Божественна літургія
Боже́ственна літургі́я (від грец. λειτουργία — служіння, спільна справа) —
1) в широкому розумінні — головне християнське богослужіння, що втілює віросповідні засади і місію Церкви, кульмінацією якого є здійснення таїнства євхаристії; вважається місцем Богоявлення; 2) у православній церковній термінології — чин євхаристійної служби.
Зміст
Етимологія
Давньогрецький термін «літургія» виник в контексті поширеної в античних полісах 6–4 ст. до н. е. практики організації різних громадських заходів (спортивних змагань, театральних дійств, релігійних свят, урочистих бенкетів), а також — в разі війни — найму кораблів (разом з командою), коней тощо, за власний кошт громадян поліса. Організація такого заходу вважалася «справою для народу» і називалася «літургією» (від грец. λαός — народ, люд і грец. έργον — справа, праця).
У ранньому християнстві
У ранньому християнстві чин євхаристії (грец. εὐχαριστία — букв. подяка) ще не називали «літургією», натомість вживали інші терміни:
- «збори» (зокрема словосполучення ἐπ τὸ αὐτό — разом): згадано у Новому Завіті (Дії 1:15; 2:1, 47; 1 Кор. 11:20; 14;23), у текстах Климента Римського, Ігнатія Антіохійського, Юстина Філософа та апостола Варнави;
- «молитва»: термін позначав не тільки подячні моління, а й спільну церковну молитву назагал;
- «трапеза», або «вечеря» (тобто вечірня трапеза), з уточненням: «Господня» або «любові» (напр.,1 Кор. 10:21; 11:20), див. Агапи.
Проте вже в апостольську епоху вчинення євхаристії під час спільної трапези викликало дискусії (1 Кор. 11:20-30), тому з 2 ст. трапезу здійснювали відокремлено, після євхаристії (що з 4 ст. закріплене канонічно Лаодикійським собором, бл. 363). Пізніше (на межі 2–3 ст.), разом із розробкою літургійної практики, євхаристія стала частиною християнського богослужіння. На відміну від щоденних агап, літургію проводили у перший день християнського тижня — неділю.
За церковним ученням, основні складники і чин літургії встановлені Ісусом Христом на Таємній вечері. Тривалий час відправа літургії не була чітко унормованою, а залежала від обставин і волі пресвітера, єпископа. Проте вважається, що перші чинопослідування були складені апостолом Яковом та євангелістом Марком. Перший опис складників ранньохристиянського євхаристійного чину міститься у праці Юстина Філософа «Апології на захист християн до Римського Сенату». Перетворення християнства на офіційну релігію Римської імперії та централізація церкви обумовили потребу упорядкування й уніфікації літургійної відправи. На Сході ці процеси пов’язують з діяльністю Василя Великого, Івана Золотоустого, Кирила Александрійського, на Заході — Амвросія Медіоланського та пап Лева І, Геласія І, Григорія І Великого (Двоєслова).
Літургія візантійського обряду
Порядок здійснення Літургії в православній традиції сходить до традицій її здійснення у середньовічному Константинополі.
Літургія здійснюється єпископом або священником. До складу літургії входять читання Святого Письма, піснеспіви, молитви, повчання, славослов’я, поминання живих і спочилих, ритуали тощо. Умовно виділяють 3 частини чинопослідування: проскомидія (приготування Святих Дарів), літургія оголошених (літургія Слова), літургія вірян (головна частина, здійснення таїнства євхаристії, причащання священнослужителів і вірян).
У візантійському обряді, що притаманний східним християнським церквам (у православ’ї та греко-католицизмі) традиційно здійснюють три різновиди літургії:
- літургія Івана Золотоустого — відбувається протягом усього богослужбового року, за винятком днів, коли передбачені інші літургії;
- літургія Василя Великого — відбувається десять разів на рік: напередодні свят Різдва Христового та Богоявлення (або в самі дні цих свят, якщо вони припадають на неділю або понеділок), у свято Обрізання Господнього та день пам'яті святого Василя Великого (1 січня за юліанським календарем, 14 січня за григоріанським і новоюліанським), у перші п’ять неділь Великого посту та Великі (Страсні) четвер і суботу;
- літургія Передосвячених (Передшеосвячених) Дарів (літургія Григорія Двоєслова) — здійснюється пререважно у середу і п'ятницю Великого посту, в понеділок і середу Страсного тижня.
Також допускається відправа таких варіантів літургій:
- літургії апостола Якова — здійснюється у деяких помісних Православних церквах (напр., у Єрусалимській православній церкві, Елладській православній церкві, окремих єпархіях Російської православної церкви);
- літургія апостола Марка (святителя Кирила Александрійського; у Коптській православній церкві).
Докладний порядок відправи Літургії наводиться у богослужбових книгах (Чиновниках архієрейського священнослужіння, Служебниках).
Феномен літургії вивчають дві основні богословські дисципліни: літургіка, літургійне богослов'я.
Додатково
Відповідником терміна «літургія» (у вузькому розумінні) у Католицькій церкві є поняття «меса». В українській народній мові — «обідня».
Література
- Киприан (Керн), архим. Евхаристия. Париж : YMCA-Press, 1947. 352 с.
- Георгиевский А. И. Чинопоследование Божественной литургии. Москва : Московская патриархия, 1951. 200 с.
- Афанасьев Н. Н., прот. Трапеза Господня. Париж : Богословский Институт, 1952. 94 с.
- Σιώτης Μ. Θεία Εὐχαριστία. Θεσσαλονίκη : Αριστοτέλειο Πανεπιστήμιο Θεσσαλονίκης, 1957. 71 p.
- Bornert R. Les commentaires byzantins de la Divine Liturgie du VIIe au XVe siècle. Paris : Institut français d'études byzantines, 1966. 292 p.
- Taft R. F. A History of the Liturgy of St. John Chrysostom : in 6 vol. Roma : Pontificium Institutum Studiorum Orientalium, 1978. Vol. 2. 490 p.
- Пуряєва Н. Словник церковно-обрядової термінології. Львів : Свічадо, 2001. 156 с.
- Лостен В. Божественна Літургія св. Й. Золотоустого. Науки і читання. Львів : Свічадо, 2015. 96 с.
- Тимчишин Б., Цюпа Л. Пояснення храму і Божественної Літургії. Львів : Свічадо, 2016. 68 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Туренко В. Е. Божественна літургія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Божественна літургія (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.10.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
