Безпека міжнародна
Безпе́ка міжнаро́дна — стан міжнародних відносин, заснований на дотриманні всіма державами норм міжнародного права й загальновизнаних принципів, за якого створюються умови, необхідні для існування та функціонування держав, забезпечення їхнього повного суверенітету, політичної та економічної незалежності, можливої відсічі воєнно-політичному натиску й агресії, рівноправних відносин з іншими країнами; універсальна система механізмів, заходів і гарантій, сукупність яких унеможливлює застосування сили. Міжнародну безпеку розуміють у широкому й вузькому значенні слова.
У широкому контексті вона передбачає комплекс політичних, економічних, гуманітарних, інформаційних, екологічних та інших аспектів безпеки; у вузькому — лише військово-політичні аспекти.
Міжнародна безпека покликана формувати політику, що сприяє створенню ефективних гарантій миру як для окремої країни, так і всього світового співтовариства.
Зміст
Виклики міжнародної безпеки
Сучасну міжнародно-політичну діяльність характеризують як хаотичну та непередбачувану, що зумовлено надзвичайно широкою палітрою інтересів, цілей і прагнень значної кількості міжнародних акторів. Найсерйозніші загрози міжнародній безпеці: війни, насильство, тероризм, можливість застосування радіологічної, ядерної зброї, хімічної зброї, біологічної зброї. Нейтралізація, усунення чи протидія цим загрозам можлива через колективні зусилля всіх учасників міжнародного політичного процесу.
Ядром і регулятором процесів у сфері міжнародної безпеки є держава. Систему міжнародної безпеки створюють із метою гарантування та зміцнення безпеки членів світового співтовариства, насамперед в особі держав. Вона ґрунтується на системі зобов’язань, гарантій і можливостей її суб’єктів.
Типи систем міжнародної безпеки
Системи міжнародної безпеки класифікують за регіональним і дієвим принципами.
За регіональним критерієм виокремлюють чотири системи міжнародної безпеки:
1. Глобальна — мережа політичних, економічних, військових та дипломатичних відносин між країнами та міжнародними організаціями, що спрямована на гарантування миру, стабільності та безпеки на світовому рівні. Прикладом такої системи був біполярний світ з системою протистоянь і стримувань, які існували з боку СРСР і США.
2. Регіональна — спирається на інститути безпеки в певному регіоні. В Європі основою регіональної системи безпеки є Організація Північноатлантичного договору (НАТО), Європейський Союз, Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ).
3. Субрегіональна — система співробітництва та взаємодії між країнами, які належать до певного субрегіону, з метою гарантування безпеки та стабільності в ньому. Військова безпека можлива завдяки політичним, економічним, військовим і гуманітарним аспектами співробітництва (наприклад, Вишеградська група, Центральноєвропейська ініціатива, Організація Чорноморського економічного співробітництва).
4. Національна — спрямована на реалізацію державою оптимальних внутрішніх і зовнішніх (міжнародних) умов для її існування та розвитку. За дієвим принципом виокремлюють п’ять систем міжнародної безпеки:
1. Унілатеральна, що реалізується через індивідуальні зусилля однієї держави. Держава дбає про власну безпеку самостійно, застосовуючи певний тип зовнішньої політики, яка може бути спрямована на гегемонію, ізоляцію, нейтралітет, позаблоковість чи навіть автаркію. Важливе значення при цьому мають двосторонні домовленості, які охоплюють військово-політичні та економічні проблеми та є нижчим базовим рівнем системи міжнародної безпеки.
2. Рівновага сил, що ґрунтується на відсутності однозначного полюса в міжнародній системі та принципі взаємності загрози. Кожна держава в такій системі вже фактом свого існування й могутності є загрозою для інших держав, а стабільність у стосунках між ними зумовлена балансом загроз. Варіант такої системи — біполярна система 1945–1991.
3. Блокова система безпеки — ґрунтується на участі держав у діяльності одного з військово-політичних блоків. У такий спосіб держави отримують гарантії допомоги на випадок війни, але в той самий час змушені зважати на ризики втягнення у збройний конфлікт. Порушення усталеного балансу сил між блоками — потенційними противниками — здебільшого призводить до великої війни (класичний приклад — Перша світова війна).
4. Система колективної безпеки — пов’язана з багатосторонніми взаємними гарантіями безпеки держав, укладанням відповідних міжнародних договорів і конвенцій, режимом обов’язкового дотримання урядами держав зобов’язань. Намагання створити всезагальну колективну систему безпеки було започатковано в Пакті Ліги Націй, який підписано 28.06.1919. У його статтях передбачено три найважливіші елементи колективної безпеки: акцептація всіма державами наявного на момент підписання status-quo і відмова від будь-яких змін у майбутньому; колективні зусилля держав щодо збереження status-quo як запоруки миру і стабільності у світі; визнання понять «агресор» і «агресія» з метою запровадження репресивних заходів міжнародного співтовариства щодо такого типу держав і їхніх дій, які підпадають під це визначення.
5. Коопераційна система безпеки — полягає в прагненні більшості держав світу до співпраці та укладенні угод, які уможливлюють співпрацю й відносини довіри в питаннях, що становлять спільний інтерес.
Чинники міжнародної безпеки
Ефективність будь-якої міжнародної системи безпеки залежить від кількох основних чинників:
1) стан і тенденції розвитку геополітичної ситуації (див. Геополітика), міжнародних реалій на регіональному та субрегіональному рівнях;
2) внутрішнє становище держав;
3) xapaктер загроз, які впливають на стабільність держав на регіональному й субрегіональному рівнях;
4) ефективність наявних систем безпеки та їх спроможності змінюватися з урахуванням нових завдань;
5) можливості створення нових систем безпеки і характеру їх взаємодії з наявними.
Повномасштабна війна Росії проти України (див. Російсько-українська війна) вплинула не лише на ситуацію в Україні чи європейському просторі, але й на архітектоніку міжнародної безпеки. Ситуація засвідчила неспроможність жодної міжнародної структури (зокрема Організації Об’єднаних Націй і ОБСЄ) повною мірою попереджувати та зупиняти збройні конфлікти на планеті. Безпекова міжнародна система потребує змістовно-функціонального реформування та вдосконалення задля гарантування світового порядку.
Література
- Buzan B., L. Hansen. The Evolution of International Security Studies. Cambridge: Cambridge University Press, 2009. 400 p.
- Горбулін В. П. Стратегічне планування: вирішення проблем національної безпеки: монографія. Київ : Національний інститут стратегічних досліджень, 2010. 288 с.
- Герасимчук Т. Ф., Киридон А. М., Троян С. С. Загальна теорія політики. Київ : Видавничий дім «Кондор», 2017. 226 с.
- Acharya A., Buzan B. The Making of Global International Relations: Origins and Evolution of IR at its Centenary. Cambridge : Cambridge University Press, 2019. 392 p.
- Бисага Ю. М., Дешко Л. М., Нечипорук Г. Ю. Міжнародна безпека, національна безпека, конституційна безпека: теоретико-правові підходи // Порівняльно-аналітичне право. 2020. Вип. 4. С. 43–49.
- Kyrydon A., Troyan S. Conceptual Fundamentals of Post-Westphalian International Relations // Roczniki nauk społecznych. 2020. N4 (48). Pp. 69–85.
- Bieleń S. Turbulence in the Post-Cold War Era, Warszawa : Wydawnictwo Uniwersytetu Warszawskiego, 2021. 237 p.
- Кінаш Н. Б. Міжнародна безпека як фактор формування національної безпеки України // Юридичний науковий електронний журнал. 2022. № 9. С. 562–564.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Троян С. С. Безпека міжнародна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Безпека міжнародна (дата звернення: 27.04.2024).
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
