Варлаам (Ясинський)
Варлаа́м (Яси́нський) (дата і місце народження невідомі, близько 1627–1630 — 22.08.1707, м. Київ, тепер Україна) — церковний і освітній діяч, письменник, проповідник, ректор Києво-Могилянської академії (1665–1673), митрополит Київський, Галицький і всієї Малої Росії (1690–1707).
|
Варлаам (Ясинський) | |
|---|---|
| Народження | 1627–1630«–1630» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 1627. |
| Місце народження | невідомо |
| Смерть | 22.08.1707 |
| Місце смерті | Київ |
| Місце поховання | Успенський собор Києво-Печерської лаври |
| Alma mater | Києво-Могилянська академія |
| Місце діяльності | Київ |
| Напрями діяльності | богослов'я, організація освіти, церковне управління |
| Традиція/школа | православ'я |
Життєпис
Відомості щодо першої частини життя (до прийняття чернечого постригу) практично відсутні. Радше за все, був шляхетного походження (про що свідчать збережені зображення його герба — півмісяця із зірками на обох рогах та стрілою).
Навчався у Києво-Могилянському колегіумі (див. Києво-Могилянська академія). Період навчання відносять до часів ректорування Інокентія Гізеля та Лазаря Барановича. Продовжив здобуття освіти у різних університетах за кордоном. Найімовірніше, завершив навчання у Краківському університеті, де отримав ступінь доктора філософії, зажив слави «багатовченого».
По поверненні в м. Київ (бл. 1661) був ієромонахом, завідував друкарнею Києво-Печерської лаври, викладав у колегіумі. 13.11.1665 обраний ректором Києво-Могилянського колегіуму. 06.01.1666 (у свято Богоявлення) посвячений у сан ігумена Києво-Братського Богоявленського монастиря.
1673 добровільно залишив посаду ректора та ігумена, був проповідником Києво-Печерської лаври та опікуном її друкарні. Проте невдовзі повернувся на високі церковні посади: у 1673–1677/1680 — настоятель Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря; 1680–1683 — Свято-Микільського Пустинного монастиря в Києві.
Від 1683/1684 — архімандрит Києво-Печерської лаври (обраний одностайно за участі київського кліру та мирян на чолі з гетьманом Іваном Самойловичем).
1690 прийняв єпископську хіротонію. У серпні цього ж року за підтримки гетьмана Івана Мазепи соборно обраний на київський митрополичий престол. Посвячення на посаду отримав 30.08.1690 від московського патріарха Адріана.
Сприяв за підтримки І. Мазепи одержанню царської грамоти на читання філософії та богослов’я у Києво-Могилянському колегіумі (1694), що офіційно надавало йому статус вищої школи — академії. 1701 здобув від царя Петра І підтвердження академічного статусу закладу.
Помер у м. Києві, був похований в Успенському соборі Києво-Печерської лаври.
Діяльність
Дбав про відновлення й матеріальне забезпечення Києво-Могилянського колегіуму/академії, підбір високоосвічених викладачів, розширення навчальних курсів, систематичне поповнення бібліотеки (зокрема, за рахунок власної книгозбірні) тощо. 1670 за його розпорядженням відбудовано навчальні корпуси та келії, зведено нову дерев’яну Богоявленську церкву замість згорілої. 1672 у закладі запрацювали класи поетики, риторики й філософії. Направляв здібних вихованців колегіуму в західноєвропейські університети для завершення освіти. Надавав покровительство і підтримку обдарованим учням і вчителям, подвижникам, митцям [зокрема, Івану Величковському, Симеону (Стефану) Яворському, Олександру (Йоасафу) Кроковському та ін.].
Значно більше приймався інтересами колегії, ніж супутніми обов’язками ігумена Києво-Братського монастиря, що викликало невдоволення братії. Опікувався навчальним закладом і на митрополичій кафедрі, докладав зусиль, аби обмежити відтік могилянців на викладацькі та ієрархічні посади в Московію.
Діяльність Варлаама (Ясинського) припала на період зміни юрисдикційної приналежності Київської митрополії. Був противником перепідпорядкування митрополії Московському патріархату (1686), виступав за збереження її юрисдикційного зв’язку з Константинополем. На Київському соборі 1685 спільно з іншими духовними особами склав листа до гетьмана І. Самойловича, де вказано негативні наслідки такого акту.
За підтримки І. Мазепи продовжував традиції попередників у захисті особливих прав і привілеїв Києво-Печерської лаври від московської світської та духовної влади, розвитку видавничої, культурно-просвітницької справи. 1688 домігся повернення Лаврі статусу ставропігії (скасованого актом 1686).
Продовжив заходи Петра Могили з ініціювання канонізації печерських святих. За його архімандритства у Лаврі встановлено дні загальних святкувань пам'яті печерських подвижників. На запрошення владики у травні 1684 до м. Києва переїхав Димитрій (Туптало) задля укладання житій святих (за підтримки Ясинецького працював над агіографічною серією близько 20 р.; першу книгу видрукувано 1689). Протидіяв спробам піддати цензурі видання лаврської друкарні.
Прагнув піднести престиж Київського митрополичого престолу: затвердив за ним спірні з Чернігівською кафедрою Глухівську, Борзенську і Конотопську протопопії, приписав до митрополичої резиденції Видубицький монастир у Києві. Намагався оборонити автономний статус Київської митрополії, звертався до російського царя Петра І з проханням залишити за київськими митрополитами титул екзарха Константинопольського (дозволу не одержав). Домігся обрання митрополичого коад'ютора з саном єпископа Переяславського та Бориспільського. Докладав зусиль для підвищення освітнього і духовного рівня кліру та пастви (зокрема, зобов’язав священників посилати дітей на навчання до Києво-Могилянської академії).
Його зусиллями був значно оновлений Софійський собор у Києві, при митрополичому осідку було влаштовано бібліотеку і упорядковано архів.
Протистояв намірам утворити галицьку унійну митрополію. Улаштував у колишньому домініканському Миколаївському монастирі (конвенті) в Києві Петропавлівський православний чоловічий монастир. Сприяв збереженню православної єпархії в Білорусі, 1698 висвятив архімандрита Слуцького монастиря Серапіона (Полховського) на єпископа Могильовського, Мстиславського і Оршанського.
Відомий також як автор віршів, панегіриків, послань, проповідей, укладач рукописного збірника «Ікона» («Икона, или изображение дел Московского Патриаршего престола»), передмови до агіографічної книги Димитрія (Туптала). У філософських розмислах тяжів переважно до етичної проблематики.
Визнання
Висновки дослідників про діяльність Варлаама (Ясинського) на митрополичій кафедрі неоднозначні, проте більшість українських істориків пов’язують з діячом проконстантинопольську політику, антимосковські погляди і наміри, прагнення відстояти самобутність київської православної традиції в українських теренах. В особі владики вбачають «людину доби бароко» — творця нового інтелектуально-духовного середовища в Церкві.
Сучасники високо цінували вченість і благочестя Варлаама Ясинського: Лазар (Баранович) характеризував вихованця як «плодоносну гілку свого винограду», Димитрій (Туптало) назвав владику «стовпом» Печерської обителі, Стефан Яворський — Геркулесом, що перебрав «почесний тягар» Атланта [метафора на Інокентія (Гізеля)], І. Мазепа — «мужем у Божественному Письмі майстерним».
Збереглися віршовані панегірики та промови на честь діяча. І. Величковський присвятив владиці обидві свої збірки.
На другому ярусі дзвіниці Софійського собору в Києві дотепер зберігся дзвін «Мазепа», виготовлений 1705, із митрополичим гербом Варлаама Ясинського.
Додатково
- За рекомендацією Стефана Яворського посаду консисторського писаря в канцелярії митрополита Варлаама посів Пилип Орлик. Останній близько знав і шанував владику. За кілька років до смерті архієрея П. Орлик обійняв посаду генерального писаря в м. Батурині, став довіреною особою гетьмана І. Мазепи. На смерть митрополита Орлик склав епітафіон (датований 22 серпня 1707), в якому вказано, що владика «сімдесят сім літ пожив во временной жизни». На цій підставі висновують, що датою народження митрополита Варлаама є 1630. Епітафіон зберігається у фондах Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького.
- Старовинний бронзовий дзвін «Мазепа», що зберігся на Софійській дзвіниці, залишився єдиним із двадцяти дзвонів дорадянського періоду. Надпис на ньому свідчить: «Цей дзвін встановлено Року 1705 від Різдва Христового в часи гетьманування Івана Мазепи за митрополита Варлаама Ясинського для митрополичого храму Святої Софії премудрості Божої». З усіх бронзових дзвонів, що натепер збереглися в Україні, він найбільший за розмірами: його діаметр становить 1 м 55 см, висота — 1 м 25 см, орієнтовна вага — 2 т.
Твори
- Варлаам Три венца молитвенные. Kиев : Друкарня Киево-Печерськой лавры, 1688.
- Передмова // Туптало Д. Книга житій святих. Київ : Друкарня Києво-Печерської лаври, 1689. С. 1–6.
- Письмо и стихи Варлаама Ясинского // Киевская старина. 1890. Т. 28. № 3. С. 537–539.
- Письмо митрополита киевского Варлаама Ясинского к Петру І о переяславском епископстве // Киевская старина. 1904. Т. 85. № 5. С. 53–55.
Література
- Петров М. Новооткрытый киевский проповедник второй половины ХVІІ в. (Варлаам Ясинский) // Труды Киевской духовной академии. 1892. Т. 2. № 5. С. 93–126.
- Українська поезія. Середина XVII ст. / Упорядники В. І. Крекотень, М. М. Сулима. Київ : Наукова думка, 1992. 680 с.
- Степовик Д. Історія Києво-Печерської Лаври. Київ : Видавничий відділ УПЦ КП, 2001. 554 с.
- Хижняк З. І. Ректори Києво-Могилянської академії 1615–1817 рр. Київ : Видавничий дім «КМ Академія», 2002. С. 87–90.
- Кагамлик С. Києво-Печерська лавра: світ православної духовності і культури (XVII–XVIII ст.). Київ : Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, 2005. 550 с.
- Люта Т. Варлаам Ясинський і Софійська митрополича катедра // Пам’ятки України. 2013. Спец. вип. 1: Софія Київська: нові проекти та дослідження. До Дня охорони культурної спадщини. С. 26–33.
- Денисова Т. Уточнення дати народження митрополита Київського, Галицького та всієї Росії Варлаама Ясинського // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. 2014. Вип. 24. С. 162–164.
- Суховій О. Рукописне казання Варлаама Ясинського про відпущення гріхів // Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Серія: Філологічні науки. 2020. Вип. 51. С. 125–134.
- Сивак М. Митрополит Київський Варлаам Ясинський // Київська православна богословська академія. URL: https://www.kpba.edu.ua/statti/973-mytropolyt-kyivskyi-varlaam-yasynskyi-rannii-period-zhyttia-ta-diialnosti.html
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Варлаам (Ясинський) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Варлаам (Ясинський) (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.02.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
