Берестечко
Бересте́чко — місто Луцького району Волинської області України.
|
Берестечко (Берестечко) | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Волинська область |
| Засновано | 1445 |
| Чисельність населення (тис.осіб) | 1 630 |
| Територія (кв.км.) | 2 |
Зміст
Географічне положення
Розташоване на крайньому півдні області, на рівній поверхні лівого берегу верхів’їв річки Стир (права притока Прип’яті, басейн Дніпра), у центральній частині Волинської височини.
Відстань до м. Києва — 385 км.
Відстань до обласного центру м. Луцька — 46 км.
Територія — 2,0 км2 (одне з найменших міст країни).
Історична довідка
Історія Берестечка пов’язана з історією колишнього центра удільного князівства Перемиля, передмістям якого воно було. Після зруйнування Перемиля татаро-монголами (1241) Берестечко стало самостійним поселенням.
Уперше згадується (1445) як село Берестки Перемильської волості у грамоті великого князя Литовського Казимира ІV Ягеллончика.
Назва походить від слова «берест» (навколо міста росли берестяні ліси).
З 1546 було власністю князя С. Пронського (рік народження невідомий — 1555, тепер Литва). Від короля Польщі Сигізмунда ІІ Августа Берестечко отримало (1547) магдебурзьке право.
За документами 16 ст. значна частина населення займалася сільським господарством. Найбільше (57 господарств) становили городники і власники вуличних і передмісних будинків. У місті було 17 ремісників.
Згідно з податковими відомостями за 1629, налічувалось 389 господарств, населення становило понад 2300 осіб. Наприкінці 17 ст. тут оселився онук одного з послідовників аріанського вчення Ф. Соціна — А. Вишоватий (1608–1678), Берестечко стало головним центром аріанства на Волині.
Південніше міста (на правому березі р. Стиру) відбулася Берестецька битва (червень — липень 1651) між Військом запорізьким під проводом Б.-З. Хмельницького і польським військом на чолі з Яном ІІ Казимиром. Битва завершилася поразкою козаків.
У ході каральних операцій польська шляхта знищувала населення міста. Уже 1648 кількість господарств у Берестечку зменшилась до 315; у 1649 їх лишилось 150, а 1650 — не виявлено «ні одного диму, ні одного хлопа». Кримські татари під час нападів на Волинь залишали після себе руїни та згарища; населення знищували або забирали в полон. Рятуючись від загарбників, жителі Берестечка «йшли в козаччину». На західній околиці Берестечка виникла висока могила і так звана «Дівоча гребля» — місця захоронення жертв татарського свавілля.
Ян III Казимир спорудив у Берестечку кам’яний костел, який згодом набув значення свого роду католицької лаври в північно-західній частині України. Близько 1765 в Берестечку тодішній його власник Ян Замойський побудував для католицького чернечого ордену тринітаріїв ще один костел. Водночас споруджувався замок. Ці будівлі мали символізувати велич і непереможність Речі Посполитої та католицизму.
За третім поділом Польщі (1795) Берестечко у складі Західної Волині приєднане до Російської імперії. Воно було включено до складу Дубнівського повіту Волинської губернії, перетворено на центр Берестечківської волості. Наприкінці 18 ст. майже всі мешканці міста загинули від чуми.
У 19 ст. значно змінився склад населення міста. Кількість населення, що працювало в сільському господарстві, різко зменшилась, а кількість ремісників і найманих робітників збільшилась. На початку 1890-х в Берестечку діяли лісопильний, сукновальний, цегельний, винокурний, пивоварний, смоляний і вапняний заводи.
На початку 20 ст. графиня А. Граббе заснувала в Берестечку кінний завод на 36 конематок. У місті 5 разів на рік збиралися ярмарки, під час яких проводилась торгівля худобою, взуттям, одягом, посудом тощо. У Берестечку відкрилися мануфактурний магазин, кредитна каса, аптека з аптечним складом. З 1898 при поштовому відділенні почав діяти телеграф. Однокласне народне училище (утворене 1875), було перетворене на початку 20 ст. на двокласне училище. У ньому на 1913 навчався 291 учень.
У роки Першої світової війни в Берестечку кілька разів змінювалась влада. За Ризьким мирним договором 1921 Берестечко, як і всю Волинь, було включено до складу Польщі. За переписом 1923 у Берестечку Горохівського повіту налічувалось 5633 жителі (3270 українців, 349 поляків, 1969 євреїв та інші). Більшість населення за часів панування Польщі була зайнята в торгівлі та ремісництві. На 6700 осіб (1938) в містечку налічувався 451 патентований ремісничий верстат. Серед ремісників були шевці, кравці, муляри, бондарі, стельмахи, столяри. Відбувалася полонізація населення. Навчання в школі проводилося польською мовою.
Від 19.09.1939 Берестечко — у складі новоствореної Волинської області Української РСР. Отримало статус міста районного значення (1940) і стало центром Берестечківського району (1940–1959). Було створено міську раду. Утворився райхарчокомбінат, якому були підпорядковані водяний млин з олійницею, маслозавод, хлібопекарня, виробництво безалкогольних напоїв, консервування фруктів, овочів тощо. Райпромкомбінату підлягали цегельний, вапняний заводи, шевські, кравецькі майстерні. Для подання безплатної медичної допомоги населенню було відкрито лікарню, поліклініку, працювала аптека. Утворено районний Будинок культури.
У роки Другої світової війни місто з 23.06.1941 було окуповано військами нацистської Німеччини. У жовтні 1941 у місті було створено гетто, куди переселяли євреїв з довколишніх сіл. Німці за участі української поліції (шуцманшафт) ліквідували гетто, розстрілявши 3 тис. його мешканців в яру неподалік хутора Нарєчин, за 2 км від Берестечка. 1943 Берестечко було місцем притулку для польських біженців від Волинської різанини. 03.04.1944 війська 1-го Українського фронту визволили Берестечко від німецьких окупантів. Під час війни загинуло 4 тис. мешканців міста. Кількість населення внаслідок винищення нацистами зменшилась більш ніж у п’ять разів і становила 1180 осіб у липні 1947.
Після війни відновили роботу підприємства з виробництва товарів широкого вжитку і продуктів харчування. Вони об’єдналися в райпромкомбінат (лісопильний, цегельний, вапняний заводи, швейний і шевський цехи, кузня, слюсарна, столярна і бондарна майстерні) та райхарчокомбінат (млини, пекарня райспоживспілки, олійниця, крупорушка). У 1944/1945 навчальному році в Берестечку відкрили семирічну школу, реорганізовану наступного року в середню. Працювали культурно-освітні заклади: районна бібліотека з читальним залою та клуб, який 1948 перетворений на районний Будинок культури. Посиленню робіт з благоустрою міста, капітального і поточного ремонту квартир сприяло утворення в лютому 1955 комбінату комунальних підприємств.
Після ліквідації Берестечківського району (1959) Берестечко увійшло до складу Горохівського району. Функціонували філіали горохівських заводів: будівельних матеріалів, плодоконсервного, сирзаводу, первинної переробки вина, хлібокомбінату. Продукція цих підприємств, зокрема консерви й сир, йшла також і на експорт. Працювали середня школа, зоотехнічний технікум (діяв 1956–1978), 3 лікувальні заклади, будинок культури, 2 бібліотеки, історико-краєзнавчий музей.
Після розпаду СРСР місто було у складі Горохівського району Волинської області України.
Берестечко увійшло до Списку історичних населених місць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001.
26.06.2016 у місті відбулося освячення новозбудованого храму Святого Духа та Божественна Літургія у ньому. Очолив цю подію митрополит Луцький і Волинський Михаїл (Зінкевич) Української Православної Церкви Київського Патріархату.
У результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Горохівського району місто увійшло до складу Луцького району (17.07.2020).
25.10.2020 утворено Берестечківську територіальну громаду, до якої входить 21 населений пункт.
Населення
Загальна кількість населення — 1630 осіб (2022, оцінка), густота — 901 осіб/км².
Склад населення за етнічними групами (2001, перепис): українці (97,3%), росіяни (1,9 %), інші (0,8 %).
За релігійними групами: діють релігійні громади Свято-Троїцького собору православної церкви України, Церкви християн віри євангельської п’ятдесятників, Луцький екзархат Української греко-католицької церкви тощо.
Українську мову вважали рідною 98,77 % жителів, російську — 1,56 %, інші — 0,37 % (2001, перепис).
Клімат
Клімат вологий континентальний, середня температура січня — –4,9°С, липня — +18,4°С. За рік у середньому випадає близько 640 мм опадів.
Господарство
Промисловість
У місті розвинута харчова промисловість. Берестечківський плодоовочевий завод (заснований 1959) виготовляє 37 видів продукції — варення, повидло, джеми, компоти, томатну пасту, згущене молоко, салати, соки, консервований щавель, штучний мед, наповнювачі для продукції кондитерських фабрик. У середньому потужність підприємства становить 250 т готової продукції. Берестечківська хлібопекарня (заснована 1998) виробляє хлібобулочні вироби, компанія «Апетит» (заснована 2001) — м’ясні продукти, ковбаси.
Сфера послуг
Низка підприємств міста зайняті у сфері роздрібної торгівлі: Берестечківське споживче товариство (засноване 1992), споживче товариство «Берест» (засноване 2018) тощо. Працюють приватні магазини та кафе, ринок.
Функціонують пошта, відділення банків, пожежна частина, поліцейський відділок, лікарня тощо.
Рішенням Берестечківської міської ради від 08.12.2020 було створено Центр надання соціальних послуг Берестечківської міської ради Волинської області.
Берестечківський психоневрологічний інтернат (заснований 14.10.1959, перших підопічних прийняв 27.11.1959. Територія — 2,84 га) є стаціонарним інтернатним закладом для тимчасового або постійного проживання осіб зі стійкими інтелектуальними та/або психічними порушеннями, які за станом здоров’я потребують стороннього догляду, соціально-побутового обслуговування, надання медичної допомоги, соціальних послуг та комплексу реабілітаційних заходів.
Транспорт
За 25 км від міста розташована залізнична станція Горохів Львівської залізниці.
У місті є автостанція, з якої автобуси вирушають у різних напрямах до інших міст України.
Наука, освіта, культура
Наука і освіта
У 18 ст. брати Я. та А. Замойські заснували у місті початкову польську школу, де навчалися не лише шляхтичі, а й діти заможного міщанства та збіднілих верств населення. Навчання проводилося польською мовою. Діти вивчали математику, природничі та гуманітарні науки. 1911 у Берестечку діяла «двокласова» церковнопарафіяльна школа, 1922 (після приєднання Волині до Польщі) — семирічна школа.
Після входження земель Західної України увійшли до складу СРСР у жовтні 1939 було відкрито Берестечківську семирічну школу, де навчали за програмою освіти Української РСР. Після захоплення німцями Берестечка директора та його сина було спалено у власній хаті живцем. Під час німецької окупації школа діяла лише півроку (надалі окупанти використовували приміщення для розміщення військових). Водночас у цей час була відкрита рільнича школа.
Після визволення Берестечка від нацистів, 1944 заняття у школі відновилися, паралельно відкрили також вечірню школу робітничої молоді. Згодом Берестечківська школа стала середньою, 1948 відбувся перший випуск учнів. 1983 школа розташована у новому примішенні. Від 1994 це заклад середньої освіти Берестечківський ліцей.
У місті функціонує Берестечківське професійно-технічне училище № 27 (засноване 1978). Готує фахівців за професіями: муляр, штукатур, тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва (категорії А1, А2, В1), cлюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування, водій автотранспортних засобів (категорії «В» і «С»), кухар-кондитер. Училище у співпраці із футбольним клубом «Волинь» проводить спеціалізований набір із нахилом «футбол». Підготовка кваліфікованих робітників здійснюється на власній базі, що складається з навчального корпусу на 450 учнівських місць, гуртожитку на 220 місць, 5 виробничих майстерень, 4 лабораторій, машино-тракторного парку, учбового господарства на 210 га орної землі, спортзалу та спортивних майданчиків тощо.
У Берестечку — будинок дитячої та юнацької творчості та музична школа, які відвідують не тільки місцеві діти, а й школярі з сусідніх сіл.
Культура і мистецтво
Берестечківський історичний музей відкрито у травні 1963. У 2008 у музеї переоформлено та розширено експозицію. До неї введено 190 оригінальних експонатів: ремісничі інструменти шевців, кушнірів, столярів, ковалів, предмети археології, речі козаків, учасників Берестецької битви, фрагменти озброєння і амуніція солдатів Першої та Другої світових воєн тощо. На 2024 у музеї зберігається 950 експонатів основного фонду.
У місті 22.11.2017 відкрито Центр національної пам’яті, історії та культури.
Неподалік міста на місці Берестецької битви напередодні Першої світової війни споруджено храм-пам’ятник «Козацькі могили» (1910–1914; архітектор О. Щусев, художник І. Їжакевич), тепер Національний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви» — основний меморіальний комплекс козацької слави України.
Архітектура
У місті є низка пам’яток архітектури.
До комплексу Монастиря тринитаріїв і костела Святої Трійці (18 ст.) входять: костел (1711), його дзвіниця (1765), келії (1711). Звели цю розкішну споруду поляки у стилі пізнього бароко, щоб увічнити перемогу у битві під Берестечком.
Палац Плятерів (1802) збудований у стилі класицизму. Тепер тут розміщений психоневрологічний інтернат.
Православний собор Святої Трійці (1910) вважають одним з найбільших в Україні. Висота головного купола храму — понад 50 м.
Каплицю Святої Теклі (1698), за переказами, спорудили у пам’ять про українських дівчат та польських черниць, яких захопили у полон і вбили кримські татари. Назвали на честь настоятельки монахинь Теклі. Висота кургану — 3,5 м.
На південний захід від каплиці здіймається масивна споруда у вигляді зрізаної піраміди. Це пам’ятний знак на могилі князя О. Пронського. Місцеві жителі називають її «Мурований стовп» (зведений у 16 ст.).
Церква Святого Великого Георгія Переможця (1854–1869) спочатку була побудована як цвинтарна церква. Зведена у передмісті Піски, де за деякими даними, було місце ставки Яна Казимира під час Берестецької битви. Будували її на кошти парафіян.
Серед пам’ятників: пам’ятник Т. Шевченкові (1964, скульптор В. Рижук), пам’ятник на місці розстрілу євреїв Берестечка (встановлено 1990) та інші.
Меморіальний комплекс Слави (1980, автор О. К. Савчук) споруджено на честь воїнів, загиблих у війнах, що відбувались на території Берестечка у різні періоди. 12.07.2023 тут відбулося освячення стели загиблих героїв російсько-української війни.
На території міста розташовано Берестечківський парк імені О. Ошуркевича (заснований у 19 ст.), який має статус пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення (з 1994). Площа парку — 4,5 га, росте близько 60 порід дерев і чагарників.
Спорт
У місті функціонує футбольний клуб «Стир». Команда є багаторазовим чемпіоном і володарем Кубка Горохівського району, володарем Кубка Волинської області (2006), бронзовим призером чемпіонату Волинської області (2006). Грає і тренується на стадіоні «Стир». При клубі створено академію футболу для дітей. Секції боксу та футболу працюють при місцевій школі та ПТУ.
У червні 2023 у Берестечку відкрили мультифункціональний спортивний майданчик зі штучним покриттям, у листопаді 2023 — тренажерну залу і майданчик із вуличними тренажерами.
У місті функціонує Берестечківський міський центр фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх».
Задля вшанування пам’яті діяча спорту, президента футбольного клубу «Волинь» (1987–1992 та 1996–2000), уродженця м. Берестечка А. Барабасевича (1957–2020; Україна) започатковано проведення футбольного турніру на Кубок пам’яті А. Барабасевича серед команд громади.
Персоналії
Восени 1846 у Берестечку, ймовірно, побував Т. Шевченко на доручення Тимчасової комісії для розгляду давніх актів. Свої роздуми про Берестецьку битву поет відтворив у вірші «Ой чого ти почорніло», написаному в другій половині 1848 на Косаралі, та в містерії «Великий льох» (1845).
У місті народилися етнограф, фольклорист О. Ошуркевич (1933–2010; Україна), хірург М. Павловський (1930–2013; Україна), художник Ж. Прессман (1904, тепер Україна — 1967, Франція).
Джерела
- Про затвердження Списку історичних населених місць України: Постанова Кабінету Міністрів України № 878 від 26 липня 2001 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/878-2001-%D0%BF#Text
Література
- Гайдай І. Берестечко // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / Гол. редкол. П. Т. Тронько. Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. Т. 10: Волинська область. С. 179–191.
- Чучман Л. П. Берестечко. Луцьк : Надстир’я, 1997. 71 с.
- Берестечко // Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022. Київ : Державна служба статистики України, 2022. С. 14. URL: http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_%D0%A1huselnist.pdf
- Івченко А. Міста України: 30 років незалежності. Київ : TravelBooks, 2022. С. 124.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Берестечко // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Берестечко (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.04.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
