Анакреонт
|
Анакреонт (Ἀνακρέων) | |
|---|---|
| Народження | бл. 570 р. до н. е.«бл» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 0.57. |
| Місце народження | м. Теос, Греція |
| Смерть | бл. 485 р. до н. е. |
| Місце смерті | м. Теос, Греція |
| Напрями діяльності | поет |
Анакреóнт (Анакреóн) (грец. Ἀνακρέων; бл. 570, м. Теос, тепер Туреччина ― бл. 485 до н. е., м. Теос, тепер Туреччина) ― поет. Писав іонійським діалектом давньогрецької мови.
Життєпис
Анакреонт народився в м. Теос (Мала Азія). Після захоплення міста персами бл. 545 до н. е. переїхав до м. Абдери і решту життя мешкав переважно при пишних дворах еллінських тиранів (самоського Полікрата, афінського Гіппарха та ін.), насолоджуючись розкішшю, розвагами та спілкуванням із придворними. Найдовше Анакреонт жив у Полікрата, чий торговий флот досягав Єгипту та чорноморського узбережжя сучасної України. Незважаючи на підступність і деспотизм, Полікрат цінував вишукану поезію і дружні стосунки з високоосвіченим і вихованим Анакреонтом, котрий сприяв вивищенню авторитету самоського тирана в античному світі. Після смерті Полікрата (522 до н. е.) поет переїхав до м. Афіни, де став придворним поетом і приятелював із батьком Перикла. Пізніше переїхав до Фессалії, де жив при дворі Елекратіда.
Помер поет, імовірніше, в м. Теос.
Творчість
Анакреонт продовжував традиції сольної лірики, що їх розробили ще Алкей та Сапфо. Проте дух і пафос його поезії стали світськими та насмішкуватими й такими, яким не притаманні глибокі почуття чи переживання. Іноді він пародіював поезію Сапфо, запозичуючи мотиви її ключових творів, але переінакшуючи навпаки їхній пафос (так, на присвячений богині кохання схвильовано-проникливий вірш Сапфо «Гімн Афродиті» він відгукнувся легко-іронічною поезією «Гімн Діонісу», присвяченою богові виноробства).
Для ліричного героя у віршах Анакреонта притаманні схильність до розваг, вина, любовних утіх та сповнене оптимізму і радості безтурботне життя. Проте, сповідуючи культ насолоди, поет водночас дотримувався античного принципу «міра понад усе» та шанував лад навіть у хмільному застіллі. Недаремно характерним «заспівом» поезій Анакреонта є звернення до прислуги з наказом принести вина й води, а також заклики до гостей дотримуватися чину, не вести за столом важких розмов про війну тощо.
Водночас до творчої спадщини Анакреонта належать також гімни (найчастіше Ероту, Афродіті, Діонісу), елегії та епіграми, у яких автор розмірковував над сенсом людського буття та швидкоплинністю життя загалом, над проблемою накопичення матеріальних цінностей та сліпою жагою до збагачення та ін.
До наших часів дійшли лише окремі уривки творів Анакреонта, зате від пізньої античності (очевидно, від доби еллінізму) збереглася ціла збірка наслідувань його творів, т. зв. анакреонтичні вірші. Вона вміщувала лише 59 творів і була додана до т. зв. Палатинської антології — збірки творів античних поетів, укладеної в 10 ст. візантійцем К. Кефалою, яку в 14 ст. було вкотре доповнено. Саме ця доповнена збірка та деякі вірші Горація і стали тими зразками, що їх уважали «анакреонтичними» й наслідували Вольтер, Е. Парні, Й. Глейм, Г. Державін, К. Батюшков, О. Пушкін. Інтерпретацію мотивів та образів Анакреонта відображено також у творчості українських поетів: С. Руданського, Олександра Олеся, Д. Павличка та ін.
Окремі вірші Анакреонта українською мовою переспівали І. Франко, Т. Франко, В. Маслюк, переклали А. Кримський, М. Білик, Г. Кочур, А. Содомора.
Цитати
Золотоволосий Ерот мене Знову поцілив пурпурним м’ячем ― Дівчину в барвних сандалях тепер Каже мені забавляти. Лиш запишалося кляте дівча, ― З Лесбосу славного родом воно, ― Та й осміявши мою сивину, Іншому звабно моргає.
(Анакреонт. Золотоволосий Ерот… / Переклад Андрія Содомори // Ковбасенко Ю. І. Антична література. Київ : КУБГ. 3-тє вид., випр. і доповн., 2015. С. 101).
Принеси води, юначе, І вина подай швиденько І вінки духмяні з квітів, Щоб з Еротом поборотись. Ну же, пиймо не як скіфи, Що без пісні сидять тихо. Не люблю я нудьгувати: На бенкеті з вином разом Давай пісню, серцю милу. Про Ерота, що пов’язки Із пахучих носить квітів, Пісню буду співати: Він володар над богами Й людей також підкоряє.
(Анакреонт. Принеси води, юначе… / Переклад Андрія Содомори // Ковбасенко Ю. І. Антична література. Київ : КУБГ. 3-тє вид., випр. і доповн., 2015. С. 102).
Сивина вкриває скроні, голова моя сріблиться, Молоді літа відрадні проминули; зуби слабнуть. Відліта життя солодке ― небагато вже лишилось. Зупинить ридань не можу, бо мене лякає Тартар, Бо страшить Аїда темне підземелля; важко в нього Увійти; коли ж увійдем ― повороту нам не буде.
(Анакреонт. Сивина вкриває скроні // Кочур Г. Третє відлуння. Поетичні переклади.Київ : Український письменник, 2008. С. 44).
Визнання
Анакреонт є одним із найбільш цитованих античних поетів. Ще елліни включили його (поруч із Алкеєм, Алкманом, Сапфо та ін.) до «Канону девʼяти ліриків».
У м. Теос споруджено статую Анакреонта; викарбувано силует поета на монетах (де він сидить або стоїть із лірою).
На Афінському акрополі було встановлено статую Анакреонта, створену знаменитим Фідієм.
Твори
- Анакреонт // Кочур Г. Третє відлуння. Поетичні переклади. Київ : Український письменник, 2008. С. 44–45.
- Наслідування Анакреонта // Кочур Г. Третє відлуння. Поетичні переклади. Київ : Український письменник, 2008. С. 45–46.
Література
- Ярхо В. Н., Полонская К. П. Античная лирика. Москва : Высшая школа, 1967. 212 с.
- Анакреонт // Пащенко В. І., Пащенко Н. І. Антична література. Київ : Либідь, 2008. С. 159–163.
- Зварич В. З. Анакреонт // Лексикон античної словесності / За ред. М. І. Борецького, В. З. Зварича. Дрогобич : Коло, 2014. С. 48–49.
- Зварич В. З. “Анакреонтика” // Лексикон античної словесності / За ред. М. І. Борецького, В. З. Зварича. Дрогобич : Коло, 2014. С. 49.
- Ковбасенко Ю. І. Анакреонт // Антична література. 3-тє вид., випр. і допов. Київ : Київський університет імені Бориса Грінченка, 2015. С. 99–102.
- Ковбасенко Ю. І. Анакреонтика // Антична література. 3-тє вид., випр. і допов. Київ : Київський університет імені Бориса Грінченка, 2015. С. 103–104.
