Суржина, Нонна Андріївна

Суржина́, Но́нна Андрі́ївна (17.10.1937, м. Дніпропетровськ, тепер м. Дніпро, Україна) — співачка (мецо-сопрано), педагог, народна артистка УРСР (з 1975), народна артистка СРСР (з 1976), лауреатка Державної премії України імені Т. Шевченка (1977).

Суржина, Нонна Андріївна
Народження	17.10.1937
Місце народження	Дніпро
Напрями діяльності	Музичне мистецтво

Відзнаки
Премії	Національна премія України імені Тараса Шевченка (1977)

Життєпис

Народилася в сім’ї службовців. Батьки працювали на заводі. Вокальні здібності виявила у дитинстві, виступала у художній самодіяльності. Закінчила 1959 Дніпропетровське музичне училище ім. М. Глінки (тепер Фаховий музичний коледж Дніпровської академії музики), клас О. Тарловської (1880–1965; тепер Україна), 1964 — Харківську консерваторію (тепер Харківський національний університет мистецтв ім. І. Котляревського), клас професора П. Голубєва (1883–1966; тепер Україна).

З другого курсу почала працювати в Оперній студії консерваторії, де виконала партії Керубіно («Весілля Фігаро» В. А. Моцарта), Ольги («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Любаші («Царева наречена» М. Римського-Корсакова).

1963–1974 була солісткою Харківського академічного театру опери та балету ім. М. Лисенка (тепер Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М. Лисенка), 1974–2006 — Дніпропетровського театру опери та балету (тепер Дніпропетровський академічний театр опери та балету).

Водночас з 1974 працювала викладачем спеціалізації «спів» Дніпропетровського музичного училища ім. М. Глінки. З 2017 — професор кафедри вокально-хорового мистецтва Дніпропетровської академії музики ім. М. Глінки.

Як представниця України брала участь: у концертах Всесвітніх фестивалів молоді та студентів — 1957 у м. Москві (тепер РФ) і 1962 у м. Гельсінкі (Фінляндія); Всесоюзному фестивалі майстрів оперного та балетного мистецтва 1968 у м. Мінську (тепер Білорусь); 2-му Всесоюзному фестивалі молодих оперних співаків 1968 у м. Харкові; Декадах українського мистецтва — 1969 у м. Москві (тепер РФ), 1972 у м. Ашхабаді (тепер м. Ашгабад, Туркменістан), 1973 у м. Тбілісі (тепер Грузія), 1974 у м. Таллінні (тепер Естонія), 1976 у м. Мінську (тепер Білорусь), 1978 у м. Белграді (тепер Сербія).

Гастролювала на сценах Іспанії, Італії, Фінляндії, Франції. Зокрема, 1991 виконувала партію Кармен в однойменній опері Ж. Бізе під час гастролей Дніпропетровського театру опери та балету в містах Франції (Ліоні, Монпельє, Тулузі, Греноблі) під керуванням диригента А. де Алмейди (1928, Франція — 1997, США).

Була членом журі Республіканського (тепер міжнародний) музичного конкурсу ім. М. Лисенка (1981, м. Харків), Міжнародного конкурсу вокального мистецтва ім. Мілії та Миколи Полуденних (2010, м. Ялта), співголовою журі Всеукраїнського дитячо-юнацького конкурсу вокального мистецтва ім. Б. Гмирі (2005–2019, м. Дніпропетровськ, тепер м. Дніпро).

Творчість

Володіє голосом рідкісного тембру. В оперному репертуарі партії: Поліна, Графиня, Ольга, Княгиня, Лаура, Іоанна («Пікова дама», «Євгеній Онєгін», «Чародійка», «Іоланта», «Орлеанська діва» П. Чайковського), Марина Мнішек («Борис Годунов» М. Мусоргського), Зібель («Фауст» Ш. Гуно), Еболі, Амнеріс, Азучена, Маддалена («Дон Карлос», «Аїда», «Трубадур», «Ріголетто» Дж. Верді), Кармен («Кармен» Ж. Бізе), Косова, Варвара («У бурю», «Фрол Скобєєв» Т. Хрєнникова), Сузукі, Музикант («Чіо-Чіо-сан», «Манон Леско» Дж. Пуччіні), Лола, мама Лючія («Сільська честь» П. Масканьї), Весна, Лель, Любаша («Снігуронька», «Царева наречена» М. Римського-Корсакова), Зітта («Овід» А. Спадавеккіа), Нано («Даїсі» З. Паліашвілі), Соломія («Богдан Хмельницький» К. Данькевича), Кончаківна («Князь Ігор» О. Бородіна), Параска («Пробудження» Л. Колодуба), Лаура («Джоконда» А. Понкіеллі).

Серед партнерів Суржиної на сцені — Д. Гнатюк, Ю. Гуляєв, З. Анджапарідзе (1928–1997; тепер Грузія), В. Атлантов (нар. 1939; тепер РФ), Б. Штоколов, Т. Мілашкіна (нар. 1934; тепер РФ), А. Солов’яненко, Л. Чконія, М. Касрашвілі (нар. 1942), В. Арканова, А. Дубинін (1929, тепер РФ — 1999, Україна), Л. Цуркан, В. Я. Третяк, З. Соткілава, В. Норейка (1935–2018; тепер Литва), Г. Вишневська, М. Бієшу (1935–2012; тепер Молдова), М. Полуденний (1938–2005; тепер Україна), О. Востряков, М. Український (нар. 1935, тепер Україна), В. Навротський (нар. 1948; Україна), В. Луцюк (нар. 1958; тепер Україна) та інші.

Співала під керуванням диригентів: Е. Хачатуряна, Дж. Далгата (1920–1991; тепер РФ), Г. Карапетяна (1921, тепер РФ — 1986; тепер Україна), Б. Афанасьєва, П. Вариводи, Ф. Глущенка.

Віргіліус Норейка та Нонна Суржина (Герцог та Маддалена (Ріголетто Дж. Верді)
Нонна Суржина - Амнеріс (Аїда Дж. Верді)
Нонна Суржина - Кармен (Кармен Ж. Бізе)
Нонна Суржина - Лаура (Джоконда А. Понкієллі)
Нонна Суржина - Любаша (Царева наречена М. Римського-Корсакова)
Нонна Суржина (Азучена Трубадур Дж. Верді)
Ольга Дмитрівна Тарловська та її студентка Нонна Суржина
Нонна Суржина - Соломія (Богдан Хмельницький К. Данькевича)

У концертно-камерному репертуарі — українські народні пісні, романси, вокальні твори європейських композиторів.

Автор і співавтор навчальних і навчально-методичних посібників, науково-популярних статей про оперних співаків і діячів культури України. Серед учнів: М. Браславська (нар. 1970, тепер Україна), артистка Нової ізраїльської опери; О. Гопка (нар. 1972, тепер Україна), лауреатка міжнародного конкурсу вокалістів ім. А. Дворжака (Чехія); Ж. Німенська (нар. 1972, тепер Україна), лауреатка Міжнародного конкурсу вокалістів ім. Е. Вілли-Лобоса (Бразилія); І. Петрова (нар. 1983, тепер Україна), солістка Національної опери України; Р. Лещов (нар. 1992, Україна), соліст Київського муніципального академічного театру опери та балету для дітей і юнацтва; М. Цвєтінська (нар. 1992, Україна), солістка Львівського національного академічного театру опери та балету ім. С. Крушельницької; Н. Єременко (нар. 1982, тепер Україна), солістка Дніпропетровського академічного театру опери та балету.

Нонна Суржина. "Весняні води" С. Рахманінов

Нонна Андріївна Суржина

Нагороди та визнання

Лауреатка Державної премії України ім. Т. Шевченка (1977).

Нагороджена орденом святого Станіслава V ступеня (2001).

Цитати

«Інтерпретація партії Кармен у Суржиної відзначалась індивідуалаьністю: вже перші речитативні фрази зацікавлювали публіку. Кармен — Суржина — це ціла філософія жіночого характеру, жіночої душі, в якій немає ніякої жорстокості, душевної черствості, вульгарності. Кармен у Н. Суржиної — образ зовсім не простий і не легко піддається емоційно-аналітичній розшифровці. Під час виконання «Циганської пісні» Н. Суржина танцювала і співала дуже злагоджено і цілісно, як справжня циганка. На приспіві її Кармен представала яскравою, звабливою, радісною. Виконуючи партію французькою мовою, яку важко вимовляти під час академічного співу та досить рухливу мелодію, Н. Суржина повністю відтворювала зміст та виспівувала кожну ноту. У сцені гадання розкривалась нова Кармен — Суржина: чуттєва, жіночна, засмучена. Протягом більш ніж сорока років творчої діяльності Нонни Суржиної образ Кармен яскраво, неповторно жив в душі і голосі співачки»
(Т. А. Козак, завідуюча сектором обмінно-резервного фонду Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія. Цит. за: Козак Т. Суржина Нонна Андріївна // Портал «ДніпроКультура». 2020. URL: https://www.dnipro.libr.dp.ua/Nonna_Surzhina).

«Не лише оперному мистецтву дарувала Н. Суржина свій талант, свій неповторний голос та проникливий артистизм. Вона співала всюди: у концертних залах, у будинках культури заводів та колгоспів, у наукових інститутах та перед студентською молоддю. […] Висока оцінка творчої діяльності співачки подарувала Нонні нову хвилю натхнення, пошуків, бажання ще повніше розкрити свій обдарування. Вона бере участь у багатьох Всесоюзних фестивалях майстрів оперного мистецтва, стверджуючи яскравий образ співачки, що склалася, і приносить славу Україні». «Не только оперному искусству дарила Н. Суржина свой талант, свой неповторимый голос и проникновенный артистизм. Она пела всюду: в концертных залах, в домах культуры заводов и колхозов, в научных институтах и перед студенческой молодежью. […] Высокая оценка творческой деятельности певицы подарила Нонне новую волну вдохновения, поисков, желания еще полнее раскрыть свое дарование. Она участвует во многих Всесоюзных фестивалях мастеров оперного искусства, утверждая яркий образ сложившейся певицы и приносит славу Украине»
(Н. В. Проценко, заслужений працівник культури України, старший викладач кафедри «Виконавське мистецтво» Дніпропетровської консерваторії ім. М. Глінки. Цит. за: Проценко Н. Нонне Суржиной — браво! // Музичний вісник Дніпропетровської консерваторії ім. М. Глінки. 2012. № 2 (27). С. 1. URL: http://dk.dp.ua/wp-content/uploads/2019/04/okt2012.pdf).

Праці

Кантилена Бориса Гмирі: До 100-річчя від дня народження // Свічадо. 2003. № 5–6. С. 63–65.
Благородный рыцарь музыки // Юрій Станішевський у спогадах сучасників. Київ : Музична Україна, 2016. С. 59–61.
Українські співаки у спогадах сучасників : в 2 т. Житомир : Рута, 2016. Т. 2. С. 219–221; 237; 238; 248–249; 257–259; 291.
Антологія меццо-сопрано. Дніпро : Ліра, 2019. 358 с.
У с п і в а в т. — Спів. Дніпро : Ліра, 2020. 138 с.
Мистецтво співу. Дніпро : Ліра, 2021. 195 с.

Література

Мистецтво України: Біографічний довідник / Упоряд.: А. Кудрицький, М. Лабінський. Київ : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. С. 571.
Шевченківські лауреати. 1962–2001: Енциклопедичний довідник / Автор-упоряд. М. Г. Лабінський. Київ : Криниця, 2001. С. 534–535.
Цуркан Л. Г. Вірність традиціям: кафедра сольного співу // Pro Domo Mea / Упоряд. І. Ю. Сухленко. Харків : Харківський державний університет мистецтв ім. І. П. Котляревського, 2007. 150 с.
Лисенко І. Співаки України. Енциклопедичне видання. Київ : Знання, 2011. С. 528.
Проценко Н. Нонна Суржина. Днепропетровск : Александр Федорченко, 2012. 310 с.
Тулянцев А. А. Нонна Суржина — оперна співачка та вокальний педагог // Культура і сучасність. 2015. № 1. С. 175–179.
Козак Т. Суржина Нонна Андріївна // Портал «ДніпроКультура». 2020. URL: https://www.dnipro.libr.dp.ua/Nonna_Surzhina.
Суржина Нонна Андріївна // Комітет з Національної премії України ім. Т. Шевченка. URL: http://knpu.gov.ua/content/surzhina-nonna-andriyivna

Автор ВУЕ

А. А. Тулянцев

Покликання на цю статтю: Тулянцев А. А. Суржина, Нонна Андріївна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Суржина, Нонна Андріївна (дата звернення: 7.05.2024).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.10.2022

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів

Суржина, Нонна Андріївна

Зміст

Життєпис

Творчість

Нагороди та визнання

Цитати

Праці

Література

Автор ВУЕ

Важливо!

Офіс Президента України

Верховна Рада України

Кабінет Міністрів України

Служба безпеки України

Міністерство оборони України

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України

Кіберполіція

Національна поліція України