Бляклі руди
Бля́клі ру́ди, бліді руди — група мінералів, складних сульфідів (сульфосолей) міді.
Бляклі руди | |
---|---|
Синоніми | бліді руди |
Клас мінералу | сульфіди |
Колір | від блідо-сірого до залізисто-чорного |
Форма кристалів | кубічна |
Твердість | 3–4, 5 |
Блиск | металічний |
Густина | 4, 6–5, 4 |
Зміст
Історична довідка
Назву мінерали отримали завдяки тьмяному (бляклому) блиску.
В археології термін «бляклі руди» іноді використовують як синонім арсенової або стибієвої бронзи, оскільки вони були особливо поширені у ранньому бронзовому віці, зокрема в альпійському регіоні та на території нинішньої Центральної Німеччини. Тут 90 % металевих знахідок цього періоду походять із різних типів бляклих руд. На Кавказі бляклим рудам віддавали перевагу до кінця бронзового віку, оскільки тут бракувало олова.
Характеристика
Колір від блідо-сірого до залізисто-чорного. Блиск на свіжому зламі металічний, спайність відсутня. Склад мінливий. Кристалічна система кубічна. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса 3–4,5. Густина 4,6–5,4 г/см3.
Утворюють ізоморфний ряд із загальною формулою Cu12(Sb, As)4S13. Крайніми членами ряду є стибіїстий різновид — тетраедрит і арсенистий — тенантит.
Домішки: Zn, Fe, Ag, рідше — Hg, Ni, Co, які замінюють Cu; а також Bi, Se і Те, які замінюють Sb, As і S.
Крихкі бляклі руди — гідротермальні мінерали. Їхні головні супутники — галеніт, сфалерит, халькопірит, пірит, кварц, барит, кальцит.
Легко піддаються вивітрюванню, замінюючись малахітом, азуритом, купритом та іншими.
Поширення
Бляклі руди трапляються в Німеччині, Російській Федерації (на Уралі, Кавказі, Алтаї), Центральному Казахстані.
Промислове значення має тільки тетраедрит, який входить до складу мідних та стибієвих руд.
Додатково
- Бляклі руди, багаті сріблом, називають білою рудою або білим золотом через їхній світлий колір.
- Мінералог і гірничий інженер Й. Г. Леман (1719–1767; Німеччина) у праці «Чернетка мінералогії для обслуговування студентів» (1769, 3-тє видання, с. 121) описав бляклі руди як «чорно-сіру, тверду срібну серцевину зі срібла, в якій існують мідь, арсен, сірка та залізо».
Література
- Rösler H. J. Lehrbuch der Mineralogie. 4 auf. Leipzig : VEB Verlag für Grundstoffindustrie, 1987. P. 345–347.
- Krause R. Studien zur kupfer- und frühbronzezeitlichen Metallurgie zwischen Karpatenbecken und Ostsee. Westfalen : Marie Leidorf, 2003. 338 p.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
- Цільмак О. В., Скакун Л. З., Литвинович О. Р. та ін. Типоморфізм та умови формування бляклих руд Бобриківського золоторудного родовища // Записки Українського мінералогічного товариства. 2011. Т. 8. С. 216–218.
- Минералы группы блёклых руд – индикаторы рудогенеза // Всё о геологии URL: http://geo.web.ru/db/msg.html?mid=1183116
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Бляклі руди // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бляклі руди (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.02.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів