натурні обстеження та фотофіксацію пам’яток і збирання інформації для формування Зводу пам’яток та написання статей. Методичні рекомендації та методичні вказівки щодо підготовки Зводу пам’яток опубліковано 1968, 1972, 1975, 1986. Ці завдання конкретизовано 24.03.1982 спільною постановою Президії Академії наук СРСР, Міністерства культури СРСР, Держкомвидаву СРСР про видання багатотомних республіканських Зводів пам’яток і затверджено основні правила підготовки цих видань. Утворено Головну редакційну раду у м. Москві та Головні редакційні колегії у столицях союзних республік. Друк доручено всесоюзному видавництву «Наука», в якому створено спеціальну редакцію. Науково-методичну й організаційну роботу покладено на інститути системи Академії наук СРСР відповідно до виду пам’яток (наприклад, за пам’ятки археології відповідав Інститут археології АН СРСР).
У кожній союзній республіці кількість томів (кожен обсягом до 100 друкованих аркушів) визначалася кількістю адміністративних одиниць — областей, країв, автономних республік. Методика роботи передбачала видання томів щодо союзної республіки спочатку національною мовою республіки, а пізніше, після відповідної наукової апробації — перевидання російською мовою. Це повністю реалізовано у Білоруській РСР (тепер Білорусь): видано 8 томів білоруською мовою і 8 томів — російською. У РРФСР (тепер Росія) заплановані 80 комплексних томів Зводу пам’яток не видано: завадила нез’ясованість фундаментальних питань історії Росії, внаслідок чого безпорадність щодо пам’яток історії (їхньої номенклатури, кількості й потрактування) унеможливила їхнє внесення до Зводу пам’яток. Тож до 2012 видано 28 випусків про 23 033 пам’ятки археології Росії та кілька випусків про пам’ятки архітектури і монументального мистецтва окремих областей (Смоленської, Брянської тощо). Грузія 1990 видала всі 5 томів Зводу пам’яток тільки грузинською мовою. В Україні заступник голови Ради Міністрів УРСР М. Орлик (1930; тепер Росія — 2022; Україна) наполягла на підготовці матеріалів до Зводу пам’яток російською мовою, що дуже ускладнило й загальмувало цю працю. Загалом науково-видавничий проєкт у межах СРСР не був реалізований так, як було заплановано до 2010, з огляду на зникнення цієї держави 1991.
В Україні підготовку Зводу пам’яток розпочато на виконання постанови Ради Міністрів УРСР 30.09.1982 «Про заходи щодо забезпечення видання томів Зводу пам’яток історії та культури народів СРСР по Українській РСР»: створено Головну редакційну колегію, редакційні колегії в областях, містах Києві та Севастополі, редакцію Зводу пам’яток у складі Української радянської енциклопедії. До підготовки статей і комплектування томів залучено інститути гуманітарного профілю системи Академії наук УРСР та Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури (по пам’ятках архітектури та містобудування). Доручення щодо сприяння цій роботі надано відповідним міністерствам і відомствам. Головну редакційну колегію очолювали, послідовно, М. Орлик, академіки С. Комісаренко, М. Жулинський, І. Курас, В. Смолій.
Базовою структурою щодо підготовки видання з 1982 став відділ історико-краєзнавчих досліджень Інституту історії АН УРСР (тепер Інститут історії України НАН України); 1984 цей відділ перетворено на відділення історико-краєзнавчих досліджень, у складі якого був відділ наукового забезпечення Зводу пам’яток історії та культури України; 1986 відділення перетворено на відділ, 2006 — на Центр Зводу пам’яток історії та культури України, з 2012 — Центр дослідження історико-культурної спадщини України. Структуру очолювали, послідовно, академік П. Тронько, доктори історичних наук В. Горбик (1936; тепер Росія — 2016; Україна), С. Кот (1958–2022; Україна), Р. Маньковська (1965; тепер Україна). Для науково-організаційного забезпечення роботи постановою Президії АН УРСР 21.04.1983 при Головній редакційній колегії створено робочу групу, яку 1983–1992 очолював В. Тимофієнко як відповідальний секретар Головної редакційної колегії. Під його керівництвом 1983–1986 створено адаптовану до українських умов науково-методичну базу підготовки Зводу пам’яток. Вирішено, що в Україні Звід пам’яток має складатися з 28 томів — по одному тому на кожну область, міста Київ і Севастополь; окремий том має бути присвячений українським пам'яткам зарубіжжя. Кожен том, залежно від обсягу матеріалів, міг складатися з кількох книг. З 1983 в усіх областях України, містах Києві і Севастополі почали діяти редакційні колегії та авторські колективи, чисельністю 100–250 науковців і краєзнавців. На них покладено основний обсяг роботи. У незалежній Україні підготовці томів Зводу пам’яток сприяли постанова Кабінету Міністрів України 14.03.1992 «Про додаткові заходи щодо забезпечення видання томів «Зводу пам’яток історії та культури України», укази Президента України від 11.12.2000 (Л. Кучми) та 28.11.2007 (В. Ющенка). Проте питання централізованого фінансування цієї роботи не було вирішено. З огляду на це, у кожній області й місті томи Зводу пам’яток видавали на розсуд місцевого керівництва за рахунок коштів місцевих бюджетів.
У процесі підготовки Зводу пам’яток видано багато науково-методичних праць з цієї теми, монографій, збірників наукових статей та статей про низку конкретних пам’яток, об’єднаних у періодично публіковані «Матеріали до Зводу пам’яток історії та культури України». Проте надзвичайно складне й коштовне видання основних томів Зводу пам’яток виявилося Україні не під силу. Видано тільки 1, 2 і 3 частини першої книги «Київ» (1999, 2004, 2011), в якій численним колективом авторів репрезентовано 2 450 об'єктів культурної спадщини міста. Підготовлено до друку, але не видано, другу книгу «Київ», присвячену міському некрополю. Том по м. Севастополю, підготовлений до друку найпершим, не видано. 2017 видано добре ілюстрований том по Закарпатській області; 2017 опубліковано том по Сумській області, обсягом 1855 сторінок — тільки електронна версія без ілюстрацій. Аналогічно 2020 видано том по Чернівецькій області. Волинська, Дніпропетровська, Івано-Франківська, Полтавська, Харківська, Хмельницька, Чернігівська та інші області видають матеріали до Зводу пам’яток самотужки, окремими випусками по районах і містах кожної області, причому за адміністративно-територіальним устроєм, який існував до 2020. Затримка з підготовкою та виданням томів Зводу пам’яток зумовлена нестачею фахівців та недостатнім фінансуванням.
Характеристика
На 2023 роботу з підготовки томів Зводу пам’яток координує Головна редакційна колегія на чолі з академіком В. Смолієм через Центр дослідження історико-культурної спадщини України. Науково-методичну допомогу обласним редколегіям надають інститути системи НАН України: історії України; археології; мистецтвознавства, фольклористики та етнології. Після ліквідації 2007 Науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури підготовка статей щодо пам’яток архітектури, містобудування та історичних міст залишилася без науково-методичної підтримки, що значно понизило якість статей про ці види пам’яток.
Структура кожного тому «Зводу пам’яток» включає:
- вступну статтю про нерухому культурну спадщину області в контексті історії регіону;
- оглядову статтю про нерухому культурну спадщину обласного центру;
- статті про окремі пам’ятки та об’єкти культурної спадщини обласного центру.
Розділи про адміністративні райони області, у кожному з яких матеріали згруповано за схемою:
- оглядова стаття про нерухому культурну спадщину району;
- оглядова стаття про нерухому культурну спадщину районного центру;
- статті про окремі пам’ятки та об’єкти культурної спадщини районного центру;
- статті про окремі пам’ятки та об’єкти культурної спадщини в населених пунктах району.
У кожному томі в цілому та в окремих його розділах матеріали згруповано за абетковим принципом відповідно до найменувань районів, населених пунктів, окремих пам’яток та об’єктів культурної спадщини, вулиць, провулків, площ.
Значення
Підготовка та опублікування томів «Зводу пам’яток» активізує пошукову роботу щодо виявлення та дослідження об’єктів нерухомої культурної спадщини, сприяє їх державній реєстрації (див. Державний реєстр нерухомих пам’яток України) і як наслідок — збереженню і належному використанню.
Додатково
Створення Зводу пам’яток історії та культури було однією з небагатьох корисних культурних ініціатив колишнього СРСР. Незавершеність цього масштабного проєкту є закономірною, оскільки за своїми методичними засадами він належить до минулої історичної доби. Проте напрацьовані в Україні матеріали до Зводу пам’яток історії та культури України мають бути оприлюднені в повному обсязі для уведення їх до інформаційного поля сучасного пам’яткознавства.
Цитата
«Головне завдання національного проєкту (Зводу пам’яток) — зробити національну культурну спадщину надбанням кожної людини, компонентом історичної пам’яті, оскільки в епоху глобалізації історико-культурна спадщина — основа самоідентифікації, платформа для формування нового культурно-історичного ландшафту країни.»
Цит. за: Горбик В., Денисенко Г. «Звід пам’яток історії та культури України» у дослідженні і охороні культурної спадщини: досвід, проблеми, перспективи. Київ : Інститут історії НАН України, 2012. С. 169.
Джерело
- Збірник нормативно-правових актів сфери охорони культурної спадщини. Чернігів : ВАТ «РВК «Деснянська правда», 2011. 796 с.
Література
- Вечерський В. В. Звiд пам'яток — образ суспiльства // «Київ». 1991. № 1. С. 114–120.
- Типові статті для Зводу пам'яток історії та культури України. Київ : Головна редколегія Зводу пам'яток історії та культури України, 1994. 200 с.
- Звід пам’яток історії та культури України: Енцикл. вид.: У 28 т. / Київ. Кн. 1. Ч. 1. Київ : Голов. ред. Зводу пам’яток історії та культури при вид-ві «Укр. енциклопедія» ім. М. Бажана, 1999. 608 с.
- Звід пам’яток історії та культури України: Енцикл. вид.: У 28 т. / Київ. Кн. 1. Ч. 2. Київ : Голов. ред. Зводу пам’яток історії та культури при вид-ві «Укр. енциклопедія» ім. М. Бажана, 2004. С. 585–1216.
- Ковпаненко Н. Проблеми висвітлення мистецької спадщини у «Зводі пам’яток історії та культури України». Київ : Інститут історії НАН України, 2011. 120 с.
- Горбик В., Денисенко Г. «Звід пам’яток історії та культури України» у дослідженні і охороні культурної спадщини: досвід, проблеми, перспективи. Київ : Інститут історії НАН України, 2012. 192 с.
- Звід пам’яток історії та культури України. Сумська область (Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України») Київ : Інститут історії України НАН України, 2017. 1855 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Звід пам'яток історії та культури України // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Звід пам'яток історії та культури України (дата звернення: 7.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.07.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
