Спеціальні інформаційні операції
Спеціа́льні інформаці́йні опера́ції (СІО) — сплановані дії, спрямовані на ворожу, дружню або нейтральну аудиторію, які передбачають вплив на її свідомість і поведінку за допомогою використання організованої інформації та інформаційних технологій для досягнення певної мети.
Характеристика
До СІО належать психологічні дії зі стратегічними цілями, психологічні консолідуючі дії та психологічні дії з безпосередньої підтримки бойових дій. Вони поділяються на такі види:
- операції, спрямовані проти суб’єктів, які ухвалюють рішення;
- операції, спрямовані на компрометацію, завдання шкоди опонентам;
- операції, спрямовані на дестабілізацію економічну чи політичну.
У контексті інформаційної війни СІО — проведення спецслужбами (насамперед, іноземних держав) таємних операцій та акцій негативного чи навіть деструктивного ідеологічного, ідейно-політичного та соціального впливу на особу, групу осіб або суспільство в цілому з метою переорієнтувати їх на інші цінності та ідеали, підштовхнути до вчинення протиправних дій задля підриву й послаблення державного та суспільно-політичного ладу.
СІО відбувається на макро- і мікрорівні.
СІО макрорівня — агітаційно-пропагандистська та розвідувально-організаційна діяльність, орієнтована на конкретні соціальні групи людей і здійснювана переважно через засоби масової інформації та канали комунікацій.
СІО мікрорівня — агітаційно-пропагандистська та розвідувально-організаційна діяльність ідеологічного характеру, прицільно персоналізована й здійснювана здебільшого через міжособистісне спілкування. Для цього часто використовують діяльність, спрямовану на поширення чуток чи підбурювання іншими методами населення держави (об’єкта інформаційної війни) до негативної поведінки.
Методи
Основні методи СІО, які використовують відповідні структури для здійснення прихованого вигідного впливу на іноземні держави з метою створення сприятливої політичної, ідеологічної, соціальної, економічної обстановки під час реалізації правлячою елітою зовнішньополітичного курсу:
- дезінформування;
- пропаганда;
- диверсифікація громадської думки;
- психологічний тиск;
- поширення чуток.
Дезінформування — метод СІО, який передбачає обман чи введення об’єкта СІО в оману щодо справжності намірів для спонукання його до запрограмованих суб’єктом СІО дій.
Є різні методи проведення заходів із дезінформування, кожен із яких має власні позитивні та негативні риси. Конкретний вибір того чи іншого методу безпосередньо залежить від оперативної обстановки на конкретній ділянці діяльності спецслужби, завдань, які перед нею поставлено, тощо.
Найчастіше в світовій практиці застосовують такі форми дезінформування:
- тенденційне викладення фактів — форма дезінформування, яка полягає в упередженому висвітленні фактів або іншої інформації щодо подій за допомогою спеціально підібраних правдивих даних (як правило, за цим методом дозовано, до постійно зростаючого напруження доводиться до об’єкта СІО спеціально сформована інформація; напружене становище об’єкта підтримується шляхом постійного «підкидання» нових порцій суворо обмежених і дозованих даних у середовище інформаційного дефіциту);
- дезінформування «від зворотного» — відбувається шляхом надання правдивих відомостей у перекрученому вигляді чи в такій ситуації, коли вони сприймаються об’єктом СІО як неправдиві; унаслідок застосування подібних заходів виникає ситуація, коли об’єкт фактично знає правдиву інформацію про наміри чи конкретні дії протилежної сторони, але не сприймає її адекватно, не готовий протистояти негативному впливу;
- термінологічне «мінування» — полягає у викривленні первинної правильної суті принципово важливих, базових термінів і тлумачень загальносвітоглядного та оперативно-прикладного характеру;
- «сіре» дезінформування — передбачає використання синтезу правдивої інформації з дезінформацією;
- «чорне» дезінформування — передбачає використання переважно неправдивої інформації.
В узагальненому вигляді акції дезінформування можуть проводитися шляхом створення ілюзії випадкового витоку закритої інформації, успіхів розвідки іноземних партнерів, використання засобів масової інформації (зокрема, власних інформаційних агентств, теле-, радіокомпаній, друкованих видань та окремих «кишенькових» журналістів).
Пропаганда — поширення різних політичних, філософських, наукових, художніх, інших мистецьких ідей з метою упровадження їх у громадську думку та використання у масовій практичній діяльності населення. Водночас до пропаганди належать повідомлення, які поширюють для здійснення вигідного впливу на громадську думку, провокування запрограмованих емоцій та зміни ставлення або поводження певної групи людей у напрямі, безпосередньо чи опосередковано вигідному організаторам.
Форми проведення пропаганди:
- пропаганда способу життя (соціологічна) — показ досягнень, переваг, перспектив тощо конкретної держави;
- використання ЗМІ та друкованих наукових і художніх видань;
- коректування існуючих думок, а не формулювання та створення нових («резонансна»).
Диверсифікація громадської думки — розпорошення уваги правлячої еліти держави на різні штучно акцентовані проблеми й відволікання тим самим від вирішення нагальних першочергових завдань суспільно-політичного та економічного розвитку, що необхідно для нормального функціонування суспільства і держави.
Форми диверсифікації громадської думки:
- дестабілізація обстановки в державі чи окремих її регіонах;
- активізація різними міжнародними установами кампанії проти політичного курсу правлячої еліти держави та окремих її лідерів;
- ініціювання антидемпінгових кампаній та іншого роду скандальних судових процесів, застосування міжнародних санкцій з інших причин.
Психологічний тиск — вплив на психіку людини шляхом залякування, погроз із метою спонукання до певної запланованої моделі поведінки. Форми психологічного тиску:
- доведення до об’єкта відомостей про реальні чи неіснуючі загрози та небезпеки;
- прогнози щодо репресій, переслідувань, убивств тощо;
- шантаж;
- здійснення вибухів, підпалів, масових отруєнь, захоплення заручників, інші акти терористичні.
Поширення чуток — діяльність щодо поширення різної інформації (переважно неправдивої) серед широких верств населення здебільшого неофіційними каналами з метою дезорганізації суспільства та держави або ж їх окремих установ чи організацій.
Чутки — циркулююча форма комунікації, за допомогою якої люди, що перебувають у неоднозначній ситуації, об’єднуються, утворюючи зрозумілу їм інтерпретацію цієї ситуації та спільно використовуючи при цьому власні інтелектуальні можливості.
Чутки можна класифікувати за такими параметрами: експресивним (емоційні стани, пов’язані зі змістом чутки, і відповідні типи емоційних реакцій), інформаційним (ступінь вірогідності сюжету чутки) і за ступенем впливу на психіку людей.
Джерела
- Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2016 року «Про Доктрину інформаційної безпеки України»: Указ Президента України № 47/2017 від 25 лютого 2017 р. // Верховна Рада України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/47/2017
- Стратегія інформаційної безпеки // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/685/2021#n7
Література
- Горбулін В. П., Додонов О. Г., Ланде Д. В. Інформаційні операції та безпека суспільства: загрози, протидія, моделювання. Київ : Інтертехнологія, 2009. 164 с.
- Сенченко М. І. Латентна світова інформаційна війна. Київ : ФОП Стебеляк О. М., 2014. 384 с.
- Почепцов Г. Сучасні інформаційні війни. Київ : ВД «Києво-Могилянська академія», 2015. 498 с.
- Курбан О. В. Сучасні інформаційні війни в мережевому он-лайн просторі. Київ : Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2016. 286 с.
- Косогов О. М., Сірик А. О. Завдання захисту національного інформаційного простору за досвідом ведення гібридної війни РФ на Сході України // Системи озброєння і військова техніка. 2017. № 1. С. 38–41.
- Світова гібридна війна: український фронт / За заг. ред. В. П. Горбуліна. Харків : Фоліо, 2017. 494 с.
- Коруц У. Інформаційна війна як інструмент пропаганди війни: правові підстави протидії // Підприємництво, господарство і право. Міжнародне право. 2020. № 8. С. 334–339.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Троян С. С. Спеціальні інформаційні операції // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Спеціальні інформаційні операції (дата звернення: 6.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.09.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
