Ангідрит

Ангідрит.jpg

Ангідри́т (лат. anhydros від грец. ἄνυδρος — безводний) — мінерал та гірська порода, що складається переважно з цього мінералу.

Історична довідка

Мінерал відкрив 1794 природознавець Н. П. фон Нейгауз (1723–1798; Німеччина), який назвав його «муріацит». Про це у книзі «Нариси з мінералогії» («Mineralogische Aufsätze»; Відень, 1794) мінералог Й. Фіхтель (1732–1795; Австрія). Хімік та мінералог Р. Кірван (1733–1812; Ірландія) теж вжив цю назву мінералу у книзі «Нариси з геології» («Geological Essays»; Лондон, 1799).

Пізніше мінерал досліджували Р.-Ж. Гаюї та М. Г. Клапрот.

А. Г. Вернер у «Довіднику з мінералогії» («Handbuch der Mineralogie»; Лейпциг, 1804) ) ввів назву «ангідрит», яка актуальна дотепер.

Мінерал

Ангідрит

Клас мінералу сульфати
Колір білий, блакитний, сіруватий, червонуватий
Форма кристалів ізометрична з пінакоїдальними гранями або товстотаблитчаста
Сингонія ромбічна
Твердість 3, 0–3, 5
Блиск скляний
Прозорість прозорий або напівпрозорий
Густина 2, 8-3, 0 г/см³
Особливі характеристики крихкий, гігроскопічний

Ангідрит — мінерал, сульфат кальцію острівної будови.

Хімічна формула: CaSO4.

Хімічний склад, %: CaO — 41,19; SO3 — 58,81.

Домішки: Sr, Ba, MgO, Al2O3, SiO2.

Сингонія ромбічна. Кристали ізометричні з пінакоїдальними гранями або товстотаблитчасті. Часто утворює масивні та дрібнозернисті агрегати.

Густина 2,8-3,0 г/см³. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса 3,0–3,5. Колір білий, блакитний, сіруватий, червонуватий. Блиск скляний. Злам від нерівного до скалкуватого. Риса біла, сірувато-біла. Прозорий, напівпрозорий. Крихкий. При гідратації легко переходить у гіпс (CaSO4·2Н2О). Форми — суцільні дрібнозернисті мармуроподібні маси, рідко — у вигляді кристалів або волокон.

Основний компонент осадових евапоритових відкладень (див. Евапорити) і верхніх порід соляних куполів. Утворюється переважно дегідратацією гіпсу в магматичних гірських породах, фумарольних відкладеннях (див. Фумароли) і у гідротермальних трубах морського дна, як продукт зміни гідротермальних мінеральних родовищ.

Асоціації: гіпс, галіт, сильвін, полігаліт, доломіт, кальцит, магнезит, целестин, сірка.

Гірська порода

Ангідрит — гірська порода, що складається з мінералу ангідриту та домішок.

Трапляється у вигляді суцільних зернистих мас білого, сіруватого та блакитного кольорів, прошарків і виділень серед осадових гірських порід — відкладів лагун і морських басейнів, що усихають. Кристали ангідриту призматичної форми трапляються зрідка, головним чином у гідротермальних жилах.

Твердість 3,0–3,5, густина 2,8–3,0 г/см³. На поверхні землі ангідрит з часом переходить у гіпс, вбираючи воду і збільшуючись в об'ємі до 30–60 %.

Поширення

Типові родовища — соляні копальні поблизу м. Галль-ін-Тіроль (земля Тіроль, Австрія) та калійні заводи поблизу м. Леопольдсгалля (земля Саксонія-Ангальт, Німеччина).

Поширений по всьому світу. У Європі знайдений в Австрії (землі Зальцбург, Тіроль, Штирія), Німеччині (землі Саксонія-Ангальт, Нижня Саксонія та ін.), Італії (регіон Тоскана, на вулкані Везувій), Швейцарії (Симплонський тунель в Альпах); в Америці — у США (штати Вірджинія, Нью-Мексико, Техас), Мексиці (штат Чіуауа), Перу (округ Марокоча); в Азії — на Соляному хребті у провінції Пенджаб (Індія), на г. Пінатубо (Філіппіни).

В Україні є на Донбасі, Прикарпатті та Українському кристалічному щиті.

Застосування

Використовують для одержання цементів, сірчаної кислоти, добрив, як виробний камінь для облицювальних матеріалів.

Додатково

Типовий зразок мінералу знаходиться у Фрайберзькій гірничій академії під номером 16 538 за каталогом.

Література

  1. Fichtel J. E. von Mineralogische Aufsätze. Mathias Andreas Schmidt, kaiserlich königlicher Hofbuchdrucker. Wien : Mathias Andreas Schmidt, 1794. P. 228.
  2. Anhydrit // Handbuch der Mineralogie : in 2 bd. Leipzig : Crusius, 1804. Bd. 2. P. 209–212.
  3. Лазаренко Є. К., Винар О. М. Ангідрит // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
  4. nthony J., Bideaux R., Bladh K. et al. Handbook of Mineralogy : in 5 vol. Tucson : Mineralogical Society of America, 1990–2003.
  5. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1. 640 с.
  6. Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444 с.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Ангідрит // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ангідрит (дата звернення: 7.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
03.07.2022

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України


Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶