Аугсбург
А́угсбург (нім. Augsburg) — місто, адміністративний центр округу Швабія землі Баварії Німеччини.
|
Аугсбург (Augsburg) | |
|---|---|
| Країна | Німеччина |
| Область | Баварія (земля) |
| Чисельність населення (тис.осіб) | 298,2 |
| Територія (кв.км.) | 146,8 |
Зміст
Географічне положення
Розташоване на півдні Німеччини, у передгір’ях Альп, поряд із місцем злиття річок Леха (права притока р. Дунаю) та Вертах.
Територія — 146,8 км2.
Історична довідка
Аугсбург засновано римлянами за наказом імператора Октавіана Августа в 15 ст. до н. е. Це найдавніше місто Баварії та друге за віком (після м. Тріра) місто Німеччини.
За часів Римської імперії місто мало латинську назву — Августа Вінделікорум (лат. Augusta Vindelicorum) від імені імператора Августа й назви кельтського племені вінделіків, яке мешкало у верхів’ях р. Дунаю.
Близько 95 н. е. місто стало центром давньоримської провінції Реція (Ретія), 294 після її розділу — центром провінції Реція Секунда.
21.06.1156 імператор Священної Римської імперії Фрідріх І Барбаросса надав Аусбургу права міста. 1276 Аугсбург став вільним імперським містом, 1331 приєднався до Швабського союзу міст. У 14 ст. управління містом перейшло до цехів, з 15 ст. воно стало одним із найбільших торговельних і мануфактурно-ремісничих центрів.
1500 Аусбург налічував 50 тис. мешканців і був найбільшим за кількістю населення містом Німеччини. Найзаможніші купецькі родини того часу — Фуггери та Вельзери — сприяли розвитку мистецтва та науки.
Місто стало одним із центрів Реформації; відносини між протестантами та католиками регламентувалися рішеннями рейхстагів 1530 («Аугсбурзьке сповідання»), 1547, 1548, 1555 (Аугсбурзький релігійний мир). 1546–1548 Аугсбург взяв участь у Шмалькаденській війні на боці протестантських держав. 1686 була сформована Аугсбурзька ліга (Голландія, Іспанія, Швеція, Баварія, Пфальц, Саксонія, з 1689 — Англія) проти Франції та експансіоністської політики Людовика XIV Сонце. Місто занепало під час Тридцятилітньої війни й було приєднане до Баварії.
З 1805 Аусбург — у складі Королівства Баварія (див. Пресбурзький мирний договір 1805). Згодом відбувся новий економічний підйом, зумовлений розвитком промисловості. У 1930-х Аугсбург став центром військової промисловості. Місто зазнало руйнувань під час Другої світової війни, згодом було відбудоване.
За адміністративною реформою 1970-х, Аугсбург став адміністративним центром округу Швабія.
Клімат
Клімат вологий континентальний клімат.
Середня температура січня — –2 °С, липня — +18 °С.
Середньорічна кількість опадів — до 800 мм, вологий період у травні — вересні, з частими грозами.
Населення
Загальна кількість населення (2018, оцінка) — 298,2 тис. осіб, густота — 2 031 особа/км2.
Склад населення за етнічними групами: німці (77,5 %). Найбільші групи емігрантів: турки (3,9 %), румуни (2,6 %), хорвати (1,5 %), італійці (1,4 %), поляки (0,8 %), українці (0,5 %) тощо
За релігійними групами: католики (46,0 %), протестанти (16,8 %), інші (37,2 %).
За віковими групами: до 18 років — 15,1 %, 18–64 років — 65,9 %, 65 років і більше — 19 %. За статевими групами: чоловіки (49,4 %), жінки (50,6 %).
Щорічний приріст населення становить близько 1,4 %.
Господарство
Промисловість
Аугсбург — великий індустріальний та банківсько-фінансовий центр Німеччини. Провідна галузь промисловості — машинобудування (авіа-, моторо- і дизелебудування, важке та енергетичне, електротехнічне й радіоелектронне, виробництво текстильного та поліграфічного обладнання).
Головні підприємства: завод концерну «Машинна фабрика Аугсбург — Нюрнберг, Європейське товариство» («Maschinenfabrik Augsburg — Nürnberg, Societas Europa»; виробництво дизельних і газових двигунів, котлів, апаратури для ядерних реакторів тощо), група літакобудівних заводів найбільшого в Німеччині авіаконцерну «Мессершмітт — Бельков — Блом», підприємство «Келлер і Кнапіш Аугсбург» («Keller und Knappich Augsburg»; виробництво промислових роботів та автоматичних ліній). Наприкінці 20 ст. найвищими темпами розвивалися наукомісткі галузі.
Аугсбург є другим у Баварії після м. Мюнхена центром інформаційних та комунікаційних технологій.
Сфера послуг
В економіці переважає сфера послуг.
Розвинута туристична інфраструктура. У місті понад 50 готелів і апартаментів. Один із найпопулярніших туристичних маршрутів у Німеччині проходить через Аугсбург до м. Фюссена що неподалік кордону з Австрією. 2017 місто відвідало понад 300 тис. осіб. Кількість місць для одночасного розміщення — 3 532.
Транспорт
Аугсбург є важливим елементом транспортної системи Німеччини: тут проходять автобан А8 (Мюнхен — Штутгарт) і кілька федеральних автомобільних доріг.
Важливу роль відіграє залізничне сполучення: Аугсбург має 7 станцій. Центральний вокзал, побудований 1843–1846, є найстарішим головним вокзалом Німеччини. Він розташований на лініях Мюнхен — Аугсбург та Ульм — Аугсбург, з’єднаний із містами Мюнхеном, Берліном, Дортмундом, Гамбургом та Штутгартом.
У місті є регіональний аеропорт та автобусна станція для забезпечення європейських перевезень.
Міське сполучення забезпечують 7 ліній приміської залізниці, 5 трамвайних ліній, 27 міських автобусних ліній та 6 нічних автобусних маршрутів.
Наука та культура
Наука та освіта
Є низка дослідницьких центрів, архівів.
Діє 76 шкіл (2018, оцінка). Серед закладів вищої освіти — Аугсбурзький університет (засновано 1970), де навчається приблизно 20 тис. студентів, при якому діє центр Леопольда Моцарта (засновано 2008); Аугсбурзький університет прикладних наук (заснований 1971).
Культура і мистецтво
Є державна бібліотека (створена 1537), районні бібліотеки.
Аугсбург — значний культурний центр. Функціонують 19 музеїв, зокрема Максиміліана (давньоримське та європейське мистецтво; засновано 1854), центр сучасного мистецтва (засновано 2006), текстилю і промисловості (засновано 2010).
Є Державна галерея. 1665 за ініціативою мейстерзингерів в Аугсбурзі побудовано музичний театр. Першу кам’яну театральну будівлю зведено 1776; міський театр діє з 1877, функціонують також приватні театри: «Парктеатер», «Факс Театер», Молодіжний театр.
В Аугсбурзі багато пам’ятних місць, пов’язаних із прізвищем Моцартів; тут розташовано будинок Моцарта та штаб-квартира Німецького моцартівского товариства (1996). Від 1928 проводяться музично-театральні фестивалі, Німецький моцартівський фестиваль.
Архітектура
Збереглися залишки багатьох римських пам’яток та пам’яток доби Середньовіччя: західна частина католицького собору 11 ст., добудови в готичному стилі, споруджені 1331–1432; церкви Св. Маврикія, Св. Галлуса, Св. Петра (11 ст.), Св. Георгія (12 ст.), Св. Ульріха (1474–1500).
Квартал «Фуггерай» — найдавніший у світі комплекс соціального житла, заснований 1516 для мешкання незаможних громадян — було суттєво пошкоджено під час Другої світової війни, однак згодом відновлений в оригінальному стилі. Відома також Ратуша (побудована 1615–1624). Є три фонтани 16 ст., розташовані на головній вулиці.
Багато зелених зон, парків і садів. У ботанічному саду (засновано 1936) представлені японський сад, колекції лікувальних та цибулинних рослин, троянд. Зокрема, понад 3 100 видів і сортів багаторічних рослин, 280 сортів троянд, близько 1 200 видів і сортів оранжерейних рослин тощо.
Є комплекс, що включає ландшафти каналів і гідротехнічні споруди, який 2019 включено до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (див. Система управління водними ресурсами Аугсбурга).
Спорт
В Аугсбурзі функціонує кілька великих стадіонів, найбільший — Розенауштадіон (1951; 28 тис. місць), 50 футбольних полів, 60 спортивних залів, 70 спортивних майданчиків на відкритому повітрі, 10 відкритих і закритих басейнів.
Місто відоме спортивними командами: футбольний клуб «Аугсбург» представляє місто в Бундеслізі, хокейна команда «Аугсбург Пантер» грає в Німецькій хокейній лізі.
Аугсбург і Україна
Після Другої світової війни став одним із центрів культурного життя української еміграції, оскільки тут були українські табори для переміщених осіб: Зомме-Казерне (1945–1949) і Гаунштеттен (1945–1947). У цей період тут мешкало близько 6 тис. українців.
1945 засновано Українську вільну академію наук (УВАН), яку очолив Д. Дорошенко. Видавнича діяльність УВАН розпочалася публікацією неперіодичного «Бюлетеня УВАН» та серії брошур «Літопис УВАН», активізувалася 1947 після створення Видавничої управи УВАН. У складі УВАН 1945 засновано музей-архів (тепер музей-архів імені Д. Антоновича УВАН у США), у якому збирали видання таборів переміщених осіб. Від емігрантських організацій і окремих громадян музей зібрав значний масив документів і предметів.
У 1940-х тут діяла українська гімназія і філія Українського вільного університету. 1946 проведено конференцію Мистецького українського руху. Того ж року почали видавати літературний журнал «Заграва», заснованого Спілкою українських письменників і журналістів в Аугсбурзі. Дописувачами журналу були Ю. Косач, Яр Славутич, Л. Полтава, В. Державин та інші.
Діяла низка громадських організацій (молодіжних, жіночих, економічних), виходили газети «Українська думка» (1946), «Господарсько-кооперативне життя» (1947–1948), тижневий журнал «Пу-Гу» та інші.
1945–1950 у місті перебував координаційний орган українських емігрантських організацій — Центрального представництва української еміграції в Німеччині. 1948 тут відбулася перша сесія Української національної ради як законодавчого органу Української Народної Республіки в екзилі. Його президія перебувала тут до 1952.
Література
- Маруняк В. Українська еміґрація в Німеччині і Австрії по другій світовій війні : в 2 т. Мюнхен : Академічне Видавництво Петра Белея, 1985.
- Шарко Б. На громадській ниві: З діяльності Центрального представництва української еміґрації в Німеччині (1968—1987). Мюнхен : Центральне представництво української еміграції в Німеччині, 1988. 188 с.
- Augsburg // Handbuch kultureller Zentren der Frühen Neuzeit: Städte und Residenzen im alten deutschen Sprachraum (in German) : in 3 bd. Berlin : De Gruyter, 2012. Bd. 1. 2464 p.
- Schulze М. Augsburg in One Day. A City Tour. Leipzig : Lehmstedt, 2015. 48 p.
- Aden М. Die Reformation und das Augsburger Bekenntnis von 1530 nach heutigen Predigten kommentiert. Nordhausen : Verlag Traugott Bautz, 2017. 274 p.
- Цвєткова Ю. В. Від Аугсбургу до Аугсбургу: загальноімперські нормативно-правові акти, що регулювали свободу протестантського віросповідання в середині XVI ст. // Часопис Київського університету права. 2018. № 3. С. 54–57.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Маруняк Є. О. Аугсбург // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аугсбург (дата звернення: 1.05.2024).
