Араратська рівнина
Арара́тська рівни́на, Араратська долина — широке пласке дно міжгірної Араратської улоговини на території Південного Кавказу в долині середньої течії р. Араксу.
Зміст
Географічне положення
Араратська рівнина обмежена гірськими масивами Арарат (на півдні), Арагац (на півночі), хребтом гірським Гегам (на сході) і краєм Карського плоскогір’я (на заході).
Характеристика
Розміри
Середня висота — 800–1000 м. Довжина — 90 км, площа — близько 4 000 км2.
Річка Аракс поділяє долину на дві частини: лівобережну (більшу за площею) на території Вірменії (Армавірський, Араратський марзи й південна частина Арагацотнського, м. Єреван) та правобережну в Туреччині (іл Игдир).
Геологічна будова
З погляду тектоніки Араратська рівнина відповідає осьовій частині Араратської міжгірної западини (котловини) — однієї з найбільших западин Вірменського нагір’я, що є частиною молодої Альпійсько-Гімалайської гірської системи, утворення якої розпочалося в неогені (див. Неогеновий період і неогенова система) та є результатом зіткнення (колізії) Аравійської та Євразійської літосферних плит. Остаточно міжгірна западина сформувалася в четвертинному періоді (див. Четвертинний період і четвертинна система; Антропогеновий період).
Значну роль у формуванні Араратської рівнини відіграють неотектонічно активні розломи, якими її обмежено з півночі, півдня і північного сходу. Горотворні процеси, наслідком яких є висока сейсмічність території, прояви катастрофічних землетрусів, тривають і на сучасному етапі.
У геологічній будові рівнини виокремлюють два структурні поверхи. Нижній (кристалічний) фундамент складено у верхній частині базальтами й андезито-базальтами (див. Андезит) лавових потоків, утворених унаслідок виверження вулканів Арарат і Арагац. Верхній (осадовий) представлено товщею алювіальних (див. Алювій) і озерно-алювіальних відкладів (галечників, пісків, глин).
З погляду гідрогеології Араратська рівнина є природним резервуаром, де акумулюються води поверхневі, води підземні, хімічні сполуки, що надходять із прилеглих водозборів. Попри забезпеченість території підземними водами, вони не завжди беруть участь у процесах ґрунтоутворення через значну глибину залягання (5–15 м) і підвищену мінералізацію.
Рельєф і корисні копалини
Сучасний рельєф долини сформовано під впливом ерозійно-акумулятивної діяльності р. Араксу та її численних приток, тимчасових водотоків, що стікають у долину з навколишніх гірських хребтів. Тут переважають алювіальні та озерно-алювіальні рівнини, які за наближення до підніж гір змінюються пролювіальними рівнинами, утвореними злиттям конусів виносу.
Араратська рівнина порівняно з гірськими районами відносно бідна на поклади корисних копалин. У її межах відомі родовища нерудних будівельних матеріалів (пісків, глини, галечників, гіпсу) і торфу.
Ґрунти
В Араратській долині на алювіальних, озерно-алювіальних і алювіально-пролювіальних відкладах сформувалися родючі, багаті поживними речовинами ґрунти, які за умови достатнього зволоження можуть давати великі врожаї сільськогосподарських культур. З найдавніших часів тут будували канали зрошувальні, які використовували воду р. Араксу та приток. Тепер разом із водними ресурсами річок для зрошування використовують води оз. Севан, а також артезіанського басейну. Унаслідок цілеспрямованого антропогенного впливу в Араратській долині сформувалися специфічні культурно-поливні ґрунти, серед яких найбільше господарське значення мають зрошувані лучно-бурі, напівпустельні й содово-засолені солонцюваті. Продуктивність антропогенно змінених ґрунтів значно вища, ніж їхніх природних аналогів.
Значна частина ґрунтів зазнає процесів засолення через вплив мінералізованих підземних вод, що призводить до формування малопридатних для використання солончакуватих і солонцюватих ґрунтів. З-поміж негативних чинників, що знижують родючість ґрунтів регіону, є водна й вітрова ерозія, яка найінтенсивніше розвивається на незакріплених піщаних ґрунтах.
Клімат
Клімат різко континентальний, напівпустельний, із малосніжною зимою і сухим спекотним літом. Посушливість зумовлено «котловинністю» рельєфу, що перешкоджає надходженню і конденсації атмосферної вологи.
Середня температура січня становить від –5 °С до –6 °С, уночі часто знижується (значення — від –10 °С до –12 °С). Мінімум абсолютний — –31 °С.
Сніговий покрив нестійкий, встановлюється періодично. Весна коротка, із різким зростанням середньодобових температур і бурхливою повінню, яка іноді призводить до затоплення річкових заплав, знищення посівів, руйнування прибережних будівель і шляхів сполучення.
Середня температура липня — +25–26 °С, удень сягає +29–30 °С. За надходження південних тропічних повітряних мас встановлюється дуже спекотна погода з денними температурами понад +40 °С.
Середньорічна кількість атмосферних опадів становить 200–320 мм, чого за значень випаровування 1000–1200 мм недостатньо для вирощування більшості культур сільськогосподарських без штучного зрошення.
Ландшафти, рослинний і тваринний світ
Посушливий клімат створив умови для формування пустельних, напівпустельних і солончакових ландшафтів із порівняно бідними флорою і фауною. Цілинні та залежні землі вкриті заростями типчаку, багаторічних солянок, однорічних галофітних (див. Галофіти) злаків. На заболочених ділянках трапляються очерет, пирій, солодка тощо.
Кліматичними й орографічними (див. Орографія) особливостями регіону визначено й видовий склад фауни. Типовими представниками напівпустель Араратської рівнини є плазуни (агама кавказька, черепаха грецька, гюрза, гадюка вірменська), гризуни (полівки, тушканові, піщанки, ховрахи, сліпаки). Трапляються вовки, борсуки, лисиці, зайці. Різноманітний видовий склад орнітофауни. Тут поєднуються види, характерні для гірських (орли) і рівнинних районів (гуси, качки, баклани, кібчики, сови болотяні).
Для збереження унікальних природних ландшафтів, їхнього біологічного різноманіття створено заказники природні: «Гораванські піски» (пустельні ландшафти), «Вордан Кармир» (напівпустельні ландшафти) і «Хор Вірап» (водно-болотні угіддя заплави р. Араксу).
Населення
Територія Араратської долини заселена нерівномірно. У її межах зосереджено близько 50 % населення Вірменії; спостерігають найвищу в республіці густоту населення. Турецька частина долини заселена менш щільно.
Є відмінності в етнічному складі. На лівобережжі понад 98 % населення становлять вірмени. Для Игдиру характерний змішаний етнічний склад. Тут проживають курди, турки, азербайджанці.
Господарство
Промисловість
Єдиним великим промисловим центром у межах Араратської рівнини є м. Єреван, де сконцентровано підприємства енергетики, кольорової металургії, легкої промисловості, харчової промисловості.
Сільське господарство
Активно розвивається сільське господарство, головною спеціалізацією якого є садівництво й виноградарство. Тут вирощують понад 90 % винограду й понад 50 % плодових культур Вірменії. Високоякісний виноград є основою для розвитку виноробства.
Головною спеціалізацією тваринництва в межах вірменської частини долини є свинарство. В Армавірському й Араратському марзах сконцентровано найчисленніше у Вірменії поголів’я свиней. На рівнинах поширене ясельне, а в передгірних районах — пасовищно-ясельне утримання великої рогатої худоби, а також вівчарство і птахівництво.
Література
- Бальян С. П. Структурная геоморфология Армянского нагорья и окаймляющих его областей. Ереван : Еревангский государственный университет, 1969. 390 с.
- Национальная программа действий по борьбе с опустыниванием в Армении / Пер. с арм. Л. Шагинян. Ереван : [б. и.], 2002. 105 с.
- Багдасарян О. С. Почвенный покров Араратской равнины Республики Армения // Бюллетень Почвенного института имени В. В. Докучаева. 2006. Вып. 58. С. 76–79.
- Шищенко П. Г., Аріон А. В., Удовиченко В. В. та ін. Фізична географія материків та океанів : в 2 т. Київ : Київський університет, 2009. Т. 1. 643 с.
- Armenia’s Third National Communication on Climate Change. Yerevan : Lusabats, 2015. 165 p.
- Маргарян В. Г., Мхітарян М. С. Оцінка і аналіз вразливості теплозабезпечення в основному виноробному районі Вірменії (Араратська долина і передгірна зона) в контексті очікуваної зміни клімату // Український гідрометеорологічний журнал. 2018. Ч. 21. С. 28–34
- Министерство сельского хозяйства республики Армения. URL: http://old.minagro.am/ru/
- Огар В. В. Регіональна геологія. Київ : [б. в.], 2017. 73 с. URL: http://www.geol.univ.kiev.ua/lib/REGIONAL_GEOLOGY_Ogar_2017_1.pdf
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Спиця Р. О. Араратська рівнина // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Араратська рівнина (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.02.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
