Бруннер, Генріх Еміль
Бру́ннер, Ге́нріх Емі́ль (нім. Brunner, Heinrich Emil; 23.12.1889, м. Вінтертур, кантон Цюрих, Швейцарія — 06.04.1966, м. Цюрих, Швейцарія) — релігійний і громадський діяч, протестантський (реформатський) теолог, один із фундаторів діалектичної теології, професор Цюрихського університету (з 1924).
|
Бруннер, Генріх Еміль (Brunner, Heinrich Emil) | |
|---|---|
| Народження | 23.12.1889 |
| Місце народження | Вінтертур |
| Смерть | 06.04.1966 |
| Місце смерті | Цюрих |
| Alma mater | Цюрихський університет, Берлінський університет |
| Місце діяльності | Швейцарія |
| Напрями діяльності | теологія, філософія, викладання |
| Традиція/школа | протестантизм, теологія діалектична |
Життєпис
Навчався в Цюрихському та Берлінському університетах. 1913 отримав ступінь доктора теології в Цюрихському університеті (дисертацію присвятив символічному складнику релігійного знання).
1916–1924 служив вікарієм, пастором у с. Обстальдені (кантон Гларус, Швейцарія). Студіював релігійну психологію в теологічній семінарії в м. Нью-Йорку (1919–1920), захистив дисертацію на здобуття професорської посади (1921).
Від 1922 приват-доцент, 1924–1953 — професор теології, 1942–1943 ― ректор Цюрихського університету. На запрошення читав лекції в університетах США та Європи.
1953 вийшов на пенсію. Обійняв посаду запрошеного професора в новозаснованому Міжнародному християнському університеті в м Токіо, Японія (1953–1955).
Згуртував навколо себе релігійних і наукових діячів, брав участь в екуменічному русі (див. Екуменізм). Був прихильником т. з. оксфордської групи; тривалий час співпрацював із міжнародними молодіжними християнськими організаціями.
Був одружений, виховував чотирьох синів.
Погляди і праці
Теологію Бруннера вважають конститутивною ідеологічною основою для об’єднання католиків і протестантів у Християнсько-демократичний союз Німеччини (1945).
Відкидав проєкт ліберальної теології, спроби як раціонально-позитивістських, так і суб’єктивістських, містико-орієнтованих підходів до ключових теологічних проблем, передусім богопізнання. Піддав критиці погляди Ф. Шлеєрмахера («Містика і слово», нім. «Die Mystik und das Wort. Der Gegensatz zwischen moderner Religionsauffassung und christlichem Glauben, dargestellt an der Theologie Schleiermachers»; 1924). Обстоював неосяжність Бога суто раціональними засобами абстрактного розумування й філософування (вважав їх придатними для пізнання лише створеного світу). Доводив, що «Бог біблійного Одкровення» — не той, яким Його зображає теїстична філософія; вважав раціональний шлях осягнення трансцендентного та амбіції «самодостатнього розуму» еквівалентними гріху.
Соратник, а згодом (від початку 1930-х) опонент К. Барта. Розвивав спільно з Бартом ідеї діалектичної теології, що значуще вплинула на формування богословського напряму неоортодоксії. Згодом відійшов від стрижневої ідеї про непереборну прірву між Богом і грішною людиною, звернувся до богословської антропології та природної теології, полемізував із бартівською христологією й політичною теологією. Спадщина Бруннера постала, з одного боку, як апологія християнського вчення про онтологічну протилежність Бога і людини, Творця і творива, Спасителя і грішника. З іншого — як осмислення ідеї зв’язку між Богом і людиною, діалогу між ними, тяглого Божественного самооб’явлення у світі.
Під впливом філософії діалогу М. Бубера розвивав концепцію істини, ширше — самої сутності християнства, як зустрічі Бога й людини («Істина як зустріч», нім. «Wahrheit als Begegnung»; 1938). Істину витлумачив як зламну подію такої зустрічі (особистісний, динамічний, непіддатний раціональному аналізу феномен) і персональну відповідь людини на Слово Боже. Наголошував, що Бог повсякчас прагне наблизитися до людини, а людина — до Бога, їхня зустріч відбувається в Ісусі Христі. Богопізнання набувало глибоко особистісного виміру (замість суб’єкт-об’єктної антитези), було потрактовано як царина особистого рішення, усвідомлення й відповідальності людини перед Божим Словом (реалізувати чи ні можливість зустрічі, відгукнутися чи ні на заклик Бога, прийняти чи відкинути Божу благодать).
У праці «Людина в протиріччі. Християнське вчення про істинну і справжню людину» (нім. «Der Mensch im Widerspruch. Die christliche Lehre vom wahren und wirklichen Menschen»; 1937) розмірковував про буттєву дисгармонійність людини через протиріччя між «образом Божим» і гріхом, первісною відданістю Творцеві та свободою вибору. Розпрацював учення про божественне обрання на противагу як Барту, так і класичній кальвіністській доктрині передвизначення (див. Кальвінізм).
У книзі «Одкровення і розум» (нім. «Offenbarung und Vernunft. Die Lehre von der christlichen Glaubenserkenntnis»; 1941) наполягав на невербальній природі одкровення й невідповідності Божого Слова слову людському, біблійному (зокрема, апостольських свідчень). Вважав принциповим для християнського розуміння людини те, що «Бог відкрив Себе в слові». Здатність сприймати Слово Боже інтерпретовано водночас і як богоподібність людини-творіння, і як субстанційна якість людської природи. Ці ідеї набули розвитку в головній богословській праці Бруннера «Догматика» («Dogmatik»; 1946–1960, тт. 1–3).
Міркував про «еристичні» завдання теології — звернення до тих, хто сумнівається, агностиків, атеїстів, прибічників інших конфесій.
Серед численних праць: «Філософія релігії з погляду євангельської теології» («Religionsphilosophie evangelischer Theologie»; 1927), «Бог і людина» («Gott und Mensch»; 1930), «Справедливість» («Gerechtigkeit. Eine Lehre von den Grundgesetzen der Gesellschaftsordnung»; 1943), «Віра та етика» («Glaube und Ethik»; 1945) та ін.
Визнання
Почесний доктор Вестфальського університету імені Вільгельма, Единбурзького університету (обидва — 1931), Принстонського університету (1946), Міжнародного християнського університету в Токіо (1966) тощо.
Нагороджений Великим хрестом за заслуги перед ФРН (1960).
В аудиторії Цюрихського університету встановлене погруддя діяча, робота скульптора В. Ф. Кунца (1896–1981; Швейцарія).
2016 (на пошану 50-річчя від дня смерті Бруннера) у Цюрихському університеті відбулася міжнародна конференція, присвячена інтелектуальному доробку теолога.
Праці Бруннера перекладено багатьма мовами. Визнаний одним із фундаторів теологічного руху початку 20 ст., відомого як діалектична теологія, теологія кризи, неоортодоксія. Ідейна спадщина мислителя вплинула на теологічний дискурс протестантизму, богословські школи в Англії та США.
Праці
- Die Mystik und das Wort: Der Gegensatz zwischen moderner Religionsauffassung und christlichem Glauben dargestellt an der Theologie Schleiermachers. Tübingen : J. C. B. Mohr, 1924. 396 p.
- Dogmatik : in 3 bd. Zürich; Stuttgart : Zwingli, 1960.
- Offenbarung und Vernunft. Die Lehre von der christlichen Glaubenserkenntnis. Zürich : Zwingli, 1961. 473 p.
- Wahrheit als Begegnung. Zürich : Zwingli, 1963. 198 р.
- А н г л. п е р е к л. — The Word and the World. New York : Charles Scribner’s Sons, 1931.126 р.
- Revelation and Reason. Philadelphia : The Westminster Press, 1946. 440 р.
- Our Faith. New York : Charles Scribner’s Sons, 1954. 153 p.
Література
- The Theology of Emil Brunner / Ed. by Ch. W. Kegley. New York : Macmillan, 1962. 395 p.
- Lütz D. Der Weg zum Glauben: Emil Brunner und das unerledigte Kapitel protestantischer Dogmatik. Berlin : WDL-Verlag, 2000. 556 p.
- Jehle F. Emil Brunner. Theologe im 20. Jahrhundert. Zürich : TVZ, 2006. 637 p.
- Гренц С., Олсон Р. Богословие и богословы ХХ века / Пер. с англ. О. Розенберг. Черкассы : Коллоквиум, 2011. 520 с.
- McGrath A. E. Emil Brunner: A Reappraisal. New York : John Wiley & Sons, 2014. 264 р.
- Стрєлкова Ю. В. Еміль Бруннер як представник діалектичної теології: релігієзнавчо-філософський аналіз вихідних ідей // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 7: Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. 2018. Вип. 39 (52). С. 18–24.
- Дудченко А. Політика і релігія в працях К. Барта, Е. Бруннера і Д. Бонгьоффера // Волинський благовісник. 2020. Вип. 8. С. 297–309.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бруннер, Генріх Еміль // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бруннер, Генріх Еміль (дата звернення: 12.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.05.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
