Російський стиль

Росі́йський стиль — стильовий напрям в архітектурі історизму другої половини 19 — початку 20 ст. у Російській імперії.

Російський павільйон на Всесвітній виставці у м. Парижі, 1878
Будівля міської думи у м. Москві
Церква Спаса на Крові у м. Санкт-Петербурзі
Собор Святого Олександра Невського на Тоомпеа у м. Таллінні

Історична довідка

Виник як реалізація ідеї про відродження національної самобутності російського мистецтва та архітектури й почав розвиватися у 1850-х на основі стилістики дерев’яної архітектури, форм мурованої архітектури Московського царства 16–17 ст. та мотивів народної мистецької творчості. Характерним було некритичне перенесення в архітектурний декор мотивів народного ужиткового мистецтва, зокрема орнаментів з вишивок (Російський павільйон на Всесвітній виставці у м. Парижі 1878 архітектора І. Ропета (І. Петрова, 1845–1908; тепер Російська Федерація). Це дало підстави П. Альошину назвати таку стилістику «півнячим стилем». Інша зневажлива назва цього стилю — «ропетовщина» — походить від прізвища архітектора І. Ропета. Самодержавство і Російська православна церква поширювали цю стилістику як у цивільній архітектурі (будівлі Історичного музею 1875–1881 та міської думи 1890–1892 у м. Москві), так і в сакральній (Церква Спаса на Крові 1883–1907 у м. Санкт-Петербурзі).

Характеристика

У церковному будівництві характерними рисами стилю були хрестовокупольна система, багатокупольність, цибулясті бані, наметові (шатрові) й бочкоподібні вінчання, а також форми вікон, порталів, ґанків і декор, характерні для московської архітектури 16–17 ст. У цій стилістиці, крім І. Ропета, працювали архітектори Л. Бенуа (1856–1929), А. Парланд (1842–1919), Д. Чичагов (1835–1894), В. Шервуд (1832–1897; усі — тепер Російська Федерація) та інші. Її активно підтримував і пропагував критик В. В. Стасов.

За межами російської етнічної території у Російській імперії великі репрезентативні споруди російського стилю символізували імперське поневолення підкорених народів (Собор Святого Олександра Невського 1895–1900 на Тоомпеа у м. Таллінні). Це стало причиною правомірного знищення таких об’єктів після здобуття незалежності відповідними націями: Собор Святого Олександра Невського на Саксонській площі (тепер площа Маршала Юзефа Пілсудського) у м. Варшаві 1894–1912 архітектора Л. Бенуа знесено 1924–1926 попри позицію проросійських депутатів Сейму, які наполягали на мистецькій вартості тієї споруди.

В Україні церкви в російському стилі поширилися наприкінці 19 — на початку 20 ст. Значну кількість їх знесено у 1920-х — 1950-х. До характерних будівель цього стилю належать: Лук’янівський народний дім у м. Києві 1902 [архітектор М. Артинов (1853–1913; тепер Україна)], Трьохсвятительска церква у м. Харкові 1907-1915 [архітектори М. Ловцов (1849–1907; тепер Російська Федерація — тепер Україна), В. Покровський (1864-1924; тепер Україна)], Собор Різдва Богородиці 1900–1906 Козельщинського монастиря у Полтавській області [(архітектор С. Носов (1861–1921; тепер Україна)]. Найпослідовнішим представником російського стилю в Україні був архітектор В. Ніколаєв, який збудував у м. Києві будинок Купецького зібрання 1882, Покровську церкву 1899, численні житлові будинки на бульварі Тараса Шевченка, вулицях Володимирській, Антоновича тощо, у м. Глухові — корпуси земської лікарні 1880–1890.

Значення

Зазначена стилістика — неорганічна й чужорідна українському культурному простору, тож її подальше толерування (див. Толерантність) українським суспільством є проблематичним, попри статус пам’яток архітектури, який надано більшості цих споруд.

Література

  1. Асеев Ю. Стили в архитектуре Украины. Киев : Будівельник, 1989. 104 с.
  2. Ясієвич В. Російський стиль // Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 259–260.
  3. Вечерський В. Курс історії архітектури країн Східної Європи. Київ : АртЕк, 2007. С. 131–138.
  4. Вечерський В. Елегантна «ропетовщина» Володимира Ніколаєва // Творчість архітектора Володимира Ніколаєва: Збірник наукових праць / науковий редактор і упорядник С. Юрченко; Українське товариство охорони пам'яток історії та культури, Науково-дослідний інститут історії архітектури та містобудування. Ніжин : Видавець ПП Лисенко М. М., 2015. С. 225–236.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Російський стиль // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Російський стиль (дата звернення: 10.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
27.09.2022

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України


Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶