Конвенція про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства 1968
Конве́нція про незастосува́ння стро́ку да́вності до воє́нних зло́чинів і зло́чинів про́ти лю́дства 1968 — міжнародно-правовий документ, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 26.11.1968. Набула чинності 11.11.1970.
Структура і зміст
Конвенція закріплює принцип сучасного міжнародного права, згідно з яким жодні строки давності не застосовуються до осіб, що здійснили найтяжчі міжнародні злочини — злочини проти людяності і воєнні злочини незалежно від часу їх скоєння.
Складається з преамбули та 11 статей. У преамбулі зазначено, що згідно з міжнародним правом воєнні злочини та злочини проти людства належать до найтяжчих злочинів, а ефективне покарання за їх скоєння є «важливим чинником у справі запобігання таким злочинам, захисту прав людини та основних свобод, зміцнення довіри, заохочення співробітництва між народами і забезпечення міжнародного миру та безпеки».
Відповідно до ст. 1 Конвенції, строки давності не застосовуються до таких найтяжчих міжнародних злочинів, незалежно від часу їх скоєння:
- воєнні злочини, як вони визначені у Статуті Нюрнберзького міжнародного воєнного трибуналу (1945), а також серйозні порушення, перелічені в Женевських конвенціях про захист жертв війни 1949;
- злочини проти людства незалежно від того, чи були вони скоєні під час війни або в мирний час, як вони визначені у Статуті Нюрнберзького міжнародного воєнного трибуналу та в резолюціях Генеральної Асамблеї ООН від 13.02.1946 і 11.12.1946; вигнання у результаті збройного нападу або окупації та нелюдські дії, що є наслідком політики апартеїду, а також злочин геноциду, визначений у Конвенції про запобігання злочинові геноциду і покарання за нього 1948, навіть якщо такі дії не становлять порушення внутрішнього законодавства країни, в якій були скоєні.
Положення Конвенції 1968 застосовуються не лише до представників державної влади і приватних осіб, які є виконавцями чи співучасниками таких злочинів або безпосередньо підбурюють інших осіб до їх скоєння, або беруть участь у змові для вчинення цих злочинів незалежно від ступеня їх завершеності, а й до представників державної влади, що допускають їх скоєння (ст. 2). За Конвенцією, держави-учасниці мають вжити всіх необхідних заходів законодавчого та іншого характеру для видачі зазначених осіб, а також для забезпечення того, щоби строк давності або інші обмеження не застосовувалися до судового переслідування та покарання за злочини, зазначені в ст. 1, 2 Конвенції (там, де такі обмеження є, — скасувати їх).
Україна ратифікувала Конвенцію 25.03.1969.
Джерело
Конвенція про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства // Верховна Рада України. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_168#Text
Література
- Василенко В. А. Ответственность государства за международные правонарушения. Киев : Вища школа, 1976. 267 с.
- Зелінська H. A. Поняття «міжнародний злочин» в історико-правовому ракурсі // Актуальні проблеми політики. 2007. Вип. 32. С. 271–278.
- Boister N. An Introduction to Transnational Criminal Law. Oxford : University Press, 2012. 512 p.
- Теорія та практика міжнародного кримінального права / За ред. проф. Зелінської Н. А. Одеса : Фенікс, 2017. 582 с.
- Попко В. Постнюрнберзький розвиток концепції міжнародного злочину // Вісник Пенітенціарної асоціації Україн. 2021. Вип. 4. С. 144–163.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Нипорко Ю. І. Конвенція про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства 1968 // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Конвенція про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства 1968 (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.03.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
