Бриджтауна історичний центр та гарнізон
Бриджта́уна істори́чний центр та гарнізо́н (англ. Historic Bridgetown and its Garrison) — пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (з 2011), м. Бриджтаун, Республіка Барбадос.
|
Бриджтауна історичний центр та гарнізон | |
|---|---|
| Країна | Барбадос (держава) |
| Місце розташування | Бриджтаун |
| Площа | 187 га |
| Рік внесення | 2011 |
| Критерії | (ii)(iii)(iv) |
Історична довідка
Перші відомості про заселення Барбадосу відносять до 350.
У 13 ст. територію колонізували індіанці племені карибів (англ. Kalinago), витіснивши звідти попередників. 1536–1550 іспанські конкістадори полонили місцеві племена та використовували їхню працю на плантаціях.
Британські моряки, які висадилися на острів у 1625–1627, знайшли його безлюдним. Перші 64 поселенці, яких відправили з м. Лондона, отримали в оренду по 100 акрів землі для вирощування тютюну й бавовни. На плантаціях працювали індіанські робітники, згодом — невільники з Африки, наймані робітники з Великої Британії.
У 1650-х цукор витіснив тютюн і бавовну. Розвитку цукрової економіки посприяла міграція нідерландських і сефардських (див. Сефарди) єврейських громад із Бразилії. Для обслуговування цукрової промисловості — експорту товарів та імпорту робочої сили було розбудовано місто і порт Бриджтаун (засновано 1628). Межі міста не змінювалися протягом 1660-х–1822.
Спробу надати місту одноманітної забудови було здійснено в 1760-х. Після руйнівної пожежі 1766 ухвалено закон, який зобов’язував зводити будівлі з цегли або каменю, а всі дахи вкривати міддю, шифером, черепицею, каменем або бляхою.
Фундамент військової фортеці на Барбадосі закладено під час громадянської війни в Англії 1642–1652. Потреба в постійному великому гарнізоні на острові виникла через конфлікт між Великою Британією та Францією (1778) через підтримку останньої США (див. Війна за незалежність США 1775–1783).
Роботи з будівництва цитаделі площею 5,7 га розпочалися 1779, а війська туди спрямували 1780 — після захоплення французами кількох сусідніх британських островів.
Спочатку залогу розмістили в міських районах м. Бриджтауна, поки 1783 не добудували тимчасові казарми (тепер територія Королівського парку). Після закінчення Війни за незалежність США загроза безпосереднього вторгнення минула, чисельність військ різко скоротили, а будівництво цитаделі припинили. Британський уряд, стурбований майбутньою безпекою островів, 1785 вирішив створити постійні сухопутні війська на Навітряних і Підвітряних островах зі штаб-квартирою на о. Барбадос. Місцем її розташування було обрано територію навколо форту Чарльз і замку Святої Анни. 1789, окресливши остаточні плани гарнізону, почали перший етап будівництва (тривав близько 3 років).
1795 британський уряд схвалив вербування рабів на військову службу, а Барбадос став однією з головних баз «Вест-Індських полків». 1798 сформовано 12 полків, площа гарнізону збільшилася до 65,56 га (початок 19 ст.). Після перенесення військово-морської адміністративної штаб-квартири з Барбадосу до Антигуа (1816), темпи розширення гарнізону сповільнили.
У середині 1820-х гарнізон складався із 130 будівель. Після урагану 1831 місто було майже повністю зруйноване і знову відбудоване.
Від середини 1890-х до 1905 війська з Барбадосу вивели. Велика Британія розпродала всі свої володіння. 30.11.2021 парламент оголосив про вихід з-під влади Великої Британії.
Характеристика
Пам’ятка складається зі 250 визначних будівель, що розташовані на 187 га. Буферна зона — 321 га.
Історичний Бриджтаун умовно поділяють на тематичні зони: культурну, портово-торговельну та військову.
До першої зони зараховують пам’ятки архітектури та містобудування, що відображають розвиток столиці Барбадосу як політичного, соціально-економічного, культурного та релігійного центру Карибського регіону (17–20 ст.). Від 17 ст. збереглися будинок Ніколса з фронтоном у нідерландському стилі (середина 17 ст.), синагога євреїв-сефардів (заснована 1654), плантаторська садиба Бей (перша згадка 1631). Більшість пам’яток архітектури та містобудування 18 ст. зосереджені на території фортеці. У межах історичної частини міста розташований англіканський собор Святого Михайла (1784–1786). Найбільше історичних будівель відносять до 19 ст.: англіканська церква Святої Марії (1825), римо-католицький собор Святого Патрика (1840–1848), будинок Парламенту Барбадосу (1872–1886), приміщення Барбадоської каси взаємодопомоги (1894–1895). Під охорону ЮНЕСКО потрапив будинок 20 ст. — театр «Імперіал» (1907).
Територія другої зони охоплює порт та торговельні-складські ряди Бриджтауна. Найвидатнішими пам’ятками є сухий док з ґвинтовим підйомним механізмом — єдиний вцілілий у світі такого типу (1889–1893), склади з коралового каменю «Да Коста» (18 ст.) та «Олд Спіріт Бонд» (18 ст.). Затока Карлайл — головна гавань Бриджтауна — з 1998 морський парк.
Третя зона — військова, це сам гарнізон і будинки навколо нього (60,7 га). Будівництво гарнізону було продовженням реконструкції оборонних споруд 17–18 ст. і тривало до 1870-х.
Чотири входи до гарнізону розміщено на автентичних місцях: Бар’єрні ворота, Південні ворота, Північні ворота і ворота Шмідта. Гарнізон функціонував як головний центр регіональних артилерійських і військово-морських операцій Британської імперії.
Головний караульний будинок та годинникова вежа (1804) розташовані в центрі фортеці. Їх виконано в колоніальному стилі з римськими арочними портиками і фронтонами перед восьмигранною купольною вежею.
- Гарнізонна в’язниця розміщена на північному сході об’єкта (датують 1818–1853). Двоповерховий фасад із входом-брамою стилізовано під фронтон портиком. У в’язниці утримували солдатів, що чекали на військовий трибунал.
- Будівля для утримання під вартою офіцерів та вищого військового керівництва. Від 1933 в ній функціонує музей та Історичне товариство Барбадосу.
- Архітектурною домінантою гарнізону є три великі будівлі — казарми з червоної цегли, відомі як блоки А, В і С (1791). Будинки здатні вмістити 1 тис. солдатів і офіцерів. Поруч розміщені додаткові будівлі.
- На північ від годинникової вежі розміщено будинок Стаффорда — колишню артилерійську казарму (1812). На сході — двоповерхову кам’яну казарму з арочними аркадами (1790), яку станом на 2023 використовують за призначенням. Збережено плац (18 ст.), зокрема Вест-Індські (1790) та Залізні казарми (1842). Всі вони належать Силам оборони і закриті для громадськості. Ще три блоки казарм на схід від плацу було збудовано 1807–1808, повністю відбудовано після 1831.
Серед збережених будівель: зал для тренувань (1790, тепер офіцерська їдальня Сил оборони Барбадосу); магазин для казарм (1850, тепер пустує).
Збереглися також будинки не військового призначення, які звели раніше за військовий об’єкт:
- форт Чарльз — найстаріша фортифікаційна споруда на всій території (1650, перебудовано 1845, стабілізаційні роботи проведено 1996).
- Замок Святої Анни (1707) створено як місце порятунку жителів форту. Став центральним об’єктом гарнізону у 18 ст. Поруч розміщено військовий цвинтар (1816).
- На захід від гарнізону розташовано будинок Дж. Вашингтона з місцевого вапнякового каменю в георгіанському стилі (1721, відреставрований 2006, функціонує як музей).
Серед інших: резиденція командувача Королівських інженерів (1789) — двоповерхова будівля з головним входом у формі римських арок; бригадний медичний центр біля Південної брами; дві господарські будівлі (усі — 1790); колишній магазин «Комісаріат» (1709) біля Бар’єрних воріт.
За межами головного гарнізонного комплексу зведено споруду, до 1837 відому як «Дім Короля», а з 1909 — як «Дім Королеви». Побудовано 1780, поєднує колоніальний, георгіанський і вест-індійський архітектурні стилі, з римськими арками, жалюзі на вікнах та відкритими галереями. Станом на 2023 використовують як картинну галерею і зал для прийомів.
Значення
Бриджтауна історичний центр та гарнізон — приклад британської колоніальної архітектури 17–19 ст., що характеризує вплив Британської імперії на Карибський регіон. Військовий об’єкт, який є складником пам’ятки, — найповніший британський колоніальний гарнізонний комплекс у світі.
За добре збережену цілісну британську колоніальну архітектуру, що формувалася впродовж 17–19 ст., історичний центр Бриджтауна та комплекс військових будівель гарнізону було внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (2011). Реєстраційний номер об’єкту — 1376.
Джерела
Historic Bridgetown and its Garrison // UNESCO World Heritage Convention. URL: https://whc.unesco.org/en/list/1376
Література
- Hartland M. A Concise and Illustrated Military History of Barbados. Barbados : Miller Publishing Company, 2007. 148 p.
- Fraser H., Ronnie H. The Historic Houses of Barbados. 3rd ed. Barbados : Miller Publishing Company, 2008. 152 p.
- Fraser H. Historic Churches of Barbados. 2nd ed. Barbados : Miller Publishing Company, 2014. 192 p.
- Carrington S., Gilmore J., Fraser H. et al. A to Z of Barbados Heritage. Barbados : Miller Publishing Company, 2020. 430 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бабкова Н. В. Бриджтауна історичний центр та гарнізон // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бриджтауна історичний центр та гарнізон (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.03.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
