Юхновський, Ігор Рафаїлович
Юхно́вський І́гор Рафаї́лович (01.09.1925, с. Княгинине, тепер Дубенського району Рівненської області, Україна — 26.03.2024, м. Львів, Україна) — громадський і політичний діяч, фізик-теоретик, академік НАН України (з 1982), Герой України (з 2005), народний депутат України І–IV скликань (1990–2006), перший віцепрем'єр в українському уряді (1992–1993), перший очільник Українського інституту національної пам’яті (2006–2010). Кандидат в президенти на виборах 1991. Почесний директор Інституту фізики конденсованих систем НАН України, почесний доктор Інституту теоретичної фізики ім. М. М. Боголюбова НАН України, почесний доктор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (з 2008).
|
Юхновський, Ігор Рафаїлович | |
|---|---|
| Народження | 01.09.1925 |
| Місце народження | Княгинене |
| Смерть | 26.03.2024 |
| Місце смерті | Львів |
| Alma mater | Львівський національний університет імені Івана Франка |
| Місце діяльності | Україна |
| Напрями діяльності | теоретична фізика, громадсько-політична діяльність |
| Традиція/школа | фізика статистична |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Відзнаки | Герой України |
| Ордени | Держави, Князя Ярослава Мудрого (V, IV, ІІІ ст.), За заслуги (І ст.), Свободи, Знак Пошани, Трудового Червоного прапора, Вітчизняної війни (І ст.) |
| Медалі | 25 років незалежності України |
| Премії | премія АН УРСР імені М. М. Крилова, премія НАН України імені М. М. Боголюбова |
Зміст
Життєпис
Дитинство і юність пройшли в м. Кременці на Тернопільщині. Навчався в тодішньому Кременецькому ліцеї. 1939 радянська влада закрила ліцей і на його базі відкрила середню загальноосвітню школу та педагогічні курси (згодом — учительський інститут). До початку Другої світової війни Юхновський закінчив 7 класів ліцею. За німецької окупації нетривалий час навчався в лісотехнікумі у с. Білокриниця (тепер Кременецький лісотехнічний коледж).
1944–1946 служив у лавах радянської армії (був сапером та мінером 201 батальйону резерву головного командування СРСР), брав участь у битві за м. Львів, у військових діях на території Австрії був поранений.
Після повернення додому (червень, 1946), маючи за плечима 7 класів неповної середньої освіти, наполегливо займався фізикою і математикою. Успішно склав іспити на атестат зрілості. Вступив на фізико-математичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка (тепер Львівський національний університет імені Івана Франка), який закінчив 1951 з відзнакою. Того ж року зарахований до аспірантури при кафедрі теоретичної фізики, яку успішно закінчив 1954, захистив кандидатську дисертацію на тему «Бінарна функція розподілу систем взаємодіючих частинок». Працював в. о. доцента кафедри теоретичної фізики, 1955–1959 — доцент цієї ж кафедри. 1959 обраний за конкурсом на посаду завідувача кафедри теоретичної фізики, 1965 переобраний на цю ж посаду (очолював кафедру до 1971).
У травні 1965 захистив докторську дисертацію на тему «Статистична теорія рівноважних систем заряджених частинок». У травні 1966 був затверджений ВАКом у званні доктора фізико-математичних наук. 1967 присвоєно вчене звання професора.
1969 за сумісництвом — в. о. завідувача кафедри теорії твердого тіла Львівського університету.
1972 Юхновського було обрано членом-кореспондентом, 1982 — дійсним членом Академії наук УРСР. Голова Західного наукового центру, член Президії АН УРСР.
Наукова діяльність
1969 у м. Львові Юхновський створив наукову школу статистичної фізики, відділ статистичної теорії конденсованих станів Інституту теоретичної фізики АН УРСР (тепер Інститут теоретичної фізики ім. М. М. Боголюбова НАН України). На його основі у м. Львові 1990 засновано Інститут фізики конденсованих систем НАН України, директором якого з 1990 став Юхновський.
Розробив оригінальні й потужні методи теоретичних досліджень систем взаємодіяльних частинок: метод колективних змінних та метод зміщень і колективних змінних, які уможливили розв'язання серії принципових проблем фізики конденсованої речовини. Юхновський та його учні здійснили вагомий внесок у розвиток теорії рідин та розчинів електролітів, металів і сплавів, невпорядкованих систем, фазових переходів та критичних явищ.
1986 за цикл робіт «Математичні методи дослідження систем зі спонтанно порушеною симетрією» йому було присуджено премію Академії наук України імені М. М. Крилова.
У сфері наукових зацікавлень Юхновського були математичні методи в економіці та розвитку суспільства, проблеми енергетики, безпеки об'єкта «Укриття» на Чорнобильській АЕС, теорія гетерогенного каталізу та ряд інших стратегічно важливих проблем для держави.
1989 активно підтримував відновлення Наукового товариства імені Шевченка (НТШ) в Україні, знав його історію і визначних діячів, називав його першою національною академією.
Для сприяння проведення наукових досліджень в Україні Юхновський 1996 заснував Фонд підтримки науки.
Був ідейним натхненником та першим президентом першої в Україні обласної учнівської Малої академії наук (Львівської області).
Автор близько 500 наукових статей, 7 монографій та підручників
Громадсько-політична діяльність
1987 очолив (за дорученням громадськості) товариство «Меморіал». Разом із членами товариства вів пошук слідів злочинної діяльності тоталітарного режиму. Із віднайдених документів, фотографій, особистих речей загиблих у часи репресій і сталінського терору в концтаборах Сибіру, тюрмах, організовував виставку цих матеріалів в експозиції Львівського музею «Арсенал», домігся дозволу на відновлення меморіального комплексу могил Січових стрільців на Янівському цвинтарі, підтримував новостворене Товариство захисту української мови, брав участь в організації Народного руху України тощо.
1988 балотувався в депутати Верховної Ради СРСР, але перед виборами зняв свою кандидатуру на користь поета Р. Братуня (який і став депутатом Верховної Ради СРСР).
На виборах до Верховної Ради УРСР у березні 1990 Юхновський переміг у протистоянні з тодішнім першим секретарем Львівського міськкому партії О. Волковим. На цих виборах йшов уже з програмою побудови суверенної Української держави. Обраний депутатом Верховної Ради УРСР, у парламенті очолював опозиційний Демократичний блок.
Ініціатор і співавтор Декларації про державний суверенітет України, прийнятої Верховною Радою УРСР 16.07.1990.
У Верховній Раді, уряді, керівних колах держави Юхновський ініціював низку програм, розрахованих на вихід України з економічної кризи, на зменшення енергетичної залежності України від Росії, на підвищення продуктивності сільськогосподарського виробництва тощо.
Один із ініціаторів організації ланцюга між Львовом і Києвом, ідеї відновлення Києво-Могилянської академії. Автор ідеї ідеї всенародного референдуму 01.12.1991 про незалежність (див. Акт проголошення незалежності України 1991). Саме Юхновський 24.08.1991 запропонував цю ідею з парламентської трибуни, наголосивши, що тільки після всенародного волевиявлення Акт про незалежність України набуде юридичної сили.
1991 був кандидатом у Президенти України, але набрав 554 719 голосів або 1,74 % (посів п'яте місце на виборах).
1990–1993 був Головою Комісії Верховної Ради з питань науки та освіти, членом Президії Верховної Ради.
1992 призначений віцепрем’єр-міністром уряду.
1992 працював Державним радником України та очолював Колегію з питань науково-технічної політики Державної Думи України (державний орган, створений указом Президента України від 25.02.1992 з метою вироблення основних напрямів та принципів діяльності органів виконавчої влади; ліквідований наприкінці 1992).
З жовтня 1992 до 1993 працював на посаді Першого віцепрем'єр-міністра України.
1994 вдруге обраний депутатом Верховної Ради України.
1994–1996 був лідером депутатської групи «Державність». 1996 за його ініціативою створено Міжвідомчу аналітичну консультативну раду при Кабінеті Міністрів України.
1998 втретє обраний народним депутатом України, належав до фракції Українського народного руху. Був першим заступником, протягом грудня 1999 — березня 2002 — Головою Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти.
2002 вчетверте обраний до Верховної Ради України за єдиним списком від блоку В. Ющенка «Наша Україна», входив до складу фракції «Наша Україна», був першим заступником, а згодом Головою Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти та Головою спеціальної тимчасової комісії Верховної Ради України з питань майбутнього.
Засновник та колишній голова Всеукраїнського об'єднання ветеранів. Прихильник примирення червоноармійців та воїнів УПА.
Спільно з Г. Крючковим (1929–2021; Україна) очолював Тимчасову спеціальну комісію Верховної Ради України з питань моніторингу виборчого законодавства (2006).
Був співзасновником Українського інституту національної пам'яті (центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом). У червні 2006 Постановою Кабінету Міністрів України Юхновського призначено в. о. Голови Українського інституту національної пам'яті (виконував обов'язки його голови 2006–2010). Завдяки Юхновському парламент прийняв закон «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні»; у м. Києві було споруджено Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні.
Один із засновників та учасник (з 2011) ініціативної групи «Першого грудня».
Відійшовши від публічного політичного життя у столиці, Юхновський знову повернувся до м. Львова.
Нагороди
Звання «Герой України» із врученням ордена Держави (2005) — за визначний особистий внесок у національне відродження і побудову незалежної Української держави, багаторічну плідну громадську і політичну діяльність, вагомі наукові досягнення.
Орден «За заслуги» I ст. (2000) — за вагомий особистий внесок у державне будівництво, багаторічну плідну наукову і громадську діяльність.
Ордени Князя Ярослава Мудрого V, IV, ІІІ ст. (2001, 2009, 2020 відповідно) — за значний особистий внесок у соціально економічний та культурний розвиток України, вагомі трудові досягнення.
Орден Свободи (2016) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю.
Почесна відзнака Президента України (1995) — за вагомий внесок у розвиток вітчизняної науки, активну громадсько-політичну діяльність.
Кавалер орденів СРСР: «Знак пошани» (1975), Трудового Червоного прапора (1985), Вітчизняної війни I ст. (1985).
Лауреат премії АН УРСР імені М. М. Крилова.
Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016).
Лауреат премії НАН України імені М. М. Боголюбова за цикл праць «Асимптотичні методи нелінійної механіки та статистичної фізики» (2018).
Додатково
Юхновський як фізик обґрунтував та прогнозував розпад Радянського Союзу:
«Згідно з другим законом термодинаміки (це універсальний закон буття на Землі) — усяка ізольована система приходить до стану внутрішнього безладу. Радянський Союз, хоч це і велика держава, але це була ізольована держава. Весь внутрішній розпорядок в цій державі був ізольований і зовнішніх впливів намагалися не допустити. Ця держава була ізольована і вона неминуче могла розпастися».
Праці
- Фазовые переходы второго рода. Метод коллективных переменных. Киев : Наукова думка, 1985. 224 с.
- Основи квантової механіки. 2-ге вид., перероб. і допов. Київ : Либідь, 2002. 392 с.
- Вибрані праці. Економіка. Львів : Львівська політехніка, 2005. 863 с.
- Вибрані праці. Фізика. Львів : Львівська політехніка, 2005. 858 с.
- Вибрані праці. Політика. Львів : Львівська політехніка, 2010. 566 с.
- У с п і в а в т. — Статистическая теория классических равновесных систем. Киев : Наукова думка, 1980. 372 с.
- Электролиты. Киев : Наукова думка, 1988. 168 с.
- Квантово-статистическая теория неупорядоченных систем. Киев : Наукова думка, 1991. 228 с.
- Мікроскопічна теорія фазових переходів у тривимірних системах. Львів : Євросвіт, 2001. 592 с.
Джерела
- Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»: Указ Президента України №336/2016 від 19 серпня 2016 р. // Президент України. 2016. URL: https://www.president.gov.ua/documents/3362016-20405
- Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України: Указ Президента України № 335/2020 від 21 серпня 2020 р. // Президент України. 2020. URL: https://www.president.gov.ua/documents/3352020-34805
- Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, організацій та установ: Указ Президента України № 697/2001 від 21 серпня 2001 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/697/2001#Text
- Про відзначення державними нагородами України: Указ Президента України № 26/2009 від 16 січня 2009 р. // Президент України. URL: https://www.president.gov.ua/documents/262009-8458
- Про нагородження орденом «За заслуги»: Указ Президента України № 1036/2000 від 30 серпня 2000 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1036/2000/ed20000830#Text
- Про нагородження Почесною відзнакою Президента України: Указ Президента України № 809/95 від 28 серпня 1995 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/809/95#Text
- Про призначення Юхновського І. Р. виконуючим обов’язки Голови Українського інституту національної пам’яті: Постанова Кабінету Міністрів України № 851 від 23 червня 2006 р. // Урядовий портал. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/40371944
- Про присвоєння І. Юхновському звання Герой України: Указ Президента України № 1195/2005 від 23 серпня 2005 р. // Президент України. URL: https://www.president.gov.ua/documents/11952005-2976
Література
- Плисюк В. Юхновський Ігор Рафаїлович // Наукове товариство ім. Шевченка. 2007. URL: http://ntsh.org/node/57
- Верстюк В. Ф. Юхновський Ігор Рафаїлович // Енциклопедія історії України : в 10 т. / Гол. редкол. В. А. Смолій. Київ : Наукова думка, 2013. Т. 10. С. 710–711.
- Мриглод І. М., Іванків О. Л. Життя у праці та науковому пошуку (до 90-річчя академіка НАН України І. Р. Юхновського) // Вісник Національної академії наук України. 2015. № 9. С. 88–93.
- Дацків П. Участь академіка Юхновського в проголошенні незалежності України // Вісник Львівського університету. Серія історична. 2019. Спеціальний випуск. С. 420–430.
- Ігор Рафаїлович Юхновський / Упоряд. О. Л. Іванків. Львів : Інститут фізики конденсованих систем НАН України, 2020. 154 с.
- Самохвалова Л. Ігор Юхновський, академік НАНУ, один з батьків-засновників Української держави // Укрінформ. 2022. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3467697-igor-uhnovskij-akademik-nanu-odin-z-batkivzasnovnikiv-ukrainskoi-derzavi.html
Автор
Покликання на цю статтю: Киридон А. М. Юхновський, Ігор Рафаїлович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Юхновський, Ігор Рафаїлович (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.03.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
