Буковинська православна митрополія
Букови́нська правосла́вна митропо́лія (серб. Буковинско-далматинска митрополија; рум. Mitropolia Bucovinei) — еклезіальна структура Православної церкви на території Австро-Угорської імперії (з 1873) та в Румунському королівстві (з 1918) з архієрейською кафедрою в м. Чернівці (адміністративному центрі історичної Буковини).
Зміст
В Австро-Угорській імперії (1873–1918)
Після анексії північної частини Молдавського князівства — Буковини імперією Габсбургів (1774), за розпорядженням австрійської влади в 1781 православну єпископську кафедру з містечка Редеуць (також Радівці, тепер Румунія) було перенесено в адміністративний центр краю м. Чернівці.
1783 цісар підпорядкував Буковинське православне єпископство сербському православному митрополиту в м. Сремських Карловцях (тепер Сербія). Того ж року на базі секуляризованих (див. Секуляризація) австрійською владою церковно-монастирських володінь було започатковано Православний релігійний фонд Буковини. Організаційно-адміністративні питання діяльності Православної церкви краю були врегульовані цісарською «Постановою про впорядкування духовної, церковної та шкільної справи на Буковині» (1786) та «Другим планом врегулювання парафій» (1843).
Зусиллями Буковинського єпископа Євгенія (Гакмана) та завдяки політичним обставинам, пов’язаним із перетворенням Австрійської імперії на дуалістичну Австро-Угорську монархію (в кожній частині якої — Цислейтанії та Транслейтанії — мали бути створені окремі православні еклезіальні структури зі статусом самостійних митрополій), цісар Франц Йосиф I видав указ від 04.02.1873 про піднесення Буковинського православного єпископства до рангу митрополії, з підпорядкуванням їй двох суфрагійних сербських єпархій в Далмації — Задарської та Которської (так само, як і Буковина, належали до Ціслейтанської частини дунайської монархії).
1874 для новопосталої Буковинсько-Далматинської митрополії було створено спільний Синод у м. Відні. 21.08.1884 цісарським указом затверджено статут митрополичого Синоду.
Відповідно до «Другого плану врегулювання парафій» Чернівецька архієпархія Буковинсько-Далматинської митрополії поділялася на 12 благочинних округів. Згідно «Постанови про впорядкування духовної, церковної та шкільної справи на Буковині» в ній діяло 3 монастирі — Путна, Драгомирна та Сучевиця (усі — тепер у Сучавському повіті, Румунія). Назагал, на 1874 у Чернівецькій архієпархії налічували 407 949 православних вірян, 285 церков та 269 священників.
1875 із відкриттям у м. Чернівцях університету (тепер Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича) в його структурі було організовано православний богословський факультет, що займався підготовкою духовних кадрів для Буковини і сусідніх православних земель. 1882 введено в дію нову митрополичу резиденцію (будівництво якої розпочалося ще 1864). Того ж року зібрався Церковний конгрес Буковини. 1891 відбувся наступний конгрес.
Від 1883 Чернівецькому архієпископству були підпорядковані православні парафії у містах Відні (Св. Трійці та Св. Георгія), Празі та Львові.
Митрополити Буковини і Далмації в Австро-Угорщині фактично користувалися правами ієрархів автокефальних церков. Першим Буковинсько-Далматинським митрополитом став Буковинський єпископ Євгеній (Гакман; помер у м. Відні невдовзі після призначення, так і не посівши митрополичу кафедру в м. Чернівцях). Після нього Буковинсько-Далматинську митрополичу кафедру очолювали: Феофіл (Темістокл Бенделла; у 1874–1875), Феоктист (Теодор Блажевич; 1877–1879), Сильвестр (Самуїл Морарю-Андрієвич; 1880–1895), Аркадій (Олександр Чуперкович; 1896–1902), Володимир (Василій фон Репта; 1902–1924).
З початком Першої світової війни, коли російські війська вперше зайняли м. Чернівці (вересень 1914), через вимушену співпрацю митрополита Буковини й Далмації Володимира (Репти) з російською окупаційною адміністрацією, австрійський цісар у серпні 1918 відправив митрополита у відставку й наказав розпочати проти нього слідство. Керувати архієпархією поставлено архимандритів Іполита (Воробкевича) та Тарасія (Тиміського).
У Румунському королівстві (1918–1947)
З прилученням Буковини до Румунії король Фердинанд І (правив у 1914–1927) відновив у грудні 1918 Буковинського митрополита Володимира (Репту) в правах з управління митрополією.
У листопаді 1919 митрополит Буковини зрікся прав щодо сербських суфрагійних єпархій в Далмації й Істрії, які об’єдналися з Сербською православною церквою. Владика Володимир керував митрополією до 1924, після чого за станом здоров’я пішов на спочинок.
14.10.1924 у Румунському королівстві було запроваджено новоюліанський календар. Віряни Буковинської митрополії неоднозначно сприйняли його насильницьке введення.
У листопаді 1924 Буковинську митрополію очолив Нектарій (Ніколай Котлярчук), залишався правлячим архієреєм митрополії до 1935. 1925, відповідно до «Закону про організацію автокефальної Румунської Православної Церкви», митрополія Буковини стала однією із 5-ти митрополій об’єднаної Румунії й складалася з Чернівецької архієпархії та Хотинського єпископства.
Упродовж листопада 1935 — травня 1940 митрополію очолював Вісаріон (Віктор Пую). 1937 митрополиту Буковинському і Хотинському підпорядковано новостворену Марамороську православну єпархію. Станом на 1937 Буковинська митрополія налічувала 10 благочинь, 310 парафій та 390 священників, 644 456 православних вірян. Кількість монастирів і скитів зросла з 10 у 1934 до 12 в 1939.
У травні 1940 митрополит Вісаріон за санкції короля Кароля ІІ був відправлений у відставку. З 14.05.1940 обов’язки місцеблюстителя Чернівецької митрополичої кафедри певний час виконував Романський єпископ Лукіан (Лазар Трітяну). 13.06.1940 новим Буковинським митрополитом обрано Тита (Теодор Сімедря), котрий так і не посів архієрейську кафедру в м. Чернівцях через вступ 28.06.1940 у північну частину Буковини і Хотинський повіт радянських військ.
Настолування Буковинського митрополита Тита відбулося 25.03.1941 в монастирі Іоанн Новий у м. Сучаві (тепер Румунія). До м. Чернівців з м. Сучави він прибув лише 25 липня 1941 (після початку війни та вступу на північ Буковини румунських військ) та вдався до налагодження церковно-релігійного життя в Буковинської митрополії. Станом на 1942 Буковинська митрополія нараховувала 10 благочинь та 335 парафій (з них 182 — у північній частині краю). Протягом 1941–1942 на теренах Буковинської митрополії було реконструйовано 117 старих та збудовано 7 нових церков.
У березні 1944 на територію Чернівецької області увійшли радянські війська. Буковинський митрополит з консисторією та більшою частиною духовенства евакуювалися до м. Ватра Дорней (тепер Румунія) у південній частині Буковини. В січні 1945 митрополит Тит пішов у відставку.
У березні 1945 архієреєм-місцеблюстителем Буковинської митрополії з кафедрою в м. Сучаві призначено єпископа Еміліана (Димитрія Антала).
В травні 1947 митрополія Буковини була скасована і утворена Архієпископія Сучавська і Радівецька.
Значення
Утворення 1873 самостійної Буковинсько-Далматинської митрополії з кафедрою в м. Чернівцях сприяло подальшому розвитку православного церковно-релігійного життя на Буковині, перетворення м. Чернівців на центр богословської освіти для сусідніх православних земель.
У міжвоєнний період в Буковинській митрополії продовжувалося інтенсивне будівництво нових храмів, відкриття монастирів, митрополиту було підпорядковано Православний релігійний фонд Буковини, відбувався подальший розвиток духовної освіти.
Архітектурний ансамбль резиденції митрополитів Буковини і Далмації внесено до переліку об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО
(з 2011).
Література
- Nistor I. Istoria bisericii din Bukowina şi a rostului ei national-cultural în viaţă romănilor bucovineni. Bucureşti : Institutul de Arte Grafice Carol Göbl, 1916. 295 р.
- Гайковський М. І. Реакційна діяльність православної церкви на Північній Буковині (1918–1940). Київ : Наукова думка, 1984. 135 с.
- Păcurariu M. Istoria Bisericii Ortodoxe Române : in 3 vol. Bucureşti : Editura Institutului biblic şi de misiune al Bisericii Ortodoxe Române, 1991. Vol. 3. 606 p.
- Clipa S.-T. Fondul bisericesc al Bucovinei şi lichidarea lui: 1948–1949. Suceava : Universităţii «Ştefan cel Mare», 2006. 148 р.
- Brusanowski P. Rumänisch-orthodoxe Kirchenordnungen (1786–2008): Siebenbürgen — Bukowina — Rumänien. Köln : Böhlau, 2011. 611 p.
- Valenciuc I.-P. Preoţimea ortodoxă din Bucovina în timpul ocupaţiei habsburgice: (1775–1918). Suceava : Aehiepiscopiei Sucevei și Rădăuților, 2016. 609 р.
- Немет Т. М. Православна Церква на Буковині та Йозеф фон Чижман: за лаштунками віденської церковної політики / Пер. з нім. О. Конкевича. Чернівці : Наші книги, 2019. 310 с.
- Чучко М. К. Історія і сьогодення Православної Церкви на Буковині: до питання про адміністративно-територіальний устрій та духовне підпорядкування єпархіальних структур краю в середині ХІV — на початку ХХІ ст. Чернівці : Поліграф-Сервіс ; Харків : Мачулін, 2020. 316 с.
- Brusanowski P. Autonomia si constitutionalismul in dezbaterile privind unificarea Bisericii Ortodoxe Romane (1919–1925). Cluj-Napoca : Presa Universitara Clujeana 2021. 394 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Чучко М. К. Буковинська православна митрополія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Буковинська православна митрополія (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.07.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
