Білокриницька ієрархія
Білокрини́цька ієра́рхія (Білокриницька згода, Австрійська згода; від назви с. Біла Криниця, тепер Чернівецького району Чернівецької області, Україна) — 1) термін на позначення духовної ієрархії старообрядників-попівців (на чолі з єпископатом), відновленої 1846 у с. Біла Криниця; 2) назва панівної течії й церкви у старообрядництві; з 1988 — Російська православна старообрядницька церква (рос. Русская православная старообрядческая церковь, РПСЦ).
Історична довідка
Наслідком реформ патріарха Никона став церковний розкол (середина 17 ст.), який призвів до протистояння старообрядників та офіційного православ’я в Російській державі. Труднощі функціонування старообрядницьких громад були пов’язані, серед іншого, з браком священства, єпископату: відсутність повноцінної триступеневої ієрархії була істотною перешкодою для нормального церковного життя. Коли на боці старообрядників не лишилося жодного єпископа, котрий міг би висвячувати нових священників, була введена практика прийняття і перевисвяти духовенства, збіглого з панівної церковної структури (див. Біглопопівці).
Зусилля з відновлення духовної ієрархії, що вживалися упродовж 18–19 ст., зрештою досягли успіху. Ключовою постаттю у висвяченні ієрархії став митрополит Босно-Сараєвський Амвросій (в миру — Амірей Паппа-Георгополі, 1791–1863), який був усунутий з кафедри під тиском турецької влади. Владика приєднався до старообрядницької церкви 28.10.1846 у монастирі с. Біла Криниця (тоді — у складі Австрійської імперії). Митрополит Амвросій (відомий як Амвросій Білокриницький) здійснив хіротонії 2 єпископів, 5 священників, 3 ієродияконів, призначив священників на кафедри новоствореної єпархії. Білокриницький монастир став офіційним осідком першоієрарха.
Проте вже в грудні 1847 через політичні погрози російського царя Миколи І австрійський уряд викликав митроп. Амвросія до м. Відня. Владика відхилив ультиматум зректися керівництва старообрядницькою церквою, покаятися й повернутися під юрисдикцію Константинопольського патріарха і вибрав довічне заслання. З 1848 й до кінця життя відбував заслання у м. Целє (тепер Словенія), підтримував листування з паствою.
Від 1850-х центр Білокриницької ієрархії перемістився до м. Москви, церква посіла панівне становище серед старообрядників-попівців. На початку 1860-х навколо визнання/невизнання т. з. Окружного послання частини ієрархів (документ закликав відмовитися від низки ортодоксальних постулатів і релігійних практик) у середовищі вірян відбувся поділ на «окружників» і «неокружників» («роздорників»).
Поряд із тим частина старообрядників не визнала митрополита Амвросія й Білокриницьку ієрархію, з 1923 постала т. з. Новозибківська ієрархія (див. у ст. Біглопопівці).
Після Жовтневого перевороту 1917 чимало архієреїв і священників були піддані репресіям. 1940 Білокриницьку митрополичу кафедру перенесено до Румунії з центром у м. Бреїла.
1988 старообрядницький собор заснував Московську митрополію та прийняв офіційну назву для Білокриницької ієрархії — Російська православна старообрядницька церква.
РПСЦ в Україні
01.08.1990 затверджено перейменування адміністративно-церковної одиниці в Україні на єпархію Київську та всієї України.
1996 в с. Біла Криниця з нагоди 150-ліття відновлення ієрархії відбувся Всесвітній старообрядницький собор; 2006 (160-ліття) — Освячений собор РПСЦ (обидва — у приміщенні Свято-Успенського храму).
21.10.2015 Освячений собор констатував практичну неможливість опікування старообрядниками Кримського півострова і доручив духовне окормлення цієї території митрополиту Московському.
2017 Освячений собор РПСЦ затвердив за єпархією Київською і всієї України статус архієпископії.
Станом на 01.01.2020, за офіційними даними, в Україні діяло 76 зареєстрованих старообрядницьких релігійних організацій, з них 57 — у складі Російської православної старообрядницької церкви (Білокриницька згода). Найбільше громад зафіксовано у Вінницькій, Одеській та Чернівецькій областях. Станом на 2022 в архієпископії Київській та всієї України служили 1 архієрей, 25 священників, 10 дияконів; існувало 3 монастирі (2 з яких — у с. біла Криниця); кількість вірян, за різними оцінками, становила від 10 до 20 тис. осіб.
У с. Біла Криниця зберігся архітектурний ансамбль старообрядницьких храмів і сакральних об’єктів, що мають статус пам’яток архітектури національного (Свято-Успенський собор) і місцевого значення, відроджується діяльність музейного комплексу (функціонував упродовж 1988–1996).
В умовах широкомасштабної військової агресії РФ проти України духовенство Київської архієпископії 03.04.2022 оприлюднило «Звернення» до предстоятелів РПСЦ та Древлєправославної церкви Білокриницької ієрархії, в якому засуджено розв’язану Росією війну, акцентовано політичну та ідеологічну прірву між громадянами Росії та України, висловлено бажання церкви вберегти і примножити свою релігійну й культурну спадщину на території суверенної України та прохання надати архієпископії статус автокефалії.
Додатково
Собором 1996 Амвросія Білокриницького було канонізовано як святого. 1912 старообрядці мали намір перенести рештки владики Амвросія в с. Білу Криницю, але цьому завадила Перша світова війна. 2000 мощі були перенесені до м. Бреїла та поховані у кафедральному Покровському соборі.
Література
- Таранець С. В. Старообрядці-біглопопівці: становлення та еволюція // Проблеми історії України XIX — початку XX ст. 2011. Вип. 19. С. 380–393. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Piu19-20_2011_19_26
- Crummey R. Old Believers in a Changing World. DeKalb : Northern Illinois University Press, 2011. 267 p.
- Таранец С. В. Старообрядчество в Российской империи (конец ХVІІ — начало ХХ века) : в 3 т. / Под ред. Г. В. Боряка. Киев : [б. в.], 2012–2021.
- Обращение духовенства Киевской и всея Украины архиепископии Русской Православной старообрядческой Церкви // Релігійно-інформаційна служба України. 2022. URL: https://risu.ua/ru/obrashchenie-duhovenstva-kievskoj-i-vseya-ukrainy-arhiepiskopii-russkoj-pravoslavnoj-staroobryadcheskoj-cerkvi_n128162
- Українська релігієзнавча енциклопедія : в 3 т. / За ред. А. Колодного. Київ : Інтерсервіс, 2022. Т. 1. С. 193–194.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Білокриницька ієрархія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Білокриницька ієрархія (дата звернення: 6.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 10.08.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
