Населення України

Населення NN.jpg

Насе́лення Украї́ни — сукупність усіх постійних мешканців країни.

Чисельність

За часів незалежності для обліку населення було проведено Всеукраїнський перепис 2001. Наступний, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України, призначено на 2023. До того 2010 і 2019 відбулися пробні заходи в окремих адміністративно-територіальних одиницях. В інші роки здійснювалася оцінка чисельності населення, а також демографічні прогнози. Дослідження проводять Державна служба статистики України, Інститут демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи Національної академії наук України.

Відповідно до даних Державної служби статистики України, з 1993 спостерігається скорочення загальної кількості населення. Ця тенденція пов’язана зі зменшенням народжуваності та збільшенням смертності.

1991 в Україні мешкало 51,9 млн осіб. Чисельність населення у 2014 становила 45,4 млн осіб, густота (щільність) населення — близько 75,3 особи на км2. Відтоді Державна служба статистики України подає дані без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, окрема інформація представлена також без урахування тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях.

2020 кількість населення становила 41,9 млн осіб. За його чисельністю Україна посідає 6-те місце в Європі (за даними Євростату — після Федеративної Республіки Німеччина, Французької Республіки, Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Італійської Республіки, Королівства Іспанії).

Міське населення — 29,1 млн осіб, сільське населення — 12,7 млн осіб. Спостерігається стійка динаміка скорочення населення в міських і сільських населених пунктах, але водночас зростає питома вага міського населення.

Населення розміщено нерівномірно, що зумовлено, зокрема, економічними і природними чинниками. Найвищі показники густоти населення характерні для східних і західних областей та м. Києва.


Таблиця 1. Чисельність наявного населення (за оцінкою) у 1991-2020
Рік Осіб Загальна чисельність населення у % до попереднього року Питома вага міського населення у загальній чисельності, %
Все населення Міське населення Сільське населення
1991 51 944 400 35 085 200 6 859 200 100,2 67,5
1992 52 056 600 35 296 900 16 759 700 100,2 67,8
1993 52 244 100 35 471 000 16 773 100 100,4 67,9
1995 51 728 400 35 118 800 16 609 600 99,3 67,9
1996 51 297 100 34 767 900 16 529 200 99,2 67,8
1997 50 818 400 34 387 500 16 430 900 99,1 67,7
1998 50 370 800 34 048 200 16 322 600 99,1 67,6
1999 9 918 100 33 702 100 16 216 000 99,1 67,5
2000 49 429 800 33 338 600 16 091 200 99,0 67,4
2001 48 923 200 32 951 700 15 971 500 99,0 67,4
2002 48 457 102 32 574 371 15 882 731 99,0 67,2
2003 48 003 463 32 328 351 15 675 112 99,1 67,3
2004 47 622 434 32 146 466 15 475 968 99,2 67,5
2005 47 280 817 32 009 320 15 271 497 99,3 67,7
2006 46 929 525 31 877 710 15 051 815 99,3 67,9
2007 46 646 046 31 777 367 14 868 679 99,4 68,1
2008 46 372 664 31 668 757 14 703 907 99,4 68,3
2009 46 143 714 31 587 203 14 556 511 99,5 68,5
2010 45 962 947 31 524 795 14 438 152 99,6 68,6
2011 45 778 534 31 441 649 14 336 885 99,6 68,7
2012 45 633 637 31 380 874 14 252 763 99,7 68,8
2013 45 553 047 31 378 639 14 174 408 99,8 68,9
2014 45 426 249 31 336 623 14 089 626 99,7 69,0
2015 42 929 298 29 673 113 13 256 185 99,7 69,1
2016 42 760 516 29 584 952 13 175 564 99,6 69,2
2017 42 584 542 29 482 313 13 102 229 99,6 69,2
2018 42 386 403 29 370 995 13 015 408 99,5 69,3
2019 42 153 201 29 256 696 12 896 505 99,4 69,4
2020 1 902 416 29 139 346 12 763 070 99,4 69,5


Таблиця 2. Щільність наявного населення: порівняння за роками
Регіон Щільність населення, осіб/км2
на 01.01.1991 р. на 01.01.2014 р.
Україна 86,1 75,3
Автономна Республіка Крим 82,2 75,4
Вінницька область 72,2 61,1
Волинська область 53,2 51,7
Дніпропетровська область 122,5 103,1
Донецька область 201,8 163,8
Житомирська область 50,7 42,3
Закарпатська область 98,9 98,6
Запорізька область 77,2 65,3
Івано-Франківська область 103,8 99,2
Київська область 69,3 61,4
Кіровоградська область 50,6 40,2
Луганська область 107,5 83,9
Львівська область 126,8 116,3
Миколаївська область 54,6 47,5
Одеська область 79,1 71,9
Полтавська область 61,0 50,7
Рівненська область 58,5 57,8
Сумська область 60,1 47,5
Тернопільська область 85,2 77,6
Харківська область 101,7 87,1
Херсонська область 44,2 37,7
Хмельницька область 73,8 63,4
Черкаська область 73,2 60,2
Чернівецька область 115,9 112,2
Чернігівська область 44,1 33,4
м. Київ 3 304,3 3 433,2
м. Севастополь (міськрада) 448,1 446,8


За даними Державної служби статистики України, загальна кількість наявного населення (перебуває на певній території на момент оцінки; разом з особами, що мешкають там тимчасово) на 01.03.2021 становить 41,5 млн осіб. Тимчасово окуповані території не враховані.


Таблиця 3. Чисельність населення (за оцінкою) на 01.03.2021 р. та середня чисельність населення у січні — лютому 2021 р.
Регіон Наявне населення Постійне населення
на 01.03.2021 р. середня чисельність у січні —лютому 2021 р. на 01.03.2021 р. середня чисельність у січні —лютому 2021 р.
Україна 41 527 205 41 557 780 41 357 568 41 388 143
Автономна Республіка Крим
Вінницька область 1 526 333 1 527 728 1 519 248 1 520 643
Волинська область 1 026 833 1 027 115 1 024 105 1 024 387
Дніпропетровська область 3 135 972 3 139 003 3 132 663 3 135 694
Донецька область 4 094 979 4 097 629 4 082 094 4 084 744
Житомирська область 1 193 122 1 194 308 1 193 891 1 195 077
Закарпатська область 1 249 339 1 249 734 1 246 506 1 246 901
Запорізька область 1 662 791 1 664 653 1 662 002 1 663 864
Івано-Франківська область 1 359 345 1 360 227 1 356 619 1 357 501
Київська область 1 788 708 1 788 619 1 782 929 1 782 840
Кіровоградська область 917 791 918 960 911 376 912 545
Луганська область 2 118 720 2 120 021 2 114 123 2 115 424
Львівська область 2 494 280 2 496 015 2 475 910 2 477 645
Миколаївська область 1 106 076 1 107 235 1 105 361 1 106 520
Одеська область 2 365 623 2 366 865 2 354 563 2 355 805
Полтавська область 1 368 833 1 370 181 1 360 995 1 362 343
Рівненська область 1 147 577 1 148 017 1 146 517 1 146 957
Сумська область 1 050 953 1 052 203 1 048 761 1 050 011
Тернопільська область 1 029 256 1 029 909 1 026 005 1 026 658
Харківська область 2 628 869 2 631 352 2 613 233 2 615 716
Херсонська область 1 014 566 1 015 636 1 013 134 1 014 204
Хмельницька область 1 241 649 1 242 718 1 238 486 1 239 555
Черкаська область 1 175 589 1 176 927 1 171 960 1 173 298
Чернівецька область 895 961 896 264 892 896 893 199
Чернігівська область 973 945 975 323 965 403 966 781
м. Київ 2 960 095 2 961 138 2 918 788 2 919 831


Народжуваність і смертність. Приріст

Упродовж усіх років незалежності України загалом смертність перевищує народжуваність, відбувається депопуляція населення. Найменше природне скорочення населення було зафіксовано в 1991, найбільше — у 2000. У 2006–2012 негативна динаміка скорочення населення послабилася.

У 1991 найнижчі коефіцієнти народжуваності спостережено в північних і східних областях (зокрема, у Чернігівській — 10,1 ‰, у Донецькій — 10,2 ‰), найвищі — у західних областях (зокрема, у Закарпатській — 16,6 ‰, у Рівненській — 15,2 ‰). У 2019 найменшу народжуваність зафіксовано в Сумській (6 ‰) та Чернігівській (6,1 ‰) областях, лідерами за кількістю живонароджених є Рівненська (10,7 ‰) та Закарпатська (10,4 ‰) області. Підвищилася очікувана тривалість життя при народженні: для чоловіків — 66,9 року, для жінок — 76,9 року (2019, оцінка).

У рік проголошення незалежності України найнижчі показники смертності були в Закарпатській області (10,2 ‰), найвищі — у Чернігівській області (15,8 %). У 2019 найнижча смертність — у Рівненській та Чернівецькій областях (12,3 ‰), найвища — у Чернігівській області (18,6 ‰).

1991 додатний природний приріст населення було зафіксовано в Автономній Республіці Крим, у містах Києві та Севастополі, а також у Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Миколаївській, Рівненській, Тернопільській, Херсонській, Чернівецькій областях. Станом на 2019 у всіх областях загалом констатують природне скорочення населення, позитивну динаміку відзначають лише в окремих районах і містах.

У міських населених пунктах додатний природний приріст населення спостережено лише в рік проголошення незалежності України. Надалі відбувається його скорочення. У сільській місцевості кількість померлих стабільно перевищує кількість народжених від 1991 до 2019 включно. Мінімальне природне скорочення зафіксовано в 1991, максимальне — у 2005.

Чинниками зміни кількості населення є як природний, так і механічний його рух (див. Природний рух населення). Відповідно, розраховується загальний приріст (скорочення) населення як сума природного й міграційного приросту (скорочення). Так, після 1992 помітна негативна динаміка, яка дещо покращується з 2001. Природне скорочення значно переважає міграційне. Міграційний приріст зафіксований у 1991–1993, 2005–2019.


Таблиця 4. Народжуваність, смертність та природний приріст (скорочення) населення в 1991-2019 рр.
Рік Осіб На 1 000 осіб наявного населення, ‰
кількість живонароджених кількість померлих природний приріст, скорочення(-) кількість живонароджених кількість померлих природний приріст, скорочення(-)
1991 630 813 669 960 -39 147 12,1 12,9 -0,8
1992 596 785 697 110 -100 325 11,4 13,4 -2,0
1993 557 467 741 662 -184 195 10,7 14,2 -3,5
1994 521 545 764 669 -243 124 10,0 14,7 -4,7
1995 492 861 792 587 -299 726 9,6 15,4 -5,8
1996 467 211 776 717 -309 506 9,2 15,2 -6,0
1997 442 581 754 151 -311 570 8,7 14,9 -6,2
1998 419 238 719 954 -300 716 8,4 14,4 -6,0
1999 389 208 739 170 -349 962 7,8 14,9 -7,1
2000 385 126 758 082 -372 956 7,8 15,4 -7,6
2001 376 478 745 952 -369 474 7,7 15,3 -7,6
2002 390 688 754 911 -364 223 8,1 15,7 -7,6
2003 408 589 765 408 -356 819 8,5 16,0 -7,5
2004 427 259 761 261 -334 002 9,0 16,0 -7,0
2005 426 086 781 961 -355 875 9,0 16,6 -7,6
2006 460 368 758 092 -297 724 9,8 16,2 -6,4
2007 472 657 762 877 -290 220 10,2 16,4 -6,2
2008 510 589 754 460 -243 871 11,0 16,3 -5,3
2009 512 525 706 739 -194 214 11,1 15,3 -4,2
2010 497 689 698 235 -200 546 10,8 15,2 -4,4
2011 502 595 664 588 -161 993 11,0 14,5 -3,5
2012 520 705 663 139 -142 434 11,4 14,5 -3,1
2013 503 657 662 368 -158 711 11,1 14,6 -3,5
2014 465 882 632 296 -166 414 10,8 14,7 -3,9
2015 411 781 594 796 -183 015 10,7 14,9 -4,2
2016 397 037 583 631 -186 594 10,3 14,7 -4,4
2017 363 987 574 123 -210 136 9,4 14,5 -5,1
2018 335 874 587 665 -251 791 8,7 14,8 -6,1
2019 308 817 581 114 -272 297 8,1 14,7 -6,6


Таблиця 5. Народжуваність, смертність та природний приріст (скорочення) населення в міській місцевості в 1991-2019 рр.
Рік Осіб На 1 000 осіб наявного населення, ‰
кількість живонароджених кількість померлих природний приріст, скорочення(-) кількість живонароджених кількість померлих природний приріст, скорочення(-)
1991 419 205 380 988 38 217 11,9 10,8 1,1
1992 387 696 401 849 -14 153 11,0 11,4 -0,4
1993 356 833 432 462 -75 629 10,1 12,2 -2,1
1994 328 522 450 823 -122 301 9,3 12,8 -3,5
1995 308 408 476 434 -168 026 8,8 13,6 -4,8
1996 291 121 460 805 -169 684 8,4 13,3 -4,9
1997 274 961 444 446 -169 485 8,0 13,0 -5,0
1998 258 724 425 521 -166 797 7,6 12,6 -5,0
1999 239 408 439 986 -200 578 7,1 13,1 -6,0
2000 238 014 457 069 -219 055 7,2 13,8 -6,6
2001 237 228 450 329 -213 101 7,2 13,8 -6,6
2002 248 877 454 406 -205 529 7,7 14,0 -6,3
2003 266 415 459 965 -193 550 8,3 14,3 -6,0
2004 284 361 460 492 -176 131 8,9 14,4 -5,5
2005 284 257 471 561 -187 304 8,9 14,8 -5,9
2006 306 635 461 774 -155 139 9,6 14,5 -4,9
2007 314 065 466 253 -152 188 9,9 14,7 -4,8
2008 340 594 462 897 -122 303 10,8 14,6 -3,8
2009 339 497 432 294 -92 797 10,8 13,7 -2,9
2010 326 587 431 130 -104 543 10,4 13,7 -3,3
2011 328 934 411 025 -82 091 10,5 13,1 -2,6
2012 341 599 411 787 -70 188 10,9 13,1 -2,2
2013 330 284 412 553 -82 269 10,5 13,2 -2,7
2014 304 190 391 739 -87 549 10,2 13,2 -3,0
2015 266 082 358 749 -92 667 10,4 13,2 -2,8
2016 258 688 354 634 -95 946 10,0 13,2 -3,2
2017 237 874 350 549 -112 675 9,2 13,0 -3,8
2018 220 102 363 732 -143 630 8,5 13,4 -4,9
2019 202 646 362 660 -160 014 7,9 13,4 -5,5


Таблиця 6. Народжуваність, смертність та природний приріст (скорочення) населення в сільській місцевості в 1991-2019 рр.
Рік Осіб На 1 000 осіб наявного населення, ‰
кількість живонароджених кількість померлих природний приріст, скорочення(-) кількість живонароджених кількість померлих природний приріст, скорочення(-)
1991 211 608 288 972 -77 364 12,6 17,2 -4,6
1992 209 089 295 261 -86 172 12,5 17,6 -5,1
1993 200 634 309 200 -108 566 12,0 18,5 -6,5
1994 193 023 313 846 -120 823 11,6 18,8 -7,2
1995 184 453 316 153 -131 700 11,1 19,1 -8,0
1996 176 090 315 912 -139 822 10,7 19,2 -8,5
1997 167 620 309 705 -142 085 10,2 18,9 -8,7
1998 160 514 294 433 -133 919 9,9 18,1 -8,2
1999 149 800 299 184 -149 384 9,3 18,5 -9,2
2000 147 112 301 013 -153 901 9,2 18,8 -9,6
2001 139 250 295 623 -156 373 8,7 18,6 -9,9
2002 141 811 300 505 -158 694 9,0 19,1 -10,1
2003 142 174 305 443 -163 269 9,1 19,6 -10,5
2004 142 898 300 769 -157 871 9,3 19,6 -10,3
2005 141 829 310 400 -168 571 9,4 20,5 -11,1
2006 153 733 296 318 -142 585 10,3 19,8 -9,5
2007 158 592 296 624 -138 032 10,7 20,1 -9,4
2008 169 995 291 563 -121 568 11,6 19,9 -8,3
2009 173 028 274 445 -101 417 11,9 18,9 -7,0
2010 171 102 267 105 -96 003 11,9 18,6 -6,7
2011 173 661 253 563 -79 902 12,1 17,7 -5,6
2012 179 106 251 352 -72 246 12,6 17,7 -5,1
2013 173 373 249 815 -76 442 12,3 17,7 -5,4
2014 161 692 240 557 -78 865 12,2 18,1 -5,9
2015 145 699 236 047 -90 348 11,3 18,0 -6,7
2016 138 349 228 997 -90 648 10,8 17,6 -6,8
2017 126 113 223 574 -97 461 9,9 17,3 -7,4
2018 115 772 223 933 -108 161 9,2 17,5 -8,3
2019 106 171 218 454 -112 283 8,5 17,2 -8,7


Формування приросту (скорочення) чисельності населення України на 1000 осіб наявного населення

Формування приросту (скорочення) чисельності населення України на 1000 осіб наявного населення


Міграція

За даними Державної служби статистики, впродовж 2005–2012 міграційний приріст постійно зростав, у 2012–2017 — дещо зменшився, проте відповідний показник залишався додатним. В останні роки знову простежується тенденція до його нарощення.

Міграція міського населення не має стійкої динаміки. Найзначніший міграційний приріст встановлено у 2012 , проте 2002 і 2016 було зафіксовано скорочення. Водночас відбувається постійна міграція сільського населення — відповідно, йдеться про його скорочення (за винятком періоду 2014–2017).

Статево-віковий склад

З року проголошення незалежності України кількість чоловіків зменшилася на 4,5 млн осіб, жінок — на 5,3 млн осіб (усе приблизно на 20 %).

Переважання чисельності жінок над чисельністю чоловіків спостерігається у всіх регіонах країни. Найбільше це характерно для Донецької (частка жінок — 54,6 %), Чернігівської (54,5 %), Запорізької, Дніпропетровської (по 54,3 %), Луганської та Київської (по 54,2 %) областей. Найменша статева диспропорція відзначена в Закарпатській області, де частка жінок становить 51,9 %.

За Всеукраїнським переписом населення 2001, розподіл постійного населення України за віковими групами: особи віком до 14 років — 16,5 %, з 15 до 24 років — 15,3 %, з 25 до 64 років — 53,7 %, 65 років і більше — 14,5 %. За оцінкою населення 2020, розподіл постійного населення України за віковими групами такий: особи віком до 14 років — 15,3 %, з 15 до 24 років — 9,5 %, з 25 до 64 років — 58 %, 65 років і більше — 17,2 %. Так, за періоду незалежності зросла частка осіб старшого віку — відбувається старіння населення.


Таблиця 8. Чисельність постійного населення за статтю (за оцінкою) у 1991-2020 рр.
Рік Осіб На 1 000 чоловіків припадає жінок
Обидві статі Чоловіки Жінки
1991 51 623 547 23 886 551 27 736 996 1 161
1992 51 708 234 23 949 444 27 758 790 1 159
1993 51 870 430 24 046 290 27 824 140 1 157
1994 51 715 375 23 981 045 27 734 330 1 157
1995 51 300 431 23 792 361 27 508 070 1 156
1996 50 874 104 23 591 556 27 282 548 1 156
1997 50 400 041 23 366 193 27 033 848 1 157
1998 49 973 488 23 163 464 26 810 024 1 157
1999 49 544 808 22 963 447 26 581 361 1 158
2000 49 114 950 22 754 662 26 360 288 1 158
2001 48 663 609 22 530 402 26 133 207 1 160
2002 48 240 902 22 316 317 25 924 585 1 162
2003 47 823 108 22 112 534 25 710 574 1 163
2004 47 442 079 21 926 809 25 515 270 1 164
2005 47 100 462 21 753 993 25 346 469 1 165
2006 46 749 170 21 574 667 25 174 503 1 167
2007 46 465 691 21 434 680 25 031 011 1 168
2008 46 192 309 21 297 678 24 894 631 1 169
2009 45 963 359 21 184 932 24 778 427 1 170
2010 45 782 592 21 107 067 24 675 525 1 169
2011 45 598 179 21 032 616 24 565 563 1 168
2012 45 453 282 20 976 712 24 476 570 1 167
2013 45 372 692 20 962 744 24 409 948 1 164
2014 45 245 894 20 918 288 24 327 606 1 163
2015 42 759 661 19 787 826 22 971 835 1 161
2016 42 590 879 19 717 881 22 872 998 1 160
2017 42 414 905 19 644 580 22 770 325 1 159
2018 42 216 766 19 558 180 22 658 586 1 159
2019 41 983 564 19 455 272 22 528 292 1 158
2020 41 732 779 19 343 440 22 389 339 1 157


Таблиця 9. Чисельність постійного населення за статтю по регіонах (за оцінкою) на 01.01.2020 р.
Регіон Осіб На 1 000 чоловіків припадає жінок
Обидві статі Чоловіки Жінки
Україна 41 732 779 19 343 440 22 389 339 1 157
Автономна Республіка Крим
Вінницька область 1 538 331 712 703 825 628 1 158
Волинська область 1 028 693 485 730 542 963 1 118
Дніпропетровська область 3 173 339 1 449 164 1 724 175 1 190
Донецька область 4 118 923 1 871 273 2 247 650 1 201
Житомирська область 1 208 981 563 137 645 844 1 147
Закарпатська область 1 250 958 601 520 649 438 1 080
Запорізька область 1 686 612 770 113 916 499 1 190
Івано-Франківська область 1 365 371 645 801 719 570 1 114
Київська область 1 775 265 813 798 961 467 1 181
Кіровоградська область 926 694 427 496 499 198 1 168
Луганська область 2 131 316 976 572 1 154 744 1 182
Львівська область 2 493 714 1 181 600 1 312 114 1 110
Миколаївська область 1 119 147 518 936 600 211 1 157
Одеська область 2 366 170 1 114 759 1 251 411 1 123
Полтавська область 1 379 140 636 886 742 254 1 165
Рівненська область 1 151 901 547 302 604 599 1 105
Сумська область 1 066 055 489 387 576 668 1 178
Тернопільська область 1 035 444 484 671 550 773 1 136
Харківська область 2 642 825 1 225 517 1 417 308 1 156
Херсонська область 1 026 481 476 611 549 870 1 154
Хмельницька область 1 251 539 581 726 669 813 1 151
Черкаська область 1 188 508 546 387 642 121 1 175
Чернівецька область 898 567 423 352 475 215 1 123
Чернігівська область 982 752 447 037 535 715 1 198
м. Київ 2 926 053 1 351 962 1 574 091 1 164


Таблиця 10. Розподіл постійного населення за статтю та віковими групами (за переписом) на 05.12.2001 р.
Вік Осіб
обидві статі чоловіки жінки
Все населення 48 240 902 22 316 317 25 924 585
0 - 4 1 974 195 1 012 224 961 971
5 - 9 2 559 107 1 311 943 1 247 164
10 - 14 3 416 561 1 750 539 1 666 022
15 - 19 3 891 568 1 989 538 1 902 030
20 - 24 3 489 588 1 766 985 1 722 603
25 - 29 3 402 010 1 700 516 1 701 494
30 - 34 3 204 103 1 586 043 1 618 060
35 - 39 3 417 079 1 660 397 1 756 682
40 - 44 3 828 331 1 833 438 1 994 893
45 - 49 3 470 419 1 623 194 1 847 225
50 - 54 3 182 588 1 454 550 1 728 038
55 - 59 2 062 711 892 852 1 169 859
60 - 64 3 364 050 1 398 332 1 965 718
65 - 69 2 158 171 868 633 1 289 538
70 і старше 4 800 761 1 457 430 3 343 331
Вік не вказано 19 660 9 703 9 957


Таблиця 11. Розподіл постійного населення за статтю та віковими групами (за оцінкою) на 01.01.2020 р.
Вік Осіб
обидві статі чоловіки жінки
Все населення 41 732 779 19 343 440 22 389 339
0 - 4 1 805 636 931 905 873 731
5 - 9 2 354 802 1 212 997 1 141 805
10 - 14 2 226 318 1 145 726 1 080 592
15 - 19 1 869 743 962 396 907 347
20 - 24 2 094 913 1 078 173 1 016 740
25 - 29 2 728 630 1 399 256 1 329 374
30 - 34 3 463 288 1 759 051 1 704 237
35 - 39 3 455 039 1 734 865 1 720 174
40 - 44 3 083 056 1 511 364 1 571 692
45 - 49 2 950 232 1 414 863 1 535 369
50 - 54 2 695 515 1 253 590 1 441 925
55 - 59 3 027 413 1 344 904 1 682 509
60 - 64 2 831 695 1 187 126 1 644 569
65 - 69 2 385 967 926 765 1 459 202
70 і старше 4 760 532 1480 459 3 280 073


Середній вік

Середній вік населення зріс: у 1991 становив 36,7 року, у 2020 — 41,8 року. При цьому середній вік жінок станом на 2020 — 44,3 року, коли чоловіків — 39 років. Середній вік осіб, що мешкають у сільській місцевості, становить 41,3 року (проти 39,8 року в 1991) і тих, що в міській місцевості — 42 роки (проти 35,2 року в 1991).

Спостерігаються і суттєві регіональні відмінності. Наприклад, середній вік мешканців Закарпатської області — 37,5 року; Луганської області — 46,5 року (2020, оцінка). Тож, західні регіони України загалом є «молодшими».

Шлюбність і розлучуваність

Інформація про шлюби та їх розірвання формується на основі даних актових записів про шлюб і розірвання шлюбу, які заповнюють в органах державної реєстрації актів цивільного стану, та даних Державної судової адміністрації України. Найвищі показники реєстрації шлюбів спостерігалися в перші роки незалежності України, а саме впродовж 1991–1995, найнижчі — у 2014–2019 (мінімально — у 2018). Найбільша кількість шлюбів — у м. Києві, Дніпропетровській, Харківській областях (2019, оцінка), найменша — у Чернігівській області.

Загальний середній вік осіб, що беруть шлюб в Україні, — 31,5 року. Водночас якщо в 1991 середній вік чоловіків, які вперше взяли шлюб, становив 24 роки, у 2019 це 28,6 року. Для жінок — 21,5 року і 25,9 року відповідно. Відбувається скорочення ранньої шлюбності.

Розлучуваність протягом усіх років незалежності України є помірною, з деякими коливаннями. Дещо вищими є відповідні коефіцієнти в 1991–1994, коли середня кількість розірвань шлюбів на 1000 осіб наявного населення становила 4,1. Найменше розлучень було у 2010.


Таблиця 12. Шлюбність і розлучуваність у 1991-2019 рр.
Рік Кількість зареєстрованих шлюбів Кількість розірвань шлюбів
одиниць на 1 000 осіб
наявного населення
одиниць на 1 000 осіб
наявного населення
1991 493 067 9,5 200 810 3,9
1992 394 075 7,6 222 630 4,3
1993 427 882 8,2 218 974 4,2
1994 399 152 7,7 207 577 4,0
1995 431 731 8,4 198 300 3,8
1996 307 543 6,0 193 030 3,8
1997 345 013 6,8 188 232 3,7
1998 310 504 6,2 179 688 3,6
1999 344 888 6,9 175 781 3,5
2000 274 523 5,6 197 274 4,0
2001 309 602 6,4 181 334 3,7
2002 317 228 6,6 183 538 3,8
2003 370 966 7,8 177 183 3,7
2004 278 225 5,9 173 163 3,6
2005 332 143 7,1 183 455 3,9
2006 354 959 7,6 179 123 3,8
2007 416 427 9,0 178 364 3,8
2008 321 992 7,0 166 845 3,6
2009 318 198 6,9 145 439 3,2
2010 305 933 6,7 126 0681 2,7
2011 355 880 7,8 182 490 4,0
2012 278 276 6,1 168 508 3,7
2013 304 232 6,7 164 939 3,6
2014 294 962 6,9 130 673 3,0
2015 299 038 7,8 129 373 3,3
2016 229 453 5,9 129 997 3,3
2017 249 522 6,5 128 734 3,3
2018 228 411 6,0 153 949 3,9
2019 237 858 6,3 138 005 3,6


Національний та етнічний склад

Відповідно до Всеукраїнського перепису 2001, на території України мешкали представники понад 130 етносів. Українці становлять абсолютну більшість населення України. Від 1989, коли також проводився перепис населення, їхня питома вага серед усіх мешканців України зросла на 5,1 %. Водночас за цей період зменшилася частка росіян (з 22,1 % до 17,3 %) і білорусів (з 0,6 % до 0,3 %), проте загалом за чисельністю вони так само посідають друге і третє місця відповідно. Кримські татари становлять 0,5 %.

Українці переважають (частка — понад 50 %) у всіх областях України, крім Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, де вони становлять 24,3 % та 22,4 % відповідно. Найближчою до моноетнічного регіону є Тернопільська область, де питома вага українців була 97,8 %. Окрім того, понад 90 % українців — в Івано-Франківській, Волинській, Рівненській, Вінницькій, Львівській, Хмельницькій, Чернігівській, Черкаській, Київській, Полтавській, Житомирській та Кіровоградській областях. Відзначено також, що за межами України народилося близько 1 млн українців, зокрема в Російській Федерації — 531 тис. осіб, у Республіці Польща — 135 тис. осіб тощо.

Кримські татари проживали в Автономній Республіці Крим (12 %), м. Севастополі (0,5 %) та в Херсонській області (0,2 %). Караїмів в Україні, відповідно до перепису, — 1196 осіб, кримчаків — 406 осіб. Більшість із них мешкала в Автономній Республіці Крим.

Росіяни були найчисленнішою групою в Автономній Республіці Крим (58,3 %) і м. Севастополі (71,6 %). Майже в усіх регіонах вони посідають друге місце за чисельністю, лише в Закарпатській та Чернівецькій областях — четверте. Найбільше білорусів — в Автономній Республіці Крим (1,4 %) і м. Севастополі (1,6 %), а також у Рівненській області (1 %). Молдовани становили 7,3 % населення Чернівецької області та 5 % — Одеської області.

Структура населення столиці України станом на 2001: українці (82,2 %), росіяни (13,1 %), євреї (0,7 %), білоруси (0,6 %), поляки (0,3 %), вірмени (0,2 %) та інші.

Крім того, частину представників етнографічних груп українського етносу обліковано осібно: гуцули (21,4 тис. осіб), русини (10,1 тис. осіб), лемки (672 особи), бойки (131 особа), литвини (22 особи) і поліщуки (9 осіб).


Таблиця 13. Склад населення за переписами населення 1989 р. та 2001 р.
Група Кількість (тис. осіб) У % до підсумку
2001 р. 1989 р.
українці 37 541,7 77,8 72,7
росіяни 8 334,1 17,3 22,1
білоруси 275,8 0,6 0,9
молдовани 258,6 0,5 0,6
кримські татари 248,2 0,5 0,0
болгари 204,6 0,4 0,5
угорці 156,6 0,3 0,4
румуни 151,0 0,3 0,3
поляки 144,1 0,3 0,4
євреї 103,6 0,2 0,9
вірмени 99,9 0,2 0,1
греки 91,5 0,2 0,2
татари 73,3 0,2 0,2
цигани 47,6 0,1 0,1
азербайджанці 45,2 0,1 0,0
грузини 34,2 0,1 0,0
німці 33,3 0,1 0,1
гагаузи 31,9 0,1 0,1
інші 177,1 0,4 0,4


Мовний склад і громадянська ідентичність

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 українську мову вважали рідною 67,5 % мешканців України (що на 2,8 % більше, ніж у 1989), російську — 29,6 %, кримськотатарську — близько 0,5 % тощо.

Зокрема, українську мову вказали рідною понад 90 % населення Тернопільської, Івано-Франківської, Волинської, Рівненської, Львівської, Хмельницької, Вінницької, Житомирської, Черкаської та Київської областей. Станом на 2001 вона переважала в більшості регіонів України. Для 78 % представників усіх етнографічних груп українського етносу рідною мовою є українська.


Гордість за українське громадянство, %

Гордість за українське громадянство, %


Згідно з даними національних щорічних моніторингових опитувань Інституту соціології Національної академії наук України, частка населення, що в побуті здебільшого спілкується українською мовою, зросла з 1992 на 8,2 %. Так, 45 % громадян станом на 2019 переважно розмовляли українською. Водночас, якщо 1992 українською та російською мовами спілкувалися 32 % респондентів, у 2019 — 24,1 %.

За даними соціологічних опитувань Інституту соціології НАН України за період незалежності зросла кількість осіб, які насамперед ідентифікують себе як громадяни України (2019 — 59,8 % серед усіх опитаних, коли в 1992 було 45,6 %, максимум у 2014 — 64,4 %). Загалом в останні роки почуття гордості за українське громадянство поділяють 60–70 % осіб. Зокрема, 2019 ним дуже пишалися 29 % респондентів, скоріше пишалися — 49,2 %. Водночас зменшується частка тих осіб, які зовсім або радше не мають такого почуття. Посилення гордості особливо спостерігається після 2013.


Таблиця 14. Мовний склад населення України (за переписом) на 05.12.2001
Група Вважали рідною (%)
мову своєї національності українську мову російську мову іншу мову
українці 85,2 x 14,8 0,0
росіяни 95,9 3,9 x 0,2
білоруси 19,8 17,5 62,5 0,2
молдавани 70,0 10,7 17,6 1,7
кримські татари 92,0 0,1 6,1 1,8
болгари 64,2 5,0 30,3 0,5
угорці 95,4 3,4 1,0 0,2
румуни 91,7 6,2 1,5 0,6
поляки 12,9 71,0 15,6 0,5
євреї 3,1 13,4 83,0 0,5
вірмени 50,4 5,8 43,2 0,6
греки 6,4 4,8 88,5 0,3
татари 35,2 4,5 58,7 1,6
цигани 44,7 21,1 13,4 20,8
азербайджанці 53,0 7,1 37,6 2,3
грузини 36,7 8,2 4,4 0,7
німці 12,2 22,1 64,7 1,0
гагаузи 71,5 3,5 22,7 2,3
інші 32,6 12,5 49,7 5,2

Релігійний склад

Українське суспільство у період незалежності демонструє доволі високий рівень релігійності. За даними Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова, що здійснює систематичний соціологічний моніторинг стану і тенденцій розвитку релігійності соціуму, в 2000 частка громадян, які визнали себе віруючими, сягнула 57,8 %, в 2010 — перевищила 71 %. Станом на 2020 рівень релігійності населення становив близько 68 % (самодекларація). До невіруючих віднесли себе 4,2 % осіб, до переконаних атеїстів — 3,8 %, до тих, хто вагається — 13 %. Байдужість до питань віри засвідчили 7,4 % респондентів (найвищий показник із 2000).


Віруючими себе вважають (у %): Маніфестація релігійної віри населенням України.

Маніфестація релігійної віри населенням України


Зберігаються такі сталі закономірності, як-от залежність рівня релігійності від статі, віку, місця проживання. Традиційно він є вищим у старших вікових групах: так, серед осіб віком 18–24 років — 52 % вірян, 60 років і більше — 76 %. Частка релігійних осіб вища серед жінок, порівняно з чоловіками (74 % і 61 % відповідно), і сільських мешканців, порівняно з містянами (74 % і 65 % відповідно). За всі роки спостережень зберігається також виразний регіональний характер релігійного і конфесійного самовизначення українських громадян: Захід країни традиційно характеризується найвищим рівнем релігійності, Південь і Схід — найнижчим.

Поряд із тим високий рівень маніфестованої релігійності громадян дисонує з виконанням норм і приписів релігійної практики (відвідування релігійних служб, молитви, матеріальні пожертви тощо). Так, відвідування релігійних служб і зібрань у 2020 засвідчили в середньому 53 % опитаних (від 84,4 % мешканців західних областей до 33 % — південних), притому відносна більшість (47 %) відвідує їх лише на релігійні свята.


Відвідування релігійних служб і зібрань по регіонам України

Відвідування релігійних служб і зібрань по регіонах України


За конфесійною орієнтацією більшість вірян відносять себе до православ'я; другою за чисельністю конфесією є греко-католицизм.

Церква за всі роки незалежності продовжує утримувати одну з провідних позицій серед соціальних інститутів за рівнем суспільної довіри: цей показник не спадав нижче за 60 % (досяг максимуму у 2010 — 73 %).

Докладніше див. Релігія в Україні.


Таблиця 15. Конфесійна орієнтація населення України (за даними соціологічного моніторингу)
До якої релігії Ви себе відносите? (у % опитаних)
2000 2010 2014 2019
Православ’я 66,0 68,1 70,2 64,9
Римо-католицизм 0,5 0,4 1,0 1,6
Греко-католицизм 7,6 7,6 7,8 9,5
Протестантизм 2,0 1,9 1,0 1,8
Просто християнин 6,9 7,2 6,3 8,0
Юдаїзм 0,3 0,1 0,1 0,1
Іслам 0,7 0,9 0,2 0,1
Буддизм 0,1 0,1 0,2 0,0
Інше 0,6 0,2 0,0 0,3
Не відношу себе до жодного з віросповідань 15,3 13,2 12,5 12,8


Рівень освіти

Для населення України характерний високий рівень грамотності — понад 99 %. Відповідно до Всеукраїнського перепису 2001, неписьменними були 235 тис. осіб віком понад 10 років (з них жінки — 78,4 %, чоловіки — 21,6 %). Найбільше неписьменних налічували в сільській місцевості — 152 тис. осіб. Початкової освіти не мали 1,1 млн осіб.

Повну загальну середню освіту мали 15,2 млн осіб. Вищу освіту (повну, базову й неповну — рівні освіти до реформування) станом на 2001 здобули понад 13 млн громадян, з них жінки — 58 %, чоловіки — 42 %. Серед них також 11,1 млн — міське населення і 2,5 млн — сільське.


Таблиця 16. Розподіл постійного населення за рівнем освіти (за переписом) на 05.12.2001 р.
Рівень освіти обидві статі чоловіки жінки
повна вища 5 658 192 2 620 348 3 037 844
базова вища 309 247 141 123 168 124
неповна вища 7 715 435 2 951 787 4 763 648
повна загальна середня 15 249 889 7 897 659 7 352 230
базова загальна середня 7 004 868 3 261 017 3 743 851
початкова загальна 6 226 752 2 681 971 3 544 781


Джерела

Література

  1. Думки і погляди населення щодо викладання російської мови в україномовних школах і надання непідконтрольним територіям Донбасу автономії у складі України: березень 2019 рік // Київський міжнародний інститут соціології. 2019. URL: http://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=832&page=1
  2. Mалиновська О. А. Мігранти, міграція та Українська держава: аналіз управління зовнішніми міграціями. Київ : Національна академія державного управління при Президентові України, 2014. 236 с.
  3. Позняк О. В. Зворотна міграція до України: обсяг і характеристики поверненців // Демографія та соціальна економіка. 2019. № 1 (35). С. 82–96.
  4. Публікації // Всеукраїнський перепис населення 2001 року. URL: http://2001.ukrcensus.gov.ua/publications/
  5. Україна. 30 років незалежності. Стислий довідник / За ред. д. і. н., проф. Киридон А. М. Київ : Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2021. 536 с.
  6. Українське суспільство: міграційний вимір. Київ : Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України, 2018. 396 с.
  7. Українське суспільство: моніторинг соціальних змін. Випуск 6 (20) / Гол. ред.: В. М. Ворона, М. О. Шульга. Київ : Інститут соціології НАН України, 2019. 517 с. URL: https://i-soc.com.ua/assets/files/monitoring/mon2019.pdf
  8. From «The Ukraine» to Ukraine. A Contemporary History, 1991–2021 / Ed. by M. Minakov, G. Kasianov, M. Rojansky. Stuttgart : Ibidem, 2021. 386 p.
  9. Jansen Y., Celikates R., Bloois J. de. The Irregularization of Migration in Contemporary Europe. Detention, Deportation, Drowning. London; New York : Rowman & Littlefield, 2015. 238 р.

Див. також

Україна (держава)

Україна: загальний профіль

Релігія в Україні

Україна: етнографічна мозаїка

Автори ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Богорадова Ю. В., Єнін М. Н., Арістова А. В. Населення України // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Населення України (дата звернення: 2.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
23.03.2022

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶