Кирейко, Віталій Дмитрович
Кире́йко, Віта́лій Дми́трович (23.12.1926, с. Широке, тепер смт Криворізького району Дніпропетровської області, Україна — 19.10.2016, м. Київ, Україна) — композитор, педагог, народний артист України (з 1977), кандидат мистецтвознавства (з 1953), доцент (з 1961), професор (з 1978).
|
Кирейко, Віталій Дмитрович | |
|---|---|
| Народження | 23.12.1926 |
| Місце народження | Широке |
| Смерть | 19.10.2016 |
| Місце смерті | Київ |
| Alma mater | Національна музична академія України імені П. І. Чайковського |
| Напрями діяльності | музичне мистецтво |
Зміст
Життєпис
Народився у сім’ї сільських інтелігентів. Батько був учителем української мови, мати — вихователькою в дитячому садку.
Навчався в середній школі в м. Кобеляках Полтавської області (1935–1941). 1949 закінчив композиторський факультет Київської державної консерваторії (тепер Національна музична академія України імені П. І. Чайковського), клас професора Л. Ревуцького — з композиції, Б. Лятошинського і Г. Таранова (1904–1989; тепер Україна) — з інструментування, М. Скорульського — з аналізу музичних форм, М. Вілінського — з поліфонії та контрапункту, М. Вериківського — з гармонії; 1953 — аспірантуру з композиції (клас Л. Ревуцького). Захистив кандидатську дисертацію на тему: «Обробки українських народних пісень для голосу з супроводом фортепіано радянських композиторів» (1953).
Викладав у консерваторії композицію, інструментовку та інші музично-теоретичні дисципліни (1949–1988). Серед учнів — композитор І. Щербаков.
Член Національної спілки композиторів України (з 1950).
Творчість
Постать Кирейка є знаковою у контексті формування української музичної культури 20–21 століть. Він був носієм національних та класико-романтичних традицій української академічної музики. Творчість наближена до постромантизму і фольклоризму, відкриває окрему сторінку в історії розвитку національної композиторської школи. Твори композитора є органічним синтезом національних та європейських здобутків.
Створив власний стиль, що поєднав класичну виваженість форми, складність поліфонічного нашарування голосів та принципи симфонічного мислення з романтичною емоційністю творів. Поряд із інтелектуальністю, витонченістю, письму композитора притаманна душевна щирість, чистота емоцій, художнє відтворення душевного світу митця. Помітним є психологічно вивірене ставлення до оспіваних у творах подій, відображення світосприйняття та світогляду українського народу. Композитор застосовував характерні мелодико-інтонаційні, ладово-гармонічні та ритмічні звороти, формотворчі особливості прадавнього українського фольклору.
Різноманітна жанрова палітра його інструментальних творів. Крім традиційних сонат, сюїт, ноктюрнів, рапсодій, вальсів, етюдів, фантазій, поем, багателей, музичних моментів, писав і твори, до яких застосовував «авторські» визначення жанру, — «спогади», «роздуми», «легенда», «казка», «акварелі», «мелодія», «дума», «народна пісня».
Усі музично-театральні, вокальні та хорові твори митця написані виключно на українські тексти або переклади (деякі, зокрема переклади поезій Й. В. Гете, — його власні).
Жанрова амплітуда солоспівів Кирейка: від ліричних замальовок та зображення історичного минулого, дитячих пісень, колискових — до драматичних монологів, патріотичних і психологічних картин, філософських роздумів, балад і романсу-реквієму.
Музичний доробок
Творчість композитора охоплює 299 опусів різних жанрів. Серед них п’ять опер: драма-феєрія «Лісова пісня» за однойменною драмою Лесі Українки (1957), романтична драма «У неділю рано зілля копала» за повістю О. Кобилянської (1965), перша українська гротесково-сатирична феєрія «Марко в пеклі» за однойменною драмою І. Кочерги (1966), камерна комічна опера «Вернісаж на ярмарку» за повістю Г. Квітки-Основ’яненка «Салдацький патрет» (1985), опера-драма «Бояриня» за однойменною драмою Лесі Українки (2003). Уже перша опера-феєрія «Лісова пісня» стала знаковим твором не тільки для творчості композитора, а й для всієї української музики.
У доробку митця 4 романтичні балети: «Тіні забутих предків» за однойменною повістю М. Коцюбинського (1959), «Відьма» за поемою Т. Шевченка (1967), «Оргія» за драмою Лесі Українки (1976) та «Сонячний камінь» за мотивами легенд Донецького краю (1982).
Композитор створив також 2 кантати: «Пам’яті М. Кропивницького» (на слова М. Рильського, 1965) та «Навік єдині» (слова З. Ружин, 2001), ораторію «Будь славен, Києве» (на слова А. Демиденка, 1982).
В.Кирейко.Прем’єра опери “Вернісаж на ярмарку”. Режисер Дмитро Гнатюк. 1986 рік
Кирейко, Віталій Дмитрович із Левом Ревуцьким
У симфонічному доробку — 10 симфоній, симфонічні поеми (серед них «Дон Кіхот» (1980), «Українська сюїта» (1958), «Симфонієта» для струнного оркестру (1971), сюїта «Українські танці» (1958). Композитор виступив новатором-експериментатором на рівні жанрів — написав перші в Україні «Подвійний концерт для скрипки та віолончелі з оркестром» (1971) та «Симфонічні варіації» для фортепіано з оркестром (1994). Серед його творів також «Поема» для фортепіано з оркестром (1973), «Фантазія» для фортепіано та камерного оркестру (1998), концерти для скрипки з оркестром (1967), віолончелі з оркестром (1961), «Концертна рапсодія» для скрипки з оркестром (1977).
Камерно-інструментальна творчість Кирейка включає: 6 струнних квартетів, сонати та сюїти для скрипки і фортепіано, альта і фортепіано, «Дивертисмент» для віолончелі та фортепіано. Написав також низку фортепіанних творів: 13 фортепіанних сонат, 4 рапсодії, 2 сюїти, 4 цикли варіацій та багателей, фортепіанні цикли (24 прелюдії, 24 п’єси для дітей, 2 цикли «Музичних моментів», 4 цикли варіацій та багателей, 4 інтермецо, етюди тощо). Створив композиції для всіх оркестрових і народних інструментів: «Фантазія» для двох скрипок і фортепіано (1986), «Елегія» для альта і фортепіано (1974), «Три п’єси для флейти і фортепіано», «Три п’єси для кларнета і фортепіано» (обидві — 1975), «Рапсодія» для скрипки і фортепіано (1977), «Музичний момент» для контрабаса і фортепіано (1979), «Багателі» для арфи (1980), «Мелодія» для флейти і арфи (1980), «Пісня без слів» для труби і фортепіано (2011) та ін.
Автор близько 100 романсів: на слова Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка, П. Тичини, М. Рильського, В. Бровченка, М. Вороного, Д. Луценка, О. Олеся, Б. Олійника, Д. Павличка, О. Ющенка, Я. Коласа, Я. Купали, М. Емінеску, А. Мачадо та інших; хорових творів на слова Т. Шевченка, Г. Сковороди, М. Рильського, П. Тичини, А. Міцкевича, Й. В. Гете, О. Пушкіна та інших; вокального циклу «Барви легенд» (слова А. Німенка, 1973), хорової сюїти «Тичиніана» (1992), солоспівів, обробок народних пісень тощо.
Ірина Шестеренко. Віталій Кирейко - Вальс-фантазія. Джерело: Ютуб канал "Ірина Шестеренко"
Діана Петриненко. "Арія мавки" "О, не журися за тіло". Київ 1961
Нагороди та визнання
Лауреат премії імені М. В. Лисенка (1985), літературно-мистецької премії імені І. Нечуя-Левицького (2003), премії імені В. Вернадського НАН України (2005).
Нагороджений орденами «Знак Пошани» (1982), «За заслуги» ІІІ ступеня (2001), медаллю «За трудову доблесть» (1960).
Іменем Кирейка названо вулицю в м. Кобеляках (2016).
Праці
- Творець чарівних мелодій (Л. Ревуцькому — 80 років) // Культура і життя. 1969. 19 жовтня.
- Доленосна зустріч // Музика. 2005. № 1–2. С. 30
- Спогади про видатного вчителя-творця // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії. 2015. Вип. 15. С. 28–33.
Література
- Єфремова Л. П. «Лісова пісня», опера В. Кирейка. Київ : Мистецтво, 1965. 50 с.
- Майбурова К. В. Віталій Кирейко. Київ : Музична Україна, 1979. 48 с.
- Антонюк В. Г. Ренесанс українського романсу // Бористен. 1999. № 11. C. 10–13.
- Загайкевич М. П. Митець і доба. Опера Віталія Кирейка «У неділю рано зілля копала». Українська балетна музика // Творець чарівних мелодій. Розповіді, вірші, есеї про видатного композитора сучасності Кирейка Віталія Дмитровича. Київ : Криниця, 2002. С. 79–83.
- Шестеренко І. В. Творчість Віталія Кирейка в курсі історії української музики. Київ : Купріянова О. О., 2008. 428 с.
- Антонюк В. Г. Оперна Лесіана Віталія Кирейка // Музикознавчі студії Інституту мистецтв Волинського національного університету імені Лесі Українки та Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. 2011. Вип. 7. С. 5–15.
- Шестеренко І. Взаємодія митця і соціуму на прикладі творчості Віталія Кирейка // Вісник КНУКіМ. Київ, 2010. №22.
- Шестеренко І. В. Постать Віталія Кирейка в історії української музики // Наук. вісник Нац. муз. акад. України ім. П. І. Чайковського. 2013. № 86;
- Антонюк В. Г., Шестеренко І. В. Портрет композитора в інтер’єрі часу: Віталій Кирейко // Музикознав. студії Ін-ту мист. Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки та Нац. муз. акад. України ім. П. І. Чайковського. 2016. № 2 (31);
- Shesterenko I., Shylenko L. Vitaliy Kyreyko’s body of workin operas and ballets: genre and style characteristics // Austrian Journal of Humanities and Socoal Sciences. 2021. № 9–10;
- Цюпак Карабулут В. А. Камерно-вокальна спадщина Віталія Кирейка 2000 х років: світоглядні парадигми // Вісник Київ. нац. ун-ту культ. і мист. 2022. Сер.: Мистецтвознав. Вип. 47.
- Шестеренко І., Задьора А. «Українська пасакалія» Віталія Кирейка: актуалізація старовинного жанру як ознака фортепіанного стилю композитора// Художня культура. Актуальні проблеми. №18(1), 2022.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Шестеренко І. В. Кирейко, Віталій Дмитрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Кирейко, Віталій Дмитрович (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.04.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
