Хосе́ де Ако́ста (ісп. José de Acosta; 1539, Медіна-дель-Кампо, Стара Кастилія, Іспанія — 1600) — великий іспанський історик, географ и натураліст, член ордена єзуїтів, католицький місіонер. Автор творів, присвячених природі та культурі Америки; передбачив ряд теорій, висунутих наукою XIX століття.
Народився у місті Медіна-дель-Кампо, в 13 років став новіцієм Товариства Ісуса. Вивчав теологію в Окана. В квітні 1559 року відправився в Ліму, столицю віце-королівства Перу, де роком раніше з'явились перші єзуїти. З 1571 року впродовж 14 років вів велику та плідну місіонерську і просвітницьку діяльність: Акоста викладав богослов'я у єзуїтських коллегіях віце-королівства, сам заснував багато навчальних закладів в різних містах Перу (в тому числі Куско та Потосі), в 1576 році був обраним провінціалом (головою відділення ордену на певній території). За час свого перебування в Південній Америці Акоста зібрал велику кількість свідчень про природу регіона та культурах його аборигенів. Вступив в конфлікт з віце-королем Перу Франсіско де Толедо, графом Оропеса, він був відізваний в Іспанію в 1585 році; поверненню передувало перебування в Мексиці, де Акоста продовжив свої дослідження. В 1587 році він остаточно повертається в метрополію, де зближується з королем Філіппом II. В подальшому, Акоста жив та працював у Римі, Вальядоліді та Саламанці в якості орденського сановника, університетського викладача та церковного проповідника (його проповіді користувались великим успіхом і були видані в Саламанці в трьох томах). Помер у Вальядоліді, займаючи посаду ректора саламанкської езуїтської коллегії.
Гумбольдт високо оцінив роботу Акости по дослідженні в області метеорології та фізики і за багато його відкриттів він вдостоївся звання одного із Засновників Геофізики. В його Історії вперше з'явилась теорія про чотири лінії без магнітного відхилення (він описав використання компаса, кут відхилення, різницю між Магнітним і Північним полюсом; хоч відхилення були відому ще в XV столітті, він описав коливання відхилень від однієї точки до іншої; він ідентифікував місця з нульовим відхиленням: наприклад, на Азорських островах); міркування про вигини ізотермічних ліній і про розподіл тепла в залежності від широти, про направлення течій і багатьох фізічних явищ: різницю кліматів, активності вулканів, землетрусів, типи вітрів і причини їх виникнення. Хосе де Акоста в своїй Історії (1590), вперше пояснив природу відпливів і припливів, періодичність і взаємозвязок з фазами Місяця[1]. Він першим довів, що землетруси та вулканічні викиди мають різну природу. Описав різні землетруси (Вальдівія, Чілі, в 1575; Арекіпа, Перу, в 1582; Ліма, Перу, в 1586; і Кіто, Еквадор в 1587), їх очевидність привела його до думки, що вони здійснюють послідовне переміщення з Півдня на Північ. Він також першим описав цунамі висотою 25 метрів і які ввірвалися на сушу на відстань 10 км.
Відомо, що Акоста був знайомим з різними мовами та алфавітами, принаймі він цікавився ними. Він сам згадує про знайомтсво з китайцями в Мексиці та їх іерогліфах, і навіть просив їх записати на китйській таку фразу: «Josef de Acosta ha venido del Perú» (Хосе Акоста приїхав з Перу), ті через довгий час записали, а потім прочитали; проте Акоста виявив примітну різницю: поняття вони змогли передати, а ім'я — ні, тому що вони шукають подобу імені на своїй мові для ієрогліфа. Акоста також особисто бачив японські ієрогліфи (залишених в записах японців, які побували в Європі), які легко відрізняв від китайських, хоч і схожих, порівняв їх з буквами та фігурами, що відповідають дійсності.[2]
Перу Хосе де Акоста належить багато богословських творів, збірник проповідів, а також три трактата про Америку:
Збереглись підписи Хосе де Акоста на різних документах:
