Кременецький замок
Кремене́цький за́мок — пам’ятка архітектури національного значення, Тернопільська обл., Україна. Мурований замок, побудований з каменя-вапняка, стоїть на вершині високої і стрімкої скелястої гори, що панує над долиною р. Ікви.
Звідси відкриваються краєвиди на м. Кременець, довколишні гори Медобори, а в погожий день можна бачити золоті бані Почаївської Свято-Успенської лаври, розташованої за 20 км.
Зміст
Історична довідка
Дерев’яний замок на цій горі існував, за переказами, з 10 ст. 1064 (за іншими відомостями 1073) місцевий боярин віддав його польському королю Болеславу ІІ. Цей неприступний замок не змогли здобути ні угорський король Андрій ІІ 1226, ані монголо-татари під проводом ханів Батия 1240–1241 та Куремси 1255. Тільки 1261 на ультимативну вимогу монгольського воєначальника Бурундая волинський князь Василько Романович наказав зруйнувати кременецький замок, який був тоді дерев’яним. У часи боротьби Королівства Польського та Великого князівства Литовського за галицьку спадщину з 1321 Кременецький замок упродовж 14–15 ст. кілька разів переходив від однієї держави до другої. Муровані укріплення замку побудовані між 1366 та 1382, хоча дослідник замку архітектор-реставратор Роман Іванович Могитич (1955 р. н.) датує найдавніші замкові мури 2-ю пол. 13 ст. Спершу замок займав тільки крайню мисову частину гори, звернену до міста, згодом його значно розширили. У 15 ст. зведено спершу надбрамну Черлену башту (не збереглася), на поч. 16 ст. — Шляхетську башту, оборонні мури, дерев’яний звідний міст через рів, а після 1533 у дворі почали копати «студню» (криницю) глибиною 80 м, але до води так і не дісталися. З огляду на це в замку влаштували цистерну для збирання дощової води. 1536 король Сигізмунд I Старий віддав Кременецький замок своїй дружині королеві Боні Сфорці. Вона володіла ним 20 р., протягом яких її старости Дахно Васильович, Станіслав Фальчевський та Герцик Щасний здійснили деякі перебудови — надбудували Шляхетську башту, перетворивши її на надбрамну, внаслідок чого вона стала називатися Великою, а також збудували т. з. Башту над новим будинком. У той час на території замку було чимало дерев’яних споруд, у т. ч. виробничо-оборонного призначення: пушкарня, спіжарня (комора), будинок коменданта, гридня (приміщення для челяді), тюрма, пекарня, кухня з коморою, курник і саж для свиней, великий дерев’яний дім на підклітах між Надбрамною і Черленою баштами, будинки землевласників з околиць Кременця. 1545–1548 на подвір’ї збудовано дерев’яну Михайлівську церкву (не збереглася). 1648 один з загонів Б. Хмельницького після нетривалої облоги за допомогою кременецьких міщан захопив замок і зруйнував його, спаливши всі дерев'яні споруди. Відтоді замок не поновлювався і поступово занепав.
Характеристика
Замок займає край гірського пасма, відділений перекопом, через який було перекинуто дерев’яний міст. Гора має абсолютну висоту 397 м, відносну висоту (над долиною р. Ікви) —105 м. Майданчик на вершині видається у бік долини й міста; має у плані неправильну форму, наближену до овалу, згідно з конфігурацією нагірного плато. Ширина замку 65 м, довжина 135 м, площа 0,75 га. Дотепер збереглися: незначні залишки Черленої башти; Башта над новим будинком (Західна); квадратна в плані (8,3 х 8,5 м) Шляхетська надбрамна башта з арковим готичним проїздом 2,9 м завширшки. Шляхетська надбрамна башта була найвищою в замку — 25 м заввишки, п’ятиярусною. Тепер вона збереглася частково у вигляді двох ярусів висотою 10,8 м. Її брама веде з замкового подвір’я в стрімке урвище. Це пов’язано з тим, що у давнину зовнішній під’їзд до брами проходив дерев’яною естакадою вздовж мурів, яка перед брамою мала різкий поворот на 90 о. Такий прийом захисту єдиної в замку брами унеможливлював застосування тарану під час штурму. Башта над новим будинком мала народну назву, зафіксовану в історичних джерелах, — «Кур’я ножка»; в її підвалі була замкова в’язниця. Збереглися 2 її яруси з чотирьох. По периметру замку збереглася частина оборонних мурів товщиною 2,3 м, висотою 8–12 м, що завершуються зубцями-мерлонами, мають бойовий хід і архаїчні щілиновидні бійниці.
З 2001 замок входить до складу Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника, але водночас міститься на території Національного природного парку «Кременецькі гори», що спричиняє труднощі в реставрації та використанні пам’ятки. 2008 інститут «Укрзахідпроектреставрація» виконав дослідження замку і проект його реставрації, перший етап якої здійснено 2011–2013.
Значення
Залишки Кременецького замку є визначним витвором оборонної архітектури Волині доби Середньовіччя, визначаючи своєрідність Кременця як одного з найкрасивіших історичних міст України.
Додатково
З 19 ст. за Замковою горою закріпилося найменування «гора Бона» або «гора королеви Бони», хоча сама Бона Сфорца жодного разу в Кременці не була. Місцева легенда стверджує, що восени 1648 замок здобув козацький загін під проводом М. Кривоноса, проте історичні джерела участі цього діяча не підтверджують. Руїни замку стали об’єктом туристичних зацікавлень ще у 18 ст.: 15.10.1781 їх відвідав король Речі Посполитої Станіслав Август Понятовський, 1816 — письменник Ю. Нємцевич, 1818 — він же разом з князем А. Є. Чарторийським, 1832 — російський імператор Микола I, 1872–1874 — живописець і музикант Н. Орда.
Герой повісті Т. Шевченка «Варнак» також відвідав Кременець «посмотреть на королеву Бону», тобто на замок (цит. за: Шевченко Т. Варнак // Шевченко Т. Повне зібрання творів : у 12 т. Київ : Наукова думка, 1993. Т. 3: Драматичні твори. Повісті. С. 106).
Цитата
Ревізори, які 1552 описували Кременецький замок, відзначили його неприступність: «На гору Замъковую з долу до стены нигде з лука дострелити не може»
(цит. за: Собчук В. Кременецький замок // Студії і матеріали з історії Волині. 2012. Кременець : Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник, 2012. С. 88).
Література
- Крощенко Л. Визначення часу побудови мурованого замку в Кременці // З історії української реставрації. Київ : Українознавство, 1996. С. 254–258.
- Вечерський В. В., Годованюк О. М., Тиманович Є. В. та ін. Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ : Техніка, 2000. С. 237–239.
- Лонкевич Д., Бойко О. Замки Тернопільської області (з архіву інституту Укрзахідпроектреставрація) // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». 2000. № 11. С. 59–88.
- Годованюк О. Вплив готики на муроване монументальне будівництво Волині кінця ХІІІ–ХVІ ст. // Архітектурна спадщина Волині. Рівне : ПП ДМ, 2008. С. 9–22.
- Вечерський В. Фортеці й замки України. Київ; Чернігів : Деснянська правда, 2011. С. 359–363.
- Собчук В. Кременецький замок // Студії і матеріали з історії Волині. 2012. Кременець : Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник, 2012. С. 71–112.
- Могитич Р. Результати досліджень Кременецького замку // Студії і матеріали з історії Волині. 2012. Кременець : Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник, 2012. С. 115–128.
- Вечерський В. Замки та фортеці України. Київ : Балтія-Друк, 2015. С. 74–75.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Кременецький замок // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Кременецький замок (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.04.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
