Басистюк-Гаптар, Ольга Іванівна
Басистю́к-Гапта́р, О́льга Іва́нівна (19.08.1950, с. Поляни, тепер Хмельницького району Хмельницької області, Україна) — співачка (ліричне сопрано), Герой України (з 2010), лауреатка Національної премії України ім. Т. Шевченка (1987), народна артистка України (з 1985).
|
Басистюк-Гаптар, Ольга Іванівна | |
|---|---|
| Народження | 19.08.1950 |
| Місце народження | Поляни |
| Alma mater | Львівська національна музична академія імені М. В. Лисенка |
| Напрями діяльності | Музичне мистецтво |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Премії | Національна премія України імені Тараса Шевченка (1987) |
| Почесні звання | Народна артистка України (1985) |
Життєпис
Народилася в селянській сім’ї. Закінчила 1974 Львівську державну консерваторію імені М. В. Лисенка (тепер Львівська національна музична академія імені М. В. Лисенка) по класу співу Л. Жилкіної (1928–2006; Україна). Студенткою виступила на VI Всесоюзному конкурсі вокалістів ім. М. Глинки (1969). Здобула першу премію на фестивалі радянської пісні, присвяченому 50-річчю присвоєння комсомолу імені В. І. Леніна (1974).
У січні 1975 на VII Міжнародному конкурсі вокалістів у м. Ріо-де-Жанейро (Бразилія) отримала першу премію та Гран-прі — Велику золоту медаль за найкраще виконання творів Е. Вілли-Лобоса. Співала «Бразильську бахіану № 5» Е. Вілли-Лобоса, яка згодом стала одним з основних творів її репертуару. Здобула також першу премію та Золоту медаль ім. Каті Попової на Міжнародному конкурсі вокалістів у м. Плевені (Болгарія, 1975).
Працювала солісткою Львівської державної філармонії (1975–1984; тепер Львівська національна філармонія імені М. Скорика). Багато гастролювала різними містами та республіками колишнього СРСР, співала з провідними оркестрами симфонічними та оркестрами камерними. Її виступи записували в музичних теле- і радіопередачах.
Перемогла на організованому ЮНЕСКО Міжнародному конкурсі грамзапису «Трибуна молодих виконавців» у м. Братиславі (тепер Словаччина; 1978). З 1984 — солістка Республіканського будинку органної та камерної музики (тепер Національний будинок органної та камерної музики України) у м. Києві. Більшість її концертних виступів відбувається на цій сцені, що посприяло її професійно-вокальному вибору в бік камерно-концертного амплуа. Виступає з сольними програмами й на інших майданчиках столиці — в Колонній залі Національної філармонії України, Будинку актора тощо.
Брала участь у проекті «Шевченківський березень» (1993): давала концерти в містах Оренбурзі та Орську (обидва — РФ), зустрічалася з мешканцями сіл, була серед учасників презентації Оренбурзького громадського науково-просвітницького «Інституту Тараса Шевченка». Гастролювала у різних країнах світу: Бразилії, Болгарії, Великій Британії, Грузії, Канаді, Німеччині, Польщі, Росії, США, Франції, Чехії тощо.
Була членом Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (1999–2003).
Працювала викладачем вокалу в Національній музичній академії України імені П. І. Чайковського (2006–2008).
Творчість
Басистюк-Гаптар має розмаїтий та широкий репертуар — понад 300 опусів композиторів різних епох, стилів і жанрів музичних: твори композиторів стародавньої італійської школи (Т. Альбіноні, А. Вівальді, Ф. Дуранте, Дж. Каччині, Дж. Перголезі, А. Страделли), зарубіжна класика (твори Й. С. Баха, Г. Ф. Генделя, В. А. Моцарта, Л. Керубіні, Ф. Шуберта, Дж. Россіні, Ж. Бізе, В. Белліні, Дж. Верді, Дж. Пуччіні, Е. Гріга, К. Сен-Санса, М. Глинки, П. Чайковського, М. Мусоргського, С. Рахманінова), опуси класиків вітчизняної музичної культури — М. Березовського, Д. Бортнянського, А. Веделя, М. Аркаса, М. Лисенка, К. Стеценка, Я. Степового, С. Людкевича, Г. Майбороди, М. Скорика, Л. Дичко, І. Кириліної тощо), народна музика (пісні народні) тощо.
Виступає з сольними програмами (приблизно 15). Серед них — «Перлини світової вокальної класики», «Золотий фонд старовинного російського романсу». Основа сольних програм — твори Й. С. Баха та вокальні опуси композиторів стародавньої школи (16–18 ст.).
Включає до репертуару й крупні форми: партії Тетяни з опери «Євгеній Онєгін» П. Чайковського, Марфи з опери «Царева наречена» М. Римського-Корсакова, романс Матильди з опери «Вільгельм Телль» Дж. Россіні, каватину Норми з опери «Норма» В. Белліні, арію Лауретти з опери «Джанні Скіккі» Дж. Пуччіні, арію Чіо-Чіо-сан з опери «Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні, другу арію Ліу з опери «Турандот» Дж. Пуччіні, «Пісню Сольвейг» з музики до драми Г. Ібсена «Пер Гюнт» Е. Гріга, «Думку Парасі» з опери «Сорочинський ярмарок» М. Мусоргського, вокальні сцени Наталки (арії «Видно шляхи полтавськії», «Віють вітри») з опери «Наталка Полтавка» М. Лисенка тощо.
Складником вокального репертуару співачки є українські народні пісні: «Ой гиля білі гуси», «Ой де ти ідеш», «Ой не світи місяченьку», «Ой співаночки мої», «Соловейко», «Стоїть гора високая», «Сумна пісня», «Там, де Ятрань круто в’ється», «Тихо, тихо Дунай воду несе», «Чуєш, брате мій» тощо. Виконує також народні пісні різних країн світу.
Багато вокальних творів — перекладень (транскрипцій) для голосу й органу класичних творів (оперних композицій, арій з мес, ораторій, кантат тощо) — Басистюк-Гаптар співає в супроводі органа. Творчо співпрацює з органістами, серед яких — солісти Національного будинку органної та камерної музики — народний артист України В. Кошуба (нар. 1948), заслужена артистка України Г. Бубнова (нар. 1971), обидва — Україна. Голос співачки — унікальний за його технічними вокальними можливостями, широтою регістрового діапазону («звучить» майже у всіх доступних для вокалу регістрах) і вокальною міццю, чистотою інтонування, тембровою виразністю та різнобарвністю. Йому притаманні «аристократична» вивіреність інтонаційної вокалізації, чітка артикуляція вокального тексту, виразно пластичне фразування, що передає всі нюанси емоційного настрою, тонке відчуття як «авторського стилю» кожного композитора, так і стилю епох. Співачка може виконувати вокальні композиції як для колоратурного сопрано, так і для мецо-сопрано. Артистичність — ще одна з рис творчого іміджу Басистюк-Гаптар. Співачка відтворює різні образні амплуа.
Вокальні твори у виконанні Басистюк-Гаптар записувалися на платівки, які розходилися республіками колишнього СРСР і за його межами значними тиражами. Записала також СD-альбом «Голос неба» (2004), до якого увійшли вокальні композиції світової класики в транскрипції для голосу в супроводі органу (орган — Г. Бубнова). Окремим архівом на СD додані українські народні пісні та арії з опер у виконанні співачки.
Нагороди та визнання
Герой України (2010).
Лауреат Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка (тепер Національна премія України імені Тараса Шевченка; 1987).
Нагороджена орденом князя Ярослава Мудрого» V ступеня (1995; перший Указ про нагородження цією відзнакою).
Удостоєна Медалі ЮНЕСКО (1987), нагороди Міжнародної фундації доктора М. Демʼянова «Свобода та мир для України» (1992).
Додатково
Виступала, зокрема, у Великій залі Московської державної консерваторії імені П. І. Чайковського, у концертній залі Центрального будинку вчених (м. Москва) тощо.
У польському історичному фільмі «Огнем і мечем» (режисер Є. Гоффман, 1999) пісню (вокаліз) Єлени (музика композитора К. Дебського) проспівала Басистюк-Гаптар.
Композиція «Вечірня пісня» К. Стеценка на слова В. Самійленка у виконанні Басистюк-Гаптар звучала у дитячій телепрограмі «На добраніч, діти. Вечірня казка» на каналі УТ-1.
Про Басистюк-Гаптар (її життєвий шлях, творчу долю) знято фільм із серії «Немеркнучі зірки» (Укртелефільм, 1999; режисер О. Бійма). У стрічці співачка розповідає про себе, до фільму включено фрагменти її концертних виступів.
Література
- Басистюк Ольга Іванівна // Митці України : Енциклопедичний довідник / За ред. А. В. Кудрицького. Київ : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. С. 51.
- Єфіменко Г. Г. Басистюк Ольга Іванівна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / Гол. ред. В. А. Смолій. Київ : Наукова думка, 2003. Т. 1. С. 198.
- Весна X. Басистюк Ольга Іванівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / Редкол.: Г. Яворський, Б. Мельничук, М. Ониськів та ін. Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. Т. 1. 696 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Луніна А. Є. Басистюк-Гаптар, Ольга Іванівна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Басистюк-Гаптар, Ольга Іванівна (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.02.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
