Мальованці
Мальо́ванці (від прізвища засновника — К. Мальованого) — течія (згода) харизматичного сектанства, що виникла в середовищі українського селянства в другій половині 19 ст. Через синкретизм учення, нашарування різних релігійних впливів мальованців характеризують і як останню хвилю штундизму, що відмежувався від баптизму, і як рух православного коріння.
Засновник
Харизматичним лідером руху став уродженець м. Таращі Кондратій (Кіндрат) Мальований (1844–1913). Походив із бідної родини, мав ремесло стельмаха. Був неписьменним, але, за свідченнями, володів даром красномовства. 1884 залишив православ'я і пристав до місцевої громади т. з. штундистів, був публічно перехрещений. Одночасно багато комунікував із послідовниками старообрядницьких згод (див. Старообрядництво), зокрема христовірами (хлистами).
Із великим запалом, аж до екстазу, віддавався євангельському богослужінню. Спершу заявляв, що під час молитви навколо нього поширюються дивні запахи, а тіло наче підноситься догори. Невдовзі упевнився, що в ньому перебуває Святий Дух, Який, начебто, керує всіма його словами й діями. Пізніше оголосив себе первістком Бога і живим Ісусом Христом, «царем над царями», «Спасителем роду людського», «Богом, з’явленим у плоті». Проповідував близький прихід кінця світу і Страшного суду.
Навернув у свою віру дружину і дітей. Досить швидко згуртував навколо себе значну кількість послідовників (ядро становили таращанські баптисти) і очолив новоутворену громаду сектантського типу (1889–1891). За свідченнями, вже у перший рік проповідування кількість прихильників Мальованого сягла 200 осіб і щодалі зростала. Осередки мальованців діяли у Таращанському, Васильківському, Сквирському, Канівському тощо повітах Київської губернії, а також у Херсонській (м. Миколаїв), Харківській, Мінській, Курській губерніях.
Екстатичний транс, у який Мальований впадав під час молитви, уявлювання себе Месією були причиною закидів у алкоголізмі, душевній хворобі; антицерковні погляди — поліційного нагляду та арешту.
За вказівкою влади був підданий примусовому лікарському огляду (1891), визнаний божевільним і 1893 поміщений у Кирилівську лікарню для душевнохворих у м. Києві. Невдовзі переведений до Казанської психіатричної лікарні (щоби перервати спілкування з послідовниками), де його утримували до 1905.
Проте вчення ширилося й надалі: з’явилося в м. Казані (тепер Росія), куди віряни приїжджали до вчителя, занесено переселенцями-мальованцями в Сибір, до Іркутської губернії.
За указом від 17.04.1905 повернувся на батьківщину, зблизився з послідовниками толстовства, став проповідувати безгрішне, тихе й мирне життя, неспротив злу насильством.
Залишив автобіографію та численні послання, записані родичом.
Віровчення
Течію відносять до хіліастично-есхатологічного спрямування (див. Хіліазм, Есхатологія) з виразним містичним компонентом.
Мальований протиставив формалізму й ритуалізму протестантських і церковно-православних практик віру в об'явлення, безпосереднє містичне спілкування з Богом, яке не потребує церковного авторитету, ієрархії, встановлених обрядодій, віросповідних догматів і молитовних формул. Поряд із тим наголошував, що очищує прадавню віру дідів і прадідів, а не створює нове віровчення.
Розумів Біблію передовсім як пророцьку книгу, заперечував історичне існування апостолів та євангелістів. Вважав, що Ісус Христос — не людина, але прообраз або символ Істини чи Правди; описувані в Біблії події — лише притча або передбачення, об’явлений Божий план спасіння.
Стрижнем релігійного світогляду була віра у близький кінець світу. Мальованці заперечували тілесне воскресіння мертвих, натомість повчали про духовне воскресіння (за життя людини) — перехід від грішного життя до святого. Прийдешній кінець світу тлумачили містично-радісно — як благодатну зміну для всього людства: коли не стане бідності й тяжкої праці, зникнуть хвороби, запанує радість і абсолютне блаженство («Ми вже воскреслі, і в нас кожен день свято»). Настання земного раю пов’язували з ім’ям Мальованого: вважали, що Божий план здійсниться за життя тодішнього покоління, а втілить його сам Кондратій Мальований, в особі якого Господь послав людям рятівника світу.
Простежують суголосність учення мальованців із ідеями давніших сект православного коріння, як-от христовірів, духоборів, молокан, ін. течій т. з. духовного християнства, а також поглядами аріанства, антитринітаризму та богомільського дуалізму.
Культ
Мальованому вдалося сформувати особливий харизматичний культ, який ґрунтувався на штучному колективному збудженні вірян під час молитви, розпаленій релігійній емоційності. Віряни надавали йому божественні почесті: до оселі наближувалися тільки навколішки, перед ним особисто падали долілиць, виголошували на його честь молитви. Від нього, як свого Христа і Спасителя, очікували чуда; були переконані, що він зцілює хворих, просвітлює учнів, перетворює їх на святих — ті стають «живими храмами», в які вселяється Святий Дух.
Для релігійного культу властиві піст, екстатичні богослужіння (танці, стрибки, глосолалія), відмова від будь-якої ієрархії, Символу віри, релігійних свят, ритуалів. Обрядовість зведена до обговорення послань Мальованого (переважно дидактичного спрямування), записаних живою народною мовою, а також духовних бесід, співів і молитви. У зібраннях («радєніях») брали участь жінки, які навіть публічно тлумачили Біблію. Більшість пісень співали українською мовою, виконували твори кобзарів.
Мальованці сповідували пасивний анархізм та антиномізм: заперечували всякий державний устрій і приватну власність, офіційну православну церкву, державні та громадські установи, «людські» закони. В екзальтованому стані роздавали своє майно, полишали роботу, у святковому настрої чекали приходу Царства Божого.
З часом відбулося витіснення містичних поглядів моральними цінностями: щобільше уваги приділяли проповіді братерства, любові, злагоди, ненасильства.
Значення
На думку О. І. Левицького, рух мальованців — ориґінальне явище українського народного життя, що виник на хвилі активності нових проповідників, «мислителів з народу», ватажків харизматичного типу в 1870–1880-х. Мальованці стали прикладом опозиції інституціональному тиску як пізнього протестантизму, так і офіційного православ’я з його усталеною церковною структурою, доктриною, кодифікованими релігійними практиками.
Мальованці — найстійкіша з течій харизматичного сектантства, що зберіглася з 19 ст. Ще в 1960–1070-х громади мальованців, вірні поглядам вчителя, діяли в околицях м. Києва, у багатьох селах Київщини, що засвідчують групові судові процеси над ними (вірян масово піддавали засланню і гонінням за відкидання радянської держави та її інститутів, молодь — за відмову служити в армії, брати до рук зброю).
Нечисленні громади без офіційної реєстрації діють дотепер у Фастівському, Білоцерківському районах Київської області, а також у Житомирській області. Мальованці лояльно ставляться до сучасної влади, хоча участі у жодних державних заходах не беруть.
Література
- Потехин С. Мистическая штунда: Малеванный и малеванные // Миссионерское обозрение. 1900. Октябрь. С. 234–249.
- Ясевичъ-Бородаевская В. И. Сектанство в Киевской губернии: Баптисты и малеванцы. Санкт-Петербург : Типография князя В. П. Мещерскаго, 1902. 42 с.
- Грушевський М. С. З історії релігійної думки на Україні. Київ : Освіта, 1992. 191 с.
- Предко О. І. Релігійні епідемії: їх історичні вияви та сутність // Мультиверсум. 2005. № 46. С. 115–121.
- Шугаєва Л. М. Православне сектанство в Україні: особливості трансформації. Рівне : Зень, 2007. 320 с.
- Шугаєва Л. Особливості впливу протестантизму на трансформаційні процеси у духовному християнстві (на прикладі молокан і мальованців) // Релігія та соціум. 2017. № 2 (26). С. 42–50. URL: http://en.chnu.edu.ua/wp-content/uploads/2017/11/2017_226_04_L.Shugaeva.pdf
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Мальованці // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Мальованці (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.01.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
