Балада (музика)
Балада в музиці — вокальний або інструментальний твір розповідного характеру.
Історична довідка
Спочатку в ранньому середньовіччі у Західній Європі — жвавий танець, подібний до рондо, у супроводі бубна та співу (соло, хор). У 12–14 ст. балада поширилась у Данії, Англії, Шотландії, серед слов’янських народів. У цей час формувалися сталі риси балади: розповідність, динамічний сюжет, наявність конфлікту. Жанр поступово втрачав танцювальність, виокремлювалися напрями — героїко-історичний, любовний, казково-фантастичний.
Основні риси жанру склалися у творчості трубадурів і труверів. В епоху Відродження балада набула переважно ліричних рис, втратила танцювальність. В основі її змісту вагомими ставали історії з життя героїв, їх драми кохання, подвиги, часто з казково-фантастичними рисами. З’явилися зразки поліфонічної (див. Поліфонія) балади (Гійом де Машо).
Після 15 ст. цікавість до жанру втрачалася. Балада відродилася у середині 18 ст. у професійній музиці у вигляді перекладення текстів поетичних балад для співу у супроводі фортепіано.
В Англії з’явилася баладна опера — різновид комічної опери, де замість традиційних арій звучать балади. Першим зразком стала «Опера жебраків» [1728, музика Й. Пепуша (1667–1772; Німеччина — Велика Британія), текст Дж. Гея (1685–1732; Велика Британія)].
Розквіт вокальної балади спостерігався на початку 19 ст. в Австрії та Німеччині. Його пов’язують з творчістю романтика Ф. Шуберта («Лісовий цар», 1815). Його балади — зразок поєднання реального та фантастичного у напруженому, конфліктному сюжеті з персонажами, сильними емоціями; переважно мають наскрізний розвиток. Еволюція романтичної вокальної балади продовжилася у творчості О. Бородіна, Й. Брамса, М. Глинки, Ф. Ліста, М. Мусоргського, М. Римського-Корсакова, Р. Шумана, П. Чайковського. Хорові балади писали Ф. Мендельсон та Р. Шуман.
В епоху романтизму з’явилася інструментальна балада. У ній збереглася епічна розповідність у поєднанні з гострою динамікою розвитку образів, зміст яких зосереджений на лірико-меланхолійних, мрійливо-фантастичних та героїчних проявах. Засновник — Ф. Шопен, який заклав у структуру вільно трактовану сонатну (див. Соната) форму. В жанрі інструментальної балади творили Й. Брамс, Е. Гріг, Ф. Ліст, А. Лядов (1855–1914; тепер РФ), Г. Форе та ін.
Еволюція балади привела до появи сонати-балади, симфонії-балади, концерту-балади. Балада може бути також частиною сюїти, симфонії, опери тощо.
У 20 ст. балада набула розвитку у сучасних пісенних напрямах: авторській пісні та рок-музиці. Сформувався жанр рок-балади. Виконують рок-балади у супроводі ансамблю типових для такого виду музики інструментів.
Балада в Україні
В Україні була поширена фольклорна балада («Бондарівна», «Ой, Морозе-Морозенку», «Ой не ходи, Грицю», «Ой на горі вогонь горить», «Козака несуть»).
Українська музична балада розвинулася у творчості Й. Витвицького (1813–1866; тепер Україна), П. Сокальського і В. Сокальського, Я. Лопатинського (1871–1936; тепер Україна), Д. Січинського, І. Воробкевича та ін. під впливом Ф. Шопена, Ф. Ліста, Р. Шумана і носила характер п’єс для домашнього музикування.
Зразки української професійної балади створили В. Барвінський, В. Кирейко, М. Колесса, В. Косенко, М. Лисенко, С. Людкевич, Б. Лятошинський, Л. Ревуцький, Я. Степовий та ін.
Література
- Нудьга Г. Українська балада (З теорії та історії жанру). Київ : Дніпро, 1970. 258 с.
- Виеру Н. Драматургия баллад Шопена // О музыке. Поблемы анализа. Москва : Советский композитор, 1974. С. 219–244.
- Грица С. Семантика народного мелосу і конкретне середовище його побутування // Народна творчість та етнографія. 1976. № 3. С. 40–49.
- Історія української музики : в 6 т. Київ : Наукова думка, 1992. Т. 4: 1917–1941. С. 229–346.
- Верещагіна О. Є, Холодкова Л. П. Історія української музики ХХ століття. 2-ге вид. допов. Тернопіль : Астон, 2010. 280 с.
- Історія української музики : в 7 т. / Гол. ред. Г. А. Скрипник. Київ : Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2016. Т. 1. Кн. 1. С. 288–315.
- Вавшко І. В. Рок-балада в українській музиці // Науковий вісник Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського. 2019. Вип. 124. С. 115–124.
- Сидір Н. Еволюція жанру фортепіанної балади в українській музиці // Музикознавчий універсум. 2019. Вип. 45. С. 198–210.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Кушка Н. М. Балада (музика) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Балада (музика) (дата звернення: 11.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.12.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
