Вінчання (архітектура)
Вінча́ння, завершення — архітектурний елемент, який завершує всю споруду, будівлю чи їх частину (ризаліт, башточку, браму, портал, сандрик, щипець тощо).
Вінчання має конструктивне, функціональне та декоративне значення, іноді – символічне. Будинок, як правило, увінчують карнизом. У високих спорудах (церкви, дзвіниці, вежі, башти) вінчанням є верхи, бані, сигнатурки, шпилі, шатри тощо, які нерідко завершуються флюгерами, хрестами, іншими символічними зображеннями. Вінчання може бути виготовлено з будь-якого будівельного матеріалу — каменя, цегли, дерева, металу. Для української народної архітектури характерне вінчання житлових і громадських будівель у вигляді дерев’яних різьблених чи солом’яних гребенів на даху.
|
Література
- Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 57.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Вінчання (архітектура) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вінчання (архітектура) (дата звернення: 4.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.09.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
