Відмінності між версіями «Берестецька битва»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | '''Бересте́цька би́тва 1651''' — [[бойові дії]] часів [[Національна революція 1648–1676|Національної революції 1648–1676]], у яких [[Військо Запорозьке]] під командуванням [[Гетьман|гетьмана]] [[Хмельницький, Богдан-Зиновій Михайлович|Б.-З. Хмельницького]] разом із союзними військами кримського хана [[Іслам III Ґерай|Іслама III Ґерая]] протистояло армії [[Річ Посполита|Речі Посполитої]], очолюваної королем [[Ян II Казимир|Яном II Казимиром]]. Тривала 28.06–10.07.1651 поблизу м. [[Берестечко|Берестечка]]. | |
| + | |||
| + | ==Історична довідка== | ||
| + | ===Передумови=== | ||
| + | В умовах, коли [[Зборівський договір 1649]] не задовольнив ні Річ Посполиту, ні [[Українська козацька держава|Українську козацьку державу]], обидві сторони готувалися до продовження воєнних дій. 02.1651 дванадцятитисячне військо польного гетьмана коронного М. Калиновського (бл. 1605 — 1652; тепер Україна) розпочало [[наступ]] на [[Брацлавщина|Брацлавщину]]. У боях з козацькими силами польське військо зазнало значних втрат. Однак уже на початку літа король Ян II Казимир зібрав армію та рушив у глиб України. Натомість Б.-З. Хмельницький через затримку кримського [[Хан|хана]] не міг проводити активних наступальних дій. Лише дочекавшись прибуття військових сил Іслама III Ґерая, гетьман у середині червня вирушив у похід. Місцем генеральної битви стало межиріччя [[Стир|Стиру]] й [[Пляшівка|Пляшівки]] неподалік від м. Берестечка. | ||
| + | |||
| + | ==Характеристика== | ||
| + | ===Перебіг битви=== | ||
| + | Уночі проти 28.06 [[авангард]] українсько-татарської кінноти (див. [[Кавалерія]]) переправився через р. Пляшівку поблизу с. Козина (тепер [[Дубенський район|Дубенського району]] [[Рівненська область|Рівненської області]]). Ранком татарські підрозділи зав’язали сутички з польськими силами, що стало початком битви. | ||
| + | Етапи бойових дій: | ||
| + | *бої 28–29.06; | ||
| + | *бої 30.06; | ||
| + | *бої 01–10.07. | ||
| + | |||
| + | У другій половині дня 28.06 приблизно 5–7 тисяч татар і козаків атакували праве крило польського війська, а згодом — ліве. Близько 17-ї години польська кіннота перейшла в [[контрнаступ]] і завдала їм поразки. Вночі підійшли основні сили українсько-татарської кінноти. Ранком 29.06 польський король вивів у поле лише кінноту. Близько 12-ї години українсько-татарські [[Підрозділ|підрозділи]] (козаків і татар було порівну) атакували ліве крило поляків, а пізніше завдали поразки жовнірам правого крила. Уночі, подолавши шлях від с. Козина до с. Острова (тепер Дубенського району Рівненської області), прибув український [[табір]] із [[Піхота|піхотою]] та [[Артилерія|артилерією]]. | ||
| + | |||
| + | Тим часом Іслам III Ґерай розпочав таємні переговори з польським королем. Хан не був зацікавлений у розгромі Речі Посполитої та здобутті Україною незалежності. | ||
| + | |||
| + | На світанку 30.06 гетьман Б.-З. Хмельницький вишикував військо до бою. У центрі розташував чотири табори: основний, захищений десятьма рядами возів, і три менші: ліворуч від основного — один, праворуч — два. На правому крилі розмістив українську кінноту, ліве зайняли татарські вершники. [[Фронту лінія|Лінія фронту]] українсько-татарського війська простягалася на 9 км. | ||
| + | |||
| + | Ян II Казимир наказав знищити мости через р. Стир. Польсько-шляхетське військо вишикували за «головним зразком», кінноту посилили підрозділами піхоти. Наперед, у центр, висунуто артилерію, трохи позаду розташувалася піхота, а за ними — підрозділи кінноти, [[Драгуни|драгунів]] і рейтарів. Командував центром особисто польський король. На правому [[Фланг|фланзі]], яким командував великий коронний гетьман М. Потоцький (див. [[Потоцькі]]), розмістилися [[Полк|полки]] кінноти й майже половина посполитого рушення (див. [[Посполите рушення у Речі Посполитій]]). Лівий фланг (полки кінноти та решта посполитого рушення) перебував під орудою польного гетьмана коронного М. Калиновського. Лінія фронту польської армії простягалася на 9,5 км. | ||
| + | |||
| + | З 10-ї години ранку, коли почав розсіюватися густий туман, українсько-татарські відділи розпочали перші [[Атака (військова справа)|атаки]]. О 12-й годині Іслам III Ґерай імітував наступ на праве крило поляків. Через годину польська артилерія відкрила вогонь по українсько-татарських позиціях, і хан відвів більшість свого війська за пагорб. | ||
| + | |||
| + | Близько 16-ї години руський воєвода князь [[Вишневецький, Ярема|Я. Вишневецький]] атакував кіннотою лівого крила польської армії. Козаки та окремі підрозділи татар змусили жовнірів відступити. Щоб врятувати їх від розгрому, король перекинув сюди німецьку піхоту та кінні полки. У цей критичний момент долю битви могла вирішити атака татар. Проте хан не мав наміру наступати. Скориставшись цим, Ян II Казимир повів у наступ підрозділи центру польської армії. По ставці Іслама III Ґерая вистрілили з [[Гармата|гармати]], і хан разом зі своїм військом почав відступ у напрямку містечка Лешнів (тепер село [[Золочівський район (Львівська область)|Золочівського району]] [[Львівська область|Львівської області]]). У результаті Ян II Казимир кинув усі сили проти українців. Гетьман Б.-З. Хмельницький організував відступ свого війська в долину р. Пляшівки. Після цього кинувся навздогін за ханом, сподіваючись повернути його на поле бою. Проте Іслам III Ґерай продовжив відхід на південь України, насильно затримавши при собі й козацького очільника. Уночі проти 01.07 король наказав стратити всіх полонених українців, переважна більшість яких була тяжкопоранена. | ||
| + | |||
| + | Розпочалася [[облога]] українського табору, центр якого перебував над р. Плісня (рукав р. Пляшівки, тепер це суха долинка в центрі с. Острова). 02–09.07 наказними гетьманами обрано Ф. Джалалія (Джеджалія; дати народження та смерті невідомі; тепер Україна), М. Гладкого (1610–1652; тепер Україна) та [[Богун, Іван|І. Богуна]]. За відсутності Б.-З. Хмельницького старшина не спромоглася встановити тверду дисципліну і розробити чіткий план оборонних дій. Водночас у боях 02–04.07 українці засвідчили мужність, здійснюючи сміливі вилазки проти ворога. Вони категорично відхилили вимогу короля про [[Капітуляція|капітуляцію]]. Серед обложених розпочався розбрат. На бік ворога перейшов полк М. Криси (дата й місце народження невідомі — після 1663). Від 08.07 під керівництвом І. Богуна розпочалася підготовка трьох переправ через р. Пляшівку з метою виходу з [[оточення]]. Внаслідок поганої організації відступ 10.07 перетворився на втечу, під час якої загинуло близько 4–8 тисяч козаків. Основним силам українського війська вдалося вирватися з оточення. Збережено також більшість гармат. | ||
| + | |||
| + | ==Значення== | ||
| + | Поразка під Берестечком перекреслила наміри Б.-З. Хмельницького довести до переможного кінця війну з Річчю Посполитою, засвідчила ненадійність військово-політичного союзу з [[Кримський ханат|Кримським ханатом]] та значно погіршила становище Української козацької держави. Водночас збереження ядра української повстанської армії та швидкі мобілізаційні заходи, які провів гетьман, дали змогу зупинити подальше просування польсько-литовських сил. Наслідком Берестецької битви стало укладення невигідного для України [[Білоцерківський договір 1651|Білоцерківського договору 1651]]. | ||
| + | |||
| + | ==Ушанування пам’яті== | ||
| + | У с. Пляшева (тепер Дубенського району Рівненської області) у пам’ять про полеглих козаків зведено церкву-меморіал Святого Георгія Переможця (1914); створено Національний історико-меморіальний заповідник [[Поле Берестецької битви]], відомий також як «Козацькі Могили» (1966); відкрито пам’ятник козакам і селянам-повстанцям (1991; скульптор [[Кущ, Анатолій Васильович|А. Кущ]]). | ||
| + | |||
| + | Щороку 18.06 на Рівненщині вшановують пам’ять козаків, які загинули під час Берестецької битви 1651. | ||
| + | |||
| + | ==Додатково== | ||
| + | Легендою стала історія про українських воїнів (близько 300 козаків), які героїчно загинули, прикриваючи відступ основних сил. | ||
| + | |||
| + | ==Література== | ||
| + | #Костомаров Н. И. Богдан Хмельницкий : в 3 т. 4-е изд., испр. и доп. Санкт-Петербург : Типография М. М. Стасюлевича, 1884. Т. 2. 445 с. | ||
| + | #Kubala L. Bitwa pod Beresteczkiem. Warszawa : Gebethner i Wolff, 1909. 95 p. | ||
| + | #Каманин И. М. Битва казаков с поляками под м. Берестечком в июне 1651 г. (с 2-мя планами и 4-мя снимками). Киев : Отдел Императорского Русского военноисторического общества, 1910. 25 с. | ||
| + | #Widacki J. Kniaź Jarema. Katowice : Śląsk, 1984. 292 p. | ||
| + | #Крип’якевич І. П. Богдан Хмельницький / Відп. ред. Ф. П. Шевченко, І. Л. Бутич, Я. Д. Ісаєвич, 2-ге вид., випр. і допов. Львів : Світ, 1990. 408 с. | ||
| + | #Тис-Крохмалюк Ю. Бої Хмельницького. Львів : ОЛІР, 1994. 184 с. | ||
| + | #Грушевський М. Історія України-Руси : в 11 т. Київ : Наукова думка, 1996. Т. 9. Ч. 1. 880 с. | ||
| + | #Стороженко І. С. Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво у Визвольній війні українського народу середини XVII століття : в 2 кн. Дніпропетровськ : Дніпровський державний університет, 1996. Кн. 1. 326 с. | ||
| + | #Смолій В. А., Степанков В. С. Українська Національна революція XVII ст. (1648–1676 рр.). Київ : Видавничий Дім «Києво-Могилянська академія», 2009. 447 с. | ||
| + | #Закоморний Я. О. Битва під Берестечком: переломний момент Національно-визвольної війни (1648–1657 роки) // Молодий вчений. 2016. № 3. С. 316–319. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/molv_2016_3_75 | ||
| + | |||
| + | == Автор ВУЕ == | ||
| + | [[Автор_ВУЕ::Степанков В. С.|В. С. Степанков]] | ||
| + | {{Цитування_автор}} | ||
| + | [[Категорія:Військова справа]] | ||
| + | [[Категорія:Воєнна історія]] | ||
| + | [[Категорія:Історія України]] | ||
| + | [[Категорія:Поняття]] | ||
| + | [[Категорія:Цивілізація]] | ||
| + | [[Категорія:е-ВУЕ]] | ||
| + | [[Категорія:ВУЕ]] | ||
| + | {{Оприлюднено | ||
| + | |Науковий напрям=Військова справа | ||
| + | |Дефініція=бойові дії часів Національної революції 1648–1676, у яких Військо Запорозьке під командуванням гетьмана Б.-З. Хмельницького разом із союзними військами кримського хана Іслама III Ґерая протистояло армії Речі Посполитої, очолюваної королем Яном II Казимиром. Тривала 28.06–10.07.1651 поблизу м. Берестечка. | ||
| + | |Статус гасла=Оприлюднено | ||
| + | |Аудіосупровід= | ||
| + | |Відео= | ||
| + | |Аудіо= | ||
| + | |Ілюстрації= | ||
| + | |Обсяг гасла= | ||
| + | |Рік оприлюднення=2024 | ||
| + | |Місяць оприлюднення=02 | ||
| + | |Дата оприлюднення=28 | ||
| + | }} | ||
Версія за 13:03, 28 лютого 2024
Бересте́цька би́тва 1651 — бойові дії часів Національної революції 1648–1676, у яких Військо Запорозьке під командуванням гетьмана Б.-З. Хмельницького разом із союзними військами кримського хана Іслама III Ґерая протистояло армії Речі Посполитої, очолюваної королем Яном II Казимиром. Тривала 28.06–10.07.1651 поблизу м. Берестечка.
Зміст
Історична довідка
Передумови
В умовах, коли Зборівський договір 1649 не задовольнив ні Річ Посполиту, ні Українську козацьку державу, обидві сторони готувалися до продовження воєнних дій. 02.1651 дванадцятитисячне військо польного гетьмана коронного М. Калиновського (бл. 1605 — 1652; тепер Україна) розпочало наступ на Брацлавщину. У боях з козацькими силами польське військо зазнало значних втрат. Однак уже на початку літа король Ян II Казимир зібрав армію та рушив у глиб України. Натомість Б.-З. Хмельницький через затримку кримського хана не міг проводити активних наступальних дій. Лише дочекавшись прибуття військових сил Іслама III Ґерая, гетьман у середині червня вирушив у похід. Місцем генеральної битви стало межиріччя Стиру й Пляшівки неподалік від м. Берестечка.
Характеристика
Перебіг битви
Уночі проти 28.06 авангард українсько-татарської кінноти (див. Кавалерія) переправився через р. Пляшівку поблизу с. Козина (тепер Дубенського району Рівненської області). Ранком татарські підрозділи зав’язали сутички з польськими силами, що стало початком битви. Етапи бойових дій:
- бої 28–29.06;
- бої 30.06;
- бої 01–10.07.
У другій половині дня 28.06 приблизно 5–7 тисяч татар і козаків атакували праве крило польського війська, а згодом — ліве. Близько 17-ї години польська кіннота перейшла в контрнаступ і завдала їм поразки. Вночі підійшли основні сили українсько-татарської кінноти. Ранком 29.06 польський король вивів у поле лише кінноту. Близько 12-ї години українсько-татарські підрозділи (козаків і татар було порівну) атакували ліве крило поляків, а пізніше завдали поразки жовнірам правого крила. Уночі, подолавши шлях від с. Козина до с. Острова (тепер Дубенського району Рівненської області), прибув український табір із піхотою та артилерією.
Тим часом Іслам III Ґерай розпочав таємні переговори з польським королем. Хан не був зацікавлений у розгромі Речі Посполитої та здобутті Україною незалежності.
На світанку 30.06 гетьман Б.-З. Хмельницький вишикував військо до бою. У центрі розташував чотири табори: основний, захищений десятьма рядами возів, і три менші: ліворуч від основного — один, праворуч — два. На правому крилі розмістив українську кінноту, ліве зайняли татарські вершники. Лінія фронту українсько-татарського війська простягалася на 9 км.
Ян II Казимир наказав знищити мости через р. Стир. Польсько-шляхетське військо вишикували за «головним зразком», кінноту посилили підрозділами піхоти. Наперед, у центр, висунуто артилерію, трохи позаду розташувалася піхота, а за ними — підрозділи кінноти, драгунів і рейтарів. Командував центром особисто польський король. На правому фланзі, яким командував великий коронний гетьман М. Потоцький (див. Потоцькі), розмістилися полки кінноти й майже половина посполитого рушення (див. Посполите рушення у Речі Посполитій). Лівий фланг (полки кінноти та решта посполитого рушення) перебував під орудою польного гетьмана коронного М. Калиновського. Лінія фронту польської армії простягалася на 9,5 км.
З 10-ї години ранку, коли почав розсіюватися густий туман, українсько-татарські відділи розпочали перші атаки. О 12-й годині Іслам III Ґерай імітував наступ на праве крило поляків. Через годину польська артилерія відкрила вогонь по українсько-татарських позиціях, і хан відвів більшість свого війська за пагорб.
Близько 16-ї години руський воєвода князь Я. Вишневецький атакував кіннотою лівого крила польської армії. Козаки та окремі підрозділи татар змусили жовнірів відступити. Щоб врятувати їх від розгрому, король перекинув сюди німецьку піхоту та кінні полки. У цей критичний момент долю битви могла вирішити атака татар. Проте хан не мав наміру наступати. Скориставшись цим, Ян II Казимир повів у наступ підрозділи центру польської армії. По ставці Іслама III Ґерая вистрілили з гармати, і хан разом зі своїм військом почав відступ у напрямку містечка Лешнів (тепер село Золочівського району Львівської області). У результаті Ян II Казимир кинув усі сили проти українців. Гетьман Б.-З. Хмельницький організував відступ свого війська в долину р. Пляшівки. Після цього кинувся навздогін за ханом, сподіваючись повернути його на поле бою. Проте Іслам III Ґерай продовжив відхід на південь України, насильно затримавши при собі й козацького очільника. Уночі проти 01.07 король наказав стратити всіх полонених українців, переважна більшість яких була тяжкопоранена.
Розпочалася облога українського табору, центр якого перебував над р. Плісня (рукав р. Пляшівки, тепер це суха долинка в центрі с. Острова). 02–09.07 наказними гетьманами обрано Ф. Джалалія (Джеджалія; дати народження та смерті невідомі; тепер Україна), М. Гладкого (1610–1652; тепер Україна) та І. Богуна. За відсутності Б.-З. Хмельницького старшина не спромоглася встановити тверду дисципліну і розробити чіткий план оборонних дій. Водночас у боях 02–04.07 українці засвідчили мужність, здійснюючи сміливі вилазки проти ворога. Вони категорично відхилили вимогу короля про капітуляцію. Серед обложених розпочався розбрат. На бік ворога перейшов полк М. Криси (дата й місце народження невідомі — після 1663). Від 08.07 під керівництвом І. Богуна розпочалася підготовка трьох переправ через р. Пляшівку з метою виходу з оточення. Внаслідок поганої організації відступ 10.07 перетворився на втечу, під час якої загинуло близько 4–8 тисяч козаків. Основним силам українського війська вдалося вирватися з оточення. Збережено також більшість гармат.
Значення
Поразка під Берестечком перекреслила наміри Б.-З. Хмельницького довести до переможного кінця війну з Річчю Посполитою, засвідчила ненадійність військово-політичного союзу з Кримським ханатом та значно погіршила становище Української козацької держави. Водночас збереження ядра української повстанської армії та швидкі мобілізаційні заходи, які провів гетьман, дали змогу зупинити подальше просування польсько-литовських сил. Наслідком Берестецької битви стало укладення невигідного для України Білоцерківського договору 1651.
Ушанування пам’яті
У с. Пляшева (тепер Дубенського району Рівненської області) у пам’ять про полеглих козаків зведено церкву-меморіал Святого Георгія Переможця (1914); створено Національний історико-меморіальний заповідник Поле Берестецької битви, відомий також як «Козацькі Могили» (1966); відкрито пам’ятник козакам і селянам-повстанцям (1991; скульптор А. Кущ).
Щороку 18.06 на Рівненщині вшановують пам’ять козаків, які загинули під час Берестецької битви 1651.
Додатково
Легендою стала історія про українських воїнів (близько 300 козаків), які героїчно загинули, прикриваючи відступ основних сил.
Література
- Костомаров Н. И. Богдан Хмельницкий : в 3 т. 4-е изд., испр. и доп. Санкт-Петербург : Типография М. М. Стасюлевича, 1884. Т. 2. 445 с.
- Kubala L. Bitwa pod Beresteczkiem. Warszawa : Gebethner i Wolff, 1909. 95 p.
- Каманин И. М. Битва казаков с поляками под м. Берестечком в июне 1651 г. (с 2-мя планами и 4-мя снимками). Киев : Отдел Императорского Русского военноисторического общества, 1910. 25 с.
- Widacki J. Kniaź Jarema. Katowice : Śląsk, 1984. 292 p.
- Крип’якевич І. П. Богдан Хмельницький / Відп. ред. Ф. П. Шевченко, І. Л. Бутич, Я. Д. Ісаєвич, 2-ге вид., випр. і допов. Львів : Світ, 1990. 408 с.
- Тис-Крохмалюк Ю. Бої Хмельницького. Львів : ОЛІР, 1994. 184 с.
- Грушевський М. Історія України-Руси : в 11 т. Київ : Наукова думка, 1996. Т. 9. Ч. 1. 880 с.
- Стороженко І. С. Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво у Визвольній війні українського народу середини XVII століття : в 2 кн. Дніпропетровськ : Дніпровський державний університет, 1996. Кн. 1. 326 с.
- Смолій В. А., Степанков В. С. Українська Національна революція XVII ст. (1648–1676 рр.). Київ : Видавничий Дім «Києво-Могилянська академія», 2009. 447 с.
- Закоморний Я. О. Битва під Берестечком: переломний момент Національно-визвольної війни (1648–1657 роки) // Молодий вчений. 2016. № 3. С. 316–319. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/molv_2016_3_75
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Степанков В. С. Берестецька битва // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Берестецька битва (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 28.02.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
