Петриненко, Тарас Гарринальдович
Петрине́нко, Тара́с Гаррина́льдович (10.03.1953, м. Київ, тепер Україна) — музикант, співак (баритон), композитор, поет-пісняр, заслужений діяч мистецтв України (з 1996), народний артист України (з 1999), лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1996). Син оперної співачки Д. Петриненко.
|
Петриненко, Тарас Гарринальдович | |
|---|---|
| Народження | 10.03.1953 |
| Місце народження | Київ |
| Напрями діяльності | Музичне мистецтво |
Життєпис
Народився в сім’ї журналіста, батько вів на українському телебаченні програму про народну творчість.
З дитинства завдяки батькам долучився до музичної творчості.
1971 закінчив Київську середню спеціалізовану музичну школу-інтернат імені М. В. Лисенка (тепер Київський державний музичний ліцей імені М. В. Лисенка). Підлітком захоплювався музикою «Бітлз». На початку 1969 разом із однокласниками з музичної школи створив самодіяльну біг-біт групу «Еней», дебютував з нею на танцмайданчику. Спочатку репертуар ансамблю був широким (від радянських шлягерів до пісень квартету «Бітлз), згодом стали виконувати переважно власні композиції та обробки пісень народних. Разом із гуртом 1970 уперше виступив на київському телебаченні, наступні майже два роки поспіль гурт був лідером серед новостворених українських рок-ансамблів.
1971–1974 навчався (закінчив 3 курси) на диригентсько-хоровому факультеті Київської державної консерваторії імені П. І. Чайковського (тепер Національна музична академія України імені П. І. Чайковського), клас диригування П. Муравського та А. Авдієвського.
Водночас продовжував виступати на естраді. Наприкінці 1971 залишив «Еней» та створив новий гурт «Дзвони». 1974 музиканти гуртів «Еней» та «Дзвони» об’єдналися й утворили вокально-інструментальний ансамбль «Візерунки шляхів», який формально належав Укрпасавтотрансу (Петриненко — музичний керівник колективу). Пісні ансамблю поєднували лірику, фолк-рок та патріотичні мотиви. Наприкінці 1975 на Всесоюзній студії грамзапису «Мелодія» гурт записав платівку-гігант (вийшла 1976), яка розійшлася великими тиражами. Тоді ж гурт запросили до гастрольно-концертного об’єднання Укрконцерт (гурт узяв назву «Гроно»; проіснував майже рік).
1977–1979 Петриненко служив у лавах Радянської армії. Після демобілізації 1979–1981 працював художнім керівником естрадного вокального ансамблю Укрконцерту «Мрія», артистом вокально-інструментального ансамблю «Чарівні гітари» [належав до Чечено-Інгушської, а згодом до Татарської державних філармоній (листопад 1981 — жовтень 1982)].
У жовтні 1982 співак переїхав до Росії та приєднався до вокально-інструментального ансамблю «Червоні маки» («Красные маки») Тульської обласної філармонії (м. Тула, тепер РФ). У цей період писав і виконував російськомовні пісні: присвячену Дж. Леннону «След погасшей звезды» («Слід згаслої зірки»; 1983), «Перелетная птица» («Перелітний птах»; 1986), «Я скоро вернусь» («Я незабаром повернусь»; 1986) та інші.
Після повернення в Україну у вересні 1986 — листопаді 1987 Петриненко працював солістом-вокалістом відділу естради Українського гастрольно-концертного об’єднання «Укрконцерт», у листопаді 1987 — жовтні 1988 — солістом-вокалістом відділу естради «Київконцерту». На базі «Київконцерту» Петриненко відновив гурт «Гроно». До ансамблю приєдналася співачка Київського театру естради Т. Горобець, яка відтоді стала його постійною партнеркою на сцені.
У жовтні 1988 — червні 1989 Петриненко — артист-соліст Київського естрадного театру-студії, у червні 1989 — березні 1993 — художній керівник Київського театру-студії «Гроно» (колектив розпався 1993).
Працював артистом-вокалістом концертно-творчої організації «Київщина» (1993–2000), вів на Першому каналі Українського телебачення програму «Колискова для дорослих» (1995). Під час Помаранчевої революції неодноразово виконував свої пісні на майдані Незалежності у м. Києві.
Член Комітету з присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка (2016–2019).
2017 відбувся сольний концерт співака в Національному палаці мистецтв «Україна».
Творчість
Петриненко є автором слів і музики пісень, а також співаком-виконавцем. У його репертуарі здебільшого власні твори та аранжування народних пісень.
Першу авторську пісню «Весна і ти» (1970) написав ще у випускному класі школи. Клавір її опубліковано у журналі «Музична орбіта». Композиція виконувалась на концертах і здобула популярність серед студентства. Згодом увійшла до платівки ансамблю «Візерунки шляхів» (1976).
Візерунки Шляхів - Весна I Ти 1976
Kobza 114, Україно, Тарас Петриненко та гурт "ГРОНО"
Одна з найвідоміших «Пісня про пісню» (1987) належить до стилю фолк-диско, репрезентує жанр балади.
Пісня «Україна» є емблемою творчості Петриненка. Уперше виконана автором 1987 на радіо «Промінь» під первісною назвою «Поки кохаємо», згодом пролунала в київському випуску передачі «Ранкова пошта» Всесоюзного телебачення. Ця пісня належить до творів, що формували музику державної незалежності. Композиція стала своєрідним неофіційним гімном України, її мелодію виграють дзвони Свято-Михайлівського Золотоверхого собору в м. Києві.
Автор музики та слів пісень: «Не залишай!» (1994), «Останні теплі дні», «Світлячок в долонях», «Там за обрієм», «Любов моя», «Я пам’ятатиму тебе», «Козацька доля» (усі —1998), «Земля — блакитний м’ячик», «Крик душі», «Музико, грай», «Не натискай курок», «Я ще повернуся» (усі — 2006).
Для більшості творів Петриненка характерна лірика. Винятком є альбом «Я професійний раб» (1989) політично-опозиційної тематики (пісні «Я професійний раб», «Колискова 33-го року», «Чорнобильська зона», «Народний рух», «Лівобережна — Правобережна» тощо). Серед альбомів: «Господи, помилуй нас» (1993), «Любов моя» (1998), «Тарас Петриненко та Тетяна Горобець. Збірка вибраних пісень». На початку 2003 вийшов альбом співака у серії «Рок-легенди України»; до нього увійшли пісні, написані 1977–2000.
Тарас Петриненко - Червоний вітер
Тарас Петриненко - Останні теплі дні
Нагороди
Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1996) за вагомі досягнення у розвитку сучасної української естрадної пісні, концертно-виконавську діяльність.
Лауреат Всеукраїнської премії в галузі музики та масових видовищ «Золота Жар-птиця» в номінації «Жива легенда» (1997).
Нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ ступеня (2009), Свободи (2019).
На Алеї зірок у м. Києві відкрито зірку на честь співака (2006).
Почесний громадянин м. Києва (з 2022).
Додатково
23.01.2005 під час завершення інавгурації третього президента України В. Ющенка Петриненко виконав пісню «Україна» на майдані Незалежності у м. Києві.
Цитата
«Люди, ми живемо тут і зараз. Це наша країна, і ніхто, крім нас, тут нічого не зробить, щоб ми жили краще. Не здавайтеся і не опускайте руки. Якщо одного разу ви посіяли і не вродило, це не означає, що воно не вродить ніколи. Просто треба сіяти, сіяти і сіяти. Я вас щиро люблю — і це не тому, що кожен артист так говорить. Я просто щиро вас люблю»
Т. Петриненко. З інтерв’ю. Цит. за: Позняк-Хоменко Н. «Мої спонсори, меценати — це слухачі, які платять гроші за концерти» // Україна молода. 2013. URL: https://www.umoloda.kiev.ua/number/2236/164/79629/
Література
- Потушняк Н. Петриненки // Мистецтво України: Біографічний довідник / Упоряд.: А. Кудрицький, М. Лабінський. Київ : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. С. 469.
- Кузик В. Петриненко Тарас Гаринальдович // Українська музична енциклопедія : в 5 т. Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2018. Т. 5. С. 165–166.
- Маслій М. Улюблені пісні ХХ сторіччя. Харків : Фоліо, 2019. 400 с.
- Теслер Т. Стилістика диско в українській пісенній естраді у 80-х роках XX століття // Музичне мистецтво і культура. 2021. Вип. 32. Кн. 1. С. 401–412.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Петриненко, Тарас Гарринальдович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Петриненко, Тарас Гарринальдович (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.03.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
