Колегіум єзуїтів в Острозі
Коле́гіум єзуї́тів в Остро́зі — втрачений визначний архітектурний ансамбль, Рівненська обл., Україна. Містився на північний схід від замку, на околиці, прилягав до оборонного муру, який оточував місто. Тепер жодних слідів від ансамблю не залишилося.
Зміст
Історична довідка
Єзуїтський колегіум з костелом в ім’я св. Ігнатія Лойоли і Франциска-Ксаверія заснувала 1624 власниця Острога Анна-Алоїза Ходкевич (1600–1654), княжна Острозька, онука князя Костянтина-Василя Острозького. Острозька резиденція єзуїтів набула статусу колегіуму 1627. Закладення наріжного каменя великого мурованого ансамблю відбулося 08.05.1626. Будівництво провадив за своїм проектом італійський архітектор Себастіан Браун. Проте коли у зведених стінах з’явилися небезпечні тріщини, фундаторка 1630 звернулася в м. Рим до генерала ордену єзуїтів з проханням прислати досвідченого архітектора. Так до Острога 1630 приїхав знаменитий єзуїтський архітектор Джакомо Бріано (1586–1649), котрий розкритикував проект попередника, постановив цілком від нього відмовитись і опрацював 12 варіантів свого проекту, жоден з яких не був схвалений фундаторкою. Це призвело до конфлікту і Дж. Бріано відкликали. Новий проект ансамблю розробив єзуїтський архітектор з м. Рима Бенедикт Моллі (1597–1657). З 1634 він керував будівництвом, звів основні навчальні будівлі протягом 1634–1647.
У 1648 та 1649 під час Хмельниччини козаки двічі здобували Острог, палили й руйнували єзуїтський колегіум. Єзуїти повернулися до Острога тільки 1659 й узялися відбудовувати колегіум і костел, завершивши їх 1736, через 110 років після початку будівництва.
Початком занепаду Колегії єзуїтів в Острозі став 1773, коли орден єзуїтів був ліквідований.
З 1777 у колегіумі містилися монастир василіян зі школою, православна семінарія і консисторія, православний чоловічий Преображенський монастир.
Після нищівних пожеж 1809, 1819 та 1821 споруди не відновлювали, вони поступово руйнувався і 1875–1883 їх розібрали на будівельний матеріал, з якого споруджено, зокрема, Острозьку чоловічу гімназію (1876, архітектор П. Шлейфер).
Характеристика
Значний за архітектурним масштабом мурований комплекс південним фасадом підходив до ринкової площі міста, а тильним — до лінії оборонних мурів 15–16 ст. Складався з високого тринавового базилікального костела і прилеглого до нього двоповерхового корпуса колегіуму, що утворював замкнутий трапецієвидний у плані внутрішній двір. На північно-східному розі будівлі підносилася вежа астрономічної обсерваторії. Стилістика архітектури ансамблю була суто бароковою. Симетричний головний фасад костелу вінчав масивний триярусний фронтон і фланкували бічні вежі. Документи 18 ст. свідчать, що костел належав до архітектурного типу купольних базилік з трансептом, тож на перетині середньої нави з трансептом височіла досить масивна баня. Інтер'єр костелу мав пишний і коштовний декор, про який відомо з історичних джерел. Крипта під костелом була призначена для поховань представниців родини фундаторки, а також католицького духовенства. Деякий час тут був похований чоловік фундаторки, великий литовський гетьман Ян-Кароль Ходкевич (1560–1621).
Значення
Протягом 17 ст. Колегіум єзуїтів в Острозі був найбільшим сакральним і навчальним ансамблем Польської провінції цього ордену й найбільшою спорудою м. Острога й Волині.
Додатково
Фундаторка колегіума Анна-Алоїза, княжна Острозька й молода удова старого литовського гетьмана Я.-К. Ходкевича, котрий помер наступного року після їхнього шлюбу, була вельми вередливою пані: внаслідок сварок з родичами довго не могла поховати тіло свого чоловіка, зневаживши його заповіт. З архітектором Дж. Бріано, котрий, намагаючись догодити замовниці, виконав для неї 12 варіантів проекту, конфлікт зайшов так далеко, що архітектор написав: «щоб врешті решт її задовольнити, мусив би тепер уже сам Вітрувій з усіма учнями податися сюди до Острога на Волинь, поміж рутенців та схизматиків»
(Дж: Ричков П. Українська архітектурна спадщина Товариства Ісуса. Архітектурна спадщина України. Вип. 5. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування; Головкиївархітектура, 2002. С. 183).
Цитати
Письменник П. Куліш 03–05.03.1847 в листі до ректора Санкт-Петербурзького університету Петра Олександровича Плетньова (1792–1866) описав своє враження від руїн:
«Звідси ми спустились до єзуїтського монастиря, який бачили мимохідь, і відвідали майже всі його частини. Там — наскільки торжественою є краса руїн зовні, настільки нещасний та гіркий для душі вигляд розрухи всередині будівлі»
(цит. за: Вихованець Т. Ян-Кароль та Анна-Алоїза з Острозьких Ходкевичі: кінець життя, початок вічності // Студії і матеріали з історії Волині. 2012. Кременець, 2012. С. 338).
Історик О. Левицький описав процес розбирання ансамблю на будівельний матеріал:
«З цього матеріалу були збудовані в Острозі: будівля учительської семінарії, дзвіниця при церкві місцевого Кирило-Мефодіївського братства та кілька приватних будинків. При цьому, як буває, велика кількість матеріалу підпала загальному розкраданню, так що в мало якому з острозьких дворів ви не побачите сарая, хліва чи іншої господарської будівлі, складених зі старовинної цегли. Під час мого відвідання Острога влітку минулого 1882 р. я застав ще вцілілими два величезні корпуси колегіатської будівлі; та ламання продовжується й зараз…»
(цит. за: Вихованець Т. Ян-Кароль та Анна-Алоїза з Острозьких Ходкевичі: кінець життя, початок вічності // Студії і матеріали з історії Волині. 2012. Кременець, 2012. С. 338).
Література
- Paszenda J. Architektura Kolegium jezuitow w Ostrogu // Sztuka pograniczy Rzeczypospolitej w okresie nowozytnym. Od XVI do XVIII wieku. Warszawa : Arx Regia, 1998. P. 285–304.
- Вечерський В. В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 2002. С. 412–414.
- Ричков П. Українська архітектурна спадщина Товариства Ісуса // Архітектурна спадщина України : в 5 вип. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 2002. Вип. 5. С. 183–185.
- Вихованець Т. Ян-Кароль та Анна-Алоїза з Острозьких Ходкевичі: кінець життя, початок вічності // Студії і матеріали з історії Волині. 2012. Кременець: Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник, 2012. С. 317–339.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Колегіум єзуїтів в Острозі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Колегіум єзуїтів в Острозі (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.04.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
