Саксагань
Саксага́нь — річка у Дніпропетровській області України, ліва притока Інгульця (басейн Дніпра).
|
Саксагань | |
|---|---|
| Витік | Кам'янський район |
| Гирло | Інгулець |
| Довжина (км) | 144 |
| Площа басейну (кв.км) | 2 025 |
| Середня витрата (куб.м/с) | 1,24 |
| Тип живлення | переважно снігове |
| Основні притоки | Суха Саксагань, Балка Петина, Лозуватка, Балка Осиковата |
| Протікає через території | Україна |
| Міста на березі | Кривий Ріг |
Зміст
Характеристика
Витік. Гирло
Витік розташований на північний схід від с. Малоолександрівки Кам'янського району Дніпропетровської області. Впадає в Інгулець у південно-західній частині м. Кривого Рогу.
Протяжність
Довжина — 144 км, площа басейну — 2 025 км².
Напрям і характер течії
Протікає південно-східною частиною Придніпровської височини. Напрямок течії — на південний захід. Річкова долина у верхів'ї має V-подібну форму, нижче — переважно трапецієподібну, ширина — 1,5-2 км (у пониззі до 4,5 км), глибина — до 40 м. Заплава переважно однобічна (ширина 0,3–0,5 км, у пониззі — до 1 км), суха. Русло нерозгалужене, до с. Варварівки слабко звивисте, нижче — звивисте. У місцях, де річка огинає виходи кристалічних порід, утворена значна кількість звивин.
Ширина русла — 5–15 м, максимальна — 40 м, глибина — 2–3 м на плесах, 0,5–1,0 на перекатах. Найбільша ширина русла — у Кресівському водосховищі біля с. Соколівки (600 м). Похил річк — 0,8 м/км.
У 1908 під час льодоходу річка зруйнувала дамбу і затопила кар’єр, який розробляв Тарапаківський пласт залізної руди. У цьому місці русло річки було штучно перенаправлено. У 1957 на ділянці шахта «Саксагань» — Чорногорка річка була переведена в підземний колектор (так званий Саксаганський дериваційний тунель завдовжки 5,3 км), який змінив місце впадіння річки в Інгулець. Сучасне гирло річки розташоване на 1,5 км нижче за течією Інгульця від колишнього природного.
Водний режим
Гідрологічний режим Саксагані є зміненим під впливом антропогенних чинників. Від 1961 річка підживлювалася каналом Дніпро — Кривий Ріг, який подавав воду з Каховського водосховища на Дніпрі до Кресівського водосховища на Саксагані. В ході російсько-української війни 06.06.2023 російські війська підірвали греблю Каховської ГЕС і Каховське водосховище перестало існувати. Відповідно припинено подачу води каналом Дніпро — Кривий Ріг.
Середньорічна витрата води в гирлі становить 1,24 м3/с. Замерзає в грудні, скресає в березні. Річкова вода має підвищену мінералізацію, сульфатно-хлоридний магнієво-кальцієвий склад. За середньорічного показника 2 094 мг/дм3 (у Кривому Розі) мінералізація води змінюється від 1 637 мг/дм3 навесні до 2 929 мг/дм3 взимку. Високим є середній уміст сульфатів (786 мг/дм3), хлоридів (464 мг/дм3), Натрію і Калію (308 мг/дм3).
Тип живлення
Природне живлення річки переважно снігове.
Притоки
Ліві: Суха Саксагань, Балка Петина.
Праві: Лозуватка, Балка Осиковата, Демурина, Балка Червона.
Тваринний світ
Іхтіофауна Саксагані — 28 видів риб (у пониззі — 10 видів). Трапляються: гірчак європейський, верховодка звичайна, карась сріблястий, краснопірка, окунь звичайний, плітка.
Екологічні проблеми
Серед екологічних проблем Саксагані: зменшення об’єму стоку, зумовлене кліматичними змінами та зарегульованістю річки; потрапляння високомінералізованих шахтних вод в результаті аварій на колекторах гірничорудних підприємств Криворізького залізорудного басейну.
Значення
В басейні Саксагані створено понад 200 ставів, 6 водосховищ площею водного дзеркала 21,7 км2 і загальним об’ємом 75,8 млн м3 (Макортівське, Кресівське, Лозуватське, Грушуватське, Саксаганське, Комісарівське). Найбільші — Макортівське (57,9 млн м3) і Кресівське (10,2 млн м3). Призначення штучних водойм: технічне водопостачання, зрошування, рибництво, рекреація.
В басейні Саксагані на північно-західній околиці Кривого Рогу розташований ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Червона Балка Північна».
Література
- Багрій І. Д., Гожик П. Ф., Самоткал Е. В. та ін. Гідроекосистема Криворізького басейну — стан і напрямки поліпшення. Київ : Фенікс, 2005. 244 с.
- Сербіна Г. Ю. Дериваційний тунель ріки Саксагань — зразок антропогенних змін гідрологічної структури Кривбасу // Географічні дослідження Кривбасу: Матеріали кафедральних науково-дослідних тем. 2008. Вип. 3. С. 36–40.
- Хільчевський В. К., Кравчинський Р. Л., Чунарьов О. В. Гідрохімічний режим та якість води Інгульця в умовах техногенезу. Київ : Ніка-центр, 2012. 179 с.
- Шерстюк Н. П, Хільчевський В. К. Особливості гідрохімічних процесів у техногенних і природних водних обє’ктах Кривбасу. Дніпропетровськ : Акцент, 2012. 264 с.
- Khilchevskyi V., Sherstiuk, N. Long-term Changes in the Chemical Composition of the Water of the Inhulets and Saksahan Rivers Within the Kryvorizkyi Iron Ore Basin (1980–2020) // Journal of Geology, Geography and Geoecology. 2021. № 30 (3). P. 470–479.
- Коптєва Т. С. Геолого-геоморфологічні, кліматичні та гідрологічні умови Криворізької ландшафтно-технічної системи // Scientific and Educational Dimensions of Natural Sciences. Riga : Baltija Publishing, 2023. P. 480–502.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Хільчевський В. К. Саксагань // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Саксагань (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.12.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
