Сімович, Василь Іванович

Сімо́вич, Васи́ль Іва́нович (09.03.1880, с. Гадинківці, тепер Чортківського району Тернопільської області, Україна ― 13.03.1944, м. Львів, тепер Україна; псевдоніми: Василь Верниволя; Васаген, Сімартич; криптоніми: В. С., В. В. Вв, В-я В., Сім-ич) ― філолог (мовознавець і літературознавець), культурний діяч, редактор, дійсний член Наукового товариства імені Тараса Шевченка (з 1923).

Сімович, Василь Іванович

Псевдоніми Василь Верниволя, Васаген, Сімартич
Народження 09.03.1880
Місце народження Чортківський район
Смерть 13.03.1944
Місце смерті Львів
Місце поховання Личаківський цвинтар
Alma mater Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Напрями діяльності літературознавство, мовознавство, видавнича справа, етнографія, популяризація наукових знань та української культури
Традиція/школа Наукове товариство імені Тараса Шевченка

Життєпис

Народився в багатодітній сім’ї. Батько був народним учителем.

Початкову освіту здобув у с. Гадинківцях (1886–1890). З 1891 навчався в Станиславівській класичній гімназії (тепер м. Івано-Франківськ).

1899 вступив на філософський факультет Чернівецького університету (тепер Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича), де здобув спеціальність «українська, слов’янська та класична філологія». Був найкращим учнем викладача української мови та літератури, професора С. Смаль-Стоцького.

Під час навчання в університеті активно долучився до національно-культурного життя Буковини, познайомився з багатьма письменниками й культурними діячами, зокрема з О. Кобилянською, Лесею Українкою, М. Лисенком та ін. Своїм духовним наставником вважав І. Франка.

1902–1903 ― співредактор часописів Революційної української партії: журналів «Гасло» і «Селянин», газети «Буковина».

Разом із Ю. Кобилянським, З. Кузелею та ін. працював під керівництвом лексикографа, педагога В. Кміцикевича (1863; тепер Польща ― 1942; тепер Україна) над укладанням «Німецько-українського словника» (вийшов друком 1912 в м. Чернівцях).

Упродовж 1910–1912 вчителював, займався просвітньою діяльністю, викладаючи українську мову на організованих С. Смаль-Стоцьким курсах вищої народної освіти для селян.

Склав іспити зі славістики, української й порівняльної індоєвропейської філології в Чернівецькому університеті. 1913 захистив дисертацію «Дієслово в писаннях Йоаникія Галятовського» й здобув вчений ступінь доктора філософії.

1914–1918 ― член Союзу визволення України. Разом із С. Смаль-Стоцьким, Б. Лепким, А. Чайківським працював у таборах полонених українців у Німеччині та Австро-Угорщині. Організовував курси для неписьменних, читальні, театральні трупи, трикласні народні школи. Викладав основи психології, давню українську літературу, логіку, історію педагогіки. 1918 вийшла друком праця «Практична граматика української мови».

1920–1923 працював у м. Берліні у видавництві «Українська накладня» Я. Оренштайна (1875; тепер Україна ― 1942; тепер Польща). 1921 надруковано «Кобзар» Т. Шевченка за редакцією Сімовича.

Упродовж 10 років (1923–1933) працював в Українському високому педагогічному інституті імені Михайла Драгоманова в Празі (ліквідовано 1933): професор, з 1925 ― проректор, завідувач кафедри української мови, 1933 ― ректор).

1933 переїхав до м. Львова, працював редактором науково-популярного місячника «Життя і знання», був постійним співробітником одного з найбільш інтелектуальних видань того часу ― газети «Назустріч».

Від 1936 редагував «Записки Наукового товариства імені Тараса Шевченка».

З 1939 ― професор, завідувач кафедри української мови Львівського університету (тепер Львівський національний університет імені Івана Франка). У липні 1941 його обрали ректором, але саме тоді німецька окупаційна влада закрила всі заклади вищої освіти в Україні.

З 1941 до 1944 був редактором «Українського видавництва». Одночасно (до 1943) очолював Науковий фонд при Українському центральному комітеті, який допомагав студентам продовжити навчання за кордоном в університетах міст Праги, Відня, Берліна.

Діяльність

Періодизація життєвого та творчого шляху

1. Тернопільсько-станіславський період (1880–1899) ― від народження в с. Гадинківцях на Тернопільщині до закінчення класичної гімназії в Станиславі, (тепер м. Івано-Франківськ);
2. Чернівецький період (1899–1914) ― навчання в Чернівецькому університеті та педагогічна праця в Чернівецькій учительській семінарії;
3. Австрійсько-німецький період (1914–1923) ― просвітницька діяльність у «Союзі визволення України» в таборах українських полонених на території Австро-Угорщини та Німеччини, а з 1919 ― редакційно-видавничої праці в «Українській накладні» в Берліні;
4. Празький період (1923–1933) ― професор Українського високого педагогічного інституту імені Михайла Драгоманова;
5. Львівський період (1933–1944) ― праця в товаристві «Просвіта», Науковому товаристві імені Шевченка та Львівському університеті.

Творчі контакти

Був знайомий і підтримував творчі, а часто й дружні стосунки І. Франком, О. Кобилянською, Лесею Українкою, М. Коцюбинським, В. Винниченком, М. Лисенком, Марком Черемшиною, В. Стефаником, О. Маковеєм, Б. Грінченком, В. Щуратом, А. Кримським та іншими письменниками, науковцями, громадськими діячами. Інтенсивне спілкування впродовж багатьох літ з побратимами по науковому і громадянському подвижництву, а також зі студентством, земляками, друзями, збагачувало духовний світ ученого, сприяло його інтелектуальному зростанню, визначило життєво-практичне спрямування його діяльності на народні потреби.

Дослідницькі інтереси

Діапазон дослідницьких інтересів і сфер практичного застосування творчих сил Сімовича: мовознавство, літературознавство, джерелознавство, текстологія, біобібліографія, культурологія, історія, краєзнавство, мистецтвознавство (зокрема театро- й музикознавство), фольклористика, етнографія, педагогіка й освіта, популяризація наукових знань та української культури, видавнича справа, редагування, переклад та ін.

Провідне місце в його діяльності посідала філологія ― наука, яка для європейських мислителів Ренесансу була синонімом гуманітарного знання взагалі. У колі дослідницьких зацікавлень були насамперед українська мова й література, об’єднані в межах універсальної категорії словесності.

Праці

  • Граматика української мови. 2-ге вид. з одмінами й дод. Київ; Ляйпціг : Українська накладня, 1919. 584 с.
  • Моє перше знайомство з творами О. Кобилянської // Ольга Кобилянська: альманах у пам’ятку її сорокалітньої письменницької діяльності (1887–1927). Чернівці : Ф. Ганіцький, 1928. С. 253–263.
  • Листування Лесі Українки з Й. Маковеєм. Львів : Хортиця, 1938. 80 с.
  • Сімович В. Праці : у 2 т. / Упоряд.: Л. Ткач, О. Івасюк, Р. Пилипчук та ін. Чернівці : Книги — ХХІ, 2005.

Література

  1. Білоус М., Терлак З. Василь Сімович (1880–1944). Львів : [б. в.], 1995. 179 с.
  2. Долинюк О. Тарас Шевченко в інтерпретації Василя Сімовича // Дзвін. 2000. № 3. С. 141–151.
  3. Франкіана Василя Сімовича / Упоряд.: М. Білоус, З. Терлак. Львів : Львівський національний університет ім. Івана Франка, 2005. 234 с.
  4. Українська мова: Енциклопедія. 3-тє вид., допов. Київ : Українська енциклопедія імені М. П.Бажана, 2007. С. 824.
  5. Козелко І. Р. Погляди Василя Сімовича на культуру мови // Український смисл. 2018. № 2018. С. 108–116.
  6. Довбня Л., Товкайло Т. Внесок Василя Сімовича в історію української мовознавчої науки // Соціум. Документ. Комунікація. 2021. Вип. 12. С. 124–144.

Автор ВУЕ

О. М. Шелюх


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Шелюх О. М. Сімович, Василь Іванович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Сімович, Василь Іванович (дата звернення: 29.04.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
09.06.2023

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶