Білокриницька ієрархія

Свято-Успенський собор у с. Біла Криниця

Білокрини́цька ієра́рхія (Білокриницька згода, Австрійська згода; від назви с. Біла Криниця, тепер Чернівецького району Чернівецької області, Україна) — 1) термін на позначення духовної ієрархії старообрядників-попівців (на чолі з єпископатом), відновленої 1846 у с. Біла Криниця; 2) назва панівної течії й церкви у старообрядництві; з 1988 — Російська православна старообрядницька церква (рос. Русская православная старообрядческая церковь, РПСЦ).

Історична довідка

Наслідком реформ патріарха Никона став церковний розкол (середина 17 ст.), який призвів до протистояння старообрядників та офіційного православ’я в Російській державі. Труднощі функціонування старообрядницьких громад були пов’язані, серед іншого, з браком священства, єпископату: відсутність повноцінної триступеневої ієрархії була істотною перешкодою для нормального церковного життя. Коли на боці старообрядників не лишилося жодного єпископа, котрий міг би висвячувати нових священників, була введена практика прийняття і перевисвяти духовенства, збіглого з панівної церковної структури (див. Біглопопівці).

Зусилля з відновлення духовної ієрархії, що вживалися упродовж 18–19 ст., зрештою досягли успіху. Ключовою постаттю у висвяченні ієрархії став митрополит Босно-Сараєвський Амвросій (в миру — Амірей Паппа-Георгополі, 1791–1863), який був усунутий з кафедри під тиском турецької влади. Владика приєднався до старообрядницької церкви 28.10.1846 у монастирі с. Біла Криниця (тоді — у складі Австрійської імперії). Митрополит Амвросій (відомий як Амвросій Білокриницький) здійснив хіротонії 2 єпископів, 5 священників, 3 ієродияконів, призначив священників на кафедри новоствореної єпархії. Білокриницький монастир став офіційним осідком першоієрарха.

Проте вже в грудні 1847 через політичні погрози російського царя Миколи І австрійський уряд викликав митроп. Амвросія до м. Відня. Владика відхилив ультиматум зректися керівництва старообрядницькою церквою, покаятися й повернутися під юрисдикцію Константинопольського патріарха і вибрав довічне заслання. З 1848 й до кінця життя відбував заслання у м. Целє (тепер Словенія), підтримував листування з паствою.

Від 1850-х центр Білокриницької ієрархії перемістився до м. Москви, церква посіла панівне становище серед старообрядників-попівців. На початку 1860-х навколо визнання/невизнання т. з. Окружного послання частини ієрархів (документ закликав відмовитися від низки ортодоксальних постулатів і релігійних практик) у середовищі вірян відбувся поділ на «окружників» і «неокружників» («роздорників»).

Поряд із тим частина старообрядників не визнала митрополита Амвросія й Білокриницьку ієрархію, з 1923 постала т. з. Новозибківська ієрархія (див. у ст. Біглопопівці).

Після Жовтневого перевороту 1917 чимало архієреїв і священників були піддані репресіям. 1940 Білокриницьку митрополичу кафедру перенесено до Румунії з центром у м. Бреїла.

1988 старообрядницький собор заснував Московську митрополію та прийняв офіційну назву для Білокриницької ієрархії — Російська православна старообрядницька церква.

РПСЦ в Україні

01.08.1990 затверджено перейменування адміністративно-церковної одиниці в Україні на єпархію Київську та всієї України.

1996 в с. Біла Криниця з нагоди 150-ліття відновлення ієрархії відбувся Всесвітній старообрядницький собор; 2006 (160-ліття) — Освячений собор РПСЦ (обидва — у приміщенні Свято-Успенського храму).

21.10.2015 Освячений собор констатував практичну неможливість опікування старообрядниками Кримського півострова і доручив духовне окормлення цієї території митрополиту Московському.

2017 Освячений собор РПСЦ затвердив за єпархією Київською і всієї України статус архієпископії.

Станом на 01.01.2020, за офіційними даними, в Україні діяло 76 зареєстрованих старообрядницьких релігійних організацій, з них 57 — у складі Російської православної старообрядницької церкви (Білокриницька згода). Найбільше громад зафіксовано у Вінницькій, Одеській та Чернівецькій областях. Станом на 2022 в архієпископії Київській та всієї України служили 1 архієрей, 25 священників, 10 дияконів; існувало 3 монастирі (2 з яких — у с. біла Криниця); кількість вірян, за різними оцінками, становила від 10 до 20 тис. осіб.

У с. Біла Криниця зберігся архітектурний ансамбль старообрядницьких храмів і сакральних об’єктів, що мають статус пам’яток архітектури національного (Свято-Успенський собор) і місцевого значення, відроджується діяльність музейного комплексу (функціонував упродовж 1988–1996).

В умовах широкомасштабної військової агресії РФ проти України духовенство Київської архієпископії 03.04.2022 оприлюднило «Звернення» до предстоятелів РПСЦ та Древлєправославної церкви Білокриницької ієрархії, в якому засуджено розв’язану Росією війну, акцентовано політичну та ідеологічну прірву між громадянами Росії та України, висловлено бажання церкви вберегти і примножити свою релігійну й культурну спадщину на території суверенної України та прохання надати архієпископії статус автокефалії.

Додатково

Собором 1996 Амвросія Білокриницького було канонізовано як святого. 1912 старообрядці мали намір перенести рештки владики Амвросія в с. Білу Криницю, але цьому завадила Перша світова війна. 2000 мощі були перенесені до м. Бреїла та поховані у кафедральному Покровському соборі.

Література

  1. Таранець С. В. Старообрядці-біглопопівці: становлення та еволюція // Проблеми історії України XIX — початку XX ст. 2011. Вип. 19. С. 380–393. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Piu19-20_2011_19_26
  2. Crummey R. Old Believers in a Changing World. DeKalb : Northern Illinois University Press, 2011. 267 p.
  3. Таранец С. В. Старообрядчество в Российской империи (конец ХVІІ — начало ХХ века) : в 3 т. / Под ред. Г. В. Боряка. Киев : [б. в.], 2012–2021.
  4. Обращение духовенства Киевской и всея Украины архиепископии Русской Православной старообрядческой Церкви // Релігійно-інформаційна служба України. 2022. URL: https://risu.ua/ru/obrashchenie-duhovenstva-kievskoj-i-vseya-ukrainy-arhiepiskopii-russkoj-pravoslavnoj-staroobryadcheskoj-cerkvi_n128162
  5. Українська релігієзнавча енциклопедія : в 3 т. / За ред. А. Колодного. Київ : Інтерсервіс, 2022. Т. 1. С. 193–194.

Автор ВУЕ

А. В. Арістова


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Білокриницька ієрархія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Білокриницька ієрархія (дата звернення: 6.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
10.08.2022

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶