Боніфацій VIII
Боніфа́цій VІІІ [ лат. Bonifacius VІІІ; італ. Bonifacio VІІІ; світське ім’я та прізвище — Бенедетто Каетані (італ. Benedetto Caetani); бл. 1235, м. Ананьї, тепер у регіоні Лаціо, Італія — 11.10.1303, м. Рим, Італія] — церковний діяч, Папа Римський, правив у 24.12.1294 — 11.10.1303.
|
Боніфацій VIII (Bonifacius VІІІ) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Бенедетто Каетані |
| Народження | бл. 1235«бл» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 0.1235. |
| Місце народження | Ананьї |
| Смерть | 11.10.1303 |
| Місце смерті | Рим |
| Місце поховання | Ватиканські гроти |
| Alma mater | Болонський університет |
| Напрями діяльності | церковне управління |
| Традиція/школа | Католицька церква |
Життєпис
Походив з давнього, але збіднілого аристократичного роду. У юнацькі роки виховувався у францисканському монастирі. Навчався у Болонському університеті.
1260 став каноніком католицького кафедрального собору в м. Тоді (регіон Умбрія, Італія). Згодом перейшов на службу до Римської курії. Брав участь у низці дипломатичних місій, зокрема у Франції (1264), Англії (1265) та ін. Завдяки глибоким знанням канонічного і цивільного права, а також хисту у фінансовій та управлінській сферах набув авторитету в куріальних колах.
1281 папа Мартин IV утвердив його в сані кардинала, 1291 папа Миколай IV підніс до кардинала-пресвітера. 1290 направлений папським легатом у Францію з метою залагодження суперечностей між ченцями і єпархіальним духовенством.
В кінці 1294 після зречення Целестина V посів Святий престол.
Обставини раптової смерті папи непрояснені. Був похований у каплиці Боніфація ІV; перед знесенням каплиці його тіло було ексгумовано (1605) і перепоховано у Ватиканських гротах.
Діяльність
Свій понтифікат Боніфацій VІІІ розпочав із докорінної реорганізації Римської курії, замінивши весь її склад та персонал канцелярії на відданих йому осіб і родичів. Щоб не допустити розколу церкви, Боніфацій VІІІ переглянув і частково скасував управлінські рішення свого попередника Целестина V, а його самого піддав репресіям, ув’язнивши у фортеці Фумоне. Розпочав переслідування спіритуалів, які перебували під опікою папи-емерита, і змусив їх повернутися до францисканського ордену.
Був палким прихильником григоріанської реформи; наголошував на тому, що духовна влада церкви одвічно має переваги над світською владою. Це стало однією з причин тривалого конфлікту Боніфація VІІІ з французьким королем Філіппом ІV Вродливим. Відомо, що безпосередньою підставою зіткнення папи з монархами тогочасних європейських держав був прецедент порушення фіскального імунітету духовенства — Едвард І Англійський та Філіп ІV, готуючись до міжусобної війни, обклали додатковими податками своїх підданих, включно зі служителями церкви. В буллі «Clericis Laicos» (24.02.1296) Боніфацій VІІІ нагадав монарху про неприпустимість таких дій щодо Католицької церкви і під загрозою відлучення від церкви заборонив духовенству віддавати королю зібрані кошти. У відповідь король заблокував торгівлю і експорт деяких продуктів і цінностей та заказав французькому кліру відправляти кошти до Апостольського престолу. Конфлікт було врегульовано лише в 1297 завдяки обопільним поступкам, але обмежувальна політика французького короля щодо церкви провадилася й надалі.
18 листопада 1302 Боніфацій VІІІ оприлюднив свою найвідомішу буллу «Unam Sanctam» («Єдина Свята»), у якій детально виклав учення про унікальну природу і фундаментальну єдність церкви та вивищення духовної влади над світською (див. Теократія). Ґрунтуючись на двох євангельських положеннях (Лк. 22:38; Мт. 26:52) та Посланні до римлян (Рим. 13:1), Боніфацій VІІІ висновував, що Богоданим людським життям мають опікуватися дві влади — церковна і світська (теорія «двох мечей»). Свого часу наближені до Бога апостоли отримали мечі влади над світом, відтак саме папа володіє головним правом на владу — і духовну, і світську. Світська влада за всіх обставин має бути підпорядкованою і другорядною стосовно церкви. Завершували буллу положення про те, що за помилки світської влади допомагає виправити влада духовна, а огріхи влади духовної долає вища духовна влада. Якщо і вища духовна влада помиляється, то відповідатиме вона тільки перед Богом.
У відповідь Філіп ІV скерував до Італії збройний загін на чолі зі своїм представником Гійомом Ногаре, який 07.09.1303 взяв в облогу папську резиденцію в м. Ананьї та полонив понтифіка. 9 вересня папа був звільнений з полону і повернувся до м. Рима, де за кілька днів помер.
Боніфацій VІІІ був відомий також прихильністю до богословської науки і мистецтва. За його ініціативи і безпосереднього керівництва була здійснена робота з кодифікації та уніфікації канонічного права, у результаті якої був створений новий канон «Liber Sextus» (згодом увійшов до складу офіційного «Corpus Iuris Canonici»). Він запросив до м. Рима знаного митця Джотто ді Бондоне, протегував італійському вченому, математику і астроному Джованні Кампано (пом. 1296), ініціював створення при Ватикані освітнього закладу — Римського університету ла Сап’єнца (Universita degli studi di Roma La Sapienza; 1303), примножив скарби Бібліотеки Ватикану.
1300 започаткував традицію святкування Ювілейного року, втіливши у такий спосіб ідею «великого прощення» (спершу постановив святкувати його щостоліття, згодом — зменшив період до 50 років, аби кожне покоління могло взяти участь у святкуванні).
Додатково
- Політична поразка Боніфація VІІІ у протистоянні із французьким королем призвела до загострення старих і появи нових конфліктів між світською владою і церквою, наслідком яких стало, зокрема, руйнування великодержавних планів григоріанських реформ і авіньйонське полонення пап.
- 1311 Філіпп ІV Вродливий зорганізував посмертний судовий процес над Боніфацієм VІІІ з метою звинуватити його в єретичних висловлюваннях та моральній розпусті. Проте вирок не було винесено, на захист правовір’я і гідності папи стали низка кардиналів і лицарів, яких підтримав і чинний папа Климент V. Процес було зупинено.
- Непримиренним ворогом Боніфація VIII був Данте Аліг’єрі. Поет вважав папу ненависником вільної Флоренції і головним винуватцем свого вигнання і поневірянь; у «Божественній комедії» помістив папу у восьме коло пекла.
Література
- McBrien R. P. Lives of the Popes: The Pontiffs from St. Peter to John Paul II. San Francisco : Harper San Francisco, 2000. 528 p.
- Collins R. Keepers of the Keys of Heaven: A History of the Papacy. New York : Basic Books, 2013. 600 р.
- Отрош М. І. Церковно-політична історія римських пап : у 3 т. Одеса : Фенікс, 2019. Т. 2: Римські папи від розділення Східної і Західної церков у 1054 році до Вестфальського миру 1648 року. 298 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Присухін С. І. Боніфацій VIII // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Боніфацій VIII (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.09.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
