Ассирійська церква Сходу
Ассирíйська цéрква Схóду (офіц. назва — Свята Апостольська Кафолічна Ассирійська Церква Сходу; арам. ܥܕܬܐ ܩܕܝܫܬܐ ܘܫܠܝܚܝܬܐ ܩܬܘܠܝܩܝ ܕܡܕܢܚܐ ܕܐܬܘܪ̈ܝܐ) — християнська Церква східно-сирійського обряду, що виникла серед арамейськомовного населення Межиріччя наприкінці 1 ст., одна зі Стародавніх східних церков. Перебуває поза молитовним і євхаристійним спілкуванням з помісними Православними церквами.
Зміст
Історична довідка
Має давнє, ще юдеохристиянське, походження, сягає корінням в апостольські часи. Згідно зі Священним Переказом, заснована зусиллями апостола Фоми у 2-й пол. 30-х. Пізніше, бл. 54, місцевих християн відвідав апостол Петро. До поч. 3 ст. християнськi громади діяли у Парфії, Гiлянi, Кушанi, Фарсi, Мiдiї та Хатрi. Відособлення Церкви історично пов’язане з конфесійною диференціацією християнства в умовах занепаду і розпаду Римської імперії. Поширювала свій вплив серед ассирійців на схід від Візантії.
Римсько-перські війни (3–7 ст.) зумовили жорстокі репресії проти перських християн, їх політичну та географічну ізоляцію. Це призвело до самостійності Ассирійської церкви Сходу у вирішенні спірних богословських питань на помісних соборах (410, 486, 544, 554, 576, 587 та ін.), вироблення власного обрядокомплексу і церковних правил.
Після відмови визнавати рішення Халкідонського собору 451 Церква опинилася в опозиції до Візантії та Антіохійської православної церкви. Наприкінці 5 ст. стала прихистком для несторіан, що були переслідувані у Константинополі.
У наступні століття завдяки активній місіонерській діяльності громади вірян поширилися теренами Середньої Азії, Індії, Китаю, Монголії. У період розквіту Церква налічувала понад 300 єпархій на Сході. Більша частина осередків зникли в 14–15 ст. після гонінь Тамерлана. Зрештою, вплив Церкви обмежився ассирійським етнічним середовищем на території Персидської держави та Османської імперії.
Вимушена міграція ассирійців з етнічних територій після Першої світової війни призвела до розсіяння вірян і утворення чисельних релігійних громад у діаспорі.
З 1976 осідок предстоятеля Церкви знаходиться в США.
Особливості віровчення та організації
У віровченні Ассирійська церква Сходу визнавала авторитет лише перших двох Вселенських соборів (325, 381) і дотримувалася поглядів Феодора Мопсуестійського та Несторія, обстоювала христологічну формулу про дві природи і дві «кноми» в одній особі й одну боголюдську волю Ісуса Христа (остаточно сформульовану в 7 ст.).
Богослужіння містить архаїчні давньоперські та давньосемiтські елементи, здійснюється переважно давньосирiйською мовою (подекуди — арабською, в Iндiї — мовою малаялам). Серед церковних традицій віднаходять ті, що були притаманні ще «донікейській» християнській Церкві. Традиційними стали необов’язкова безшлюбність духовенства, відсутність гласної сповіді перед священником, заборона ікон, скульптур та ін. зображень (у храмах відсутні іконостаси), здійснення двоперсного хресного знамення. Збереглися стародавні звичаї подячної пожертви тварин, шанування суботи, що підтверджує давність походження. Головними є три таїнства: хрещення, євхаристiя та священство; миропомазання звершується звичайною оливковою олією, а не освяченим миром. Важливу роль у житті вірян вiдiграють хреснi батьки; за традицією, духовна спорiдненiсть пов'язує декiлька поколiнь. З канону Святого Письма виключено неканонiчнi книги Старого Завiту, 2-е послання Петра, 2-е та 3-є Iвана, послання Юди та Апокаліпсис.
З 14 ст. і до 1970-х діяв звичай наслідування патріаршого престолу (як правило, від дядька до племінника), що було причиною тривалих внутрішньоцерковних конфліктів.
Від середини 19 ст. ассирійське духівництво вдавалося до спроб налагодити зв’язки зі Східними патріархатами, з кінця 20 ст. — з Католицькою церквою.
1964 внаслідок церковного розколу від Ассирійської церкви Сходу відокремилась Стародавня ассирійська церква Сходу.
Сучасний стан
У 1976‒2015 Ассирійську церкву Сходу очолював Католікос-Патріарх Мар Дінха IV, активний учасник екуменічного руху, міжцерковного діалогу, поборник об’єднавчого процесу Церкви з Халдейською католицькою та Сирійською ортодоксальною церквами. 11.11.1994 Мар Дiнха IV і Папа Римський Іван Павло II пiдписали у Ватиканi Христологiчну декларацiю, якою передбачена міжцерковна пастирська спiвпраця, зокрема в галузi катехизацiї та духовної освіти; 1995 створено двосторонню комiciю з богословського діалогу. 1997 Синод Ассирiйської церкви Сходу вилучив з богослужбових текстiв анафеми, спрямованi проти iнших Церков.
Офіційний титул предстоятеля — Католікос-Патріарх Церкви Сходу, осідок — у селищі Мортон-Гроуві (штат Ілінойс, США). Бiльшу частину АЦС очолює патрiарх Мар Гіваргіс III Слива, під його юрисдикцією діють 11 архієреїв.
Станом на 2020 у складі Ассирійської церкви Сходу діють 12 єпархій; Церква об’єднує, за різними даними, від 250 до 400 тис. вірних, які мешкають в Іраку, Ірані, Сирії, Лівані, Північній Америці, Канаді, Австралії, Індії, Вірменії тощо. У монастирi Мар-Маттай (Iрак) дiє богословська академiя. Колись багаті традиції чернечого життя занепали: у 20 ст. не діяла жодна обитель, на початку 21 ст. невеликі згромадження черниць діють у м. Багдаді, в Iндiйськiй єпархії. Друкованим органом Церкви є часопис «Голос зi Сходу» («Куала Мiн Мадiнха»), що видається в м. Чикаго (США).
В Україні мешкають близько 4 тис. ассирійців, переважно вірян Ассирійської церкви Сходу. Релігійні громади діють у містах Києві (бл. 350 осіб), Новій Каховці (бл. 500 осіб), Запоріжжі, Дніпрі, Кам'янському, Полтаві, Сумах, Прилуках, Чернігові, Ніжині, Вінниці, Луганську, Донецьку, Маріуполі, Костянтинівці, Горлівці, Краматорську тощо.
Література
- Селезнев Н. Н. Ассирийская Церковь Востока. Исторический очерк. Москва : АЦВ, 2001. 108 с.
- Wilhelm B., Dietmar W. Winkler. The Church of the East: A Concise History. London : Routledge, 2003. 220 p.
- Саган О. Н. Вселенське Православ’я: суть, історія, сучасний стан. Київ : Світ Знань, 2004. 910 с.
- Kitchen R. A. The Assyrian Church of the East // The Orthodox Christian World. London; New York : Routledge, 2012. Р. 78–88.
- Лубська М В., Горбаченко Т. Г., Лубська Т. І. та ін. Християнські церкви: устрій і правовий статус. Київ : Центр учбової літератури, 2019. 728 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Ассирійська церква Сходу // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ассирійська церква Сходу (дата звернення: 6.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.08.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
