Військове духовенство
Військо́ве духове́нство, військове капеланство — соціальна, певним чином організована, корпорація професійних служителів культу, яка уповноважена державою від імені певної конфесії здійснювати в збройних силах богослужбову та волонтерську діяльність.
Зміст
Загальна характеристика
Служіння військових священників (капеланів) спрямоване насамперед на задоволення релігійних потреб військовослужбовців і забезпечення необхідного рівня їхнього морально-психологічного стану у мирний та воєнний час. На них покладено реалізацію конституційного права військовослужбовців, працівників збройних сил та членів їхніх сімей на свободу світогляду та віросповідання.
Військові капелани проводять богослужіння, щоденні молитви, здійснюють таїнства та обряди, проповідують віровчення, організують пастирські бесіди релігійної тематики та з приводу поточних подій (т. з. година капелана), допомагають у вивченні релігійної літератури, протидіють випадкам алкоголізму й наркоманії, беруть участь у проведенні військових свят, урочистих подій, організації дозвілля, а також працюють із сім’ями військовослужбовців. Капелани допомагають військовослужбовцям уникати стресу та долати стани депресії.
У фронтових обставинах військове духовенство здійснює моральну, психологічну та духовну підтримку учасників бойових дій та військовополонених, проводить богослужби під час поховання загиблих воїнів.
Згідно з Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими 1949 (ратифікована Україною 1954), військове духовенство зберігає свій статус навіть у разі потрапляння в полон і має право продовжувати свою діяльність серед полонених.
Здебільшого інститут військового духовенства входить до штату органів військового управління як спеціальна військово-релігійна служба.
Історична довідка
Окремі згадки про священнослужителів у армії трапляються в християнських джерелах середньовічної Європи. Так, за свідченням Созомена, ще імператор Костянтин I Великий брав із собою у походи окремий намет «виготовлений подібно до церкви», згодом кожен римський легіон мав таку переносну церкву із християнським священником і дияконом.
Першу згадку терміна «капелан» зафіксовано в 741. У ній йдеться про Мартина Турського (спершу римського офіцера і переконаного язичника, згодом — архієпископа і святого), який відрізав і пожертвував жебракові половину свого плаща (капи, лат. cappa), бо не мав грошей для милостині. Пізніше тієї ночі він нібито побачив видіння, у якому Ісус Христос був одягнений у напівплащ. Пережитий містичний досвід спонукав Мартина прийняти хрещення. З часом св. Мартин став покровителем французьких королів, був особливо пошанований у середньовіччі. Його ж плащ-капу монархи вшановували як прапор, він символічно означав «присутність Бога». Священна реліквія зберігалася у королівській молельні, з кінця 7 ст. відомої як «капела», а її священники-хранителі отримали назву «капелани» (лат. cappellanus).
У 742–743 на Германському (першому східно-франкському) соборі було ухвалено рішення про священників на військовій службі, але застережено про заборони носіння зброї та безпосередньої участі в бойових діях.
Про участь священників у військових походах згадують і літописні пам’ятки Давньої Русі (Повість минулих літ, Іпатіївський літопис тощо).
Відомо, що у Речі Посполитій військове священство (36 осіб із утриманням з королівської казни) було впроваджено Варшавським сеймом 1690.
Натепер військові капелани діють у більшості армій світу, їхній правовий статус закріплений у державних та міжнародних законах.
Інститут військового духовенства (капеланства)
Зародження та становлення інституту військового капеланства припадає на період 17–19 ст. Зокрема, у Сполучених Штатах Америки інститут військового духовенства існує з 1775, коли на Другому континентальному конгресі США, який проголосив про створення армії, було дозволено використовувати у війську допомогу капеланів.
Натепер служба військових капеланів США є найчисельнішою в світі та найбільше розгалуженою. До середини 19 ст. вона складалася винятково із протестантських священників (див. Протестантизм), пізніше на службу були допущені також католики. Зараз до складу військового духовенства США входять не лише протестантські та католицькі капелани, але й священнослужителі юдейських, православних, мусульманських, буддійських конфесій, інших віросповідань. Вони опікуються вірянами-військовослужбовцями з понад 140 конфесій.
У 1980-х серед військових капеланів США з’явилися священнослужительки-жінки.
Діяльністю служби військових капеланів керує рада капеланів при заступнику міністра оборони з особового складу. До ради входять головні капелани трьох видів Збройних сил США (армії, авіації та флоту). Американські військові капелани є офіцерами штабів, носять військову форму, мають спеціальні знаки розрізнення. Військово-релігійна служба видає журнал «Мілітарі чапланс рев’ю» (англ. «Military Chaplains Review»), бюлетені головних капеланів різновидів Збройних сил, а також понад 2 тис. періодичних видань різної конфесійної спрямованості.
Служба військового духовенства в Збройних силах Індії побудована за американським взірцем. Однак військовими священниками там мають право бути представники лише п’яти віросповідань: індуїсти, мусульмани, сикхи, буддисти та християни.
В Ізраїлі військовий рабинат (див. Рабин) було створено одночасно з формуванням Армії оборони Ізраїлю в 1948. Організаційно військовий рабинат належить до структури Генерального штабу. Військові рабини проходять звичайну військову підготовку та отримують офіцерське звання. Рабини не надають релігійних послуг військовослужбовцям, які належать до інших конфесій (в ізраїльській армії служать також християни, друзи, мусульмани тощо), однак допомагають їм у дотриманні приписів своєї релігії.
Військово-церковна служба Бундесверу Німеччини створена в 1956. Складається з управління Євангелічною церквою у справах Бундесверу та управління католицького військового єпископа. Керівні функції здійснюють відповідно євангелічний і католицький єпископи, які через деканів при штабах військових округів та флоту керують роботою корпусних, бригадних та гарнізонних військових священників. Військові священники Бундесверу на період роботи у військах знаходяться в статусі державних службовців і не належать до кадрових військових.
За нормами міжнародного гуманітарного права, військовий капелан має всі засоби особистого захисту (бронежилет, шолом тощо), але не може брати участь у бойових діях (не є комбатантом), йому заборонено отримувати зброю та користуватися нею.
Актуальні питання щодо проведення душпастирської роботи, обміну досвідом діяльності військового духовенства в різного роду миротворчих акціях та операціях у боротьбі з міжнародним тероризмом регулярно порушують на щорічних європейсько-північноамериканських конференціях військових капеланів.
Військове духовенство (капеланство) в Україні
Військові капелани служили ще в легіоні Українських січових стрільців, Українській галицькій армії, армії Української Народної Республіки та Українській повстанській армії.
У незалежній Україні на територіях військових частин від 1992 почали відкривати храми, створювати синодальні відділи, практикувати участь священників у військових церемоніях.
З початком збройної агресії Російської федерації проти України (див. Російсько-українська війна) душпастирська опіка військовослужбовців набула особливого значення й потребувала спеціального законодавчого врегулювання.
Закон України «Про Службу військового капеланства» від 30.11.2021 унормовує питання здійснення військової капеланської діяльності представниками релігійних організацій у підрозділах Збройних сил України, Національної гвардії України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної прикордонної служби України. За вимогами закону, військовим капеланом може бути громадянин України, який є священнослужителем зареєстрованої в Україні релігійної організації, отримав мандат на право здійснення військової капеланської діяльності та уклав контракт про проходження військової служби на посадах офіцерського складу з метою здійснення військової капеланської діяльності у підрозділах Збройних сил України.
Визначено основні напрями діяльності військових капеланів:
- задоволення духовно-релігійних потреб військовослужбовців з метою реалізації їх конституційного права на свободу світогляду і віросповідання;
- душпастирська опіка (забезпечення релігійної, етичної, моральної, духовної підтримки, сприяння формуванню особистої стійкості, належного духовного стану особового складу);
- релігійно-просвітницька робота (ознайомлення військовослужбовців із основами релігійного світогляду, етичними засадами військової служби та громадянського обов’язку захисту держави, виховання в особового складу духу патріотизму, братерства та взаємоповаги);
- соціально-доброчинна діяльність (турбота про соціальні потреби військовослужбовців, надання всебічної підтримки воїнам і членам їх сімей, налагодження партнерських відносин із представниками релігійних, благодійних, волонтерських, громадських організацій);
- консультування військового командування з релігійних питань (надання фахової інформації щодо впливу духовно-релігійних чинників на виконання висунутих завдань, пропозицій і консультацій щодо організації заходів, спрямованих на задоволення духовно-релігійних потреб особового складу, інформування командування щодо релігійної обстановки в підрозділі та релігійної ситуації у пункті постійної дислокації, у районі виконання бойових завдань).
Згідно з чинним законодавством, Служба військового капеланства Збройних сил України є структурним підрозділом Апарату Головнокомандувача Збройних сил України.
Станом на квітень 2023, за повідомленням начальника Служби військового капеланства ЗСУ, у Збройних силах України було передбачено 738 штатних посад військових капеланів, 244 священнослужителі отримали мандати на здійснення цієї діяльності, 78 військових капеланів призначено в штат.
Джерела
Про Службу військового капеланства: Закон України № 1915-IX від 30 листопада 2021 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1915-20#Text
Література
- Якимович Б. Збройні Сили України (нарис історії). Львів : Просвіта, 1996. 360 с.
- Калениченко Т., Коханчук Р. Бути поруч. Основи військового капеланства для військових і волонтерів. 2-ге вид., розшир. і допов. Київ : Маханаим Принт, 2017. 64 с.
- Проблеми організації служби військових капеланів України в умовах агресії Російської Федерації. Київ : Національний інститут стратегічних досліджень, 2017. 12 с. URL: https://niss.gov.ua/sites/default/files/2016-08/kapelanu-d05c2.pdf
- Carey L. B., Hodgson T. J. Chaplaincy, Spiritual Care аnd Moral Injury: Considerations Regarding Screening and Treatment // Frontiers in Psychiatry. 2018. Vol. 9. P. 1–10. URL: https://www.frontiersin.org/articles/10.3389/fpsyt.2018.00619/full
- Hodgson T. J., Carey L. B., Koenig H. G. Moral Injury, Australian Veterans and the Role of Сhaplains: An Exploratory Qualitative Study // Journal of Religion and Health. 2021. Vol. 60 (5). P. 3061–3089.
- Searle R., Vance C. A Chaplain’s Comprehensive Spiritual Assessment аnd Military Mission // Journal of Pastoral Care & Counseling. 2021. Vol. 75 (1). P. 40–50. URL: https://journals.sagepub.com/doi/pdf/10.1177/1542305020968051
- Саган О., Гарат І. Концептуальні питання та етапи становлення військового капеланства в незалежній Україні // Філософська думка. 2023. № 1. С. 59–74.
- Cooper D. C., Evans C. A., Chari S. A. et al. Military Chaplains аnd Mental Health Clinicians: Overlapping roles and collaborative opportunities // Psychological Services. 2023. 20 (1). Р. 56–65.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Базик Д. В. Військове духовенство // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Військове духовенство (дата звернення: 3.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.08.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
