Кушніренко, Андрій Миколайович
Кушніре́нко, Андрі́й Микола́йович (17.10.1933, с. Великі Загайці, тепер Кременецького району Тернопільської області, Україна — 11.01.2013, м. Чернівці, Україна) — хоровий диригент, композитор, фольклорист, етнограф, педагог, музично-громадський діяч. Народний артист УРСР (з 1973), лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1984), член-кореспондент Національної академії мистецтв України (з 1997), член Національної спілки композиторів України (з 1997).
|
Кушніренко, Андрій Миколайович | |
|---|---|
| Народження | 17.10.1933 |
| Місце народження | Великі Загайці |
| Смерть | 11.01.2013 |
| Місце смерті | Чернівці (місто) |
| Місце поховання | Чернівці (місто) |
| Alma mater | Львівська національна музична академія імені М. В. Лисенка |
| Місце діяльності | Україна |
| Напрями діяльності | музичне мистецтво |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | Трудового Червоного Прапора, За заслуги (ІІІ ст., ІІ ст.) |
| Премії | Національна премія України імені Тараса Шевченка, літературно-мистецька премія імені С. Воробкевича |
Життєпис
Навчався в семирічній школі в с. Великі Загайці. Закінчив Кременецьку загальноосвітню середню школу (1952). Працював учителем музики та співу в рідному селі.
1953–1954 студіював мистецтво диригування на 6-місячних курсах диригентів хору при Львівському культурно-освітньому училищі (тепер Львівський фаховий коледж культури і мистецтв).
1955–1957 — студент Львівського музично-педагогічного училища імені Філарета Колесси (закінчив з відзнакою та був рекомендований для навчання в консерваторії).
1957–1962 навчався на диригентсько-хоровому факультеті Львівської державної консерваторії ім. М. Лисенка (тепер Львівська національна музична академія імені М. В. Лисенка). Опанував диригентську школу професора М. Колесси, навчаючись у його учня — доцента, кандидата мистецтвознавства М. Антківа (1923–1993; Україна). Теоретичні дисципліни вивчав у професорів С. Людкевича, А. Кос-Анатольського, А. Солтиса (1890–1968), Р. Сімовича (1901–1984), О. Теплицького (1902–1979; усі — тепер Україна), В. Гошовського.
Від 1962 — художній керівник і головний диригент Державного заслуженого академічного Буковинського ансамблю пісні і танцю України. Ансамбль під його керівництвом став одним із провідних художніх професійних колективів, двічі лауреатом міжнародних конкурсів (1967, 1977); 1969 йому присвоєно звання заслуженого, а 2006 — статус академічного ансамблю України.
Допомагав аматорським художнім колективам Буковини. 1983 і 1986 проводив одномісячні семінари для диригентів у Канаді (міста Торонто, Вінніпег, Едмонтон, Ванкувер).
Голова Чернівецького обласного відділення Національної всеукраїнської музичної спілки (НВМС), Об’єднання композиторів Буковини та хорового товариства ім. М. Леонтовича (усі — з 1989), секретар республіканської координаційної ради НВМС.
Заснував (1992) та очолив (до 2004) кафедру музики в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича. Був членом ученої ради Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (з 1992). 1994 здобув звання професора.
Очолював журі обласних оглядів художньої самодіяльності. Голова журі І Всеукраїнського фестивалю-конкурсу української козацької пісні «Байда» (м. Тернопіль, 2001) та ХІІІ Міжнародного гуцульського фестивалю (м. Вижниця, 2003). Член журі Всеукраїнського конкурсу ім. М. Леонтовича (1993, 1995, 1997), конкурсу ім. Ч. Порумбеску (Румунія, 1989), ІІІ Всеукраїнського фестивалю-конкурсу колективів народного хорового співу ім. П. Демуцького (м. Київ, 2001), Всеукраїнського фестивалю автентичного фольклору серед учнівської молоді «Батьківські пороги» та Міжрегіонального музичного фестивалю «Буковинський жайвір» (обидва — м. Чернівці, 2001).
Від 1991 неодноразово брав участь у підготовці урядових концертів до Дня Незалежності України як головний хормейстер, а також як диригент зведених хорів у Всеукраїнських святах народної творчості на Співочих полях у містах Києві, Полтаві, Львові, Тернополі.
1999, 2001, 2004, 2009 — художній керівник та головний диригент творчих звітів майстрів мистецтв і художніх колективів Чернівецької області на сцені Національного палацу мистецтв «Україна» в м. Києві.
Творчість
Автор низки оригінальних музичних творів, серед яких народна опера «Буковинська весна», кантати, хорові драматичні поеми, численні обробки народних пісень, вокально-хореографічні сюїти та обрядові картини, пісні для хору і солістів, солоспіви.
Композиторська творчість Кушніренка пов’язана не лише з хоровими, але й з вокально-хореографічними жанрами (вокально-хореографічні сюїти для хору, оркестру і балету «Зелен край наш, Буковино», «Буковинська родина», вокально-хореографічні композиції «Українська мозаїка», «Веселкові передзвони»; театралізовані вокально-хореографічні обрядові сцени «Щедрий вечір, добрий вечір», «Весна-красна», «Обжинки» з циклу «Пори року»).
Автор пісень: «Любіть Україну» (вірші В. Сосюри), «Україно, любов моя» та «У вінок Федьковичу» (вірші М. Ткача), «Земле моя — всеплодющая мати» (вірші І. Франка); драматичних поем для соліста, хору і оркестру «Дума про Сагайдачного» (слова автора) та «Славен Хотин-град» (вірші В. Микитюк), кантата «Молюсь за тебе, Україно» (слова автора) для баритона, хору і симфонічного оркестру.
Записав понад 1000 українських народних пісень та інструментальних мелодій, 150 з них обробив для хору і оркестру, зокрема: «Заповіт», «Садок вишневий коло хати» на слова Т. Шевченка, «Чом, чом, земле, моя», «А коник чорненький», «Ой, у лузі червона калина», «Подоляночка», «На камени стою», «Глибока кирниця», «Шануй мене, мій миленький», «Ой чорна я си, чорна», «Місяць ясний, місяченьку», «Виглядала мати сина», «Шість загадок», «Чия то долина?», «Скрипка би не грала», «Як я була мала, мала», «Ой мала вдова три дівчиноньки», «Палала сосна» та інші.
Визнанням композиторського таланту є сприйняття авторських жартівливих пісень «Посилала мене мати», «Я щаслива зроду» на слова І. Кутеня (1919–1988; тепер Україна) та ін. як народних.
Досліджував пісенну спадщину С. Воробкевича. Підготував і видав два випуски «Хорових творів С. Воробкевича» (1996, 2003), у яких міститься понад 100 пісень. Створив концертну програму з 25 творів композитора (хор Буковинського ансамблю виступив в органному залі м. Чернівців у лютому 1993).
Упорядковував і редагував музичні збірники: «Буковинський розмай» (1971), «Співає Буковина» (1972), «Українські народні пісні в обр. А. Кушніренка» (1974), «Хорові твори А. Кушніренка» (1984), «Українські візерунки» (1988), «Буковинські самоцвіти» (1990); видавництво «Мистецтво» (Київ): «Від Дністра до Черемоша» (1969); видавництво «Карпати» (Ужгород): «Буковинські віночки» (1964); видавництво «Рута» Чернівецького національного університету: «Співає “Резонанс”» (2008), «Тобі співаю, Україно» (2009), «Співаночки мої любі» (2011); збірник вокально-хорових творів Кушніренка «Веселкові передзвони» (2003).
Твори з концертних програм записано на 10-ти грамофонних платівках фірми «Мелодія», знято в 6-ти кіно- та телефільмах.
Співоче поле у Львові
Т. Микитка, І. Гамкало, А. Кушніренко
Заслужений академічний Буковинський ансамбль пісні і танцю України під орудою А. Кушніренка
А. Кушніренко з артистами Буковинського ансамблю (справа дружина Мирослава)
А.Кушніренко та А. Авдієвський
М. Колесса та А. Кушніренко
П. Загребельний вручає Шевченківську премію А. Кушніренку. 07.03.1984
.jpg)
Нагороди та визнання
почесні звання:
- заслужений артист УРСР (з 1965);
- заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1969);
- народний артист УРСР (з 1973);
- лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1984);
- лауреат літературно-мистецької премії імені С. Воробкевича (1993);
- член Національної спілки композиторів України (з 1997);
- член-кореспондент Національної академії мистецтв України (з 1997);
- Почесний громадянин міста Чернівців (з 2003);
- Почесний професор Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (з 2008).
нагороди: - орден Трудового Червоного Прапора (1971);
- Почесна грамота Президії Верховної ради Естонії (1974);
- Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР (1979);
- орден Президента України «За заслуги» ІІІ ступеня (1999);
- відзнака Міністерства освіти і науки «Відмінник освіти України» (2000);
- іменна зірка на Алеї зірок у м. Чернівцях (2000);
- нагрудний знак «Відмінник освіти України» (2001);
- почесна відзнака «Буковина» (2003);
- золота медаль Національної академії мистецтв України (2004);
- Почесна відзнака «На славу Чернівців» (2008);
- орден Президента України «За заслуги» ІІ ступеня (2009);
- Почесна грамота Верховної Ради України (2010).
Праці
- Кушніренко А. Сидір Воробкевич і сучасність // Мистецтвознавство України. Київ : [б. в.], 2001 Вип. 2. С.113–117.
Література
- Кушніренко Андрій Миколайович // Мистецтво України : Біографічний довідник / Упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський. Київ : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. С. 351.
- Мистецькі обрії Андрія Кушніренка / Уклад. О. В. Залуцький. Чернівці : Рута, 2003. 112 с.
- Кушніренко Андрій Миколайович // Муха А. І. Композитори України та української діаспори. Київ : Музична Україна, 2004. С. 165.
- Ярошенко І. Мистецтвом встелені шляхи. Андрій Кушніренко — диригент, композитор, педагог. Чернівці : Прут, 2004. 220 с.
- Кушніренко Андрій Миколайович // Богайчук М. А. Література і мистецтво Буковини в іменах. Чернівці : Букрек, 2005. С.147.
- Кушніренко Андрій Миколайович // Буковина. Імена славних сучасників / Авт.-упоряд. Н. Струк, О. Матвійчук. Київ : Світ Успіху, 2005. С. 188.
- Кушніренко О. Митець і час. До 85-ліття народного артиста України, професора Андрія Кушніренка. Чернівці : Місто, 2018. 288 с.
- Кушніренко О. «Хорова спадщина А. Кушніренка у відродженні народно-пісенної культури Буковини» // Хорове мистецтво в контексті розвитку української культури ХІХ–ХХІ століть / Наук. ред. Т. Дубровний. Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2022. С. 66–75.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Кушніренко О. А. Кушніренко, Андрій Миколайович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Кушніренко, Андрій Миколайович (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.10.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
