Благовіст
Благові́ст (від благовістити — нести добру звістку) — багатозначний термін:
Значення терміна
1) У християнському богослужінні візантійського обряду — різновид церковного дзвоніння для сповіщення вірян про літургію і заклик на неї, а також під час самої церковної відправи на знак здійснення її важливих частин. За церковними правилами, благовіст виконують як три окремі, тяглі удари в один великий дзвін (або в декілька, але почергово) із повним затуханням звуку між ними, та наступні мірні частіші удари. Якщо дзвін дуже великий за розмірами, то ударяють язиком в обидва його краї. Розрізняють благовіст звичайний, або частий (у найбільший дзвін) і «пісний», або рідкий (у менший дзвін або било у буденні дні Великого посту). Свої особливості має благовіст до всеношної, похоронної відправ тощо. У Типіконах назва «благовіст» не вживається. Практика дзвонити перед початком ранкової, вечірньої служби відома і в обрядах Римо-католицької церкви.
2) Поширена назва дзвону церковної дзвіниці, який грає благовіст (також — Благовісник). Якщо у підборі декілька дзвонів, то кожен з них має власну назву і функції. У Святковий дзвін (найбільший за вагою) дзвонять на Великдень, дванадесяті свята та за інших особливо урочистих подій. Недільний дзвін (другий за розмірами) використовують у недільних богослужіннях і на великі свята. До Пісного дзвону звертаються у період Великого посту та ін. У пересічні дні для виконання благовісту використовують Простоденний дзвін.
3) У православних монастирях — заклик до трапези.
Додатково
- Практика церковного дзвоніння поширилася у Давній Русі разом із християнством. Проте, за висновком дослідників, була запозичена не з Візантії, де дзвони не були поширені, а радше з латинського Заходу, де дзвони використовували у церквах уже з 6 ст.
- Свідченням високого технічного та художнього рівня ливарництва в Галицько-Волинській Русі є унікальний дзвін, відлитий 1341 українським майстром Яковом Скорою (14 ст.). Дотепер зберігся (і використовується) на дзвіниці собору Святого Юра у Львові, є найдавнішою ідентифікованою пам’яткою українського ливарництва. Висота дзвону разом із короною — 85 см, вага — 415 кг.
- З 1992 у м. Луцьку з нагоди Дня міста відбувається щорічний фестиваль дзвонового мистецтва «Благовіст Волині».
Література
- Кіндратюк Б. Дзвони і дзвоніння в церковному богослуженні // Καλоφωνία. 2006. Ч. 3. С. 52–61.
- Кіндратюк Б. Дзвони в церковному обряді Галицько-Волинської держави // Княжа доба: історія і культура : у 8 вип. Київ : Інститут українознавства імені І. Крип’якевича НАН України, 2007. Вип. 1. С. 199–210.
- Антонин (Капустин), архим. Заметки поклонника Св. Горы. Москва : Индрик, 2013. 368 с.
- Дима Я. Різновиди церковних дзвонів у православній традиції // Dzvonar. URL: http://dzvonar.com.ua/ua/ua-company/ua-articles/38-pravosl-dzvin.html
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Благовіст // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Благовіст (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 29.12.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
