Бернардацці, Олександр Йосипович
Бернарда́цці, Олекса́ндр Йо́сипович (02.08.1831, м. П’ятигорськ, тепер Ставропольського краю, Росія — 26.08.1907, м. Фастів, тепер Київської області, Україна) — архітектор, представник історизму (еклектики); автор низки споруд у містах Кишиневі, Одесі та на півдні України.
|
Бернардацці, Олександр Йосипович | |
|---|---|
| Народження | 02.08.1831 |
| Місце народження | П’ятигорськ |
| Смерть | 26.08.1907 |
| Місце смерті | Фастів |
| Напрями діяльності | архітектура |
Зміст
Життєпис
Народився в сім’ї архітектора на російській службі Дж. Бернардацці, який разом із братом приїхав зі Швейцарії. З 1843 навчався в Будівельному училищі Головного управління шляхів сполучення і публічних будівель (тепер Санкт-Петербурзький державний архітектурно-будівельний університет). Училище закінчив 1850 з відзнакою, отримав звання архітекторського помічника.
З 1850 — помічник архітектора в Бессарабській будівельній і шляховій комісії.
Відзначився під час Кримської війни 1853–1856 спорудженням переправи через р. Дністер біля с. Маяки (тепер Одеського району Одеської області).
1856–1877 працював міським архітектором м. Кишинева (тепер Молдова), де керував упорядженням міста, брукуванням вулиць. Збудував понад 20 будівель, серед яких: міська дума, залізничний вокзал, гімназії, грецька й вірменська церкви, клуб, окружний суд, водонапірна вежа, житлові будинки. 1877 працював в управлінні будівництва Бендеро-Галацької залізниці — проектував залізничні станції. 1878 переїхав до м. Одеси (з метою спорудження залізничного вокзалу).
1878–1893 служив архітектором Імператорського Новоросійського університету (тепер Одеський національний університет імені І. І. Мечникова), 1893–1907 — архітектор Одеського градоначальства.
В Одесі збудував понад 60 житлових, громадських, навчальних, сакральних, меморіальних будівель і споруд.
Проектував також для міст Євпаторії, Феодосії, Варшави, с. Качкарівка (тепер Бериславського району Херсонської області).
Творчість
Бернардацці — типовий представник еклектики другої половини 19 ст. Працював у стилістиці історизму в різноманітних його напрямах: необароко, неоренесансі, неоготиці, неороманському стилі, мавританському стилі, неовізантійському стилі, неоросійському стилі, а також із використанням національних мотивів вірменської та молдавської архітектури. Фасади й інтер’єри його будівель поліхромні, насичені скульптурною пластикою, застосованою з великим художнім смаком.
Серед творів Бернардацці:
- Грецька церква Святого Пантелеймона у м. Кишиневі, 1887–1891;
- водонапірна вежа в м. Кишиневі, 1892;
- прибутковий будинок Анатри в м. Одесі, 1892;
- будинок Одеського відділення Російського технічного товариства, 1892–1894;
- Миколаївський собор у м. Євпаторії, тепер АР Крим, Україна, 1893–1899;
- будинок Нової біржі в Одесі, 1894–1899;
- готель «Брістоль» в м. Одесі, 1898–1899;
- клініка очних хвороб медичного факультету Новоросійського університету в м. Одесі, 1902–1905;
- Покровська церква у с. Качкарівці, 1910.
Визнання
З 1875 — почесний громадянин м. Кишинева. З 1900 — почесний член ради Санкт-Петербурзького інституту цивільних інженерів (тепер Санкт-Петербурзький державний архітектурно-будівельний університет), почесний член Санкт-Петербурзького товариства архітекторів. 1900 на відзначення 50-річчя архітектурної діяльності Бернардацці перед входом у будинок Нової біржі в Одесі встановлено бронзове погруддя (скульптор Б. Едуардс).
Більшість збережених будівель і споруд авторства Бернардацці в Україні і Молдові мають статус пам’яток архітектури. 1981 його іменем названо вулицю у м. Кишиневі та встановлено дві меморіальні дошки.
Додатково
Бернардацці був активним громадським діячем: з 1881 — член Російського технічного товариста, експерт, член численних комісій і журі архітектурних конкурсів, доповідач на з’їздах російських зодчих. Активно друкувався у фаховій періодиці. Був гласним (депутатом) Кишинівської міської думи, мировим суддею.
Виконуючи протягом кількох десятиріч обов’язки міського архітектора міст Кишинева й Одеси, багато зусиль доклав до перероблення, доопрацювання та реалізації чужих проектів. Працював також як будівельний підрядник.
Цитата
«Крім форм неоренесансу і необароко, Бернардацці майстерно вживав прийоми середньовічних тосканської і венеціанської архітектур, візантійського і московського зодчества, декоративні засоби т. зв. мавританського стильового напряму».
Цит. за: Тимофієнко В. І. Зодчі України кінця XVIII — початку ХХ століть. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 1999. С. 35.
Праці
- Народный музей будущого // Зодчий. 1900. № 8. С. 105–108.
Література
- Тимофієнко В. І. Зодчі України кінця XVIII — початку ХХ століть. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 1999. С. 34–38.
- Пилявский В. А. Зодчие Одессы: Историко-архитектурные очерки. 2-е издание. Одесса : Optimum, 2010. 212 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Бернардацці, Олександр Йосипович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бернардацці, Олександр Йосипович (дата звернення: 7.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.02.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
