Відмінності між версіями «Баффіна море»
Рядок 59: | Рядок 59: | ||
[[Акваторія]] моря розташована в трьох морських екорегіонах арктичної зоогеографічної провінції: Північна Гренландія, західногренландський шельф і комплекс Баффіна море — протока Дейвіса (на заході). | [[Акваторія]] моря розташована в трьох морських екорегіонах арктичної зоогеографічної провінції: Північна Гренландія, західногренландський шельф і комплекс Баффіна море — протока Дейвіса (на заході). | ||
− | Поширені одноклітинні [[ | + | Поширені одноклітинні [[водорості]], якими живляться дрібні [[безхребетні]], зокрема [[криль]], що є поживою для інших безхребетних, [[Риби|риб]], морських [[ссавці]]в і [[Птахи|птахів]]. Серед риб — полярна камбала (див. [[Камбалові]]), рогатка чотирирога з родини [[бабцеві]], [[сайка]], [[мойва]]. З Атлантичного океану мігрують тріска атлантична (див. [[Тріскові]]), оселедець атлантичний (див. [[Оселедцеві]]), [[пікша]], палтус атлантичний і макрурус північний. |
− | На берегах гніздяться [[Мартин (Larus)|мартини]], [[ | + | На берегах гніздяться [[Мартин (Larus)|мартини]], [[пухівка зеленошия]], [[Гуска|гуски]], [[Качка|качки]], поширені [[крук]], [[Пуночка|пуночка]], з хижих птахів — [[орлан]]и, [[кречет]], сова біла (див. [[Совові]]). Більшість із них узимку мігрує на південь. |
− | У морі Баффіна мешкає близько 20 тис. [[Білуха|білух]], які харчуються дрібною рибою і [[Ракоподібні|ракоподібними]]. У північній частині трапляються інші [[ | + | У морі Баффіна мешкає близько 20 тис. [[Білуха|білух]], які харчуються дрібною рибою і [[Ракоподібні|ракоподібними]]. У північній частині трапляються інші [[китоподібні]], зокрема кит гренландський, [[косатка]], а також [[дельфінові]], [[моржові]]. [[Тюленеві]] представлені лисуном гренландським, [[Нерпа|нерпою]] кільчастою і [[лахтак бородатий|лахтаком бородатим]]. Біля берегів мешкає [[Ведмідь білий|білий ведмідь]]. |
==Значення== | ==Значення== |
Версія за 03:40, 5 січня 2024
Ба́ффіна мо́ре, Баффіна затока — напівзамкнене море Північного Льодовитого океану.
Баффіна море | |
---|---|
Площа (кв.км.) | 689 |
Максимальна глибина (м) | 2136 |
Середня глибина (м) | 861 |
Острови | Баффіна Земля |
Країни | Данія, Канада |
Назване на честь дослідника В. Баффіна (1584–1622; Велика Британія).
Зміст
Географічне положення
Розташоване між о. Гренландія та східними берегами Канадського Арктичного архіпелагу (за визначенням Міжнародної гідрографічної організації). На півночі сполучається протокою Нерса з морем Лінкольна Північного Льодовитого океану, на півдні — протокою Дейвіса з морем Лабрадор Атлантичного океану.
Історична довідка
Припускають, що першим європейським мореплавцем, який досягнув цих вод 1587, був Дж. Дейвіс. Він пройшов на північ уздовж західного узбережжя Гренландії до 72°12' північної широти. Утім, прийнято вважати, що море відкрила експедиція (1616), якою керували Р. Байлот і В. Баффін. Складену за результатами дослідження карту не було опубліковано у звіті (тому відкриття тривалий час ставили під сумнів). 1818 це підтвердив мореплавець і дослідник Арктики Дж. Росс (1777–1856; Велика Британія).
Відтоді море Баффіна стало місцем інтенсивного китобійного промислу, що менше як за століття призвело до знищення популяцій китоподібних. У передвоєнний період та після Другої світової війни його поглиблено дослідили експедиції данських, американських і канадських океанологів.
Загальні відомості
Площа — 689 тис. км2, об’єм — 593 тис. км3.
Середня глибина — 861 м, найбільша — 2 136 м.
Море Баффіна також називають затокою (зокрема в зарубіжних джерелах), яку відносять до північної частини Атлантичного океану.
Характеристика
Рельєф дна
Овальне ложе моря Баффіна обмежене шельфами Гренландії та Канади. У центрі розташована западина завглибшки понад 2 000 м. Шельф континентальний, біля о. Баффінова Земля вузький. Пороги до 200 м у Басейні Кейна (найширша частина протоки Нерса) відділяють море Баффіна від Північного Льодовитого океану. Максимальна глибина порога в протоці Дейвіса становить 675 м.
Донний рельєф визначає складна система грабенів, які формують протоки. Переважають теригенні відклади. Характерні також грубі за механічним складом осади (галька, щебінь, пісок). У центральній частині на глибинах понад 1 000 м — алеврито-пелітовий (див. Алеврит; Пеліти) мул.
Гідрологічний режим
Вода, що надходить з арктичного басейну, має солоність 30–32,7 ‰. Узимку температура на поверхні становить –2 °C, улітку — до +5 °C. На глибинах 400–600 м значення температури — +1 °C, солоності — 34,5 ‰. У центральній частині моря на глибині понад 1 000 м вода, ймовірно, атлантичного походження, її температура — –0,5 °C, солоність — 34,4 ‰.
Циркуляція переважно проти годинникової стрілки. Порівняно теплі солоні води з Атлантичного океану переносяться течією на північ, біля о. Баффінова Земля холодні та менш солоні води з Північного Льодовитого океану — на південь.
Спостерігаються згінно-нагінні явища у прибережній зоні, а також сезонні коливання рівня моря (у центральній частині різниця між найвищим і найнижчим середньомісячними значеннями на рік сягає 10 см).
Припливи півдобові (у середньому — 4 м, максимум — 9 м). Швидкість припливної течії становить 1–3,7 км/год. Її напрямок може змінюватися на 180 °, що спричинює зіткнення і дроблення свіжого, старого й пакового льоду.
Льодові явища
У жовтні — квітні море Баффіна вкрите плавучим льодом. Льодоутворення починається на півночі в першій декаді жовтня, потім поширюється на південь і південний схід. У середині листопада зазвичай встановлюється припай (суцільний покрив). Товщина багаторічного льоду збільшується з півдня на північ від 150–160 см до 200–225 см. Танення починається в південно-східних акваторіях наприкінці травня — на початку червня, згодом на заході та північному заході. Улітку значна частина моря вільна від льоду.
На заході дрейфують багаторічні льоди. Спостережено численні айсберги (середня висота — 30–60 м), які здебільшого відколюються від льодовиків Гренландії та вздовж західного узбережжя переносяться течією на північ, потім на південний захід і південь.
Клімат
Клімат арктичний, із частими штормами, особливо взимку. Для високих широт температури повітря помірні завдяки пом’якшувальному впливу океанічної та атмосферної циркуляції.
Середня температура лютого — від –16 °C на південному сході до –36 °C на півночі та заході, липня — до +7 °C у прибережних зонах. Кількість атмосферних опадів біля узбережжя о. Гренландія — 100–250 мм на рік, поблизу берегів о. Баффінова Земля — приблизно вдвічі більше. Узимку переважають північно-східні та східні вітри з боку о. Гренландія (зокрема сухі теплі фени з льодовикових долин), у південному секторі — з боку о. Баффінова Земля. Улітку дмуть південно-західні, північно-західні вітри.
Тваринний світ
Акваторія моря розташована в трьох морських екорегіонах арктичної зоогеографічної провінції: Північна Гренландія, західногренландський шельф і комплекс Баффіна море — протока Дейвіса (на заході).
Поширені одноклітинні водорості, якими живляться дрібні безхребетні, зокрема криль, що є поживою для інших безхребетних, риб, морських ссавців і птахів. Серед риб — полярна камбала (див. Камбалові), рогатка чотирирога з родини бабцеві, сайка, мойва. З Атлантичного океану мігрують тріска атлантична (див. Тріскові), оселедець атлантичний (див. Оселедцеві), пікша, палтус атлантичний і макрурус північний.
На берегах гніздяться мартини, пухівка зеленошия, гуски, качки, поширені крук, пуночка, з хижих птахів — орлани, кречет, сова біла (див. Совові). Більшість із них узимку мігрує на південь.
У морі Баффіна мешкає близько 20 тис. білух, які харчуються дрібною рибою і ракоподібними. У північній частині трапляються інші китоподібні, зокрема кит гренландський, косатка, а також дельфінові, моржові. Тюленеві представлені лисуном гренландським, нерпою кільчастою і лахтаком бородатим. Біля берегів мешкає білий ведмідь.
Значення
Більшу частину року навігація в морі Баффіна неможлива через значну кількість айсбергів. За відкритої води біля берегів о. Гренландія здійснюють промислове рибальство.
За даними Геологічної служби США, у морі Баффіна та протоці Дейвіса є ділянки, перспективні на нафту і природний газ (влада Гренландії запропонувала офшорні концесії на їх видобуток).
На о. Баффінова Земля розташовані такі поселення ескімосів: Арктик-Бей, Понд-Інлет, Клайд-Рівер.
Додатково
1933 море Баффіна було епіцентром землетрусу (найпотужніший на північ від Полярного кола, магнітуда землетрусу — 7,3). Північно-західна частина моря залишається одним із найбільш сейсмічно активних регіонів на сході Канади.
Література
- Limits of Oceans and Seas. Special Publication № 23. 3rd ed. Monte-Carlo : International Hydrographic Organization, 1953. 38 p.
- Finley K. J., Renaud W. E. Marine Mammals Inhabiting the Baffin Bay North Water in Winter // Arctic. 1980. Vol. 33. № 4. P. 724–738.
- Залогин Б. С., Косарев А. Н. Моря. Москва : Мысль, 1999. 400 с.
- Bent A. L., 2002. The 1933 Ms = 7.3 Baffin Bay earthquake: Strike-Slip Faulting Along the Northeastern Canadian Passive Margin // Geophysical Journal International. 2002. Vol. 150. Is. 3. P. 724–736.
- Хільчевський В. К., Дубняк С. С. Основи океанології. 2-ге вид., допов. і перероб. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2008. 255 с.
- Assessment of Undiscovered Oil and Gas Resources of the West Greenland–East Canada Province // The 2008 Circum-Arctic Resource Appraisal. Reston : U. S. Geological Survey, 2008. P. 1–10.
- Przybylak R. The Climate of the Arctic. Cham : Springer, 2016. 287 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Хільчевський В. К. Баффіна море // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Баффіна море (дата звернення: 15.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.03.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів