Спадщини культурної охорона
Спа́дщини культу́рної охоро́на — система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.
Історична довідка
До 2000 охорона культурної спадщини в Україні базувалася на Законі Української РСР «Про охорону та використання пам’яток історії та культури» 1978, причому після 1991 — тільки у тій частині, яка не суперечила Конституції і законам незалежної України.
Тепер Україна має сучасне законодавство у сфері охорони культурної спадщини: це закони «Про охорону культурної спадщини» (2000), «Про охорону археологічної спадщини» (2004), інші нормативно-правові акти. Україна ратифікувала низку міжнародних конвенцій з питань охорони культурної спадщини: Конвенцію про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972 (1988); Європейську конвенцію про охорону археологічної спадщини (переглянуту) 1992 (2003); Європейську ландшафтну конвенцію 2000 (2005); Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи 1985 (2006); Конвенцію про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження 2005 (2010). Протягом 20–початку 21 ст. найвизначніші комплекси пам’яток культурної спадщини оголошено історико-культурними заповідниками, що виявилося найефективнішою формою охорони культурної спадщини. Найкращі взірці комплексів і ансамблів культурної спадщини України, що мають універсальне значення для всього людства, протягом 1990–2023 внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Центральним органом державної влади у сфері охорони культурної спадщини є Міністерство культури.
Характеристика
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини». Згідно з ним об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Головним принципом охорони культурної спадщини є те, що пам'ятки, їхні частини, пов'язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця. Переміщення (перенесення) пам'ятки на інше місце допускається як виняток у випадках, коли неможливо зберегти пам'ятку на місці, за умови проведення комплексу наукових досліджень з вивчення та фіксації пам'ятки (обміри, фотофіксація тощо). Роботи з консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини виконують тільки з дозволу державних органів охорони культурної спадщини на підставі погодженої з ними науково-проєктної документації. За умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини чи їх частин винні особи притягаються до кримінальної відповідальності. Законом передбачено також застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини, адміністративну відповідальність та відшкодування завданої шкоди.
Джерела
- Закон України «Про охорону культурної спадщини». Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, № 39, ст. 333. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805–14.
- Збірник нормативно-правових актів сфери охорони культурної спадщини / Авт.-упоряд.: О. М. Сердюк, Т. А. Бобровський, Л. М. Кириленко. Чернігів : ВАТ «РВК ″Деснянська правда″», 2011. 796 с.
Література
- Вечерський В. В. Охорона культурної спадщини у новому генеральному плані Києва // Праці Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень. Вип. 7. Київ : Фенікс, 2012. С. 274–296.
- Вечерський В. Охорона культурної спадщини в історичних містах // Сіверщина в історії України : в 15 вип. Київ; Глухів : Центр пам’яткознавства НАН України, 2019. Вип. 12. С. 7–9.
- Вечерський В. В. Культурна спадщина // Україна. 30 років незалежності. Стислий довідник / Упорядник д. і. н., проф. Киридон А. М. ; Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво». Київ : Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2021. С. 334–338.
- Вечерський В. В. Культурна спадщина України за 30 років незалежності: проміжні підсумки // Музеї та реставрація у контексті збереження культурної спадщини: актуальні виклики сучасності. Матеріали VI Міжнар. наук.-практ. конф. м. Київ, 23-24.09.2021 р. Київ : Національний заповідник «Києво-Печерська лавра», Асоціація реставраторів України, 2021. С. 68–74.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Спадщини культурної охорона // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Спадщини культурної охорона (дата звернення: 5.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.05.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
