Козловський, Ігор Анатолійович
Козло́вський, І́гор Анато́лійович (16.02.1954, м. Макіївка, Донецька область, тепер тимчасово окупована територія України — 06.09.2023, м. Київ, Україна) — громадський діяч, релігієзнавець, філософ, педагог, правозахисник, письменник, в’язень сумління (2016–2017), член Українського ПЕН (з 2018), дійсний член Наукового товариства імені Тараса Шевченка (Донецьке відділення, з 2019), член правління української правозахисної організації «Центр громадянських свобод» — лауреата Нобелівської премії миру (2022). Член Ініціативної групи «Першого грудня».
|
Козловський, Ігор Анатолійович | |
|---|---|
| Народження | 16.02.1954 |
| Місце народження | Макіївка |
| Смерть | 06.09.2023 |
| Місце смерті | Київ |
| Місце поховання | Байковий цвинтар |
| Alma mater | Донецький національний університет імені Василя Стуса |
| Місце діяльності | Україна |
| Напрями діяльності | релігієзнавство, публіцистика, громадська, правозахисна, просвітницька діяльність |
Життєпис
Батько — родом із Полісся, з Чернігівщини, мати — з Донеччини (дослідив свій козацький родовід до 17–18 ст.). З дитинства захоплювався книгами, йоґою (з 1959), мав виняткову пам’ять. Середню освіту отримав у рідному місті.
1972–1974 служив у лавах Прикордонних військ у Закавказькому прикордонному окрузі (на кордоні з Іраном).
Закінчив історичний факультет Донецького державного університету (1975–1980; тепер Донецький національний університет імені Василя Стуса). Навчався в аспірантурі Інституту історії АН УРСР (1980–1984, тепер Інститут історії України НАН України).
Упродовж 1980–2001 працював на різних посадах, пов’язаних з адмініструванням державно-церковних відносин: спершу у Донецькому обласному виконкомі (референт, старший референт, головний спеціаліст, начальник обласного відділу у справах релігій), потім — у Донецькій обласній державній адміністрації Одночасно, з 1980, викладав, читав лекції з релігієзнавчих тем у вишах України та за кордоном.
Від 1990-х став одним із засновників науково-дослідного Інституту проблем штучного інтелекту (з 1997 на його базі створено вищий навчальний заклад Донецький державний інститут штучного інтелекту, ДонДІШІ, з 2007 — Державний університет інформатики і штучного інтелекту, з 2011 — Інститут інформатики і штучного інтелекту Донецького національного технічного університету). Був засновником, головою і духовним лідером його структурного підрозділу — Центру релігієзнавчих досліджень та міжнародних духовних стосунків (з 1997; з 2010 — Центр діє як самостійна громадська організація та юридична особа).
Від 2001 — доцент кафедри релігієзнавства Донецького державного інституту штучного інтелекту. У 2011–2015 працював на посаді доцента кафедри філософії Донецького національного технічного університету (ДонНТУ). 2012 захистив дисертацію «Церква Христова (Church of Christ) в контексті Реставраційного руху в християнстві: передумови виникнення, етапи розвитку і проблеми сьогодення» та здобув ступінь кандидата історичних наук в Інституті філософії імені Г. С. Сковороди НАН України.
Із початком російсько-української війни (2014) вимушено залишився в окупованому терористами м. Донецьку, опікувався старшим сином (був прикутим до ліжка, мав важку форму інвалідності). 27.01.2016 захоплений у полон бойовиками незаконних збройних формувань на території ОРДО, підданий тортурам за проукраїнську позицію та «особливу неблагонадійність». Перебував у полоні 700 днів (до 27.12.2017). Звільнений за обміном. Переїхав до м. Києва.
З 01.02.2018 — старший науковий співробітник Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАНУ. Одночасно викладав, виступав з лекціями та лекційними курсами, вів громадську, правозахисну, просвітницьку, наукову діяльність.
Був одружений, виховував двох синів (старшого поховав у 2023).
Помер від серцевого нападу. Похований на Байковому цвинтарі в Києві.
Діяльність
Наприкінці 1980-х підтримав рух за відродження українського козацтва. Від 1991 брав участь у заснуванні та діяльності однієї з перших козацьких організацій в Україні — Кальміуської паланки українського козацтва, де упродовж 1991–1997 беззмінно обіймав посаду паланкового судді, періодами — наказного отамана. У 1997–2001 — заступник Головного отамана Кальміуської паланки Українського козацтва з питань релігії й духовності. Отаман Спілки козацтва Донеччини (з 2001), брав участь у створенні Всеукраїнської ГО «Українське Реєстрове Козацтво» (УРК, з 2002), був заступником Гетьмана УРК з питань релігії та міжнародних зв’язків.
Працював у сфері державного управління як спеціаліст із державно-конфесійних відносин, ґрунтовно знав релігійну ситуацію в області. Підтримував постійні стосунки з різними релігійними організаціями і конфесіями Донеччини, досліджував різноманітні релігійні практики і традиції, дбав про реалізацію конституційних гарантій свободи совісті та віросповідання, зажив високого авторитету серед вірян, колег, представників духовенства.
Засновник і духовний лідер Донецької школи релігієзнавства, сформував і згуртував громаду учнів. Прямо долучився до організації релігієзнавчого факультету в структурі ДонДІШІ. Очолив Центр релігієзнавчих досліджень та міжнародних духовних відносин, керував Донецьким обласним відділенням Української асоціації релігієзнавців, Донецькою обласною ГО «Центр Діскавері», Міжнародним центром християнсько-мусульманського діалогу та співробітництва. Провадив дослідження в царинах історії релігії, орієнталістики, ісламознавства, нових релігійних течій, релігійних меншин, сучасної релігійної ситуації в світі та в Україні, міжконфесійних та державно-конфесійних відносин. Цікавився герменевтикою сакральних текстів. Мав енциклопедичні знання з історії авраамічних і дгармічних релігій, священних текстів різних духовних традицій. Віцепрезидент Українського центру ісламознавчих досліджень (з 2013).
Від 2014 — безпосередньо задіяний у громадських і політичних процесах регіону, відстоював демократичні й незалежницькі прагнення донеччан, консолідував навколо себе протестні сили, вів духовну та інтелектуальну боротьбу проти сепаратизму проросійських партій і конфесій. Один із ініціаторів і активний учасник Донецького Євромайдану та Молитовного міжконфесійного марафону за єдність України (березень — листопад 2014, м. Донецьк).
В’язень сумління, мужньо переніс майже 2 роки полону, знущання й катування бойовиків, підтримував інших полонених у нелюдських умовах перебування.
По поверненні з полону одразу включився у громадську, правозахисну, просвітницьку, публічну діяльність. Став упізнаванним модератором міжрелігійних діалогів, філософських шкіл, інтелектуальних дискусій, громадських ініціатив. Уважно стежив за релігійною ситуацією в тимчасово окупованих регіонах України, порушенням прав людини, принципів свободи релігії. Читав лекції з релігієзнавства, релігієзнавчі курси для різних категорій зацікавлених слухачів, зокрема у Києво-Могилянській бізнес-школі, Філософсько-психологічній школі (м. Брюховичі, Львівська обл.), щорічній Літній ісламознавчій школі (Україна — Туреччина). Увійшов до складу Ініціативної групи «Першого грудня».
Вів напружену медійну роботу, особливо з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Опікувався долею і визволенням військовополонених, що залишалися у ворожих катівнях. У виступах, інтерв’ю, публічних зустрічах, на круглих столах порушував широке коло проблем, передусім щодо онтологічних, екзистенційних, аксіологічних засад тяглого російсько-українського протистояння, причин і наслідків російських звірств на території України, філософських сенсів української культури і системи цінностей тощо. Співпрацював з органами державної влади та місцевого самоврядування, консультував, брав участь у експертних комісіях. Був членом Експертної ради Державної служби України з етнополітики та свободи совісті (з 2020). Член Правління ГО «Центр громадянських свобод» (з 2021).
Від 2023 викладав для капеланів ЗСУ (Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка, школа капеланів).
Автор понад 50 наукових книг, навчальних посібників та понад 200 статей у словникових та енциклопедичних виданнях (як-от: «Іслам: Енциклопедичний словник», 2021; «Українська релігієзнавча енциклопедія», 2021–2022; «Велика українська енциклопедія», 2021–2023), поезій, прозових творів. У релігієзнавчому й філософському середовищі поціновані серії «Релігії світу», «Вибрані лекції з теорії та практики релігійного містицизму», корпус книг, присвячених багатій йоґічній традиції Сходу.
Визнання
За миротворчу діяльність нагороджений медаллю Австрійського товариства Альберта Швейцера, Лицарським орденом Королівського братства Св. Феотонія (Португалія), медаллю українсько-японської дружби «Співдружність України та Японії», почесною відзнакою Академії будо (бойових мистецтв) Ніппон Сейбукан (Японія), орденом Св. Володимира Української православної церкви Київський патріархат, орденом «Аль-Фіда» (укр. «Жертовність», орден № 1) Духовного управління мусульман України «УММА» (2024, посмертно). Мав інші численні церковні (від Православної церкви України, Української греко-католицької церкви тощо), козацькі, мистецькі, громадські нагороди.
Нобелівську премію миру 2022 присуджено українській правозахисній організації «Центр громадянських свобод» (І. Козловський входив до складу правління організації) спільно з іншими лауреатами: правозахисником О. Біляцьким (Білорусь) та центром «Меморіал» (Росія). За висновком Нобелівського комітету «лауреати премії миру представляють громадянське суспільство у своїх країнах», вони «упродовж багатьох років пропагували право критикувати владу та захищати основні права громадян… доклали видатних зусиль для документування воєнних злочинів, порушень прав людини та зловживання владою».
Член Української асоціації релігієзнавців (1993), афілійований член Міжнародної асоціації істориків релігії (з 2008), Європейської асоціації дослідників релігії (з 2015). Член міжнародної організації «Асоціація історії мормонів» (з 2019). Дійсний член Королівського коледжу дворянства (Португалія), Почесний громадянин штату Оклагома (США).
Стипендіат Президентської стипендії ім Л. Лук’яненка (2022).
16.02.2024 до 70-річчя від дня народження Ігоря Козловського в м. Києві проведено урочисто-меморіальний захід, співорганізатори: Інститут філософії імені Г. С. Сковороди НАН України, Українська асоціація релігієзнавців, ДУМУ «Умма», Київський культурно-просвітницький центр «Рісале», Центр релігієзнавчих досліджень та міжнародних духовних стосунків.
У м. Києві на честь Ігоря Козловського названо сквер на розі вулиць Григорія Сковороди та Почайнинської; у м. Дружківці — перейменовано вулицю (усе — 2024).
Цитати
Ігор Козловський: «Я дійсно вкотре здивований горизонтальністю нашої нації. Російська нація ієрархічна ― щось спускається зверху і вони це сприймають, як раби. А ми дійсно горизонтальна нація: наш горизонтальний простір ― це простір любові. Фантастичний волонтерський рух, фронт, черги у військкоматах у перші дні ― це говорить про те, що ми йшли не просто з ненавистю до ворога, а йшли з любов’ю до своєї землі. Ми захищаємо не просто рідних, близьких і далеких людей ― ми захищаємо своє право любити цю землю, вмирати і жити на цій землі. Сучасна Україна в трьох словах ― це свобода, гідність, ідентичність. Я в захваті. Зрозуміло, я бачу і недоліки, безліч моментів, над якими треба працювати, але просто сльози в очах бринять, коли я бачу наших захисників, парамедиків, волонтерів ― усіх. Ми не просто перемогли екзистенційно, ціннісно ― ми перемогли в людяності, в любові. І це означає, що нам залишилося тільки перемогти в зброї».
Цит. за: Барчук М. Релігієзнавець Ігор Козловський: Сучасна Україна в трьох словах ― це свобода, гідність, ідентичність // Еспресо. 2022. URL: https://espreso.tv/religieznavets-igor-kozlovskiy-suchasna-ukraina-v-trokh-slovakh-tse-svoboda-gidnist-identichnist
А. Єрмоленко, член-кореспондент НАН України, директор Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України: «Усе це дає підстави говорити про феномен Козловського. Ґрунтовний і масштабний, ерудований і потужний інтелектуал, а водночас людяний і світлий, відкритий і добрий, делікатний і уважний, принциповий і послідовний. Таким надзвичайно обдарованим, відданим високим людським ідеалам, серед яких любов до ближнього, до наукової й освітянської спільноти, до батьківщини, до людства були визначальними, ми, його колеги… пам’ятаємо».
Цит. за: Єрмоленко А. Пам’яті Ігоря Козловського // Філософська думка. 2023. № 4. С. 163.
«Він багато витримав, пан Ігор. Дуже багато. То серце його нині вночі зрештою не витримало — а його самого випробування ніби злагіднювали, випрозорювали зсередини, так що бути з ним поруч уже було цілющою психотерапією... Господи, як же насущно потрібні кожному суспільству для повноцінного кровообігу ось такі мудрі старійшини, а він же ж навіть до «офіційної» старости, до 70-ліття не дожив — і як же його Україні тепер бракуватиме!..», — йдеться в дописі письменниці Оксани Забужко.
Цит. за: Шилова А. В’язень сумління: що відомо про філософа Ігоря Козловського // Суспільне. Культура. 2023. URL: https://suspilne.media/culture/567083-vazen-sumlinna-so-vidomo-pro-filosofa-igora-kozlovskogo/
Праці
- Ассирійська Церква Сходу. Донецьк : Норд-Пресс ; ДОГО «Центр Діскавері», 2009. 124 с.
- Єзидизм. Донецьк : Норд-Пресс ; ДОГО «Центр Діскавері», 2009. 86 с.
- Избранные лекции по теории и практике религиозного мистицизма : в 2 т. Донецк : Норд-Пресс, 2009–2010.
- Коптська православна церква Олександрії. Донецьк : Норд-Прес ; ДОГО «Центр Діскавері», 2009. 107 с.
- Церковь Христа в США и в Украине: история и современность. Донецк : Норд-Пресс ; ДООО «Центр Дискавери», 2010. 600 с.
- Тантра-йога: садханы для женщин и мужчин. Донецк : Норд-Пресс ; ДООО «Центр Дискавери», 2011. 460 с.
- Кулинарно-диетологическое искусство в йоге и аюрведе. Донецк : Свит книги, 2013. 386 с.
- Бхакти-йога — мистический путь Божественной Любви. Донецк : ООО «Цифровая типография» ; ДООО «Центр Дискавери» ; ЦРИМДО, 2013. 213 с.
- Іслам: Енциклопедичний словник. Київ : Бібліотека ісламознавства ; Інститут філософії імені Г. С. Сковороди НАН України ; Видавництво Руслана Халікова, 2021. 432 с. (у співавт.)
Література
- Хроніка Донецького відділення Наукового Товариства ім. Шевченка : в 2 ч. / Упоряд., ред. В. С. Білецький. Донецьк : НТШ, 2012. Ч. 2.192 с.
- Тимощук Я., Павлов Д. Ігор Козловський // The Ukrainians. 2020. URL: https://theukrainians.org/ihor-kozlovskyj/
- Барчук М. Релігієзнавець Ігор Козловський: Сучасна Україна в трьох словах ― це свобода, гідність, ідентичність // Еспресо. 2022. URL: https://espreso.tv/religieznavets-igor-kozlovskiy-suchasna-ukraina-v-trokh-slovakh-tse-svoboda-gidnist-identichnist
- Грувер А. Гідність, а не жертва. Розмова з Ігорем Козловським // PEN Ukraine. 2023. URL: https://pen.org.ua/hidnist-a-ne-zhertva-rozmova-anny-hruver-z-ihorem-kozlovskym
- Єрмоленко А. Пам’яті Ігоря Козловського // Філософська думка. 2023. № 4. С. 161–163.
- Колодний А. Козловський Ігор // Українська релігієзнавча енциклопедія : у 3 т. / За ред. А. Колодного. Київ : Інтерсервіс, 2023. Т. 2. С. 113–114.
Автори ВУЕ
- В. С. Білецький
- В. В. Бородіна
- Л. І. Алексєєва
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.03.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
